№ 520/6310/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 520/6310/19

адміністративне провадження № К/9901/1121/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМАСТЕЛС"

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 (суддя Біленський О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 (колегія складі суддів Ральченка І.М., Катунова В.В., Бершова Г.Є.)

у справі № 520/6310/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМАСТЕЛС"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, припису, постанови та визнання протиправними дій.

І. РУХ СПРАВИ

1. 25.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМАСТЕЛС» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держпраці у Харківській області про проведення заходів державного контролю ТОВ «Сігмастелс» від 21.01.2019 №01.01-07/151;

- визнати проведення інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області ТОВ «Сігмастелс» за адресою: м. Харків, проїзд Рогатинський, 3; м. Харків, пр. Перемоги, 61-Ж; м. Харків, вул. Плеханівська, 18 з 24.01.2019 по 07.03.2019 протиправним;

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК4486/657/НД/2НД/3НД/АВ/П від 15.03.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК4486/657/НД/2НД/3НД/АВ/П від 15.03.2019.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК4486/657/НД/2НД/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 29.03.2019 в частині накладення на ТОВ «СІГМАСТЕЛС» штрафу у розмірі 1126710 грн; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. 08.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині відмови в задоволенні низки позовних вимог, просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

4. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2020 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою Головного управління Держпраці у Харківській області видано наказ № 01.01-07/151 від 21.01.2019 про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин на підставі інформації, що містилась в листі Територіального управління ДБР у місті Полтава від 14.01.2019 №485/02-2, про що також оформлено направлення № 01.01-94/02.03/310 від 21.01.2019, яке вручене під особистий підпис належному представнику Лисенко С.О.

6. 24.01.2019 інспектори праці Управління Держпраці були допущені ТОВ «СІГМАСТЕЛС» до проведення інспекційного відвідування за фактичними адресами здійснення діяльності ТОВ «СІГМАСТЕЛС», а саме: м. Харків, проспект Перемоги, буд. 61Ж та м. Харків, проїзд Рогатинський, 3, 6, пред`явили службові посвідчення, вручили вищезазначене направлення та на виконання п. 14 Порядку №295 зробили записи у «Журналі реєстрації перевірок ТОВ «СІГМАСТЕЛС».

7. Однак у зв`язку з неможливістю надати документи для проведення заходу державного контролю було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.01.2019 №ХК4486/657/НД та вимога про надання документів від 30.01.2019 №ХК4486/657/ПД у строк до 10 години 00 хвилин 11.02.2019. Інспекційне відвідування було призупинено на дванадцять днів.

8. 11.02.2019 до Головного управління Держпраці у Харківській області було надано документи, необхідні для проведення заходу державного контролю.

9. Для надання повного обсягу документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 13.02.2019 №ХК4486/657/НД/2НД та вимога про надання документів від 13.02.2019 №ХК4486/657/ПД/2ПД у строк до 10 години 00 хвилин 22.02.2019, інспекційне відвідування було призупинено на дев`ять днів.

10. 21.02.2019 до Головного управління Держпраці у Харківській області було надано документи, необхідні для проведення заходу державного контролю.

11. У зв`язку з необхідністю уточнення інформації про трудові відносини ТОВ «Сігмастелс» з особами, які перебували на території ТОВ «Сігмастелс», складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 22.02.2019 №ХК4486/657/3НД та вимогу про надання документів від 22.02.2019 №ХК4486/657/3ПД у строк до 10 години 00 хвилин 07.03.2019. Інспекційне відвідування було призупинено на 13 календарних днів.

12. За результатами інспекційного відвідування було складено акт інспекційного відвідування від 07.03.2019 та Припис про усунення виявлених порушень від 15.03.2019, якими зафіксовано, що під час інспекційного відвідування виявлено порушення законодавства про працю, а саме ч. 3 ст. 24 КЗпП України - 54 працівника фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

13. Згодом відповідач направив позивачу повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу від 15.03.2019 № 0593.

14. 29.03.2019 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК4486/657/НД/2НД/3НД/АВ/П/ТД-ФС.

