Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 520/4025/15-ц

провадження № 61-11186св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року у складі судді Прохорова П. А., постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 04 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Ощадбанк», банк), яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 844-н, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 37 000 дол. США та сплатити проценти за його користування в порядку і на умовах, визначених цим договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 серпня 2006 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1, згідно з яким поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 844-н від 04 серпня 2006 року, в повному обсязі як існуючих в час укладення, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Оскільки, відповідачі свої зобов`язання належним чином не виконували у них за кредитним договором № 844-н від 04 серпня 2006 року станом на 12 серпня 2015 року наявна заборгованість у загальному розмірі 59 192,94 дол. США та 7 067,40 грн. з яких: прострочений основний борг по кредиту - 26 827,73 дол. США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 вересня 2006 року по 31 липня 2015 року - 22 335,31 дол. США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 липня 2007 року по 12 серпня 2015 року - 6 080 грн; пеня за прострочений основний борг по кредиту - 5 258,24 дол. США, пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 3 607,36 дол. США; пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредитом - 987,40 грн; 3 % річних від прострочених сум по кредиту - 1 164,30 дол. США.

На підставі викладеного ПАТ «Державний ощадний банк України» просило стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечний кредит № 844-н від 04 серпня 2006 року в загальному розмірі 59 192,96 дол. США та 7 067,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитом в розмірі 59 192,96 дол. США та 7067,40 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги банка про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості є обґрунтованими, а наданий розмір заборгованості підтверджений розрахунками заборгованості та виписками, тому наявні правові підстави для задоволення позову.

При цьому суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Також суд погодився з висновком Київського районного суду м. Одеси про поважність причин пропущення позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з нього грошових коштів за кредитним договором та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що наявні підстави для застосування припису частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, щодо припинення поруки.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, зокрема, викладенні у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11(провадження № 14-265цс18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вважає, що суди помилково застосували наявний розрахунок заборгованості, оскільки він не відповідає умовам кредитного договору, розрахунковим документам за цим договором та вимогам законодавства України.

Зазначає, що не погоджується з висновками судів щодо поважності причин пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки позивач мав змогу захищати свої права в судовому порядку у встановлений законом строк.

Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційні скарги АТ «Державний ощадний банк України» просить залишити без задоволення касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , оскаржуванні рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалами Верховного Суду від 03 серпня 2020 року, від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

25 серпня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 18 березня 2021 року, від 29 березня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що04 серпня 2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 844-н, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку по 04 серпня 2026 року кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 37 000 дол. США.

Згідно пунктами 4.2.1. та 4.2.2. кредитного договору, позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язання по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені договором.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ «Ощадбанк» з ОСОБА_2 04 серпня 2006 року було укладено договір поруки № 1 до кредитного договору № 844-н від 04 серпня 2006 року

Згідно з пунктів 3.1., 3.2. договору поруки поручитель відповідає по зобов`язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконанні повністю.

Пунктом 3.4. кредитного договору № 844-н встановлено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором. Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів та інших платежів відповідно до умов цього Договору повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги.

Пунктом 4.1.7 кредитного договору також встановлено, що банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на два місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором.

30 червня 2010 року банк на підставі пункту 4.1.7. кредитного договору направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості у розмірі 30 992,12 дол. США.

В зазначений у пункті 3.4. кредитного договору № 844-н 30-денний строк відповідачами вимоги банку виконані не були.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 12 серпня 2015 року розмір заборгованості за кредитним договором № 844-н складав 59 192,94 дол. США та 7 067,40 грн з яких: прострочений основний борг по кредиту - 26 827,73 дол. США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 вересня 2006 року по 31 липня 2015 року - 22 335,31 дол. США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 липня 2007 року по 12 серпня 2015 року - 6 080,00 грн; пеня за прострочений основний борг по кредиту - 5 258,24 дол. США; пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 3 607,36 дол. США; пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредитом - 987,40 грн; 3 % річних від прострочених сум по кредиту - 1 164,30 дол. США.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (положення статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Встановлено, що у зв`язку з наявністю заборгованості відповідачів за кредитними платежами банк 30 червня 2010 року на підставі пункту 4.1.7. кредитного договору направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, скориставшись своїм правом пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В зазначений у пункті 3.4. кредитного договору 30-денний строк відповідачами вимоги банку виконані не були.

Таким чином, приймаючи до уваги, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання за кредитним договором утворилась заборгованість, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором, оскільки право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним.

Разом із тим, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Так, відповідно до положень статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Звернувшись 30 червня 2010 року на підставі пункту 4.1.7. кредитного договору до відповідача з вимогою про повернення кредиту у повному обсязі, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а у відповідачів виникло зобов`язання не тільки сплати простроченої заборгованості за кредитом, а й дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та інших виплат , передбачених договором.

У передбачений у пункті 3.4. кредитного договору 30-денний строк відповідачі вимоги банку не виконали.

За вказаних обставин у позивача виникло право на судовий захист своїх порушених прав, передбачених кредитним договором № 844-н.

При цьому слід ураховувати, що при обрахуванні позовної давності ізначальним є саме момент, коли позивач довідався або повинен був довідатися про порушення свого права.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) з подібними правовідносинами.

Судами встановлено, що банк достеменно знав про порушення свого права зі спливом 30-денного строку, передбаченого у пунктом 3.4. кредитного договору для виконання боржниками вимог кредитора щодо дострокового повернення позики.

Разом із тим, з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося 24 березня 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності.

Отже, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, встановивши доведеність позовних вимог щодо наявності кредитної заборгованості, дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Разом з тим, відмовляючи у застосуванні строку позовної давності та дійшовши висновку про необхідність захисту порушеного права внаслідок поважності причин пропущення позовної давності, суди попередніх інстанції виходили з того, що з 2010 року позивачем велись судові процеси за позовами боржників до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору № 844-н недійсним та визнання поруки припиненими, а саме з вказаних договорів випливають зобов`язання сторін у справі.

Проте вказані обставини пропуску строку позовної давності не є такими, що свідчать про пропущення такого строку з поважної причини, оскільки наявність спорів щодо визнання недійсними кредитного договору та договору поруки не є перешкодою для звернення банку до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. При цьому слід ураховувати, що позови про визнання кредитного договору № 844-н та договору поруки недійсними було подано боржниками, але своїм правом на звернення із зустрічною позовною заявою в межах судового провадження за вказаними позовами та з дотриманням встановленого законом строку позовної давності ВАТ «Державний ощадний банк України» не скористався. Не скористався банк і правом подання відокремленого позову в межах позовної давності з можливістю подальшого подання клопотання про зупинення розгляду справи на підставі пункту 4 статті першої статті 201 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

При цьому інших поважних підстав пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено.

При таких обставинах суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про визнання причин пропущення позовної давності поважними та помилково не застосували приписи частини четвертої статті 267 ЦК України щодо необхідності відмови у позові внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року, постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун