Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 520/472/17

провадження № 61-7371св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Людмила Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу (далі - МНО) Криворотенко Л. І., про визнання правовідносин припиненими, визнання іпотеки припиненою, зобов`язання нотаріуса вилучити запис з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, посилаючись на те, що 12 грудня 2007 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), було укладено кредитний договір № 1503/1207/45-006, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 162 000 доларів США під 11,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2024 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 12 грудня 2007 року між нею та банком було укладено іпотечний договір № 1503/1207/45-006-Z-1, предметом якого є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 . 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були укладені договори відступлення прав вимоги, за якими до відповідача перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами. Листом від 19 листопада 2015 року № 512245/И_4162 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повідомило її про те, що станом на 04 вересня 2015 року за нею обліковується кредитна заборгованість у розмірі 1 307 820,36 грн, однак товариством як кредитором прийнято рішення щодо анулювання (прощення) вказаного боргу. Вважає, що внаслідок прощення боргу правовідносини сторін за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою, припинилися на підставі статті 605 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим припиненим є також додаткове (акцесорне) зобов`язання за договором іпотеки. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати правовідносини сторін за кредитним договором від 12 грудня 2007 року № 1503/1207/45-006 припиненими; визнати іпотеку, згідно з іпотечним договором від 12 грудня 2007 року № 1503/1207/45-006-Z, припиненою; зобов`язати приватного нотаріуса Одеського МНО Криворотенко Л. І. як державного реєстратора прав вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про заборону відчуження належної їй квартири, яка була накладена на підставі договору іпотеки.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 01 червня 2018 року у складі судді Пучкової І. М. позов задоволено. Визнано правовідносини за кредитним договором від 12 грудня 2007 року № 1503/1207/45-006, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , припиненими. Визнано іпотеку, згідно з іпотечним договором від 12 грудня 2007 року № 1503/1207/45-006-Z, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , припиненою. Зобов`язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського МНО Криворотенко Л. І. вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про заборону відчуження належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , яка була накладена на підставі договору іпотеки від 12 грудня 2007 року № 1503/1207/45-006-Z-l, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , посвідченого 12 грудня 2007 року приватним нотаріусом Одеського МНО Криворотенко Л. І. за реєстровим № 7493.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання. Враховуючи, що кредитний договір від 12 грудня 2007 року № 1503/1207/45-006 припинив свою дію з 19 листопада 2015 року на підставі статті 605 ЦК України, то іпотека за договором іпотеки, укладеним на забезпечення основного зобов`язання, також є припиненою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов`язання позичальника за кредитним договором залишилися невиконаними, так як рішення про анулювання (прощення) боргу ОСОБА_1 було прийнято відповідачем за умови отримання ним у власність предмета іпотеки, право власності на який згодом було припинене шляхом скасування реєстрації такого права ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на іпотечну квартиру. Оскільки основне зобов`язання не припинилося, то відсутні й передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстави для припинення іпотеки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2019 року, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 червня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Правочин, спрямований на припинення зобов`язання прощенням боргу, слід вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу або в момент підписання договору про прощення боргу. Від дати прощення боргу зобов`язання боржника за кредитним договором вважаються припиненими, що відповідає положенням частини першої статті 598 ЦК України. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання. Таким чином, наявність рішення відповідача про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором свідчить про припинення такого договору й, відповідно, припинення дії укладеного на його забезпечення договору іпотеки.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.

11 червня 2019 року справа № 520/472/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судами встановлено, що 12 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1503/1207/45-006, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 162 000 доларів США для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири з кінцевим терміном повернення до 12 грудня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 12 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 1503/1207/45-006-Z-1, предметом якого є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були укладені договори відступлення прав вимоги, за якими до відповідача перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувалося, внаслідок чого утворилася заборгованість.

В порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки 05 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського МНО Кобелєвою А. М. як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Після набуття права власності на квартиру в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», 19 листопада 2015 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» надіслало ОСОБА_1 повідомлення № 512245/И_4162, в якому вказало, що станом на 04 вересня 2015 року за позивачем обліковується кредитна заборгованість у розмірі 1 307 820,36 грн, однак товариством як кредитором прийнято рішення щодо анулювання (прощення) вказаного боргу.

Апеляційним судом також встановлено, що рішення про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором було прийнято ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за умови набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Після отримання повідомлення про анулювання боргу ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 , яка була предметом іпотечного договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року, скасовано рішення приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2015 року, індексний номер 24182935, щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач втратив право власності на предмет іпотеки, за рахунок якого були задоволені його як кредитодавця вимоги.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Обрання певного способу правового захисту, в тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання може бути припинено за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує права третіх осіб щодо майна кредитора.

Правочин, спрямований на припинення зобов`язання прощенням боргу, слід вважати вчиненим у момент отримання боржником письмової заяви кредитора боржникові про прощення боргу або в момент підписання договору про прощення боргу.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, припинення зобов`язання можливе за умови його виконання, що проведене належним чином. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

Підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 Закону України «Про іпотеку», яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України, зокрема припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що зобов`язання позичальника за кредитним договором залишилися невиконаними, рішення про анулювання (прощення) боргу ОСОБА_1 було прийнято відповідачем за умови отримання ним у власність предмета іпотеки, право власності на який згодом було припинено шляхом скасування реєстрації такого права ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на іпотечну квартиру, а вимоги кредитодавця в інший спосіб не виконані, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що основне зобов`язання сторін не припинилося, у зв`язку з чим відсутні й передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстави для припинення іпотеки.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 569/13956/17 (провадження № 61-39654св18).

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та відмовив у задоволенні позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що наявність рішення кредитора про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором свідчить про припинення такого договору й, відповідно, припинення дії укладеного на його забезпечення договору іпотеки, не заслуговують на увагу, оскільки вказане рішення приймалося відповідачем за умови набуття ним права власності на предмет іпотеки. Однак після отримання повідомлення про анулювання (прощення) боргу ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 , який постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року був задоволений.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 369 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи не спростовують висновків суду і не впливають на правильність вирішення спору по суті, зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, ґрунтується на принципах верховенства права, справедливості, добросовісності та розумності, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук