Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 520/448/17

провадження № 61-19412 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Попроцький Дмитро Михайлович;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - ОСОБА_3 ;

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва Олена Володимирівна, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Попроцького Дмитра Михайловича - на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва О. В., про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , з яким вона з липня 2006 року по день його смерті проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 , вела спільне господарство.

Вказувала, що ОСОБА_7 з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 жодного дня з нею не проживав, остання ніколи не виконувала обов`язки дружини у відношенні до ОСОБА_7 та ухилялась від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця.

Зазначала, що з 2006 року вона за власний рахунок робила ремонт в будинку АДРЕСА_1 , доглядала хвору матір ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , а коли у 2013 році захворів ОСОБА_7 - забезпечила йому належне лікування і догляд.

Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статтей 1224 1264 ЦК України ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_7 однією сім`єю з липня 2006 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 ; визнати її спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_7 .

У травні 2017 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_9 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва О. В., про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Зустрічний позов мотивовано тим, що з 16 листопада 2007 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_9 , сім`я проживала у квартирі АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на майно: квартиру АДРЕСА_2 , 1/3 частина якої належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 31 березня 1993 року, виданого УЖКГ виконкому Одеської міськради, а 2/3 частини квартири відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_7 прийняв у спадщину після смерті матері - ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2015 року; будівельні матеріали та обладнання, що були використані ОСОБА_7 на самочинне будівництво сараю, переобладнаного у житловий будинок, який не введено в експлуатацію, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_3 ; автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року, реєстраційний номер, НОМЕР_1 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого РЕВ № 2 УДАЇ ГУ МВС України в Одеській області 26 вересня 2008 року.

Заповіт ОСОБА_7 за життя не склав.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є вона, їх син - ОСОБА_9 , а також доньки спадкодавця - ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

Вказувала, що у передбачений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_7 , на підставі якої було відкрито спадкову справу. Проте, листом 24 січня 2017 року № 21/02-14 нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку з поданням ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 та повідомленням Київського районного суду м. Одеси про звернення ОСОБА_1 з позовом про усунення її від права на спадкування та встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 .

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд визнати автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 : право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 ; право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, використаних при будівництві кухні та сараю, розташованих на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 та на 1/2 частку цього автомобіля як на частку у спільному майні подружжя; визнати за ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 ; право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, використаних при будівництві кухні та сараю, розташованих на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Зустрічний позов мотивовано тим, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті батька - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У передбачений законом строк вона разом з іншими спадкоємцями - дружиною померлого ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_10 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_7 , проте постановою нотаріуса від 28 жовтня 2017 року № 565/02-31 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом у зв`язку зі зверненням до нотаріуса ОСОБА_1 , яка також претендує на спадкове майно її батька, та повідомленням Київського районного суду м. Одеси про наявність цивільної справи № 520/448/17 .

Спадкове майно складається із квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 ; будівельних матеріалів та обладнання, що були використані ОСОБА_7 на самочинне будівництво сараю, переобладнаного у житловий будинок, який не введено в експлуатацію, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_3 ; автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року, реєстраційний номер, НОМЕР_1 .

Вказувала, що ОСОБА_1 не є родичем померлого ОСОБА_7 , не проживала з ним однією сім`єю як чоловік та жінка, а отже у розумінні 1258-1267 ЦК України не набула права на спадкування за законом майна спадкодавця. За життя спадкодавця ОСОБА_1 орендувала у нього частину приміщення будинку АДРЕСА_1 та наразі самовільно займає будинок, замінивши замки та користуючись будинком без будь-яких правових підстав.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_4 просила суд в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7 визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 , право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, використаних під час перебудови сараю у житловий будинок, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/8 частину автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_10 , звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва О. В., про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Зустрічний позов мотивовано тим, що вона перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька - ОСОБА_10 .

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_2 ; 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 ; будівельні матеріали та обладнання, що були використані ОСОБА_7 на переобладнання сараю у житловий будинок, який не введено в експлуатацію, розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року, реєстраційний номер, НОМЕР_1 .

