ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 520/3934/19
адміністративне провадження № К/9901/29996/19
адміністративне провадження № К/9901/30001/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційними скаргами Державної судової адміністрації України та Господарського суду Донецької області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (головуючий суддя - Панченко О.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Мінаєва О.М., Калиновський В.А.)
у справі №520/3934/19
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Донецької області,
третя особа: Державна судова адміністрація України,
про зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- зобов`язати зарахувати до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 2 січня 2002 року по 23 січня 2011 року згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» та пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби»;
- зобов`язати здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу з дня переведення її на посаду судді (з 24 січня 2011 року) та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу;
- зобов`язати здійснити перерахунок розміру щорічної та додаткової відпустки з урахуванням стажу державної служби на час переведення на посаду судді та виплатити всі належні у зв`язку з цим грошові кошти.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на час призначення на посаду судді мала 9 років 21 день стажу державної служби, який мав би бути зарахований до стажу роботи на посаді судді, проте відповідач відмовляється здійснити такий перерахунок, в результаті чого порушено її право на належне грошове забезпечення та зменшено кількість днів щорічної основної та додаткової відпустки.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України від 28 грудня 2010 року №1290/2010 позивача призначено на посаду судді Господарського суду Донецької області строком на п`ять років.
6. На час призначення на посаду судді позивач мала стаж державної служби 9 років 21 день, що підтверджується записами у трудовій книжці: з 2 січня 2002 року - переведено за конкурсом на посаду секретаря Господарського суду Донецької області; з 20 травня 2002 року - переведена на посаду секретаря судового засідання; з 15 вересня 2004 року - переведена на посаду старшого секретаря суду; з 1 грудня 2004 року - переведена на посаду помічника заступника голови суду; з 4 травня 2005 року - переведена на посаду помічника голови суду; з 1 червня 2009 року по 24 січня 2011 року - радник голови суду.
7. Наказом голови Господарського суду Донецької області від 14 липня 2014 року № 38 встановлено особливий режим роботи суду з 15 липня 2014 року до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників суду та учасників судового процесу.
8. Наказом голови Господарського суду Донецької області від 15 квітня 2015 року № 30 відновлено роботу суду з 15 квітня 2015 року в місті Харкові, припинено простій у роботі працівників суду.
9. Наказом голови Господарського суду Донецької області від 23 квітня 2015 року №69-к встановлено з 15 квітня 2015 року суддям доплату за вислугу років відповідно до їх стажу роботи на посаді судді, зокрема, позивачу - 15 % посадового окладу (стаж роботи більше 3 років).
10. Наказом в.о. голови Господарського суду Донецької області від 19 грудня 2018 року № 407-к позивача вважати такою, що приступила до здійснення правосуддя з 19 грудня 2018 року відповідно до Указу Президента України від 19 грудня 2018 року №430/2018 «Про призначення суддів». Встановлено з 19 грудня 2018 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу у зв`язку зі стажем роботи більше 10 років.
11. 26 грудня 2018 року позивач звернулась до в.о. голови суду з заявою про зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на надбавку до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стажу державної служби за період з 2 січня 2002 року по 23 січня 2011 року, а також здійснення відповідного перерахунку.
12. Листом від 2 січня 2019 року позивача було повідомлено про відсутність можливості надати чи перевірити будь-яку інформацію за період з 24 січня 2011 року по 15 квітня 2015 року у зв`язку з захопленням приміщення Господарського суду Донецької області разом із матеріально-технічним устаткуванням, кадровою та бухгалтерською документацією.
13. 22 січня 2019 року позивач повторно звернулась з заявою та для розгляду звернення від 26 грудня 2018 року додатково надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2011 року по 4 квартал 2015 року; виписку з Пенсійного фонду України за формою ОК-5 за період 2001-2018 роки.
14. Листом від 15 лютого 2019 року позивача повторно повідомлено про втрату кадрової та бухгалтерської документації, відсутність судового рішення про здійснення відповідних перерахунків, а тому неможливість здійснення перерахунку вислуги років.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників та спеціалістів в апараті судів. Тому позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стажу державної служби на посадах секретаря суду, секретаря судового засідання, помічника голови суду та радника голови суду (9 років 21 день).
16. Спірні відносини щодо визначення стажу роботи позивача, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», статті 131, пункту 2 Розділу ХІІ Прикінцеві положення, пункту 11 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
17. Відповідач у своїй касаційній скарзі посилається на те, що судами не було застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, незважаючи на те що нарахування щомісячних доплат є господарською операцією яка здійснюється на підставі первинних документів. Паперові носії таких первинних документів як накази про відпустки, про відрядження, листки непрацездатності відсутні та їх встановити немає можливості, а табель обліку використання робочого часу в електронному вигляді не є достовірним доказом. Здійснення перерахунку за даними табелю в електронному вигляді та враховуючи надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників та Пенсійного фонду України є неможливим оскільки він буде зроблений на припущеннях, а не на дійсних вихідних даних.
18. Головним аспектом що ускладнює процес здійснення перерахунку оспорюваних виплат без наявності первинних документів є те, що такі виплати проводяться за рахунок Державного бюджету України, і необхідно вносити зміни до кошторису, плану асигнувань та помісячного плану використання бюджетних коштів.
19. Просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.
20. Третя особа у своїй касаційній скарзі зазначає що для здійснення спірного перерахунку необхідні первинні документи (табелі обліку використання робочого часу; штатні розписи та зміни до них; накази про призначення, встановлення щомісячної доплати за вислугу років, про надання відпустки (основної, додаткової, без збереження заробітної плати), про відрядження; листки непрацездатності; розрахункові листи; розрахунково-платіжні відомості, проте вони були втрачені.
21. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України заборонено нецільове використання бюджетних коштів, тобто їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
22. Просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу Господарського суду Донецької області просила залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
25. 30 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), пунктом 2 Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року (далі - Закон №2862-XII), крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року.
26. Пунктом 1 Розділу ХІІ Прикінцевих положень встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2011 року.
27. Відповідно до пункту 11 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19 зазначала, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
29. Позивача було призначено на посаду судді Указом Президента України від 28 грудня 2010 року. Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 44 Закону № 2862-ХІІ, чинної до 1 січня 2011 року.
30. Частиною шостою статті 44 Закону № 2862-ХІІ встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
31. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, чинною на час проходження позивачем державної служби та призначення на посаду судді, затверджено Порядок обчислення стажу державної служби.
32. Відповідно до пункту 2 даного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
33. Згідно з пунктом 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
34. Таким чином, період роботи позивача на посадах спеціалістів в апараті суду - секретаря суду, секретаря судового засідання, старшого секретаря суду, помічника заступника голови суду, помічника голови суду, радника голови Господарського суду Донецької області, підлягає зарахуванню до стажу державної служби та відповідно до стажу роботи, що дає право на надбавку до посадового окладу за вислугу років.
35. Відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону № 2862-ХІІ суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
36. Верховний Суд у постанові від 13 серпня 2020 року у справі №280/2917/19 наголошував, що положеннями пункту 2 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втрачали чинність з 1 січня 2011 року, тому соціальне забезпечення судді має бути реалізовано із застосуванням редакції закону, чинного на момент призначення судді на посаду.
37. Відтак, колегія суддів вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що під час обчислення стажу роботи позивача, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, має бути зараховано стаж державної служби за період з 2 січня 2002 року по 23 січня 2011 року, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону № 2862-ХІІ та пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 283.
38. Позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу з дня переведення на посаду судді та виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок та виплат, а також зобов`язання здійснити перерахунок розміру щорічної та додаткової відпустки з урахуванням стажу державної служби, є похідними від задоволеної позовної вимоги про зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стажу державної служби.
39. У касаційних скаргах Господарський суд Донецької області та Державна судова адміністрація України посилалися на відсутність первинних документів фінансової звітності на підставі яких необхідно виконати перерахунки щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та розміру щорічної і додаткової відпусток на виконання оскаржуваних судових рішень.
40. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Суди попередніх інстанцій досліджували посилання відповідача і третьої особи про те, що первинні документи перебували за місцезнаходженням суду в місті Донецьку та у зв`язку з захопленням приміщення суду було втрачено кадрову та бухгалтерську документацію.
42. Проте відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Також відповідно до пункту 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
43. Таким чином у відповідача були повноваження та можливість перевірити трудову діяльність позивача та визначити стаж державної служби на підставі трудової книжки та додатково наданих нею підтверджуючих документів.
44. Суд апеляційної інстанції також правомірно зауважував що наказом в.о. голови Господарського суду Донецької області від 19 грудня 2018 року №407-к позивачу було встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу за стаж роботи більше 10 років. Підставою обчислення стажу роботи у даному випадку була трудова книжка. Тому доводи про неможливість встановити спірний стаж роботи позивача на підставі трудової книжки визнано недоречними.
45. Верховний Суд погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції.
46. У обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначав що електронний табель обліку використання робочого часу не є документом та не є достовірним доказом у зв`язку з відсутністю паперових носіїв первинних документів.
47. Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, типовою формою первинної облікової документації підприємств, установ, організацій є, зокрема, табель обліку використання робочого часу.
48. Відповідач повідомив що табель робочого часу у Господарському суді Донецької області ведеться у паперовому вигляді та дублюється в електронній формі на підставі первинних документів - накази про відпустки, про відрядження, листки тимчасової непрацездатності тощо. Тому посилання у касаційних скаргах що електронний табель не може бути доказом, не приймається до уваги з огляду на те що дублювання даних до нього робиться з паперового носія, внесення відомостей до якого здійснюється на підставі первинних документів.
49. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
50. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
51. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 8 листопада 2005 року, заява №63134/00).
52. Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
53. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа №825/1832/17), від 20 листопада 2019 року (справа №620/1892/19), від 20 грудня 2019 року (справа №822/1731/16), від 23 вересня 2020 року (справа №620/3282/18).
54. Таким чином посилання Державної судової адміністрації України у касаційній скарзі на ускладнення процесу здійснення перерахунку спірних виплат у зв`язку з їх залежністю від бюджетних асигнувань, є необґрунтованим.
55. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.
56. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Господарського суду Донецької області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року у справі №520/3934/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова