№ 520/7731/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 520/7731/19

адміністративне провадження № К/9901/7409/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (суддя Єгупенко В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (судді: Мінаєва О.М., Макаренко Я.М., Старосуд М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Східного апеляційного господарського суду про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ), звернулась до суду з позовом до Донецького апеляційного господарського суду (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), Східного апеляційного господарського суду (далі відповідач 3), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року № 52-К в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновити на посаді заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду з 06 серпня 2019 року;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2019 року по день поновлення за відрахуванням зборів та обов`язкових платежів.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що наказ голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року № 52-К в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачка підлягала переведенню до Східного апеляційного господарського суду на аналогічну посаду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про правомірність прийнятого наказу голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року № 52-К та відсутність підстав для його скасування, врахувавши те, що відповідачем-1 здійснювались заходи щодо працевлаштування позивачки, проте, у зв`язку з тим, що позивачка відмовилась від усіх запропонованих вакантних посад, її було звільнено.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивачка вказує на те, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме у порушенні суб`єктом владних повноважень гарантій державного службовця, як працівника щодо недопущення будь-якої дискримінації під час працевлаштування до новоствореного суб`єкта владних повноважень державних службовців, вивільнених з реорганізованих/ліквідованих суб`єктів владних повноважень, які до реорганізації/ліквідації виконували державні функції, якими наділяється новостворених суб`єкт владних повноважень.

Позиція інших учасників справи.

До Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких відповідачі, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Зі змісту цієї ухвали слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 січня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 перебувала на посаді заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Донецького апеляційного господарського суду.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №454/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд; Донецький апеляційний господарський суд; Київський апеляційний господарський суд; Львівський апеляційний господарський суд; Одеський апеляційний господарський суд; Рівненський апеляційний господарський суд; Севастопольський апеляційний господарський суд; Харківський апеляційний господарський суд.

Утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові; Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі; Південний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, з місцезнаходженням у місті Севастополі; Південно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області, з місцезнаходженням у місті Одесі; Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві; Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному; Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

На кожну утворену в судах ліквідаційну комісію, відповідно до Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20 вересня 2018 року №475, покладений обов`язок щодо здійснення послідовних кроків для вжиття заходів з працевлаштування працівників апаратів ліквідованих судів: від письмового повідомлення працівників про ліквідацію та попередження державних службовців про наступне припинення державної служби до вивільнення, у т.ч. здійснення заходів щодо працевлаштування таких працівників до видання наказу про звільнення. Згідно з пунктом 5 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

22 червня 2018 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи Східного апеляційного господарського суду та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті Голос України 03 жовтня 2018 року №185 (6940).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення належного функціонування новоутвореного суду, Державною судовою адміністрацією України 27 вересня 2018 року відповідно до частини сьомої статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" затверджено тимчасовий штатний розпис на 90 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 2 посади помічника голови суду та його заступника та 30 посад працівників апарату суду (т. 1, а.с.81).

З урахуванням листа ДСА від 03 жовтня 2018 року №8-19065/18 про затвердження штатних розписів новоутворених судів Східним апеляційним господарським судом подано на затвердження штатний розпис з одночасним наданням обґрунтованих розрахунків планових видатків фонду оплати праці.

16 жовтня 2018 року затверджено штатний розпис новоутвореного суду на 175 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 5 посад помічників голови суду, його заступника, помічників секретарів судових палат та 112 посад працівників апарату суду (т. 1, а.с. 83-84).

08 жовтня 2018 року на виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року №454/2017 ОСОБА_1 письмово попереджено за два місяці про наступне вивільнення/звільнення з роботи згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1, а.с.37).

Здійснивши попередження, голова ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду проводив заходи щодо можливого працевлаштування працівників апарату ліквідованого суду в інших судових установах, в тому числі в новоствореному Східному апеляційного господарському суді. Так, голова ліквідації комісії Донецького апеляційного господарського суду звертався до керівника апарату Східного апеляційного господарського суду листами від 05 жовтня 2018 року № 01-17/942/18, від 18 жовтня 2018 року № 01-17/983/18, від 23 жовтня 2018 року №01-17/102/18, від 09 листопада 2018 року № 01-17/1100/18 щодо можливості працевлаштування працівників апарату ліквідованого суду ( т. 1, а.с.154-158).

За допомогою Державної судової адміністрації України з метою працевлаштування працівників апарату ліквідованого суду було створено 40 додаткових посад у районних судах міста Харкова. Після отримання від вказаних судів відповідних листів-пропозицій щодо можливого працевлаштування за переведенням працівників апарату ліквідованого суду вони доводилися головою ліквідації комісії в присутності членів ліквідаційної комісії до працівників апарату суду, в тому числі і до позивачки.

14 грудня 2018 року позивачці надано письмову пропозицію про можливість працевлаштування за переведенням на посаду прес-секретаря у Київському районному суді м. Харкова, що підтверджується повідомлення про працевлаштування за запропонованою посадою. Згідно акта Донецького апеляційного господарського суду від 14 грудня 2018 року, позивачка відмовилась від підпису на підтвердження отримання вищевказаного повідомлення (т. 1, а.с. 160-161).

Згідно акта Донецького апеляційного господарського суду від 21 грудня 2018 року «Про ознайомлення працівників апарату суду про наявні вакантні посади у районних судах міста Харкова», 21 грудня 2018 року ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду у приміщенні суду зачитано вголос інформацію про те, що у районних судах міста Харкова введено до штатного розпису посади для працевлаштування працівників саме Донецького апеляційного адміністративного суду, проте, від розгляду пропозицій про переведення до районних судів міста Харкова на запропоновані вакантні посади та отримання відповідних списків працівники суду відмовились, посилаючись на те, що запропоновані посади не є рівнозначними у розумінні Закону України «Про державну службу», серед працівників суду була й позивачка (т. 1, а.с.162).

03 червня 2019 року позивачці надано письмове повідомлення про можливість працевлаштування за переведенням в районних судах м. Харкова (Дзержинський районний суд - головний спеціаліст; Жовтневий районний суд - головний спеціаліст; Київський районний суд - прес-секретар). Згідно акта Донецького апеляційного господарського суду від 03 червня 2019 року, позивачка відмовилась від підпису на підтвердження отримання вищевказаного повідомлення. У вищевказаному повідомленні позивачка зазначила, що згідно Указу Президента запропоновані вакансії не ведуть до реального працевлаштування, тому що зазначені суди знаходяться у стані ліквідації ( т. 1, а.с. 163-164).

16 липня 2019 року ОСОБА_1 надано письмове повідомлення про можливість працевлаштування за переведенням на наступні посади в Господарському суді Луганської області: провідний документознавець архіву суду у складі відділу організаційно-технічного забезпечення роботи суду; провідний інспектор бібліотеки суду у складі відділу інформаційно-комунікаційної діяльності та аналітичної роботи; бібліотекар суду у складі відділу інформаційно-комунікаційної діяльності та аналітичної роботи; провідний інспектор сектору судової статистики у складі відділу інформаційно-комунікаційної діяльності та аналітичної роботи. На повідомленні про запропоновані посади ОСОБА_1 особисто зроблено напис, що надані посади не є рівнозначними. Відповідачем 1 16 липня 2019 року складено акт про ознайомлення працівника щодо можливості працевлаштування за переведенням ( т. 1, а.с.165-166).

16 липня 2019 року ОСОБА_1 надано письмове повідомлення про можливість працевлаштування за переведенням на рівнозначну посаду - заступника начальника відділу інформаційних технологій Господарського суду Луганської області. Позивачкою на повідомлені зроблено напис про ознайомлення та про те, що рішення нею буде прийнято до 05 серпня 2019 року про що відповідачем складено акт ( т. 1, а.с.167-168).

05 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовилась від надання письмової відповіді на пропозицію щодо можливості працевлаштування за переведенням на рівнозначну посаду - заступника начальника відділу інформаційних технологій Господарського суду Луганської області, про що відповідачем складено акт ( т. 1, а.с.169).

Наказ про звільнення позивача із займаної посади, виданий головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду 11 червня 2019 року №46-к, відповідно до якого ОСОБА_1 підлягає звільненню із займаної посади 29 липня 2019 року, у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (т.1, а.с. 38-39). Згідно наказу Донецького апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року №52-К внесено зміни до пункту 2 наказу від 11 червня 2019 року № 46-к в частині дати звільнення, а саме звільнити ОСОБА_1 з 05 серпня 2019 року ( т. 1, а.с.41-42).

Вважаючи зазначений наказ голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року № 52-К в частині звільнення з посади протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина третя стаття 2 КАС України).

Так, судами встановлено, що Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд; Донецький апеляційний господарський суд; Київський апеляційний господарський суд; Львівський апеляційний господарський суд; Одеський апеляційний господарський суд; Рівненський апеляційний господарський суд; Севастопольський апеляційний господарський суд; Харківський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно пункту 5 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлено порядок здійснення судочинства у господарських судах. Відповідно до статті 25 ГПК України апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Під юрисдикцію Донецького апеляційного господарського суду підпадала Донецька, Запорізька та Луганська області, під юрисдикцію Харківського апеляційного господарського суду - Полтавська, Сумська та Харківська області, а юрисдикція новоствореного Східного апеляційного господарського суду поширюється на Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області.

Запорізька область перейшла до юрисдикції Центрального апеляційного господарського суду, а Сумська область - до юрисдикції Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що повноваженнями, які зазначені вище, наділені всі без виключення апеляційні господарські суди.

Відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті Голос України 03 жовтня 2018 року №185 (6940). Отже, з 03 жовтня 2018 року Східний апеляційний господарський суд розпочав свою роботу.

Згідно з частиною сьомою статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду. Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою Державної судової адміністрації України.

Як вже було зазначено вище, з метою забезпечення належного функціонування новоутвореного суду, Державною судовою адміністрацією України 27 вересня 2018 року відповідно до частини сьомої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» затверджено тимчасовий штатний розпис на 90 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 2 посади помічника голови суду та його заступника та 30 посад працівників апарату суду.

З урахуванням листа ДСА від 03 жовтня 2018 року № 8-19065/18 про затвердження штатних розписів новоутворених судів Східним апеляційним господарським судом подано на затвердження штатний розпис з одночасним наданням обґрунтованих розрахунків планових видатків фонду оплати праці.

16 жовтня 2018 року було затверджено штатний розпис новоутвореного суду на 175 штатних посад, з них 29 посад суддів, 29 посад помічників суддів, 5 посад помічників голови суду, його заступника, помічників секретарів судових палат та 112 посад працівників апарату суду.

Порядок проходження державної служби, а також підстави для її припинення врегульовано Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частинами першої, другої статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII).

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (частина 3 статті 87 Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є, зокрема 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

У випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, з аналізу положень Закону № 889-VIII вбачається, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 цього Закону регулюється нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40 та 49-2 КЗпП України.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи із тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності Верховний Суд уважає, що з моменту письмового попередження про наступне вивільнення/звільнення з роботи, ліквідаційної комісією Донецького апеляційного господарського суду здійснювались дії щодо працевлаштування позивачки, а саме пропонувались посади в судових установах міста Харкова та в Господарському суді Луганської області.

Отже, вказані вище обставини свідчать про дотримання ліквідаційною комісією Донецького апеляційного господарського суду необхідної процедури щодо вжиття та здійснення заходів, передбачених чинним законодавством та Планом заходів з ліквідації апеляційних господарських судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2018 року щодо працевлаштування позивача.

Водночас, суди доцільно звернули увагу на те, що Східним апеляційним господарським судом було розглянуто заяву позивача від 27 вересня 2018 року про можливість переведення її на посаду заступника начальника статистично-інформаційного відділу та листом від 09 жовтня 2018 року за вих. №000046/20 повідомлено про відсутність вакантних посад в тимчасовому штатному розписі суду та зазначено, що працевлаштування працівників на інші посади в інші установи в разі ліквідації підприємства законом покладено на власника або уповноважений ним орган (ліквідатор або ліквідаційна комісія) такого підприємства, установи, організації.

При цьому, судами цілком правильно зазначено, що Східним апеляційним господарським судом, як новоутвореним судом, вживалися заходи щодо працевлаштування працівників ліквідованого суду, зокрема, надавалася голові ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду інформація щодо усіх наявних вакансій в апараті новоствореного суду, а саме: повідомлено про наявну вакансію секретаря судового засідання по строковому договору, було повідомлено про наявні вакансії секретаря судового засідання (безстрокова); секретаря судового засідання (по строковому договору), посади судового розпорядника (по строковому договору); провідного спеціаліста відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства (по строковому договору); секретаря судового засідання по строковому договору; секретаря судового засідання (безстроково).

Оскільки, Східний апеляційний господарський суд є новоствореною організацією, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем були вжиті відповідні заходи щодо можливого працевлаштування працівників апарату ліквідованого Донецького апеляційного господарського суду, в тому числі і позивачки, яка в свою чергу відмовилася від запропонованих вакансій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Донецький апеляційний господарський суд в особі голови ліквідаційної комісії не наділений правом самостійного вирішення питання працевлаштування працівників до новоутворених судів, зокрема, до Східного апеляційного господарського суду.

Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, не пов`язаною з ліквідованим судом.

Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, та в ньому як і в кожному іншому суді, є керівник апарату суду, який відповідно до частини п`ятої статті 155 Закону № 889-VIII, приймає рішення про призначення на посаду.

Отже, для вирішення питання працевлаштування в Східному апеляційному господарському суді повинні бути відповідні умови, в першу чергу, - наявність вакантних посад, на які можна здійснити переведення працівників. Створити такі посади і запропонувати їх для переведення працівників з іншої установи може лише новоутворений суд.

Таким чином, звільнення за переведенням до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду є можливим лише у разі надання керівником апарату цього суду відповідних пропозицій про переведення до суду працівників апарату ліквідованого Донецького апеляційного господарського суду.

Як вже зазначалось вище, інформація щодо усіх наявних вакансій в апараті новоствореного суду надавалися Східним апеляційним господарським судом. Однак, пропозицій щодо можливого переведення на посаду заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Східного апеляційного господарського суду (або на іншу рівнозначну посаду, яка б задовольнила позивачку) від керівника апарату новоутвореного суду не надходило.

Таким чином, не маючи можливості здійснити звільнення за переведенням ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Східного апеляційного господарського суду та не маючи згоди позивачки на працевлаштування в інших судових установах, головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду, після спливу більш ніж восьми місяців після попередження працівника про ліквідацію суду і вичерпання інших можливостей працевлаштування позивачки було видано спірний наказ.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що дії Донецького апеляційного господарського суду щодо звільнення позивачки у зв`язку з ліквідацією суду, які здійснювалися на виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах», наказу ДСА України від 20 вересня 2018 № 475 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017», з додержанням норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, є законними, а тому спірний наказ в частині звільнення від 08 липня 2019 року № 52-К у зв`язку з ліквідацією Донецького апеляційного господарського суду є правомірним, та такий що не підлягає скасуванню.

Щодо посилання скаржником на судову практику, Суд зазначає таке.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Вказана позиція підтримана також Верховний Судом у в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 825/2418/16. На зазначені судові рішення увагу звертає скаржник.

Верховний Суд, зазначає, що у цій справі Східний апеляційний господарський суд є окремою юридичною особою, не пов`язаною з ліквідованим судом та не наділений правом самостійного вирішення питання працевлаштування працівників до новоутворених судів, зокрема, до Східного апеляційного господарського суду. Тобто на Східний апеляційний господарський суд не було покладено обов`язку працевлаштуванню працівників Донецького апеляційного господарського суду. А тому вважати, що наведені позивачкою судові рішення є такими, що мають беззаперечну умову для їх врахування при вирішенні цієї справи, є необґрунтованою позицією

Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

За змістом наведеної норми права вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проаналізувавши зазначені скаржником підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо позовної вимоги позивача про поновлення її на посаді заступника начальника статистично-інформаційного відділу Східного апеляційного господарського суду, Суд зазначає таке.

Правила пункту 1 статті 40 КЗпП при ліквідації підприємства, установи, організації можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (тобто в Донецькому апеляційному господарському суді на посаді начальника відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства, з якої і була звільнена наказом голови ліквідаційної комісії ДАГС).

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачку звільнено з посаді заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Донецького апеляційного господарського суду. Посаду заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Донецького апеляційного господарського суду Східного апеляційного господарського суду позивачка не обіймала.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що між позивачкою та Східним апеляційним господарським судом не було жодних спірних трудових відносин, оскільки позивачка не була працевлаштована у зазначеному суді.

Позивачка працювала на посаді заступника начальника відділу статистичного та інформаційно-технічного забезпечення Донецького апеляційного господарського суду та була звільнена із займаної посади наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суді на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Водночас, як встановлено судами, головою ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду вжиті та здійснені заходи, спрямовані на працевлаштування позивачки за переведенням до судових установ міста Харкова.

З огляду на нормативні приписи, Суд відхиляє доводи позивачки про можливість поновлення особи на посаді в організації, установі, в якій ця особа ніколи не працювала, жодних трудових відносин між ними не існувало.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачки, оскільки звільнення його з займаної посади у зв`язку з ліквідацією суду було здійснено правомірно, в межах компетенції та з дотриманням установленого порядку вивільнення працівників і норм чинного законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 520/6610/19.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, увалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов