ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2020 року

Київ

справа №520/4829/19

адміністративне провадження №К/9901/31974/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №520/4829/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САДІН» до Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (суддя Сагайдак В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Донець Л.О., судді: Гуцал М.І., Бенедик А.П.),-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САДІН» (далі за текстом - позивач, ТОВ «САДІН») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом- відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000511411, №00000521411 від 29 березня 2019 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс» у періоді, що перевірявся. Придбаний у вказаних контрагентів товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу ТОВ «Агроінвест Холдінг». Контролюючий орган, досліджуючи надану до перевірки первинну документацію, не вказував на недостовірність чи неповноту відомостей, що у ній містяться.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "САДІН" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс» за звітний період декларування ПДВ липень 2018 року та подальшої реалізації, за результатами якої складено акт від 8 лютого 2019 року № 358/20-40-14-11-10/41675529.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту в липні 2018 року суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс» у розмірі 2524661 грн за липень 2018 року.

Таких висновків контролюючий орган дійшов за наслідками аналізу податкової інформації, відповідно до якої ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс» не мають достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів для реалізації товару у відповідній кількості на адресу позивача. За даними інформаційних баз вказані підприємства не знаходяться за місцезнаходженням та не подають податкову звітність. Крім того, вказаними підприємствами придбано товари у ризикових платників, по яких спостерігається підміна товарних позицій. Також контролюючий орган встановив, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «САДІН» наявна заборгованість перед вказаними контрагентами.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2019 року:

№00000511411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 3155826,25 грн, з яких 2524661 грн - за основним платежем, 631165,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№00000521411, яким до позивача за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи первинні документи є належним чином оформленими, містять відомості про обсяг, зміст і вартість господарських операцій та в повній мірі підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс» товарів. Також суд дослідив первинні документи, що підтверджують реалізацію придбаного позивачем товару на адресу ТОВ «Агроінвест Холдінг», і вказав, що за наслідками вчинення спірних господарських операцій у періоді, що перевірявся, позивач отримав прибуток. За позицією суду, відсутність у контрагентів платника податків достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарських операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від контрагентів, порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків господарської операції.

Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодившись із викладеними у ньому висновками.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій проігнорували те, що в ході проведення перевірки відповідачем у позивача витребовувались документи щодо виробників селітри аміачної, карбаміду в мішках та нітроамофоски, а саме декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності тощо, а також документи щодо транспортування і зберігання товару, навантажувально-розвантажувальних робіт. Вказані документи ТОВ «САДІН» надано не було, про що складено відповідний акт про ненадання документів.

Скаржник також підкреслює, що розрахунки між ТОВ «САДІН» та ТОВ «Промислові компоненти» у липні 2018 року не проводились і станом на 31 липня 2018 року заборгованість позивача перед указаним контрагентом становила 9674996,40 грн. Аналогічна ситуація склалась і стосовно ТОВ «Агро Пульс Сервіс», заборгованість перед яким складає 5472967,50 грн. Поза увагою судів залишились і дані податкової інформації, згідно з якою контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, не мають достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для виконання спірних господарських операцій.

Окремо скаржник наголошує на тому, що предметом договорів поставки були селітра аміачна, карбамід в мішках та нітроамофоска, до якості та транспортування яких висуваються певні вимоги.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання про здійснення заміни Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника. Повідомлено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 утворено, в тому числі Головне управління ДПС в Харківській області, до якого в порядку реорганізації приєднано Головне управління ДФС в Харківській області, а відповідно до наказу від 29 серпня 2019 року №18 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Харківській області повноважень Головного управління ДФС у Харківській області, що припиняється.

Розглянувши вказану заяву, на підставі статті 52 КАС України колегією суддів здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За встановлених судами обставин та доводів касаційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульованої, зокрема у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17).

Суди попередніх інстанцій на підставі дослідження доказів встановили реальність господарських операцій позивача із контрагентами (ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс») з посиланням на належним чином оформлені копії документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне здійснення таких операцій, а саме: договори поставки, податкові та видаткові накладні, акти внутрішнього переміщення товару, журнали реєстрації довіреностей, прибуткові ордери, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні. У контролюючого органу були відсутні претензії та зауваження до вказаних первинних документів.

За встановленими судами обставинами, фізичне переміщення вантажу відбувалось вантажними автомобілями перевізника - ТОВ «Саноіл», на підтвердження чого надано договір про перевезення вантажів та відповідні товарно-транспортні накладні.

Суди врахували, що позивач здійснив оплату за поставлений контрагентами товар, але не в липні 2018 року, а протягом 2018 року та початку 2019 року, у зв`язку з чим доводи контролюючого органу про наявність у позивача заборгованості по розрахункам з ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс» є безпідставними.

Крім того, суди, досліджуючи питання того, чи відбулись у позивача зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, вказали, що отриманий від контрагентів товар, був реалізований на адресу ТОВ «Агроінвест Холдінг», що підтверджується належними первинними документами. При цьому суди також врахували, що від господарських операцій з придбання товару та подальшого його продажу позивач отримав прибуток (позивач придбавав карбід у мішках, селітру аміачну та нітроамофоску за ціною за тону 12352,20 грн, 9585 грн, 10563,75 грн відповідно, а реалізував за цінами за тону - 12970 грн, 10064,50 грн, 11092 грн відповідно), який був врахований при обчисленні податкових зобов`язань підприємства у відповідний період.

Надаючи оцінку доводам ГУ ДПС про відсутність у контрагентів позивача достатнього обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання обумовлених договорами умов, суди зауважили, що такі обставини не виключають можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчать про отримання необґрунтованої вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за умови укладення цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Суди відхилили посилання контролюючого органу на ненадання документів, що підтверджують якість товару, оскільки Декрет Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію», який передбачав обов`язкову наявність таких документів, втратив чинність з 1 січня 2018 року. При цьому колегія суддів зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо підтвердження права ТОВ «САДІН» на формування показників податкового обліку за господарськими операціями із ТОВ «Промислові компоненти» та ТОВ «Агро Пульс Сервіс» колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, на порушення якого особа, що подала касаційну скаргу, вмотивовано не посилається.

Обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі і зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №520/4829/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак І.Л. Желтобрюх