ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2022 року

Київ

справа №520/7331/21

адміністративне провадження №К/990/1155/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/7331/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (суддя Супрун Ю.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Калиновський В.А.),-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» (далі - позивач, ТДВ «Спецбуд-3») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року №0034520901.

З посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18), позивач вмотивував вимоги адміністративного позову протиправністю наказу від 10 лютого 2021 року №873-П та проведеної на його підставі фактичної перевірки. Так, із змісту указаного наказу слідує, що його призначено щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-3» (код ЄДРПОУ 1270405), тоді як найменування позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» (код ЄДРПОУ 01270405). Помилка одночасно і в найменуванні, і в коді ЄДРПОУ унеможливлює ідентифікацію суб`єкта господарювання, щодо якого призначена перевірка, і не дає посадовим особам контролюючого органу права приступити до проведення перевірки. Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 04 березня 2021 року (справа №803/1171/17).

Крім того, позивач вважав, що наказ від 10 лютого 2021 року №873-п не містив підстави для проведення фактичної перевірки. Згідно з вимогами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв`язку з приписами пункту 81.3 статті 81 ПК Україні у наказі на проведення фактичної перевірки має бути зазначено не тільки порядковий номер підпункту пункту статті, а й безпосередня інформація про порушення платником податків вимог законодавства, що була отримана в установленому законом порядку. При цьому позивач вважав, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального не є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Також спірний наказ про проведення фактичної перевірки містив посилання на підпункт 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, який передбачає здійснення податковим органом контролю за наявністю у суб`єктів господарювання ліцензій. Водночас, такі повноваження надані контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки згідно з приписами підпункту 80.2.2, а не підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Вказане, на думку позивача, свідчить про вихід відповідача за межі предмету перевірки.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 16 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року №0034520901. Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 10 лютого 2021 року ГУ ДПС прийнято наказ №873-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3» (код ЄДРПОУ 1270405), згідно з яким на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері пального), підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини першої статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» наказано працівникам ГУ ДПС провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-3» (код ЄДРПОУ 1270405) за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Велозаводська, буд.7, м. Харків, з 10 лютого 2021 року. тривалістю не більше 10 діб (а.с.14).

За результатами проведення фактичної перевірки 22 лютого 2021 року відповідач склав акт №2974/20-40-09-01-08/01270405 (а.с.15-17).

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року №0034520901, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 500000 грн за зберігання пального без ліцензії.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зі змісту наказу від 10 лютого 2021 року №873-п про проведення фактичної перевірки та відповідних направлень слідує, що відображена у них інформація позбавляла можливості ідентифікувати платника податків саме як Товариство з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3». При цьому будь-яких документів, які б свідчили про допущення помилки відповідач в ході судового розгляду справи не надав. При наданні оцінки підставам позову в цій частині суди врахували висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04 березня 2021 року (справа №803/1171/17), згідно з яким неможливість ідентифікації суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про перевірку.

Крім того, суди дійшли висновку, що для призначення фактичної перевірки з підстави, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, обов`язковим є саме отримання в установленому законодавством порядку інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства. В підтвердження своєї позиції суди послались на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року (справа №160/7971/19), від 05 березня 2019 року (справа №820/4893/18), від 18 грудня 2018 року (справа №820/4895/18), від 11 червня 2019 року (справа №1440/2045/18).

Також суди погодились з позицією позивача, що здійснення контролю за наявністю у суб`єктів господарювання ліцензій передбачено підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України і є формою реалізації функцій контролюючого органу у сфері ліцензування, а не у сфері виробництва і обігу пального. У постанові від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16) Верховний Суд дійшов висновку, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, пального фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань. Інші питання, аніж ті, що пов`язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів під час проведення такої перевірки не досліджується.

З посиланням на висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18), від 04 вересня 2020 року (справа №821/1274/18), суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні фактичної перевірки.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20). Відповідно до наведених судових рішень суд касаційної інстанції дійшов висновку, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Скаржник вважає, що застосування протилежного підходу призведе до обмеження контролюючого органу у можливості реалізації однієї з покладених на нього функцій щодо здійснення контролю у зазначеній сфері.

Посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 18 грудня 2018 року (справа №820/4895/18), суди попередніх інстанцій не врахували, що останній ухвалений у справі не з подібними правовідносинами. Так, контролюючий орган у справі №820/4895/18 призначив проведення фактичної перевірки на підставі другої самостійної підстави, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Щодо висновку судів про неможливість ідентифікації платника податків, господарська діяльність якого мала б бути перевірена, скаржник зазначає, що у найменуванні позивача дійсно було допущено описку. Разом з тим, ідентифікація платника податків здійснювалась за кодом ЄДРПОУ, що був зазначений як у наказі про проведення фактичної перевірки, так і у направленнях. Суди не врахували, що у постанові від 27 травня 2021 року (справа №820/11121/15) Верховний Суд зазначив, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності.

Також скаржник зазначає, що у постановах від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18), від 28 травня 2020 (справа №818/532/16) Верховний Суд вказував, що будь-які процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки.

Верховний Суд ухвалою від 27 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів встановила, що ключовими питаннями, що належало вирішити судам, з урахуванням підстав касаційного оскарження у цій справі, було:

1) наявність у контролюючого органу повноважень на призначення і проведення фактичної перевірки з підстав здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України;

2) правомірність проведення фактичної перевірки у разі допущення контролюючим органом помилки щодо найменування платника податків та коду ЄДРПОУ у наказі на її проведення та відповідних направленнях;

3) надання оцінки впливу допущених контролюючим органом процедурних порушень (за їх наявності) на правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки.

Щодо першого питання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Колегія суддів у цій справі погоджується з таким висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

Посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2018 року (справа №820/4895/18), від 05 березня 2019 року (справа №820/4893/18), суди попередніх інстанцій не врахували, що указані судові рішення ухвалені судом касаційної інстанції у неподібних правовідносинах. Так, зі змісту наведених постанов Верховного Суду слідує, що наказ про проведення фактичної перевірки, який був предметом судового розгляду, був прийнятий на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У постанові від 11 червня 2019 року (справа №1440/2045/18), наведеній апеляційним судом, Верховний Суд зауважив, що для зазначення підстави для проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

У постанові від 19 листопада 2020 року (справа №160/7971/19), на яку посилався позивач і суди попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували, яке саме порушення допустив позивач, яке могло бути підставою для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та не встановили, чи наявні у спірному наказі посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. При цьому при вирішенні цього спору Верховний Суд врахував встановлені судами обставини наявності доповідної записки з переліком суб`єктів господарювання, щодо яких проведено аналіз з питань обігу та оподаткування підакцизних товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів у цій справі дійшла висновку, що постанови Верховного Суду від 11 червня 2019 року (справа №1440/2045/18), від 19 листопада 2020 року (справа №160/7971/19), не є такими, що суперечать позиції, викладеній у постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20). В указаних ГУ ДПС справах уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що наказ від 10 лютого 2021 року №873-п прийнято на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з уточненням - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері пального. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про незазначення підстави проведення фактичної перевірки є хибними. Посилання судів на постанови Верховного Суду від 11 червня 2019 року (справа №1440/2045/18), від 19 листопада 2020 року (справа №160/7971/19) є помилковими та здійснені без урахування установлених у справі №520/7331/21 обставин справи.

Щодо другого питання.

За позицією позивача, допущені в найменуванні (замість Товариства з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-3») та коді ЄДРПОУ (замість коду 01270405 зазначено код 1270405) помилки як у наказі від 10 лютого 2021 року, так і в направленнях на проведення перевірки унеможливлюють ідентифікацію суб`єкта господарювання. Такі порушення мають наслідком скасування наказу про проведення перевірки і, відповідно, податкового повідомлення-рішення, прийнятого за її наслідками.

Натомість, скаржник вважає, що зазначені дефекти не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення за умови доведеності фактів порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Колегія суддів враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду, проте, зазначає, що питання дефектності рішення контролюючого органу та вплив таких недоліків на його правомірність мають вирішуватися при розгляді відповідної справи з урахуванням її конкретних обставин.

Згідно з підпунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред`явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення, оформлених відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. При цьому одним із обов`язкових реквізитів наказу є зазначення суб`єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що ГУ ДПС у наказі від 10 лютого 2021 року №873-п та у відповідних направленнях не правильно вказали як найменування позивача, так і відомості щодо належного йому коду ЄДРПОУ. При цьому твердження скаржника про те, що ідентифікація платника податків відбувалась за кодом ЄДРПОУ не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували у цій справі висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 березня 2021 року (справа №803/1171/17), згідно з яким відсутність можливості ідентифікувати суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про призначення такої перевірки.

Щодо третього питання.

У постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Як уже було вказано вище, у наказі на проведення перевірки реквізити суб`єкта господарювання, щодо якого призначено контрольний захід, належать до обов`язкових. Неможливість ідентифікації такого суб`єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Крім того, колегія суддів враховує, що підставою для скасування спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення, яка в межах підстави касаційного оскарження у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялась, слугували також встановлені судами попередніх інстанцій обставини виходу податковим органом в ході проведення перевірки за межі її предмету.

Колегія судді вважає, що сукупність наведених вище процедурних порушень, допущених відповідачем при проведенні фактичної перевірки ТДВ «Спецбуд-3», обґрунтовано була визнана судами попередніх інстанцій підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року №0034520901.

Зазначені порушення процедури проведення перевірки є самостійною підставою для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, не перевіряючи їх по суті виявлених порушень, що тягне за собою скасування прийнятих актів індивідуальної дії.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій у цій справі ухвалили правильне по суті рішення щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2021 року №0034520901, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині висновків про недотримання контролюючим органом вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. З огляду на наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій в цій частині щодо мотивів його прийняття. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року підлягають залишенню без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 КАС України).

Керуючись статтями 345 349 350 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №520/7331/21 змінити шляхом виключення з мотивувальних частин судових рішень висновків про недотримання контролюючим органом вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №520/7331/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко