ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

справа №520/4975/25

адміністративне провадження №К/990/17750/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 , про стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, постановлену суддею Лук`яненко М.О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Калиновського В.А., суддів Мінаєвої О.М., Спаскіна О.А.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст обставин справи і оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 , у якому просив: «стягнути з розпорядника бюджетних коштів, що передбачені для виконання рішень судів, які набрали законної сили та потребують видатків державного бюджету для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям - військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти у розмірі 137192 (сто тридцять сім тисяч сто дев`яносто дві) грн 49 коп, за рахунок бюджетних коштів, що перебувають на рахунках військової частини НОМЕР_1 ».

2. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2025 року відмовив у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 , про стягнення коштів на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Роз`яснив позивачу його право звернутися до суду з питання позовних вимог у порядку статей 378, 382-382.3 383 КАС України, та що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - без змін.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Скаржник у касаційній скарзі висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями та висновками судів попередніх інстанцій. Зазначає, що має місце перешкоджання доступу особи до правосуддя, що гарантоване статтею 55 Конституції України, ігнорування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 грудня 2020 року в справі №465/273/16-а та від 24 липня 2023 року в справі №420/6671/18, що призвело до помилкового висновку судів попередніх інстанцій про продовження спору між тими самими сторонами, та що цей спір має бути вирішений відповідно до положень статей 378 382 383 КАС України на стадії виконання судового рішення у справі №520/27807/23.

6. ОСОБА_1 зауважує, що на даному етапі ані в нього, ані в органів державної виконавчої служби не може бути претензій до військової частини НОМЕР_2 , яка виконала судове рішення у справі №520/27807/23 в межах своїх повноважень, здійснивши перерахунок грошового забезпечення та надавши його для виконання до військової частини НОМЕР_1 . Тому не може вважатися належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача звернення до суду в спосіб, визначений відповідно до положень статей 378 382 383 КАС України, про що дійшли помилкового висновку суди попередніх інстанцій. Скаржник, посилаючись на висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 01 грудня 2020 року в справі №465/273/16-а та від 24 липня 2023 року в справі №420/6671/18, зазначає, що зміна способу виконання судового рішення у справі №520/27807/23 із «зобов`язання боржника - військової частини НОМЕР_2 виплатити грошове забезпечення» на «стягнути з боржника - військової частини НОМЕР_2 грошове забезпечення» не призведе до відновлення порушених прав ОСОБА_1 , оскільки військова частина НОМЕР_2 не є розпорядником коштів, призначених для виплати йому грошового забезпечення, і об`єктивно немає змоги ними розпоряджатися. Також не може бути ефективним та належним захистом порушених прав позивача зміна способу і порядку виконання судового рішення із «зобов`язання боржника - військової частини НОМЕР_2 виплатити грошове забезпечення» на «зобов`язання боржника - військової частини НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення», оскільки військова частина НОМЕР_1 не є стороною у справі №520/27807/23 та, відповідно, божником у виконавчому провадженні, у цій справі позивач не заявляв вимоги зобов`язального характеру до військової частини НОМЕР_1 . Заходи примусового виконання судового рішення мають застосовуватися виключно до відповідача у справі №520/27807/23, а саме військової частини НОМЕР_2 , й зі змісту статей 378 382 383 КАС України слідує, що їх неможливо застосувати до військової частини НОМЕР_1 , яка не є стороною у справі (боржником). ОСОБА_1 вказує, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15, від 17 квітня 2019 року в справі №355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року в справі №295/13613/16-а, від 22 серпня 2019 року в справі №522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року в справі №802/1933/18-а, на які послалися суди, не підлягають врахуванню у цій справі, оскільки правовідносини, розглянуті у наведених справах, не є тотожними справі, що розглядається.

7. ОСОБА_1 наголошує, що встановлення судового контролю або зміна способу і порядку виконання судового рішення у справі №520/27807/23 не призведе до відновлення його порушених прав, оскільки військова частина НОМЕР_2 немає самостійного балансу, розрахунків в органах Державної казначайської служби України та банку, вона перебуває у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_2 виконала рішення суду в справі №520/27807/23 у частині здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача та відповідно до алгоритму дій направила його для виконання до військової частини НОМЕР_1 , тобто не вчинила бездіяльності, вона не має можливості самостійно реалізувати виплату грошового забезпечення. Саме тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до нового належного відповідача - військової частини НОМЕР_1 з вимогою майнового характеру про стягнення конкретної суми грошового забезпечення у розмірі 137192,49 грн за період з 26 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року.

8. Скаржник стверджує, що відмовляючи йому в доступі до правосуддя з тих підстав, що ним застосований неефективний та неналежний спосіб захисту порушеного права, суди попередніх інстанцій не дослідили обставини позову, не пересвідчилися, що ані зміна способу, ані порядку виконання судового рішення, ані встановлення судового контролю у справі №520/27807/23 за будь-яких обставин не призведе до відновлення порушеного права позивача щодо виплати йому грошового забезпечення, проігнорували висновки Верховного Суду, зроблені у справах №465/273/16-а та №420/6671/18, не врахували, що до компетенції військової частини НОМЕР_2 входить обов`язок лише здійснити перерахунок грошового забезпечення, а не його виплату, що військова частина НОМЕР_2 не є розпорядником та утримувачем коштів, призначених для виплати позивачу грошового забезпечення.

IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 29 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 відзивів на касаційну скаргу не подано.

11. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2025 року, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року №666/0/78-25 (на підставі службової записки судді-доповідача Кашпур О.В. від 08 липня 2025 року №26622/25 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Соколова В.М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи) для розгляду справи №520/4975/25 (провадження №К/990/17750/25) здійснено заміну судді Соколова В.М. на суддю Жука А.В.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 09 липня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 10 липня 2025 року.

ІV. Джерела права й акти їхнього застосування

13. Завданням адміністративного судочинства, у силу норм частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

15. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).

16. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

17. Суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

18. За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

V. Позиція Верховного Суду

20. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/4975/25 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

21. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

22. Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 , про стягнення коштів, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що цей позов фактично спрямований на виконання іншого судового акта (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в справі №520/27807/23). Тож, обраний позивачем у справі №520/4975/25 спосіб захисту фактично є однією із форм контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в справі №520/27807/23, тому вимоги ОСОБА_1 , заявлені у межах справи №520/4975/25, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в порядку окремого судового провадження. Позивач, у разі невиконання чи неналежного виконання судового рішення у справі №520/27807/23, має право звернутися до суду в порядку статей 378, 382-382.3 383 КАС України.

23. Як установлено статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

24. За приписами частин другої-четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

25. Згідно із частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

26. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

27. У Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 (справа №1-7/2013) Конституційний Суд України наголосив, що він неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

28. Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 квітня 2025 року в справі №440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року в справі №560/523/19, від 01 лютого 2022 року в справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року в справі №140/279/21).

29. Як установили суди попередніх інстанцій у справі №520/4975/25, Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25 грудня 2023 року в справі №520/27807/23, яке набрало законної сили 15 квітня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язав військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та реалізувати виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням виплачених сум. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язав військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та реалізувати виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військове звання, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням виплачених сум. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 2142,20 грн.

30. За твердженням ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_2 на виконання судового рішення у справі №520/27807/23 склала розрахунок сум, необхідних для виконання рішення суду, і направила його для розгляду та подальшого прийняття рішення до військової частини НОМЕР_1 за вих. №1576/2612 від 09 серпня 2024 року. Відповідно до наданого розрахунку заборгованість грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 лютого 2022 року по 20 травня 2023 року складає 137192,49 грн, а саме: за період з 26 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року - 66553,29 грн, за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року - 70639,20 грн.

31. ОСОБА_1 , посилаючись на необхідність ефективного та належного способу захисту його прав, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом (до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 ), у якому заявляє вимогу про стягнення з відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) грошових коштів у розмірі 137192,49 грн.

32. Верховний Суд зазначає, що реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

33. Розділом IV КАС України урегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Зокрема передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України (частина друга статті 381-1 КАС України).

34. Так, за приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

35. Відповідно до частин першої, третьої та дев`ятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

36. З метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.

37. Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

38. Отже, нормами КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, вони мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.

39. Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15, від 17 квітня 2019 року в справі №355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року в справі №295/13613/16-а, від 22 серпня 2019 року в справі №522/10140/17, від 21 листопада 2019 року в справі №802/1933/18-а щодо застосування норм КАС України (статті 267 у редакції до 15 грудня 2017 року, статей 382-383 у редакції після 15 грудня 2017 року), слушно врахованих судами попередніх інстанцій, зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

40. У постанові від 16 січня 2019 року в справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

41. У постановах від 18 січня 2024 року в справі №160/2888/23 та від 30 квітня 2025 року в справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

42. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що правовідносини у справі №520/4975/25 виникли у зв`язку з неповним виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в справі №520/27807/23, яке набрало законної сили.

43. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом про стягнення грошових коштів у сумі 137192,49 грн, які, за його твердженням, нараховані військовою частиною НОМЕР_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в справі №520/27807/23 та підлягають виплаті військовою частиною НОМЕР_1 , яка є розпорядником бюджетних коштів і здійснює фінансоване забезпечення військової частини НОМЕР_2 , не врахував, що судовим рішенням у справі №520/27807/23 військову частину НОМЕР_2 зобов`язано здійснити як перерахунок, так і реалізувати виплату відповідного грошового забезпечення ОСОБА_1 .

44. Заявлені у справі №520/4975/25 позовні вимоги пов`язані з невиконанням у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в справі №520/27807/23, а визначення ОСОБА_1 у цьому позові (про стягнення коштів) відповідачем - військову частину НОМЕР_1 , а військову частину НОМЕР_2 - третьою особою, не свідчить про виникнення нового адміністративного спору. Поданий позов фактично спрямований на виконання у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в справі №520/27807/23, спонукає адміністративний суд вдатися до перевірки належності виконання відповідачем судового рішення у справі №520/27807/23.

45. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 , про стягнення коштів на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки вимоги, заявлені ОСОБА_1 у справі №520/4975/25, не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в межах окремої судової справи, вони можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви позивача, поданої до суду з метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

46. Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права. Аргументи скаржника щодо помилковості врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15, від 17 квітня 2019 року в справі №355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року в справі №295/13613/16-а, від 22 серпня 2019 року в справі №522/10140/17, від 21 листопада 2019 року в справі №802/1933/18-а, а також щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, зроблених у постановах від 01 грудня 2020 року в справі №465/273/16-а та від 24 липня 2023 року в справі №420/6671/18, що призвело до неправильних висновків і необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень. Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі, про що помилково стверджує скаржник.

47. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

48. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року в справі №520/4975/25 - без змін.

VІ. Судові витрати

49. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року в справі №520/4975/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: А. В. Жук

С. А. Уханенко