ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/8300/21

адміністративне провадження № К/990/25882/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 (суддя Білова О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., П`янова Я.В.) у справі №520/8300/21 за позовом Акціонерного товариства «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року Акціонерне товариство "Східно-Український банк "Грант" (далі також - позивач, Товариство, банк) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 19 квітня 2021 року № 00053880712, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, на 903 536,25 грн (за податковими зобов`язаннями 722 829,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 180 707,25 грн);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 19 квітня 2021 року № 00053890712, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України;

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 19 квітня 2021 року № 00053940712, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) на 739 500,00 грн (за податковими зобов`язаннями 591 600,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 147 900,00 грн);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 19 квітня 2021 року № 00053930712, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 24 565,92 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "ПН" від 19 квітня 2021 року № 00053920712, яким застосовано штраф у сумі 148 931,00 грн щодо виявлених помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "Д" від 19 квітня 2021 року № 00054370718, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору на 703 659,68 грн (за податковими зобов`язаннями 403 081,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями 100 770,50 грн, сума пені 199 807,19 грн);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "Д" від 19 квітня 2021 року № 00054360718, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 721 861,57 грн (за податковими зобов`язаннями 455 726,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями 113 931,75 грн, сума пені 152 202,83 грн);

- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 19 квітня 2021 року № 00054350718, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з\п.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.04.2021 № 00053880712 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток банківських організацій на 903536,25 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 722829,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 180707,25 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми "ПС" від 19.04.2021 № 00053890712 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн з податку на прибуток банківських організацій.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 19.04.2021 № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 367172,5 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 293738,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 73434,50 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Д" від 19.04.2021 № 00054360718 ГУ ДПС у Харківській області про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 721861,57 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 455 726,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 113 931,75 грн, пені - 152 202,83 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Д" від 19.04.2021 № 00054370718 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в частині пені в сумі 5632,10 грн

Відмовлено у визнанні протиправними і скасуванні податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021:

№ 00053930712 про застосування штрафу в сумі 24 565,92 грн з ПДВ;

№ 00053920712 про застосування штрафу в сумі 148 931,00 грн з ПДВ;

№ 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 372327,50 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 297862,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 74465,50 грн;

№ 00054350718 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн з податку на доходи фізичних осіб щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з\п;

№ 00054370718 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 698027,58 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 403 081,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 100770,50 грн, пеня - 194 175,09 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021:

№ 00053930712 про застосування штрафу в сумі 24 565,92 грн з ПДВ;

№ 00053920712 про застосування штрафу в сумі 148 931,00 грн з ПДВ;

№ 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 372327,50 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 297862,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 74465,50 грн;

№ 00054350718 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн з податку на доходи фізичних осіб щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з\п;

№ 00054370718 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 698027,58 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 403 081,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 100770,50 грн, пеня - 194 175,09 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 залишено без змін.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень та наказу від 20.02.2020 № 1074, наказу від 09.02.2021 № 687 та наказу від 25.02.2021 № 1162 Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

За наслідками перевірки було складено акт від 22.03.2021 № 4686/20-40-07-12-07/14070197 про результати документальної виїзної перевірки позивача, яким було встановлено низку порушень.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, 05.04.2021 подав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення до останнього.

За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Харківській області було визначено висновки акту вважати наступними:

Перевіркою встановлено порушення Товариством:

- п.36.1 ст.36, п.37.2.ст. 37, п.38.1 ст. 38, п. 44.1, п. 44.2 ст.44, п.п. 57.1-1.2, п. 57.1-1 ст. 57, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 722 829 грн, у тому числі, за 2017 рік у сумі 610207 грн, а саме: за 1 квартал 2017 року у сумі «-» 4078 грн, за півріччя 2017 року у сумі 579300 грн, за 9 місяців 2017 року у сумі 578933 грн, за 2017 рік у сумі 610207 грн, за І квартал 2018 року у сумі 11114 грн, за півріччя 2018 року у сумі 25907 грн, за 9 місяців 2018 року у сумі 36383 грн, за 2018 рік у сумі 55501 грн, за І квартал 2019 року у сумі 15313 грн, за півріччя 2019 року у сумі 34113 грн, за 9 місяців 2019 року у сумі 41368 грн, за 2019 рік у сумі 57121 грн;

- п. 46.1 ст.46, п.49.2 ст. 49, п. 137.4 ст. 137 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ, не подано розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) (додаток АВ до рядка 20 АВ податкової декларації з податку на прибуток підприємств) за півріччя 2017 року, три квартали 2017 року та 2017 рік;

- п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189, п. 198.5 ст. 198 п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 591600 грн, у тому числі: за січень 2017 року на суму 50067 грн, за лютий 2017 року на суму 1703 грн, за березень 2017 року на суму 29747 грн, за квітень 2017 року на суму 49723 грн, за травень 2017 року на суму 1692 грн, за червень 2017 року на суму 5009 грн, за липень 2017 року на суму 47639 грн, за серпень 2017 року на суму 1807 грн, за вересень 2017 року на суму 2256 грн, за жовтень 2017 року на суму 49166 грн, за листопад 2017 року на суму 1907 грн, за грудень 2017 року на суму 2288 грн, за листопад 2018 року на суму 297862 грн, за липень 2019 року на суму 50735 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755- VI:

не здійснено реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1 489 308 гр., в тому числі за листопад 2018року - 1489308 грн;

не здійснено реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1468698,22 грн;

- п. 36.1, п.36.2 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.п. 242.1.1. п. 242.1 ст. 242 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 8,29 грн, у тому числі за І квартал 2017 року в сумі 4,45 грн, за II квартал 2017 року в сумі 0,67 грн, IV квартал 2017 року в сумі 3,17 грн;

- п.п.176.2 «б» п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 № 2755-УІ, встановлено, що у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року не відображена сума нарахованих дивідендів за ознакою доходів « 142» «Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі» учасникам Акціонерного товариства "Східно-Український банк "Грант";

- п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст.167 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ Товариством не донараховано податок на доходи фізичних осіб за травень 2018 року в загальній сумі 455726,99 грн (3505592,22грн *18% - 3505592,22грн*5%). За результатами перевірки на підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України Товариству нараховано податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 462830,23 грн, травень 2018 року. Згідно до ст. 129 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ підлягає нарахуванню пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

- п.п.1.7, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п.п.168.1.4. п. 168.1 ст.168 ПК України, позивачем не нараховано військовий збір за червень 2017 року у загальній сумі 403081,99 грн, під час реінвестиції дивідендів засновникам - фізичним особам в сумі 26872132,50 грн, відповідно до річних загальних зборів акціонерів АТ "БАНК "ГРАНТ" (Протокол від 30.03.2017 № 1/17) (26872132,5*1,5%= 403081,99). За результатами перевірки, на підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України Товариству нараховано військовий збір в загальній сумі 403081,99 грн, за червень 2017 року. Згідно до ст. 129 ПК України підлягає нарахуванню пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору;

- п. 69.2 ст. 69 ПК України в частині неподання позивачем відповідним контролюючим органам в установлений статтею 69 ПК України строк повідомлення про відкриття та закриття рахунків платників податків у трьох випадках.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 19.04.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 00053880712, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України у розмірі 903 536,25 грн (за податковими зобов`язаннями 722 829.00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 180 707,25 грн) у зв`язку з безпідставним включенням витрат по орендованому транспортному засобу до складу витрат та у зв`язку з донарахуванням авансового внеску із податку на прибуток за ставкою 18% під час здійснення нарахування частини прибутку на користь акціонерів-юридичних осіб шляхом збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок збільшення номінальної вартості акцій (реінвестиції дивідендів);

- форми "ПС" № 00053890712, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, у розмірі 1020,00 грн у зв`язку з неподанням Розрахунку авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) за півріччя 2017 року, три квартали 2017 та 2017 рік;

- форми "Р" № 00053940712, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 739 500,00 грн (за податковими зобов`язаннями 591 600,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 147900,00 грн) у зв`язку з встановленням заниження податкових зобов`язань за рахунок не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку (донараховано суму податку 297862,00 грн та штрафну санкцію - 74465,50 грн), а також у зв`язку з заниженням податкових зобов`язань за рахунок не нарахування податкових зобов`язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) (донараховано суму податку - 293738,00 грн та штрафну санкцію - 73434,50 грн);

- форми "ПН" № 00053920712, яким до Товариства застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) щодо виявлених помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних у розмірі 148 931,00 грн у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1489308,00 грн;

- форми "ПС" № 00053930712, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 24 565,92 грн у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операціям з придбання послуг, що використані в операціях, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1468698,22 грн;

- форми "Д" № 00054370718, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору у розмірі 703 659,68 грн (за податковими зобов`язаннями 403 081,99 грн за штрафними фінансовими санкціями 100 770,50 грн, сума пені 199 807,19 грн);

- форми "Д" № 00054360718, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 721 861,57 грн (за податковими зобов`язаннями 455 726,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями 113 931,75 грн, сума пені 152 202,83 грн);

- форми "ПС" № 00054350718, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1020,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості певних висновків контролюючого органу про порушення банком норм податкового законодавства.

Суд же апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку про обґрунтованість та наявність правових підстав для задоволення позову Товариства у повному обсязі.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду повністю, а рішення Харківського окружного адміністративного суду скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган посилається на те, що спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок збільшення номінальної вартості акцій фактично є реінвестицією дивідендів, а відтак на суму такого прибутку має бути нараховано та сплачено до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за ставкою 18%.

Вказує також на помилковість висновків судів про доведення позивачем використання автомобіля марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ 8 у господарській діяльності останнього, оскільки матеріалами справи не підтверджено ким із працівників Товариства та за яких обставин використовувався актив у вигляді вказаного транспортного засобу, з якою саме метою він використовувався і чи пов`язане таке використання з діяльністю позивача.

Стосовно ж тверджень суду апеляційної інстанції про безпідставне донарахування Товариству податкових зобов`язань з ПДВ за операцією з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку, то контролюючий орган наголошує на тому, що таке нарахування є правомірним та обґрунтованим, оскільки позивачем жодних документів, які б підтверджували настання обставин, що привели стан будівель до аварійного у період з 20.04.2018 по 02.11.2018 до перевірки подано не було.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у випадках, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

У світлі заявлених підстав касаційного оскарження відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду з питання щодо необхідності нараховувати та відповідно вносити до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за ставкою 18% під час здійснення нарахування частини чистого прибутку на користь акціонерів - юридичних осіб шляхом збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок збільшення номінальної вартості акцій, тобто, як вважає контролюючий орган, реінвестиції дивідендів.

Щодо інших порушень, встановлених під час перевірки, то відповідач посилається на суперечливі аргументи суду апеляційної інстанції та ігнорування прямих норм права.

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи мотиви, з яких виходив апеляційний суд при вирішенні спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі також - ПК України).

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги у світлі висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з наступних міркувань.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» від 19.04.2021 №00053880712 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток банківських організацій на 903536,25 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 722829,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 180707,25 грн, суд виходить з такого.

Вказані порушення, за висновками контролюючого органу, полягали в несплаті позивачем авансового внеску з податку на прибуток підприємств за 2017 рік (донарахування податку становлять 563 016,00 грн.) та завищенням витрат, понесених по орендованому транспортному засобу (донарахування податку становлять 159 813,00 грн.)

Так, відповідач вважає неправомірним віднесення до витрат коштів, витрачених позивачем на орендну плату, ремонт і списання витраченого пального щодо орендованого транспортного засобу, що призвело до донарахування податку на прибуток підприємств на суму 159 813, 00 грн.

Такі свої висновки контролюючий орган мотивує наявністю у позивача власного автомобільного парку, який налічує 34 автомобілі, що, у свою чергу, викликає сумнів у доцільності оренди ще одного транспортного засобу. Крім того відповідач вказує, що первинні бухгалтерські документи, що надані до перевірки, не розкривають суть та зміст господарської операції, зокрема, в подорожніх листах маршрути руху орендованого автомобіля сформульовані загальними фразами, не зазначені пункти призначення, час прибуття та вибуття та інша необхідна інформація, яка розкриває суть проведеної господарської операції, її ділову мету, наявність розумних економічних причин для здійснення господарської операції та підтверджує зв`язок витрат з господарською діяльністю платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для здійснення своєї статутної діяльності позивач на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 30.09.2014 використовує транспортний засіб - легковий автомобіль марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ 8 типу легковий універсал-В, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір білий.

Представником позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції було надано пояснення та наголошено, що транспортний засіб марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ 8 є автомобілем представницького класу та використовується банком для забезпечення зустрічей і переговорів з представниками VIP-групи, які є потенційними і дійсними клієнтами банку та для інших представницьких заходів, викладених в Плані роботи банку з питань перспективного розширення клієнтської і ресурсної бази.

Суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача, що наслідком такої діяльності може бути необхідність розширення клієнтської бази, особливо VIP-групи, для збільшення потенціальних активних операцій та відповідного зростання доходів, що відповідає господарській діяльності позивача.

Суди зазначили, що в структурі банку дійсно існує транспортний відділ, в розпорядженні якого є автомобілі, але переважно економ-класу для забезпечення щоденної логістики. Натомість, в даному випадку, мова йшла про використання автомобіля іншого класу з точки зору іміджевого впливу.

Судами встановлено, що на підтвердження використання вказаного транспортного засобу в господарській діяльності позивача до перевірки були надано належні докази: договір найму (оренди) транспортного засобу від 30.09.2014, акти надання послуг по оренді транспортного засобу, подорожні листи, відомості обліку палива та пробігу, що є первинними документами згідно бухгалтерського обліку.

Використання придбаного пального підтверджується наданими до перевірки актами списання товарів. Крім того, вказані суми витрат на придбання паливо-мастильних матеріалів включені позивачем до загальної вартості адміністративних витрат, оскільки даний легковий автомобіль використовувався для перевезення керівника та працівників позивача до клієнтів, яким надавались послуги з кредитування та відкриття рахунків.

Щодо зауважень відповідача відносно змісту подорожніх листів, судами попередній інстанцій констатовано відповідність останніх вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, з подорожніх листів встановлено, що за весь період, що перевірявся, обслуговування легковим автомобілем марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ 8, реєстраційний номер: НОМЕР_1 здійснювали 2 водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є працівниками позивача та щодо яких в ході перевірки не встановлено невідповідності графіку роботи даним подорожніх листів.

Пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Враховуючи вищенаведені обставини у взаємозв`язку з нормами права, колегія суддів вважає обґрунтованим і таким, що не спростований доводами касаційної скарги висновок судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність банком використання у власній господарській діяльності легкового автомобіля марки РОRSСНЕ моделі САYЕNNЕ 8 з метою отримання економічних вигод, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 159 813,00 грн.

Щодо несплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, то суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції констатовано, що відповідно до протоколу річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» від 30.03.2017 № 1/17 серед інших питань було прийнято рішення щодо наступного:

«Восьме питання:

1. Затвердити розмір чистого прибутку звітного року після оподаткування у сумі 33 484 322,39 грн, який обліковується на рахунку 5040 «Прибуток звітного року».

2. Відмовитись від нарахування та сплати дивідендів за підсумками звітного року та затвердити розподіл отриманого прибутку за звітний рік в сум 33 484 322,39 грн наступним чином:

- 30 000 000,00 грн спрямувати на збільшення статутного капіталу ПАТ «БАНК «ГРАНТ» шляхом підвищення номінальної вартості акцій (рахунок 5004 «Незареєстрований статутний капітал»);

- 1 674 216,12 грн, що складає 5% від загальної суми прибутку, спрямувати до резервного фонду ПАТ «БАНК «ГРАНТ№ (рахунок 501 «Резервні фонди»);

- 1 810 106,27 грн, залишити нерозподіленими (рахунок 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років»).

Чотирнадцяте питання:

1. Збільшити розмір статутного капіталу ПАТ «БАНК «ГРАНТ» до 430 000 000,00 грн шляхом підвищення номінальної вартості акцій з 10,00 грн. до 10,75 грн кожна за рахунок спрямування до статутного капіталу частини прибутку банку за 2016 рік у розмірі 30 000 000,00 грн».

Податковому органу під час перевірки надано «Реєстр нарахованої частки прибутку за кожним з учасників АТ «БАНК «ГРАНТ» станом на 02.06.2017», згідно з яким банком визначена нарахована частина прибутку акціонерам, зокрема, юридичним особам.

У зв`язку з реєстрацією змін до Статуту АТ «БАНК «ГРАНТ» (збільшення статутного капіталу до 430 000 000 грн) на підставі Розпорядження бухгалтерії від 02.06.2017 зроблено записи в бухгалтерському обліку по кожному акціонеру на суму відповідно до нарахованої частини прибутку:

Дт 5004 «Незареєстрований статутний капітал»;

Кт 5000* «Статутний капітал банку»

Призначення платежу: зарахування коштів згідно реєстрації УК відповідно до реєстру нарахованої частини прибутку ПІБ фізичної особи/Назва юридичної особи, зокрема, по акціонерам-юридичним особам.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок, що надані до перевірки документи та дані бухгалтерського обліку свідчать про збільшення внеску до статутного капіталу власниками акцій саме у зв`язку з розподілом частини прибутку. Тобто, зазначені обставини, на думку відповідача, фактично свідчать про проведення АТ «БАНК «ГРАНТ» - емітентом корпоративних прав операції зі здійснення платежу на користь власників таких корпоративних прав, що засвідчують право власності інвесторів на збільшену частку у майні (активах) емітента, саме у зв`язку з розподілом частини його прибутку, що за своєю сутністю є дивідендом.

Згідно з п.п. 57.1-1.1- 57.1-1.3 п. 57.1-1 ст. 57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу "витягнутої руки" в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов`язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

При цьому, якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.1-1.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1-1.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди; фізичним особам.

З аналізу вказаних норм вбачається, що авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Як встановлено судами, згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств позивача за 2016 рік значення рядка 04 «об`єкт оподаткування (рядок 02+рядок 03 РІ) (+.-)» дорівнює 41 855 161 грн, а сума дивідендів за 2016 рік дорівнює 30 000 000 грн, тобто відсутнє перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік.

Крім того, у відповідності до цієї ж податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік сума самостійно задекларованого ПАТ «БАНК «ГРАНТ» зобов`язання з податку на прибуток підприємств становить 7 533 929 грн (рядок 06 декларації).

У строки встановлені положеннями п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України цю суму податкового зобов`язання своєчасно і в повному обсязі сплачено ПАТ «БАНК «ГРАНТ» до бюджету, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання такої податкової декларації.

Останній платіж за цією декларацією з зобов`язання по сплаті податку на прибуток за IV квартал 2016 рік у сумі 2611764 грн (рядок 19 декларації) перераховано до бюджету 16.02.2017, що підтверджується меморіальним ордером № 01 від 16.02.2017.

Тобто, судами встановлено, що АТ «БАНК «ГРАНТ» станом на 16.02.2017 повністю сплачено до бюджету грошове зобов`язання з податку на прибуток за 2016 рік, а тому під час прийняття рішення емітентом корпоративних прав щодо виплати дивідендів за 2016 рік (протокол від 30.03.2017) банк не мав непогашеного грошового зобов`язання з податку на прибуток за звітний 2016 рік.

На підтвердження наведеного позивачем було додано до позову відповідний розрахунок.

З урахуванням наведених вище норм податкового законодавства України та встановлених фактичних обставин спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушень п.36.1 ст.36. п.37.2 ст.37, п.38.1 ст.38, 57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 Податкового кодексу України позивачем не допущено, оскільки:

розрахунок авансового внеску з податку на прибуток здійснюється з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, але у даному випадку відсутнє перевищення за результатами діяльності АТ «БАНК «ГРАНТ» за 2016 рік;

на час прийняття рішення емітентом корпоративних прав щодо виплати дивідендів за 2016 рік грошове зобов`язання з податку на прибуток за звітний 2016 рік було повністю погашено.

Відтак, за такого фактичного складу обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00053880712.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про безпідставність донарахування авансового внеску з податку на прибуток, судом апеляційної інстанції помилково стверджено про те, збільшення статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій за рахунок спрямування до статутного капіталу прибутку (його частини) фактично не є нарахування акціонерам дивідендів.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що господарська операція, яка передбачає збільшення статутного капіталу за рахунок отриманого від інвестиційних операцій прибутку, який мав бути розподілений між власниками корпоративних прав, є реінвестицією дивідендів.

Окрім того, враховуючи непідтвердження в ході розгляду справи факту вчинення позивачем порушень в частині нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів), застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн за неподанням Розрахунку авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів) за півріччя 2017 року, три квартали 2017 року та 2017 рік також є необґрунтованим, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00053890712 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення форми «Д» від 19.04.2021 № 00054360718 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 721861,57 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 455726,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 113931,75 грн, пені - 152202,83 грн, колегія суддів зазначає таке.

Так, судами встановлено, що річними загальними зборами акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» (Протокол №1/18 від 16.04.2018) на підставі протоколу №8 засідання наглядової ради від 17.04.2018 затверджено розмір чистого прибутку після оподаткування звітного 2017 року в сумі 68 721 011,45 грн, який розподілено наступним чином:

- 3436050,57 грн, що складає 5% від загальної суми прибутку, спрямовано до резервного фонду АТ «БАНК «ГРАНТ»;

- 65284960,88 грн спрямовано на виплату дивідендів.

За рахунок нерозподіленого прибутку минулих років спрямовано на виплату дивідендів акціонерам банку 5515039,12 грн.

Затверджено розмір річних дивідендів, що підлягають сплаті акціонерам банку, в загальній сумі 70800000,00 грн, виходячи із суми дивідендів на одну просту іменну акцію - 1,77 гривень.

Дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 03 травня 2018 року. Термін виплати дивідендів з 18 травня 2018 року по 15 жовтня 2018 року.

Обґрунтовуючи наявність підстав для збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, контролюючий орган посилається на те, що станом на 01.01.2017 (на початок періоду, що перевірявся) нерозподілений прибуток товариства становив 1 812 473,17 грн з яких:

2 366,9 грн - залишок на рахунку 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років»;

1810106,27 грн - нерозподілений прибуток минулих років, відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017 (п. 8 порядку денного).

З наведеного відповідач робіть висновок, що коштів нерозподіленого прибутку не вистачає на виплату дивідендів акціонерам товариства в розмірі, що встановлений рішенням річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» від 16.04.2018 і, як наслідок, зайво було сплачено дивіденди за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років в сумі 3560232,52 грн, а відтак вказана сума сплачена на користь акціонерів не є дивідендами і відповідно повинна обкладатися податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% відповідно до п.п. 167.5.1. п. 167.5. ст. 167 ПК України.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням річних загальних зборів акціонерів від 30.03.2017 (п. 8 порядку денного) було ухвалено повернути частину грошових коштів у сумі 12400000,00 грн з Фонду загальних резервів (рахунок 5020 «Загальні резерви») до нерозподіленого прибутку минулих років (рахунок 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років»).

Таким чином, станом на 16.04.2018 (дату проведення річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ») сума нерозподіленого прибутку минулих років становила 14213196,56 грн.

Вказана сума є достатньою для виплати дивідендів в розмірі 5515039,12 грн, як це було встановлено рішенням річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» від 16.04.2018.

Відповідачем же розраховано суму нерозподіленого прибутку відповідно до балансу позивача станом на 01.01.2017 та не враховано, що станом на 16.04.2018 відповідні показники балансу внаслідок господарської діяльності товариства змінилися.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за травень 2018 року та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00054360718.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00054370718, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 703 659,68 грн, з яких: за основним зобов`язанням 403 081,99 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 100770,50 грн, пеня 199807,19 грн, судова колегія зазначає.

Так, як стверджено судами, річними загальними зборами акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» (Протокол від 30.03.2017 № 1/17) затверджено розмір чистого прибутку звітного 2016 року після оподаткування в сумі 33 484 322,39 грн, який обліковується на рахунку 5040 «Прибуток звітного року», з якого:

30 000 000,00 грн спрямовано на збільшення статутного капіталу АТ «БАНК «ГРАНТ» шляхом підвищення номінальної вартості акцій (рахунок 5004 «Незареєстрований статутний капітал» з 10,00 грн. до 10,75 грн. кожна;

1 674 216,12 грн. що складає 5% від загальної суми прибутку, спрямовано до резервного фонду АТ «БАНК «ГРАНТ» (рахунок 5021 «Резервні фонди»);

1 810 106,27 грн. залишено нерозподіленими (рахунок 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років»).

Частка засновників - фізичних осіб у статутному капіталі згідно нової редакції Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» 30.03.2017 (Протокол від 30.03.2017), погоджена з Національним банком України 19.05.2017, становить 89,573775 відсотків.

Контролюючий орган під час перевірки встановив, що в порушення п.п.168.1.4. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, пп.1.7, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, АТ «БАНК «ГРАНТ» не нараховано військовий збір за червень 2017 року у загальній сумі 403081,99 грн під час реінвестиції дивідендів засновникам - фізичним особам в сумі 26872132,50 грн (відповідно до Протоколу від 30.03.2017 річних загальних зборів акціонерів АТ «БАНК «ГРАНТ» реінвестиція 30000000 грн. * 89,573775% (відсоток фізичних осіб засновників)). (26872132,5*1,5%= 403081,99)

На підставі таких висновків, відповідачем донараховано позивачеві військовий збір за червень 2017 року в загальній сумі 403081,99 грн.

Так, у відповідності до пп.14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що термін «пасивні доходи» для цілей розділу IV ПКУ означає, зокрема доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Відповідно до підпункту 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів;

Згідно підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів.

Водночас, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції від 28 грудня 2014 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За приписами підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Підпунктом 1.1 пункту 16-1 розділу 10 ХХ ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно із підпунктом 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

У підпункті 1.7 пункту 16-1 ПК України підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено доходи, які звільнені від оподаткування військовим збором. Зокрема, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що військовий збір є загальнодержавним збором, який встановлений тимчасово до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України шляхом внесення змін до Податкового кодексу України, а тому його нарахування на доходи визначені у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 ПК України відповідають вимогам пункту 7.3 статті 7 ПК України та принципам податкового законодавства.

За приписами пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Тобто, визначення платників військового збору, порядок його обчислення, об`єкт оподаткування, база оподаткування, ставка та порядок сплати військового збору врегульовано нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Ці норми є спеціальними нормами по відношенню до вимог розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України, що регулюють загальний порядок оподаткування доходів фізичних осіб. Таким чином, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України жодним чином їм не суперечить, оскільки визначає обов`язкову умову оподаткування доходів військовим збором, який є відмінним від інших видів оподаткування.

Зазначені вище норми жодним чином не спростовують той факт, що базою оподаткування у спірних правовідносинах є сума дивідендів, які відповідають ознакам зазначеним у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 ПК України, нарахованих (виплачених, наданих) протягом звітного податкового періоду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним твердження суду першої інстанції, що спрямування частини прибутку банку на збільшення номінальної вартості акцій згідно норм ст. 14.1.81 та 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України для цілей оподаткування має розглядатися саме як операція з реінвестицій дивідендів, що, як наслідок, свідчить про обґрунтованість донарахування позивачеві військового збору.

Натомість, протилежний висновок суду апеляційної інстанції в цій частині є безпідставним та таким, що не ґрунтується на встановлених вище обставинах справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, які такі обставини регулюють. Зокрема, апеляційний суд помилково стверджує про відсутність підстав вважати, що збільшення позивачем розміру статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій фактично є виплатою дивідендів, оскільки жодних рішень про виплату дивідендів акціонерам АТ «БАНК «ГРАНТ» загальними зборами акціонерів товариства не приймалося, жодних платежів на користь акціонерів позивача не здійснювалося і відповідно жодних доходів акціонери не отримували.

Що ж до пені за несвоєчасну сплату військового збору, суд першої інстанції зазначив наступне.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, зокрема оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, регламентовано п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Відповідно до пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Акт перевірки не містить інформації щодо дати, від якої обраховано пеню.

Випуск акцій, як встановив суд, зареєстровано 06.07.2017.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування пені через 3 банківські дні з цієї дати, а саме з 12.07.2017, що свідчить про безпідставність нарахування пені за несвоєчасну сплату військового збору за період до 12.07.2017 у сумі 5632,10 грн та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00054370718 в цій частині.

Податкове ж повідомлення-рішення 19.04.2021 № 00054370718 в частині збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 698027,58 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 403 081,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 100770,50 грн, пеня - 194 175,09 грн, як правильно стверджено судом першої інстанції, є таким, що прийняте контролюючим органом у відповідності до вимог податкового законодавства й підстави для його скасування у вказаній частині відсутні.

Щодо податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 19.04.2021 № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 367172,5 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 293738,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 73434,50 грн, у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість), судами встановлено наступні обставини.

29.12.2012 позивачем укладено договір про надання послуг зі службою обробки операцій № К.Т8А-3649 з нерезидентом компанією REUTERS TRANSACTION SERVICES LIMITED, Великобританія (змінена назва компанії «Refinitiv Transaction Services Limited»), відповідно до якого позивачем за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 здійснено платежів на загальну суму 3 007 588,07 грн.

Також позивач з 20.12.1994 є членом «S.W.I.F.T.s.c.r.l». За період з 01.01.2017 по 31.12.2019 відповідно до інвойсів, виставлених «S.W.I.F.T.s.c.r.l», Бельгія, банк здійснював платежі за передачу інформаційних повідомлень засобами S.W.I.F.T. на загальну суму 808 621,48 грн.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Враховуючи наведене, АТ «БАНК «ГРАНТ» виписало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні за послугами REUTERS (Refinitiv) та за послугами S.W.I.F.T.

Суми ПДВ по вказаних податкових накладних враховано до складу податкових зобов`язань декларацій з ПДВ за рядком 6 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» за відповідні звітні періоди в повному обсязі.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.5. ст.198 Податкового Кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Послуги REUTERS (Refinitiv) та S.W.I.F.T. використовуються АТ «БАНК «ГРАНТ» в операціях, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до ст.196 Податкового кодексу України.

За фактом використання зазначених послуг в операціях, що не є об`єктом оподаткування ПДВ, АТ «БАНК «ГРАНТ» складено та зареєстровано податкові накладні.

Зазначені суми ПДВ включено до складу податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість по рядку 4.1 «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою по відповідних періодах».

Отже, обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу виникає у платника податку у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу, незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи ні (за винятком товарів/послуг, придбаних до 1 липня 2015 року).

У 2017 році та липні 2019 року позивач не здійснював нарахування податкових зобов`язань за п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, з чого відповідачем зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань на загальну суму 293738 грн за рахунок не проведення нарахування податкових зобов`язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на викладене, як правильно стверджено судами попередніх інстанцій, висновок відповідача щодо наявності у позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання у зв`язку з використанням придбаних з ПДВ послуг в операціях, які не є об`єктом оподаткування, а також наявністю обов`язку у позивача виписати та зареєструвати у ЄРПН податкові накладні є обґрунтованим.

Однак, при розгляді справи, зокрема, з пояснень представника відповідача встановлено, що контролюючим органом здійснено донарахування податкових зобов`язань лише по тій частині операцій, в якій позивач не скористався правом на податковий кредит при придбанні послуг у нерезидента. Однак акт перевірки не відображає вказаної інформації.

В той же час відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пп. 58.1.1, пп. 58.1.2 п. 58.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить, зокрема:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок.

У разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити: обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо, зокрема:

обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

розрахунку суми податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ПК України визначає обов`язок контролюючого органу встановлювати та враховувати при прийнятті податкових повідомлень-рішень як обставини заниження, так і завищення податкових зобов`язань та/або заниження чи завищення податкового кредиту.

Судом першої інстанції з пояснень представника відповідача в судовому засіданні та акту перевірки встановлено, що позивач не включив до складу податкового кредиту з ПДВ відповідні суми по операціям з придбання послуг з місцем постачання на території України від нерезидентів.

Відповідачем же право на такий податковий кредит не заперечується, однак обставини щодо невключення до складу податкового кредиту з ПДВ відповідних сум по операціям з придбання послуг з місцем постачання на території України від нерезидентів не були враховані при визначенні суми заниження податкових зобов`язань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 367172,5 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 293738,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 73434,50 грн у зв`язку з заниженням податкових зобов`язань за рахунок не нарахування податкових зобов`язань по придбаних з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, на загальну суму обсягу постачання, винесене без врахування всіх обставин, тому є необґрунтованим та непропорційним, що не доводить безсторонність та розсудливість податкового органу під час його прийняття, з огляду на що підлягає скасуванню у відповідній частині.

Одночасно, враховуючи висновки судів щодо обґрунтованості встановлення відповідачем обов`язку позивача виписати та зареєструвати у ЄРПН податкові накладні по операціям, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, придбаних з ПДВ у нерезидента послуг, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 00053930712, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 24 565, 92 грн у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операціям з придбання з ПДВ послугах, що використані в операціях, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1468698,22 грн, як правильно ствердив суд першої інстанції, є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Натомість, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 №00053930712, вдавшись при цьому до аналізу порядку реєстрації зведеної податкової накладної. Водночас, як вже зазначено, штраф за вказаним податковим повідомленням-рішенням застосовано саме у зв`язку з нереєстрацією податкових накладних, що й було встановлено судами.

Стосовно ж податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 № 00053940712 в частині встановленням заниження податкових зобов`язань за рахунок ненарахування податкових зобов`язань з ПДВ за операцію з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку (донараховано суму податку 297862,00 грн та штрафну санкцію - 74465,50 грн), колегія суддів зазначає.

Судами встановлено, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено та відображено в акті перевірки, що:

відповідно до рішення Господарського суд Харківської області від 19.05.2016 за справою № 922/4860/15 звернуто стягнення на об`єкти іпотеки - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за іпотечним договором нерухомого майна № 10/1 від 30 червня 2010 року шляхом визнання права власності на ці предмети іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Східно-Український банк «Грант», а саме:

- №1-4, 5-8, 1 одноповерхової будівлі літ „Л-1" загальною площею 218,0 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 730904463000;

- №1-8 літ „Р-1" загальною площею 156,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 730477963000;

- №1-6 літ „П-1" загальною площею 263,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 730476963101;

- нежитлову будівлю літ -,,К-1" загальною площею 149,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 730458063101.

Вказана нерухомість зареєстрована в Державному реєстрі речових прав 07.06.2016 та згідно оцінки оприбуткована в балансі 10.06.2016 під інвентарним номером 11105 відповідно до Плану рахунків на балансовому рахунку 3408 «Необоротні активи, що утримуються з метою продажу» в загальній сумі 12 868 400 грн без розподілу вартості по окремим об`єктам.

Відповідно до Висновку про вартість об`єкту, вказана нерухомість загальною площею 3281,0 кв.м. оцінена у 12 868 400 грн, виходячи з ринкової вартості за 1 кв.м. у сумі 3 922,00 гривні.

З урахуванням витрат на нотаріальні послуги та державну реєстрацію речових прав первісна вартість нерухомого майна збільшена на суму 7 050 гривень.

Згідно рішення Правління Банком цей об`єкт визнано інвестиційною нерухомістю та перенесено на балансовий рахунок 4410 «Інвестиційна нерухомість» в сумі 12 875 450 грн.

У результаті проведених дооцінок даного об`єкта інвестиційної нерухомості станом на 01.01.2018 загальна справедлива вартість об`єкта складає 13 300 000 грн.

До перевірки надано технічні паспорти на виробничі будинки від 20.04.2018 , підписані експертом ОСОБА_3., засвідчені печаткою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та печаткою ФОП ОСОБА_3 , а саме:

1. справа № 261 - нежитлові приміщення №№ 1-4, 5-8, І одноповерхової будівлі літ. «Л-1» за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. справа № 261/1 - нежитлова будівля літ. «К-1» за адресою: АДРЕСА_1.

До вищевказаних Технічних паспортів на виробничі будинки додано характеристику будинків, господарських будівель та споруд, план виробничого будинку та експлікацію приміщень.

У вищевказаних технічних паспортах визначено, що зазначені нежитлові приміщення мають наступні характеристики будівель: фундамент (бетон), стіни (шл/блок), покрівля (шифер), перекриття (дерево), електрика (визначено «так»), показники висоти, площі забудови та об`єму. Відсоток зносу не визначений (стовбець не заповнено).

За результатами проведеної інвентаризації станом на 01.11.2018, які затверджено Головою Правління АТ «БАНК «ГРАНТ» Мартиросовим В.І. (Протокол від 21.12.2018 б/н), встановлено наступне: «Фактична наявність основних засобів та нематеріальних активів в місцях зберігання, які перебувають в оренді та тимчасовому користуванні (зберіганні), запасів матеріальних цінностей на складі, в підзвіті та в експлуатації, фінансових інвестицій, бланків цінних паперів, бланків суворого обліку, інших документів та цінностей станом на 01.11.2018 відповідає даним бухгалтерського обліку».

У наданому в процесі проведення перевірки витягу з протоколу засідання правління АТ «БАНК «ГРАНТ» від 02.11.2018 № 40, зокрема, зазначено наступне:

«В процесі оформлення права оренди на земельні ділянки під нежитловими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м., Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м. було встановлено, що дані будівлі знаходяться окремо від основної земельної ділянки. В поточний час вказані будівлі знаходяться в аварійному стані і потребують повної реконструкції та поновлення. Розрахунок витрат на реконструкцію та утримання окремо розташованих приміщень та земельної ділянки під ними висвітлив недоцільність їх подальшого використання.

Відповідно норм Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності. Відповідно до статті 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

При цьому у разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державної реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову, а у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. Засідання правління ухвалило:

В зв`язку з недоцільністю реконструкції та подальшого використання наступних нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м., Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м. та знаходяться у власності банку, відмовитись від права власності на них».

Відповідно до даних протоколу засідання правління АТ «БАНК «ГРАНТ» від 02.11.2018 № 40, використання об`єктів нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м., з метою отримання орендних платежів неможливо. Крім того, у зв`язку з відмовою від права власності на зазначені об`єкти нерухомості, їх подальше визнання в якості інвестиційної нерухомості повинно бути припинено згідно з вимогами п.66 МСБО 40.

У той час, як за результатами проведеної інвентаризації станом на 01.11.2018, які затверджено Головою Правління АТ «БАНК «ГРАНТ» Мартиросовим В.І. (Протокол від 21.12.2018 б/н), встановлена фактична наявність основних засобів та нематеріальних активів в місцях зберігання, які перебувають в оренді та тимчасовому користуванні (зберіганні), запасів матеріальних цінностей на складі, в підзвіті та в експлуатації, фінансових інвестицій, бланків цінних паперів, бланків суворого обліку, інших документів та цінностей станом на 01.11.2018 відповідає даним бухгалтерського обліку, відповідно до даних протоколу засідання правління АТ «БАНК «ГРАНТ» від 02.11.2018 року № 40 вже визначено про перебування зазначених «будівель в аварійному стані і вони потребують повної реконструкції та поновлення».

Судом першої інстанції констатовано, що будь-яких документів, що підтверджують настання обставин, що призвели стан будівель до аварійного стану у період з 20.04.2018 по 02.11.2018 до перевірки не надано, інформація (документи) щодо утворення будь-яких комісій з зазначеного питання до перевірки не надано; документи стосовно обставин, що сприяли виникненню зазначених обставин, до перевірки не надано; інформація (документи) щодо звернення до відповідних органів з метою встановлення винних осіб щодо пошкодження майна до перевірки не надана; інформація (документи) стосовно встановлення кола винних осіб, які були відповідальні за утримання у належному стані зазначених приміщень, до перевірки не надана. Надані ж результати інвентаризації станом на 01.11.2018 підтверджують фактичну наявність основних засобів та нематеріальних активів в повному обсязі та їх відповідність даним бухгалтерського обліку.

До перевірки надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких 20.11.2018 право власності АТ «БАНК «ГРАНТ» на нежитлові будівлі літ. «К-1» загальною площею 149,4 кв.м. та нежитлові приміщення №№ 1-4,5-8, І одноповерхової будівлі літ. «Л-1» загальною площею 218,0 кв.м. розташовані за адресою АДРЕСА_1 , припинено, підстава: довідка, номер 628д, видана 14.11.2018 ФОП ОСОБА_3 .

В акті перевірки відображено про надання платником податку довідки від 14.11.2018 № 628Д, яка підписана та засвідчена печаткою ФОП ОСОБА_3 , про те, що нежитлова будівля літ. «К-1» загальною площею 149,4 кв.м. та нежитлові приміщення №№ 1-4,5-8, І літ. «Л-1» загальною площею 218,0 кв.м. зруйновано.

Водночас, будь-яких змін щодо зменшення в обліку вартості об`єкта нерухомості у зв`язку з відмовою від права власності на вказані активи АТ «БАНК «ГРАНТ» не здійснював, у податковому обліку операція з відмовою права власності на активи, а саме: вищезазначені нежитлові приміщення, відображення не мала.

Крім того, суд встановив, що відповідно до даних бухгалтерського обліку АТ «БАНК «ГРАНТ», даних 1-ДФ, позивач не мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, операції з отримання послуг від зазначеного ФОП у бухгалтерському обліку відсутні, розрахунки за даними бухгалтерського обліку не обліковуються.

На підставі висновків суб`єктів оціночної діяльності ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , відповідно до ринкової вартості 1 кв. м. приміщення, відповідачем обраховано балансову вартість об`єктів нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м., яка станом на 02.11.2018 становить: 13 300 000 / 3 281 * (149,4+218,0) = 1 489 308 грн.

Виходячи з вказаної вартості відповідачем зроблено висновок, що в порушення п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України АТ «БАНК «ГРАНТ» занижено податкові зобов`язання за рахунок ненарахування податкових зобов`язань за операцією з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку, внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на суму 297 862 грн, в тому числі за листопад 2018 року - 297 862 грн.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

У розділі 6.11. «Інвестиційна нерухомість» Облікової політики, яка затверджена Правлінням ПАТ «БАНК «ГРАНТ», Протокол № 35 від 27 грудня 2016 року та у розділі 7. «ІНВЕСТИЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ» Облікової політики, яка затверджена Правлінням ПАТ «БАНК «ГРАНТ», Протокол № 38 від 29 грудня 2017 року визначено поняття «Інвестиційна нерухомість», облік інвестиційної нерухомості, об`єкти інвестиційної нерухомості, переведення об`єкта нерухомості до категорії інвестиційної нерухомості та з категорії інвестиційної нерухомості до інших категорій, припинення визнання в балансі об`єкту інвестиційної нерухомості під час його вибуття, визнання фінансового результату від вибуття об`єкта інвестиційної нерухомості та інше.

Обліковий підхід до інвестиційної нерухомості та пов`язані з ним вимоги до розкриття інформації визначає Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 40 (МСБО 40) «Інвестиційна нерухомість».

Згідно пункту 16 МСБО 40 інвестиційна нерухомість має визнаватися як актив тоді і тільки тоді, коли:

а) є ймовірність того, що суб`єкт господарювання отримає майбутні економічні вигоди, які пов`язані з цією інвестиційною нерухомістю;

б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.

Відповідно до пункт 9 МСБО 40 не є інвестиційною нерухомістю, а тому виходять за межі сфери застосування цього Стандарту:

в) нерухомість, зайнята власником, включаючи (серед іншого) нерухомість, утримувану для майбутнього використання як нерухомість, зайняту власником; нерухомість, утримувану для майбутнього поліпшення та подальшого використання як нерухомість, зайняту власником; нерухомість, зайнята працівниками (незалежно від того, чи сплачують ці працівники, чи не сплачують орендну плату за ринковими ставками), та нерухомість, зайнята власником, вибуття якої очікується.

Відповідно до вимог МСБО 40 та вищевказаних Облікових політик, умовою визнання об`єкта нерухомості в якості інвестиційної нерухомості є нерухомість, утримувана з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей.

Врахувавши вказане, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- оцінка вартості об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на момент оформлення права власності визначена як добуток вартості 1м2 на площу загальної нерухомості;

- станом на 01.11.2018 інвентаризацією підтверджено наявність основних засобів - будівель за адресою АДРЕСА_1 Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м., що відповідає даним бухгалтерського обліку, в яких відсутні дані щодо руйнування вказаних об`єктів;

- 20.04.2018 щодо будівель за адресою АДРЕСА_1 Літ «К-1» , загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м. оформлені технічні паспорти, заведені окремі інвентарні справи 261 (Л-1) , 261/1 (К-1).

- з квітня 2018 року по листопад 2018 року позивачем жодних первинних документів щодо руйнування вказаних об`єктів не складалося, до перевірки та до суду не подано.

Представник позивача, як ствердив суд першої інстанції, в судовому засіданні вказані обставини не спростувала та пояснила, що було встановлено недоцільність використання вказаних об`єктів, ліквідація об`єктів не відбувалося.

Контролюючий орган, крім того, наголошував, що рішенням Господарського суду Харківської області від 19.05.2016 у справі № 922/4860/15 було встановлено, що сукупність об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, в тому числі Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м., є окремими об`єктами та не є цілісним майновим комплексом.

Посилання ж представника позивача на те, що всі будівлі за адресою АДРЕСА_1 , є одним об`єктом основних засобів спростовано даними Реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого кожна з вказаних будівель зареєстрована як окремий об`єкт нерухомого майна.

Вартість же будівель визначалася позивачем з урахуванням загальної площі всіх об`єктів, в тому числі літер «К-1» та «Л-1».

Для цілей оподаткування кожна господарська операція має кваліфікуватися саме за визначеннями, які містяться у податковому законодавстві.

Судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку оформлена відмова від права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, в тому числі Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м. обґрунтовано розцінена відповідачем саме як ліквідація об`єкта основного засобу, яка має податкові наслідки, передбачені приписами п. 189.9 ст. 189 ПК України.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким також погоджується й колегія суддів касаційної інстанції, про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 372327,50 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 297862,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 74465,50 грн.

Протилежні ж висновки суду апеляційної інстанції у вказаній частині позовних вимог колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на обставинах справи та поданих до матеріалів справи доказах, оскільки містять посилання лише на доводи апеляційної скарги Товариства без обґрунтованого зазначення доказів в підтвердження таких своїх тверджень, зокрема, щодо настання обставин, що призвели стан будівель до аварійного стану у період з 20.04.2018 по 02.11.2018.

Крім того, з урахуванням висновків суду першої інстанції, з якими погодився й касаційний суд, згідно яких оформлена відмова від права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, Літ «К-1», загальною площею 149,4 кв.м.; Літ «Л-1», №№ 1-4,5-8 загальною площею 218,0 кв.м. є саме ліквідацією об`єкта основного засобу, що відповідає приписам п. 189.9 ст. 189 ПК України, внаслідок чого контролюючим органом обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 372327,50 грн, податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 19.04.2021 № 00053920712, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штраф з ПДВ у розмірі 148 931,00 грн у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних по операції з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) 1489308,00 грн також є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволення позову у цій частині.

У свою чергу рішення суду апеляційної у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПН» від 19.04.2021 № 00053920712 є протиправним з урахуванням помилкових висновків останнього про відсутність підстав для донарахування банку податкових зобов`язань з ПДВ за операцією з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 19.04.2021 № 00054350718, яким до АТ «БАНК «ГРАНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1020 грн судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.176.2 "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України проведена перевірка своєчасності надання та достовірності даних податкової звітності за формою №1-ДФ за перевіряємий період.

Контролюючим органом згідно порядку заповнення форми розрахунку за формою №1-ДФ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за N 111/26556, перевірено правильність відображення звітних даних у формі № 1-ДФ за різними ознаками доходів. Перевірено накази про прийняття та звільнення осіб, по яких заповнені відповідні графи довідки форми № 1-ДФ. Порівняні загальні суми виплаченої зарплати та сплаченого податку з доходів фізичних осіб по відомостям виплати зарплати з відомостями, наведеними в довідці ф.№1-ДФ.

В порушення п.п.176.2 „б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено, що у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року не відображена сума нарахованих дивідендів за ознакою доходів « 142» «Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі» учасникам АТ «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ».

Судом першої інстанції констатовано, що позивачем доводів на спростування висновків, викладених в акті перевірки в цій частині та доказів на їх підтвердження в ході судового розгляду не надано. Судом також не встановлено протиправності застосування вказаного штрафу.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 19.04.2021 № 00054350718.

Наголошуючи ж на помилковості висновку суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що жодних рішень про виплату дивідендів акціонерам АТ «БАНК «ГРАНТ» загальними зборами акціонерів товариства не приймалося, жодних платежів на користь акціонерів позивача не здійснювалося і відповідно жодних доходів акціонери не отримували, а відтак у позивача були відсутні підстави для відображення сум нарахованих дивідендів за ознакою доходів « 142» «Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі» у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року.

Відтак, підсумовуючи усе вищенаведене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасоване у вказаній частині рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Харківській області від 19.04.2021 № 00053930712 про застосування штрафу в сумі 24 565,92 грн з ПДВ, № 00053920712 про застосування штрафу в сумі 148 931,00 грн. з ПДВ, № 00053940712 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 372327,50 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 297862,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 74465,50 грн, № 00054350718 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн, № 00054370718 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 698027,58 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 403 081,99 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 100770,50 грн., пеня - 194 175,09 грн - скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021.

В решті постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.Л. Желтобрюх М.М. Гімон