Вказувала, що у передбачений законом строк - 11 серпня 2016 року ОСОБА_11 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_7 , однак свідоцтво про право на спадщину за законом не отримала у зв`язку із зверненням до суду ОСОБА_1 з позовом про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування та встановлення факту проживання з ОСОБА_7 однією сім`єю.

Посилаючись на неможливість оформили спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила визнати за ОСОБА_11 в порядку спадкування за законом після смерті її батька право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 ; право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, використаних під час перебудови сараю у житловий будинок, розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ; право власності на 1/8 частину автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне спадкове майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою - 39,84 кв. м; 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 , загальною площею 61,6 кв. м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 ; 7/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою - 39,84 кв. м.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єктом спільної сумісної власності відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_10 задоволено.

Визнано за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7 право власності на наступне майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою - 39,84 кв. м; 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 , загальною площею 61,6 кв. м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 ; 1/8 частину автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7 на наступне майно: 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 , загальною площею 61,6 кв. м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року визнано за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 , загальною площею 61,6 кв. м; 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 ; 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7 на наступне майно: 1/8 частин автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66,5 кв. м, у тому числі житловою - 39,84 кв. м.

Судові рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а отже, не довела наявність у неї і суб`єктивного права вимагати усунення від спадкування спадкоємця першої черги за законом дружини померлого - ОСОБА_2 , вимог про усунення від спадкування якої іншими спадкоємцями першої черги - ОСОБА_4 та ОСОБА_10 не заявлено.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16 листопада 2007 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 та до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюб між ними не розірвано; ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_9 .

Також ОСОБА_1 не надано доказів ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю та не доведено потребу спадкодавця у такий допомозі. Судом надано оцінку медичним документам, які свідчать про те, що ОСОБА_7 з 2013 року отримував медичну допомогу за місцем проживання по АДРЕСА_4 , проте в них відсутня інформація, що ОСОБА_7 за станом здоров`я був у безпорадному стані і потребував постійної сторонньої допомоги. На момент смерті ОСОБА_7 не був особою похилого віку - помер у віці 47 років. Відповідно до записів трудової книжки спадкодавця, ОСОБА_7 з 2013 року по день смерті працював на посаді інженера в ТОВ «Група Конквест».

Судом першої інстанції встановлено, що до складу спадкового майна ОСОБА_7 , увійшло, зокрема, право на спадкування будівельних матеріалів та обладнання, що були використані спадкодавцем при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , право власності на які у рівних частках має бути визнано за спадкоємцями першої черги - дружиною ОСОБА_2 , сином ОСОБА_9 , дочками - ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника Попроцького Д. М. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та показання свідків і надав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого ухвалив законні й обґрунтовані судові рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будівельні матеріали та обладнання, використані під час перебудови сараю у житловий будинок, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - Попроцький Д. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 520/448/17 із Київського районного суду м. Одеси.

Зупинено дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

У грудні 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про часткову відмову від поданої касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, у якій зазначено, що заявник підтримує касаційну скаргу та просить переглянути судові рішення лише в частині відмови у задоволенні її позову про усунення від права на спадкування, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, а також у частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину будівельних матеріалів та обладнання.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що представником позивача ОСОБА_1 було надано докази на підтвердження позовних вимог щодо проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2006 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також докази на підтвердження права власності на будівельні матеріали, використані під час побудови кухні та дачного будинку, що розташовані по АДРЕСА_3 , проте, ці докази безпідставно не були прийняті судом першої інстанції до уваги з процесуальних підстав. Судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів, якими ОСОБА_1 намагалася обґрунтувати свої позовні вимоги та безпідставно відмолено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та приєднанні доказів, раніше не поданих разом із позовом з поважних причин, що є порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Представником ОСОБА_1 було заявлено відвід судді суду першої інстанції, у задоволенні якого було неправомірно відмовлено.

Вказував, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі, що переглядається, до закінчення розгляду справи № 520/4475/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник ОСОБА_9 , ОСОБА_4 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, стягнення грошової компенсації. Тому просив постановити окрему ухвалу відповідно до вимог частини десятої статті 262, статті 420 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженої від ОСОБА_12 .

Також ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народженої від ОСОБА_5

ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народженого від ОСОБА_2

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2007 року; шлюб не розірвано (а. с. 151, т. 1).

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 47 років. Заповіт за життя не залишив (а. с. 26, т. 1).

Спадкову справу № 25/2016 до майна померлого ОСОБА_7 заведено 11 серпня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В. (а. с.72, 101-134, т. 1).

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись: 09 серпня 2016 року дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_9 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 - дочка ОСОБА_10 ; ІНФОРМАЦІЯ_9 - дочка ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_10 - ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги спадкоємців за законом.

До складу спадщини ОСОБА_7 ввійшли усі права та обов`язки, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, право на спадкування будівельних матеріалів та обладнання, що були використані спадкодавцем при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Попроцького Д. М. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо заяви ОСОБА_1 про часткову відмову від касаційної скарги

У заяві ОСОБА_1 про часткову відмову від касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року зазначено, що заявник підтримує касаційну скаргу та просить переглянути судові рішення лише в частині відмови у задоволенні її позову про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, усунення від права на спадкування, а також у частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину будівельних матеріалів та обладнання.

Заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин четвертої-п`ятої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

Матеріали цивільної справи не містять заяв про приєднання до касаційної скарги.

Враховуючи, що заява про часткову відмову від касаційної скарги подана до закінчення касаційного провадження, вказана заява підлягає задоволенню, а касаційне провадження - закриттю в частині вказаних ОСОБА_1 у заяві позовних вимог.

Отже, судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, усунення від права на спадкування, а також у частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину будівельних матеріалів та обладнання.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Однак, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про неможливість встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_7 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16 листопада 2007 року ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який до моменту смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було розірвано; ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_9 , що виключає можливість встановлення факту перебування ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази, показання свідків та пояснення учасників справи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 факту ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю, винної поведінки останньої (зокрема, відмова від надання допомоги спадкодавцю), а також потребу спадкодавця у такій допомозі.

Судами надана належна оцінка медичним документам, які свідчать про те, що ОСОБА_7 з 2013 року отримував медичну допомогу за місцем проживання по АДРЕСА_4 та які не містять інформації, що ОСОБА_7 за станом здоров`я був у безпорадному стані і потребував постійної сторонньої допомоги.

На момент смерті ОСОБА_7 не був особою похилого віку - помер у віці 47 років. Відповідно до записів з трудової книжки спадкодавця, ОСОБА_7 з 2013 року по день смерті працював на посаді інженера в ТОВ «Група Конквест».

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. З моменту прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації виникає і право власності на цей об`єкт, яке може бути об`єктом спадкування.

Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Судами попередніх інстанції встановлено, що оскільки ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та заповіт не залишив, спадкування після його смерті підлягає здійсненню за законом. До складу спадщини ОСОБА_7 ввійшли усі права та обов`язки, що йому належали на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема, право на будівельні матеріали та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Встановивши, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_10 , які спору між собою щодо спадкового майна, розміру часток тощо не мають, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання за кожним зі спадкоємців право власності на 1/4 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при самочинному будівництві літньої кухні та сараю на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - залишенню без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали

Згідно зі статтею 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини десятої статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, тому передбачені статтею 262 ЦПК України підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 396 398 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від касаційної скарги задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги та закрити касаційне провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_9 до ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва Олена Володимирівна, в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на частину спадкового майна: квартири АДРЕСА_2 ; житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 ; автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; за зустрічним позовом ОСОБА_5 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_10 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексєєва Олена Володимирівна, в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_10 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на частину спадкового майна: квартири АДРЕСА_2 ; житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 ; автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на частину спадкового майна: квартири АДРЕСА_2 ; житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 ; автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Попроцького Дмитра Михайловича - на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Попроцького Дмитра Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Поновити дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Попроцького Дмитра Михайловича про постановлення окремої ухвали.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович