Постанова

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/5242/18

провадження № 61-15098св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Богун Ірина Андріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси в складі судді Бобуйок І. А. від 29 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду в склад колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Драгомерецького М. М. від 19 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 09 лютого 2016 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун І. А., квартири АДРЕСА_1 . Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом ро смерть Серія НОМЕР_1 , таким чином, представник ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири на наступний день після смерті особи, що є його довірителем, а тому ОСОБА_3 не мав повноважень на вчинення такого правочину, відтак договір купівлі-продажу, суперечить вимогам, встановленим ЦК України та чинному законодавству і підлягає визнанню недійсним. Після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , як спадкоємець останньої, у встановлений законом строк, подала заяву про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_5 . Тому позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун І. А. квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун І. А., квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 повернути квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_5 . Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повернути кошти у розмірі 121 699 грн на користь ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладення договору купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун І. А. квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, в зв`язку зі смертю ОСОБА_5 та як наслідок припинення представництва за довіреністю, тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун І. А. в частині Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки ОСОБА_4 мав обсяг необхідної цивільної дієздатності та відповідну правову підставу для відчуження частки квартири, договір купівлі-продажу не може бути визнаний недійсним в цій частині. Натомість, оскільки в момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не мав правової підстави для відчуження іншої Ѕ частки квартири, договір в цій частині визнається судом недійсним. Через смерть особи - ОСОБА_5 , яка була власником відповідної часини, реституція не може бути проведена судом.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вищенаведені положення діючого законодавства не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки наведені положення регулюють відносини, де правочин укладається безпосередньо між сторонами та саме сторона чи обидві сторони порушують вимоги закону. У спірних правовідносинах ОСОБА_3 , особа яка порушила вимоги законодавства та вчинила правочин, не маючи на це повноважень, не був стороною правочину, а діяв від імені ОСОБА_5 ОСОБА_2 не знав та не міг знати, що на момент вчинення правочину власник майна ОСОБА_5 померла та її представник ОСОБА_3 є особою, яка не має права вчиняти правочин щодо відчуження майна, та те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем. Суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вищевказаний договір купівлі-продажу в частини Ѕ спірної квартири, встановив безпідставність набуття Ѕ частини квартири у спільну сумісну власність, яка була придбана за спільні сімейні кошти подружжя, прийняв таким чином рішення про права та обов`язки ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 520/5242/18 з Малиновського районного суду м. Одеси.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21 квітня 1996 року, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

23 січня 2016 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_3 розпоряджатися належною їй часткою квартири АДРЕСА_1 . Довіреність видана строком на три роки.

09 лютого 2916 року між ОСОБА_4 (продавець), ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун І. А., квартири АДРЕСА_1 .

Разом із тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .

11 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 , яку належно оформлено 15 липня 2016 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Пунктом шостим частини першої статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Таким чином апеляційний суд дійшов правильного висновку, що внаслідок смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , її цивільні права та обов`язки припинено, а також припинилася дія довіреності, яка була видана нею на ім`я ОСОБА_3 .

За вчинення правочину з порушенням норм діючого законодавства передбачено настання відповідних наслідків, зокрема визнання вчиненого правочину недійсним.

За положеннями статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в пункті 9 роз`яснив, що згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним в цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК України суд може визнати недійсною частину правочину, з`ясувавши думку сторін. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визнає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Вбачається, що сторонами оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу зі сторони продавця були ОСОБА_4 (якому належала Ѕ частина квартири на підставі свідоцтва про право власності), та ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 (якій також належала Ѕ частина квартири).

Ураховуючи зазначене, оскільки ОСОБА_4 мав обсяг необхідної цивільної дієздатності та відповідну правову підставу для відчуження частки квартири, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір купівлі-продажу не може бути визнаний недійсним в цій частині. Натомість, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не мав правової підстави для відчуження іншої Ѕ частки квартири, договір в цій частині визнається недійсним.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції виходив з підставності заявленого позову (припинення представництва), а тому вирішення всіх інших питань пов`язаних зі спірною квартирою знаходиться поза межами цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та зводяться лише до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун