ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 520/562/19
адміністративне провадження № К/9901/19798/19 К/9901/19885/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Харківській області
на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 (головуючий суддя Котеньов О.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді Катунов В.В., Ральченко І.М.) і на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 (головуючий суддя Котеньов О.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді Катунов В.В., Ральченко І.М.)
у справі №520/562/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просила:
1.1. визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, оформлену листом від 09.08.2018 № М-9907/0-6647/0/95-18;
1.2. зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2017 про надання дозволу про розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
1.3. зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, позовні вимоги задоволено частково:
2.1. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, оформлену листом від 09.08.2018 № М-9907/0-6647/0/95-18.
2.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2017 про надання дозволу про розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням наявності у ГУ Держгеокадастру у Харківській області повноважень вирішувати питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовною площею 12.91 ум. кад. га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
2.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.4. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
3. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019, заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково:
3.1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.
3.2. У задоволенні іншої частини заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
4.1. ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), що посвідчено сертифікатом (серія ХР № 0275997) від 07.08.2002 із внесеними змінами від 19.04.2016.
4.2. Право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2016 (спадкова справа № 17/2015, зареєстровано в реєстрі за №284).
4.3. Вказані обставини встановлені судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 у справі №820/1461/18, що набрало законної сили.
4.4. Цим же рішенням встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповіддю від 21.11.2017 (М-29604/0/6-24783/0/21-17) на заяву позивача від 18.10.2017 повідомило ОСОБА_1 , що у Головного управління відсутні правові підстави для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 12,91 ум.кад.га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
4.5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 у справі №820/1461/18 зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 12,91 ум.кад.га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
4.6. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 і надало лист від 09.08.2018 №М-9907/0-6647/0/95-18, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) з посиланням на частину 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) на підставі того, що земельна ділянка, на яку має право ОСОБА_1 , перебуває у колективній власності КСП «Барвінківський», а тому розпорядження даною земельною ділянкою не входить до компетенції ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
4.7. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 29.10.2018, в якій просив надати відповідь, до якої категорії земель, та який правовий статус має земельна ділянка площею в умовних кадастрових гектарах 12.9100 (контур № 770), на яку має право ОСОБА_1 , та стосовно якої подавали заяви про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а також до повноважень якого органу належить право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою (надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки), зважаючи на категорію та правовий статус вказаної земельної ділянки.
4.8. Відповідачем надано відповідь на вказану заяву №М-1177/0/14-1808/0/21-18 від 26.11.2018, в якій повідомлено про те, що правовий статус земельної ділянки площею 12,9100 га: землі державної власності. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.04.2016 ОСОБА_1 успадкувала право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП "Барвінківський", а тому для виділення земельної частки (паю) в натурі ОСОБА_1 необхідно звернутись до відповідної районної державної адміністрації.
5. Задовольняючи позовні вимоги по суті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності відмови відповідача у розгляді заяви позивача у зв`язку з відсутністю у нього відповідних повноважень.
6. Додаткове судове рішення, залишене без змін постановою судом апеляційної інстанції, мотивоване тим, що оскільки до за п.п.4.1, 4.2 Договору про надання правової від 15.10.2018 оплата за договором здійснюється протягом 3 (трьох) днів від дати набуття законної сили винесеного Харківським окружним адміністративним судом рішення про суті у сумі 18000,00 грн за надані юридичні послуги за договором, у суду відсутні підстави вважати, що договірні зобов`язання між позивачем та адвокатом не буде виконано. А тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог вирішено стягнути суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Відповідач - ГУ Держгеокадастру в Харківській області, подав касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, просив їх скасувати у задоволеній частині, відмовивши у задоволенні позовних вимог повністю.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що до його повноважень не належить розпорядження землями колективної власності. Натомість вказує, що відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Тому, на переконання відповідача, розпорядником спірної земельної частки (паю) є Іванівська сільська рада Барвінківського району Харківської області.
7.2. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у залученні Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області в якості третьої особи на стороні відповідача.
8. Також відповідачем подано касаційну скаргу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019, в якій просить їх скасувати і відмовити у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
8.1. Доводи касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано всіх обставин, які мають значення для вирішення поданої представником позивача Чумак Р.В. заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 15.03.2019, а також доказів, якими вона підтверджується або спростовується.
9. Відзиви на касаційні скарги від позивача не надходили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
11. Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
13. Положеннями статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 №2114-XII визначено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
14. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).
15. Згідно із статтею 1 Закону №899-IV право особи на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
16. Частинами 1 та 2 статті 2 Закону №899-IV визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.
17. Пунктами 16, 17 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
18. Пунктом 8 Перехідних Положень ЗК України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
19. Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
20. За змістом частини 5 статті 25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
21. Частинами 10 та 11 наведеної статті визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.
Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
22. Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
23. Частиною 3 статті 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
24. За приписами частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
25. Системний аналіз норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.
26. Тому, до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківській області належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.
27. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
28. Поряд з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
29. Отже, починаючи з січня 2013 року належним суб`єктом розгляду, який наділений правом розпоряджатися державними землями сільськогосподарського призначення, в т.ч., вирішувати питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є Держгеокадастр України.
30. Аналогічна правова позиція щодо компетенції органів Держгеокадастру у сфері земельних відносин викладена у постановах Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №810/4393/17 та від 16.09.2021 у справі №808/545/17, від 02.12.2021 у справі № 120/1315/19-а.
31. На підставі наявних у матеріалах справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться за межами населеного пункту і відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а саме державного резервного фонду, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність відмови відповідача у розгляді заяви позивача в зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.
32. Помилковими є доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин частину 2 статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 122 ЗК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який був прийнятий пізніше Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
33. Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №818/661/17, від 20.03.2018 у справі №818/665/17.
34. За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 і погоджується з їх висновками у справі.
35. З приводу касаційної скарги відповідача на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 Суд зазначає таке.
36. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
37. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
38. За приписами частини 3, 4 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
39. При цьому, частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
40. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
41. Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
42. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
43. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
44. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
45. Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
46. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
47. Судами встановлено, що відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору від 15.10.2018 оплата за договором здійснюється протягом 3 (трьох) днів від дати набуття законної сили винесеного Харківським окружним адміністративним судом рішення про суті у сумі 18000,00 грн за надані юридичні послуги за договором. Тобто, договором передбачено фіксований розмір гонорару.
48. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
49. В силу вимог частин 6 та 7 статті 134 КАС України саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
50. Представником відповідача подавалось до суду клопотання, в якому було зазначено, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000 гривень є абстрактною та визначеною за можливо надані в майбутньому юридичні послуги, жодним чином документально не підтверджені. При цьому, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не довело, у чому саме полягає неспівмірність такої суми витрат за надані адвокатом юридичні послуги.
51. Надаючи оцінку співмірності витрат позивача на правничу допомогу, судами попередніх інстанцій враховано копії договору про надання правової допомоги № 15/10/18 від 15.10.2019, укладеного між Адвокатським бюро «Романа Чумака» та ОСОБА_1 , акту приймання-передачі послуг від 14.03.2019 та детального опису робіт, виконаних адвокатом за Договором № 15/10/18 про надання правової допомоги від 15.10.2018.
52. Згідно з актом приймання-передачі послуг від 14.03.2019 адвокатом надано позивачу наступні послуги: підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області (стосовно відмови ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 09.08.2018 №М-9907/0-6647/0/95-18); підготовка та подання відповіді на відзив ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 28.02.2019 по справі № 520/562/18; підготовка та подання заяви від 28.02.2019 до Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/562/18; підготовка та подання до ГУ Держгеокадастру у Харківській області заяви від 29.10.2018 стосовно досудового врегулювання питання щодо дачі дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 12,91 ум.кад.га, розташованої за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та стосовно самої земельної ділянки; представництво інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді (відвідування судових засідань по справі № 520/562/18, які відбулися 26.02.2019 та 12.03.2019).
53. Також судами встановлено, що адвокатом Чумаком Р.В. підписано позовну заяву, відповідь на відзив, заяву від 28.02.2019 (вх.№01-26/12703/19 від 01.03.2019), участь у судових засіданнях приймав адвокат Чумак Р.В., ним же підписані інші процесуальні документи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема, відповідні заяви, у тому числі по суті справи, протоколи судових засідань та розписки.
54. Отже судами встановлено безпосередню активну участь адвоката Чумак Р.В. в процесі розгляду справи №520/2713/19, що відповідає тим юридичним послугам, що передбачені п. 1.1. Договору № 15/10/18 про надання правової допомоги від 15.10.2018.
55. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий підхід узгоджується із правовою позицією, сформованою Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
56. З урахуванням встановлених обставин, а також того, що позовні вимоги у справі №520/562/19 задоволено частково, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
57. Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об`єктивного висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 12000,00 грн, оскільки розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним предмету спору, а також співмірним із виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом, наданих адвокатом послуг.
58. За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій рішень і погоджується з їх висновками у справі.
59. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №520/562/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя В.М. Шарапа
Судді В.М. Кравчук
С.М. Чиркін