15. Не погоджуючись із такими діями та рішенням, відповідач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо ТОВ «Сігмастелс», проведений посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській області з порушенням вимог чинного законодавства, висновки, зазначені в складених: вимогах про надання/поновлення документів №ХК4486/657 ПД від 30.01.2019, №ХК4486/657/2ПД від 13.02.2019, №ХК448б/657/ЗПД від 22.02.2019, актах про неможливість проведення інспекційного відвідування / невиїзного інспектування №ХК4486/657/НД від 30.01.2019, №ХК4486/657/2НД від 13.02.2019, №ХК4486/657/ЗНД від 22.02.2019, акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК4486/657/НД/2НД/ЗНД/АВ від 07.03.2019 не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності підприємством, порядок складення зазначених документів не відповідає чинному законодавству, визначення посадовими особами порушень не ґрунтується на нормах матеріального права.

На думку позивача, посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській області порушено норми чинного законодавства під час складання припису про усунення виявлених порушень №ХК4486/657/НД/2НД/АІЗ/П від 15.03.2019 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК4486/657/НД/2НД/ЗНД/АВ П/ТД-ФС від 29.03.2019. Висновки посадових осіб щодо визначення певних обставин порушеннями законодавства не ґрунтується на жодних нормах закону.

Наказ від 21.01.2019 №01.01-07/151 про проведення заходів державного контролю ТОВ «Сігмастелс» винесено з порушенням вимог чинного законодавства, без відповідних правових підстав, визначених п.5 Порядку. Відтак дії посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області при проведенні інспекційного відвідування ТОВ «Сігмастелс» підлягають визнанню протиправними, наказ від 21.01.2019 №01.01-07/151 про проведення заходів державного контролю ТОВ «Сігмастелс», припис про усунення виявлених порушень №ХК4486/657/НД/2НД/АВ/П від 15.03.2019 та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК4486/657/НД/2НД/ЗНД/АВ/П/ТД-ФС від 29.03.2019 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

17. Відповідач зазначив, що інспекційне відвідування було проведено на підставі пп. 3 п.5 Порядку №295 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2, 4-7 цього пункту та наказу 01.01-07/151 від 21.01.2019. На час звернення ТОВ «СІГМАСТЕЛС» до суду оскаржуваний Наказ №01.01-07/151 від 01.01.2019 є таким, що реалізований, а інспекційне відвідування проведено.

Також представник відповідача зазначив, що направлення від 21.01.2019 було вручене під особистий підпис належному представнику Лисенко С.О. Під час інспекційного відвідування було виявлено порушення законодавства про працю, а саме ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Інспекторами праці було складено Акт інспекційного відвідування та Припис про усунення виявлених порушень від 15.03.2019. Крім цього, відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.03.2019 на підставі ст.265 КЗпП України.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що при вчиненні дій під час проведення інспекційного відвідування та під час складання оскаржуваних рішень, він діяв на підставі та у межах повноважень, визначених законом.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив, з того, що правовідносини за цивільно-правовими угодами між позивачем та працівниками мали трудових характер, з огляду на що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог законодавства про працю.

19. Вирішуючи цей спір у частині вимог щодо оскарження спірного наказу та дій перевіряючих осіб щодо проведення інспекційного відвідування, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що способом реалізації повноважень державного нагляду у галузі дисципліни у сфері праці є проведення органом Держпраці, у тому числі, інспектування, яке за своєю правовою суттю, змістом та призначенням є заходом державного нагляду (контролю) і здійснюється у порядку спеціального законодавства.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

21. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для його видання слугував підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який передбачає проведення інспекційних відвідувань лише з питань виявлення неоформлених трудових відносин, тоді як у самому ж наказі предметом перевірки вказано узагальнене поняття - додержання законодавства про працю об`єктом відвідування, що можливо у разі призначення інспекційного відвідування з підстав, передбачених підпунктом 4 пункту 5 цього ж Порядку.

22. Отже, на переконання позивача, у даному випадку має місце невідповідність предмету та підстав інспекційного відвідування з фактичним обсягом питань, які з`ясовувались під час проведення такого відвідування. Ці обставини давали підстави стверджувати про допущення відповідачем порушення вимог законодавства при призначенні інспекційного відвідування, а отже зумовлювали протиправність дій перевіряючих осіб щодо проведення, однак це не було враховано судами попередніх інстанцій.

23. Окрім цього, направлення на проведення інспекційного відвідування не відповідало вимогам ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки у ньому не було вказано дату початку та дату закінчення заходу, у зв`язку з чим, на думку Товариства, таке направлення не може вважатись чинним, що свідчить про протиправність дій ГУ Держпраці у Харківській області під час здійснення інспекційного відвідування.

24. Позивач наполягає на протиправності неодноразового зупинення інспекційного відвідування та складення актів про неможливість проведення інспекційного відвідування, що як вважає позивач зумовило порушення відповідачем граничних строків проведення інспекційного відвідування, передбачених пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

25. Акт інспекційного відвідування складений з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки у ньому є підписи інспекторів праці, які не допускалася до проведення інспекційного відвідування, не були присутні під час його проведення, фактично не приймали участі у процесі проведення інспекційного відвідування.

26. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність саме трудових відносин між ним та зазначеними у акті інспекційного відвідування працівниками не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи. зокрема, копіями цивільно-правових угод, які, на переконання скаржника, підтверджують саме цивільно-правовий характер відносин.

27. Загалом, доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, заявленим у судах першої та апеляційній інстанції.

28. У відзиві відповідач зазначає, що інспекційне відвідування Товариства проведене за наявності передбачених законом підстав та з дотриманням процедури його проведення, а доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що, однак, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, установлених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

29. Відповідач наголошує, що у направленні №01.01-94/02.03/310 від 21.01.2019 зазначено, що воно дійсне з 24.01.2019 у термін, визначений пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Таким чином, відповідач вважає безпідставним твердження позивача про те, що направлення не відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і таким, що не відповідає дійсності.

30. На думку відповідача, зупинення строку проведення інспекційного відвідування у зв`язку з ненаданням на вимогу контролюючого органу документів, які стосуються предмету перевірки, а також складання відповідних актів про неможливість його проведення, повністю узгоджується з повноваженнями, закріпленими у пунктах 16 та 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, у зв`язку з чим вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про протиправність таких дій.

31. Враховуючи вищенаведене, а також вказуючи на те, що інспекційне відвідування, з урахуванням зупинення строку його проведення, здійснене відповідачем у межах строку, визначеного п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, ГУ Держпраці вважає безпідставними й аргументи, викладені Товариством, щодо порушення вимог вищевказаної правової норми.

32. Складання припису та обов`язок його виконання суб`єктом господарювання прямо передбачено пунктами 19, 23-25 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у разі виявлення порушень. При цьому, відповідач акцентує увагу на тому, що відповідно до приписів вищевказаних норм законодавства, обов`язковою умовою можливості виконання припису є наявні порушення законодавства про працю, виявлені інспектором праці під час інспекційного відвідування, які мають бути усунені.

33. Оскільки за наслідками інспекційного відвідування було виявлено порушення законодавства про працю, а саме - вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України, то й складання посадовими особами ГУ Держпраці оскаржуваного позивачем припису за таких обставин відповідач вважає правомірним. Виявлені під час інспекційного відвідування Товариства порушення дійсно мали місце і повністю підтверджуються наявними у справі доказами, матеріалами інспекційного відвідування. З урахуванням змісту цивільно-правових угод про надання послуг, укладених Товариством з відображеними у акті інспекційного відвідування працівниками, останні інтегруються у процес виробництва й виконують передбачені в цих угодах роботи відповідно до вказівок замовника. Ці договори передбачають надання інструментів, матеріалів стороною, яка замовила роботу, тобто, на думку відповідача, позивач здійснює організацію трудової діяльності у розумінні пункту 13 Рекомендацій Генеральної конференції МОП №198 про трудові правовідносини від 31.05.2016, а викладені вище обставини свідчать про наявність елементів існування саме трудових, а не цивільно-правових відносин. Вказані у акті інспекційного відвідування особи, як наголошує відповідач, виконували трудову функцію за конкретними посадами.

34. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили цей спір у відповідності до норм законодавства та ухвалили законні і обґрунтовані рішення, які, за таких обставин, скасуванню не підлягають. Касаційну ж скаргу відповідач вважає необґрунтованою і такою, що не спростовує правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, у зв`язку з чим просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення, ухвалені у цій справі, залишити без змін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

36. Суд звертає увагу, що справа розглядається виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог (предмет касаційного оскарження).

(а) щодо процедури проведення перевірки

37. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

38. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

39. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

40. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

41. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

42. На виконання ч. 1 ст. 259 Кодексу Законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 №295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок), який згідно з п. 1 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

43. Згідно з п.2, пп. 3, 4 п. 5 Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів (пункт 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю).

У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

44. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (п.п. 16-18 Порядку).

45. Пунктами 19, 20, 27, 28, 29 Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

46. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

47. Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18, від 19.09.2019 у справі №808/3092/17 та від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037, і Суд не вбачає підстав для відступу від нього.

48. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо невідповідності вимогам законодавства оскаржуваного наказу та протиправності дій посадових осіб відповідача, вчинених під час проведення інспекційного відвідування позивача, а також перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм права у цій частині позовних вимог, Суд звертає увагу на те, що відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку закон передбачає можливість проведення інспекційного відвідування за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, тобто, зокрема, за результатом аналізу інформації, викладеної у повідомленнях правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

49. Водночас, відповідно до встановлених у цій справі обставин, підставою для видання оскаржуваного Товариством наказу про проведення заходів державного контролю слугувало рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань неоформлення трудових відносин, яке було прийнято за результатом аналізу інформації, викладеної у листі Територіального управління ДБР у місті Полтава від 14.01.2019 №485/02-2 (вх. 27/627 від 14.01.2019), тобто джерела, зазначеного у п.п. 4 п. 5 Порядку

У вищевказаному листі повідомлялося, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018221080000390 встановлено обставини, які можуть свідчити про ознаки порушення вимог законодавства про працю, а саме - неналежного оформлення трудових відносин.

50. За змістом акта, складеного за результатами інспекційного відвідування позивача, встановлено порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме - фактичний допуск найманих працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) й саме за вчинення вказаних порушень законодавства про працю Товариство притягнуто до встановленої законом відповідальності відповідно до спірної постанови.

51. За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ГУ Держпраці призначило інспекційне відвідування за наявності передбачених законом підстав і провело таке у відповідності до вимог законодавства, зокрема, не виходячи за межі предмету інспекційного відвідування й питань, які стосуються неоформлення трудових відносин.

52. У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №806/1243/17 зазначено таке:

« 55. При цьому, колегія суддів наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

56. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

57. Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

58. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

59. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

60. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

61. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

62. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

63. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

53. Як на суттєвий недолік оскаржуваного наказу, який, на думку позивача, зумовлює його скасування, останнє вказує на те, що зазначений у цьому акті суб`єкта владних повноважень предмет перевірки, а саме - здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об`єктом відвідування, не узгоджується з підставами, які слугували для призначення такого відвідування (рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань неоформлення трудових відносин).

54. Однак Суд підкреслює, що відповідно до встановлених обставин цієї справи під час інспекційного відвідування посадовими особами відповідача з`ясовувалися виключно питання, які стосуються неоформлення трудових відносин, що співвідноситься з підставами призначення такого відвідування, які вказані у оскаржуваному наказі. За результатами інспекційного відвідування було встановлено порушення Товариством вимог законодавства про працю у вигляді фактичного допуску найманих працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

55. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що зазначення у спірному наказі узагальненого предмета інспекційного відвідування не зумовило порушення порядку проведення такого відвідування, не вплинуло на права об`єкта відвідування, й не створювало перешкод для можливості реалізації ним передбачених законом процедурних гарантій, не унеможливило повне і об`єктивне встановлення обставин, які охоплюються предметом перевірки, їх належну фіксацію у акті відвідування та оформлення результатів такого.

56. За таких обставин, аргументи позивача про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам закону можуть свідчити про наявність формального недоліку такого адміністративного акту, який, однак, враховуючи фактичні обставини цієї справи, не може зумовлювати його скасування, а тому Суд відхиляє їх.

57. Також Суд не погоджується з доводами скаржника про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування з огляду на незазначені у направленні на таке відвідування передбачених ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відомостей, а саме - дати початку та дати закінчення заходу.

58. Згідно з обставинами цієї справи у направленні на інспекційне відвідування зазначалося, що таке дійсне з 24.01.2019 у термін, визначений п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який встановлює тривалість інспекційного відвідування не більше 10 робочих днів.

59. Тобто, з урахуванням вихідних днів, тривалість проведення інспекційного відвідування Товариства не могла тривати більше ніж до 06.02.2019 включно і це можливо було встановити з направлення на таке відвідування.

60. Отже, хоча й незазначення у направленні на проведення інспекційного відвідування дати його закінчення може свідчити про його недолік, однак такий, беручи до уваги вищевикладені у цій постанові мотиви та встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи, має формальний характер і не зумовив у даному випадку порушення процедури проведення такого контрольного заходу до тієї міри, що б це могло спричинити недійсність його результатів.

61. Саме ж інспекційне відвідування, як це вбачається з дослідженого судами попередніх інстанцій акту, оформленого за його результатами, проводилось у період з 24.01.2019 по 07.03.2019, однак Суд враховує, що розпочатий посадовими особами у вказану в направленні дату контрольний захід неодноразово зупинявся у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для його проведення, й складанням актів про неможливість проведення інспекційного відвідування - на строк виконання письмової вимоги контролюючого органу про направлення документів.

62. Такі повноваження були реалізовані відповідачем на підставі норм п.п. 16-18 Порядку, які містять імперативний припис про те, що на час виконання письмової вимоги контролюючого органу строк проведення інспекційного відвідування зупиняється.

Загальна тривалість інспекційного відвідування Товариства, з урахуванням строку, на який його було зупинено на підставі п. 18 Порядку, не перевищувала встановленої пунктом 10 цього ж Порядку тривалості інспекційного відвідування - 10 робочих днів.

63. Оцінюючи доводи касаційної скарги про невідповідність вимогам законодавства оформленого за результатами інспекційного відвідування акту, Суд зазначає таке.

64. В обґрунтуванні такого аргументу Товариство наводить мотиви про те, що акт про проведення інспекційного відвідування від 07.03.2019 підписано інспекторами праці, які не занесені до журналу перевірок об`єкта відвідування.

65. Водночас, головні інспектори праці вказані у оскаржуваному Товариством наказі та направленні як особи, які уповноважені на здійснення заходу контролю у формі інспекційного відвідування позивача.

66. При цьому, Суд підкреслює, що вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування є лише правом останнього, що передбачено пп. 4 п. 14 Порядку, а законодавство не вимагає обов`язкового внесення такого запису щоразу, у кожен день проведення інспекційного відвідування, або у разі здійснення такого контрольного заходу різними перевіряючими особами. Тобто, те, що вказані вище інспектори праці не брали участі у перший день інспекційного відвідування Товариства й не вказані у записі до журналу перевірок об`єкта відвідування у цей день не означає, що такі особи взагалі не приймала участі у цьому відвідуванні, адже інспекційне відвідування декілька разів призупинялося.

67. Враховуючи, що головні інспектори праці як наказом про призначення інспекційного відвідування, так і у направленні на його проведення уповноважені на участь у такому відвідуванні, а доводи позивача про їїню фактичну неучасть у цьому контрольному заході засновані на припущеннях і під час розгляду цієї справи не підтвердилися, Суд вважає необґрунтованим аргумент позивача про відсутність у цієї особи права на підпис акту, оформленого за його результатами.

68. Отже, Суд відповідач, видаючи оскаржуваний наказ про призначення інспекційного відвідування позивача та проводячи такий захід контролю, не допустив порушень законодавства і прав позивача.

69. Аналогічних висновків за схожих обставин справи №520/4676/19 дійшов Верховний Суд у постанові від 07.07.2022, і Суд не вбачає підстав для відступу від них.

(б) щодо суті правопорушення

70. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

71. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

72. У постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 Верховний Суд сформулював загальні підходи до вирішення схожих спорів:

«19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

20. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

23. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Згідно із ст. ст. 1 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

24. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

73. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Сігмастелс» уклало цивільно-правові договори із такими особами: ОСОБА_1 (Цивільно-правовий договір укладено 16.01.2019), ОСОБА_2 (Цивільно-правовий договір укладено 21.01.2019), ОСОБА_3 (Цивільно-правовий договір укладено 24.01.2019), ОСОБА_4 (Цивільно-правовий договір укладено 23.01.2019), ОСОБА_5 (Цивільно-правовий договір укладено 20.01.2019), ОСОБА_6 (Цивільно-правовий договір укладено 22.01.2019), ОСОБА_7 (Цивільно-правовий договір укладено 21.01.2019), ОСОБА_8 (Цивільно-правовий договір укладено 18.01.2019), ОСОБА_9 (Цивільно-правовий договір укладено 21.01.2019).

За умовами зазначених договорів вказані особи повинні здійснити: сканування Товарів - 1000 разів - 250,00 грн; оформлення та видача розрахункових документів - 1000 разів - 250,00 грн; приймання коштів відповідно до розрахункових документів - 1000 разів - 500,00 грн. При цьому такі роботи є виконанням функцій за конкретною посадою - касира (відповідно до класифікатору професій ДК003:2005).

74. Відповідно до вимог п.44 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148, керівник установи/підприємства під час прийняття на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення. Керівник установи/підприємства для здійснення функцій касира може прийняти рішення щодо виконання таких функцій працівником іншої/іншого установи/підприємства, залученого на підставі укладеної між установами/підприємствами угоди на надання послуги з надання персоналу, у якій обов`язково зазначається вимога про повну матеріальну відповідальність такого працівника.

75. Згідно з п. 45 Положення, касир/працівник іншої/іншого установи/підприємства, залучений на підставі укладеного договору на надання послуги з надання персоналу несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей відповідно до законодавства України. Касиру/працівнику іншої/іншого установи/підприємства, залученому на підставі укладеного договору на надання послуги з надання персоналу, забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам. В/на установах/підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов`язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов`язків касира. Цінності, передані касиру під відповідальність, у разі його відсутності перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником установи/підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб. Установи/підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов`язків покладають на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до письмового розпорядження керівника.

76. Доказів на підтвердження укладення договорів про повну матеріальну відповідальність не надано. Крім того, надані цивільно-правові договори не містять посилання, які саме товари необхідно сканувати, де оформлювати та кому віддавати розрахункові документи, від кого та за який товар/послугу/роботу приймати кошти за розрахункові документи, де зберігати отримані кошти тощо, не визначено порядок інкасації коштів.

77. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що особа не може на власний розсуд та ризик виконувати окреслені в цивільно-правових договорах роботи, лише за вказівкою особи/осіб, яка замовила відповідну роботу.

78. Також відповідно до п. 1.2 цивільно-правових договорів особи для виконання окреслених в предметі робіт використовують власні засоби та матеріали, оскільки, зокрема для сканування товарів, які перебувають на обліку супермаркету РОСТ, можливе використання лише засобів і матеріалів позивача, що унеможливлює фактичне виконання вказаних цивільно-правових угод.

79. Однак відповідно до Рекомендацій Генеральної конференції МОП №198 про трудові правовідносини від 31.05.2016 (далі - Рекомендація), одним із елементів трудових правовідносин є та обставина, що для здійснення робіт зазначених в предметі цивільно-правового договору необхідно оформляти внутрішню документацію суб`єкта господарювання (доступ до місця касира, доступ до пристрою сканування, доступ до матеріальних цінностей). Отже, працівник інтегрується в процес виробництва, виконує такі роботи відповідно до вказівок позивача та використовуючи засоби та матеріали суб`єкта господарювання.

80. Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_4 повідомила інспекторам, що перебуває третій день на стажуванні на посаду касира. ОСОБА_7 також повідомив, що 4 день стажується на посаду касира, в другій половині дня. Відповідно, на час проведення інспекційного відвідування вказані особи не були обізнані, що з ними укладено цивільно-правові договори. ОСОБА_10 повідомив інспектору праці, що він працює 1 місць продавцем, подавав трудову книжку, 8 годинний робочий день, працює 3 дня через 2 дня, при цьому позивач надав цивільно-правовий договір №10 від 22.01.2019, де ОСОБА_10 повинен викласти товари на полицях, оформлення вітрин цінниками на товари. Однак під час інспекційного відвідування особа не знала, що з нею укладено цивільно-правовий договір.

81. Крім того, позивач зазначив, що із ОСОБА_11 укладено цивільно-правовий договір № 11 від 23.01.2019 відповідно до якого особа повинна була здійснити: заміс тіста 100 кг - 7 разів; приготування начинок 20 кг - 7 разів, відповідно до п. 1.2. договору виконавець використовує власні засоби та матеріали.

82. Однак відповідно до наказу 11.07.2003 №185 Мінекономіки та європейської інтеграції «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами» передбачено у п. 1.2-1.3 що для збереження якості хліба і хлібобулочних виробів суб`єкт господарської діяльності оснащує приміщення спеціальним обладнанням (закриті шафи, підтоварники, стаціонарні й пересувні стелажі, контейнери, столи для нарізання хліба, хліборізки) та основним інвентарем (ножі, щипці, лопатки, виделки тощо для самостійного відбору споживачами товару, а також покривала і чохли із тканини або полімерних плівок для накриття продукції), дозволеним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Здійснюючи продаж тортів і тістечок, необхідно мати холодильне устаткування. Кожна партія продукції повинна супроводжуватися документами про якість і безпеки.

При цьому позивач не повідомив, на підставі яких дозвільних документів ОСОБА_11 , використовуючи власні засоби та матеріали, здійснювала заміс та приготування начинок, котрі використовувались згодом саме ТОВ «Сігмастелс» для продажу у вигляді хлібобулочних виробів.

83. Отже, фактично предметом договору цивільно-правового характеру є роботи з надання послуг пекаря (відповідно до класифікатору професій ДК 003:2005), така праця не є юридично самостійною, робота виконується відповідно до визначеного графіку, на робочому місці, в межах режиму роботи об`єкта відвідування, що свідчить про трудових характер відносин.

84. Також, ОСОБА_12 (Цивільно-правовий договір укладено 11.01.2019), ОСОБА_13 (Цивільно-правовий договір укладено 12.01.2019), ОСОБА_14 (Цивільно-правовий договір укладено 13.01.2019), ОСОБА_15 (Цивільно-правовий договір укладено 14.01.2019), ОСОБА_16 (Цивільно-правовий договір укладено 15.01.2019), ОСОБА_17 (Цивільно-правовий договір укладено 17.01.2019), ОСОБА_18 (Цивільно-правовий договір укладено 19.01.2019), ОСОБА_19 (Цивільно-правовий договір укладено 20.01.2019), ОСОБА_20 (Цивільно-правовий договір укладено 23.01.2019), ОСОБА_10 (Цивільно-правовий договір укладено 22.01.2019), ОСОБА_21 (Цивільно-правовий договір укладено 18.01.2019), ОСОБА_22 (Цивільно-правовий договір укладено 17.01.2019), ОСОБА_23 (Цивільно-правовий договір укладено 21.01.2019), повинні здійснити: Викладка товарів на полиці 1000 од - 250,00 грн; Оформлення вітрин цінниками на товар 1000 од - 750,00 грн. При цьому зазначені цивільно-правові договори не містять конкретизації, які саме товари повинні викладати на полиці особи, місце викладки товарів, відсутня інформація щодо цін на товари та права її встановлення, яке належить безпосередньо супермаркету РОСТ, у зв`язку з чим особа позбавлена можливості виконувати на власний ризик роботи, що не відповідає суті цивільних відносин. Так, за наслідками проведених робіт складались акти наданих послуг, які не містять чіткого визначення змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, деякі містять дані щодо виконання роботи понад визначені договорами обсяги.

85. Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зазначені працівники інтегруються в процес виробництва, виконують такі роботи відповідно до вказівок та робочому місці, яке вказується стороною, яка замовила відповідну роботу, що свідчить про наявність саме трудових правовідносин із позивачем.

86. Під час інспекційного відвідування ОСОБА_17 повідомив, що перебуває на стажуванні, про укладення цивільно-правового договору не знає. З огляду на викладене, Суд погоджується, що відносини, що склались між зазначеними особами та позивачем слід кваліфікувати саме як трудові.

87. Також були опитані працівники, які знаходилися на території ТОВ «Сігмастелс» 24.01.2019 та виконували роботи продавця, касира, вантажника, прибиральника, кухонного працівника, кондитера, комірника, відносно яких позивач заперечує наявність трудових відносин з ТОВ «Сігмастелс», що не спростовує того факту, що нижчезазначені працівники були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу: ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , що підтвердили у наданих поясненнях.

88. Також під час інспекційного відвідування ОСОБА_26 , стажер в ТОВ «Сігмастелс» за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 61 Ж, від надання повних пояснень щодо роботи та підпису відмовився (наказ про прийняття на роботу від 25.01.2019 № 41п).

89. Враховуючи зміст зазначених цивільно-правових договорів, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що предметом цих договорів є саме процес праці, а не її кінцевий результат, адже фізичні особи, з якими позивачем укладено цивільно-правові договори, повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Роботи, виконання яких передбачають вказані договори не носять разового характеру та передбачають систематичне виконання обов`язків, та такі умови є однотипними для усіх договорів.

90. Крім того, обумовлені такими цивільно-правовими договорами послуги можуть виконувати лише працівники, до яких законодавством встановлено певні вимоги, а саме ст. 21 Закону України "Про захист населення від інфекційних захворювань", установлюється обов`язковість медоглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення та може привести до розповсюдження інфекційних хвороб.

91. Отже, відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між позивачем та вказаними особами, фактично є трудовими. При цьому оформлення таких трудових відносин шляхом підписання трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження роботодавця чи уповноваженого ним органу, позивачем проведено не було, з огляду на що Суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

92. Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає про правомірність припису Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень; постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в оскаржуваній частині.

93. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

94. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМАСТЕЛС" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №520/6310/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко