ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа №520/8433/24
адміністративне провадження № К/990/39748/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М., Кононенко З.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні в період з 01 січня 2020 року по 26 червня 2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 26 червня 2020 року включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 3260,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 630,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 січня 2020 року по 26 червня 2020 року включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні, із розмірів посадового окладу 3260,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 630,00 грн на місяць визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 29 січня 2020 року по 26 червня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 29 січня 2020 року по 26 червня 2020 року, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністру України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем 11 липня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подано до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано відповідачу десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №520/8433/24 повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.
Відповідачем 04 вересня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» повторно подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжною інструкцією.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідачем зазначено, що ним в межах строків, установлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вже було подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №520/8433/24, однак судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу було повернуто, у зв`язку з неусуненням недоліків цієї апеляційної скарги. Відповідачем указано, що причиною неусунення недоліків апеляційної скарги стало те, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, не відобразилася в його електронному кабінеті системи «Електронний суд» на дату, зазначену в довідці про доставку електронного листа (23 липня 2024 року 16:00). У зв`язку з цим відповідач не зміг усунути недоліки первинно поданої апеляційної скарги з причин, які не залежали від його волевиявлення. З огляду на викладене, відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано відповідачу десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції зазначено, що звернення відповідача з первинною апеляційною скаргою у строк (яку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року було залишено без руху та ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року повернуто з підстав неподання доказів про сплату судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Доводи відповідача про те, що апеляційна скарга подана в межах строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, судом апеляційної інстанції визнано безпідставними, оскільки цією нормою імперативно встановлено граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлено можливості незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановленого статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлено цією нормою і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Судом апеляційної інстанції акцентовано на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Оцінюючи доводи відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судом зауважено, що після повернення первинно поданої апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали (14 серпня 2024 року) й до моменту звернення відповідача до суду апеляційної інстанції з такою скаргою повторно (04 вересня 2024 року) сплинув майже місяць, а, отже, в цій ситуації відповідач, вочевидь, допустив безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги. Обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням апеляційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, відповідачем в клопотанні про поновлення строку не наведено, в той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи.
При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на повторне звернення з апеляційною скаргою у найкоротші строки, а саме, що електронний кабінет системи «Електронний кабінет» відповідача не працював або працював в обмеженому режимі у визначений відповідачем період: з 14 серпня 2024 року по 04 вересня 2024 року.
Тому посилання відповідача на технічний збій, який полягає у невідображенні ухвали Другого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 22 липня 2024 року у справі №520/8433/24 у електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», судом апеляційної інстанції визнано безпідставними.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду, відповідачем 19 вересня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подано заяву про усунення недоліків, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У клопотанні відповідачем наголошено на своїх попередніх доводах про те, що з нез`ясованих причин ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року до електронного кабінету відповідача не надходила, що позбавило його можливості виконати вимоги цієї ухвали в установлений строк. Відповідачем указано, що він є учасником у 1901 судовій справі, а 23 липня 2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 у системі «Електронний суд» загалом надійшло 54 повідомлення. Окрім того, відповідачем звернуто увагу, що судовий збір було сплачено ним при первинній подачі апеляційної скарги ще 11 липня 2024 року, однак через технічну помилку платіжна інструкція не була прикріплена до апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 520/8433/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судом апеляційної інстанції зазначено, що копію ухвали про повернення апеляційної скарги було направлено та доставлено відповідачу в електронний кабінет системи «Електронний суд» 13 серпня 2024 року о 22:24, відповідно така вважається врученою відповідачу 14 серпня 2024 року, тоді як зазначену апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд» 04 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося зволікання з поданням апеляційної скарги за період після винесення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №520/8433/24, відповідачем у заяві про усунення недоліків та поновлення строку на апеляційне оскарження не наведено.
Посилання відповідача на технічний збій в системі «Електронний суд» під час отримання ним ухвали апеляційного суду від 22 липня 2024 року про залишення без руху первинної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінено критично, оскільки такі жодними доказами (як-то відомостями від ДП «Інформаційні судові системи», як адміністратора ЄСІТС, скріншотами тощо) не підтверджено. Як зазначено судом апеляційної інстанції, наявність письмових пояснень без доданих ґрунтовних доказів про поважність пропуску строку не вважається належним обґрунтуванням пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження.
Судом апеляційної інстанції також звернуто увагу, що згідно з позицією Європейського суду з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Крім того, судом апеляційної інстанції відзначено, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
На основі наведеного, судом апеляційної інстанції констатовано, що відповідачем не наведено достатніх аргументів та не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не вказано нових обставин, які могли б бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 вересня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 просить її скасувати.
Скаржник стверджує, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права. Зокрема, він вказує, що висновки суду апеляційної інстанції стосується випадків пропуску строку на апеляційне оскарження. Водночас апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №520/8433/24 відповідачем було подано до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний Суд» 11 липня 2024 року, тобто в межах строку, встановленого на апеляційне оскарження.
Скаржник акцентує, що тією ж датою датовано квитанцію про сплату ним судового збору за подання апеляційної скарги. Несвоєчасне подання цієї квитанції до апеляційного суду стало підставою для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 13 серпня 2024 року про повернення первинної апеляційної скарги від 11 липня 2024 року.
Скаржник також звертає увагу на ухвалу суду апеляційної інстанції від 22 липня 2024 року, згідно з якою єдиним недоліком апеляційної скарги відповідача від 11 липня 2024 року було ненадання квитанції про сплату судового збору. Скаржник зазначає, що ця ухвала з незрозумілих причин не була відображена в кабінеті скаржника в системі «Електронний суд», у зв`язку з чим він був позбавлений можливості усунути зазначений недолік, долучивши до матеріалів справи №520/8433/24 вже наявної квитанції про сплату судового збору, датованої 11 липня 2024 року.
Водночас, зазначені обставини, за доводами скаржника, є об`єктивною перешкодою для своєчасного усунення недоліків апеляційної скарги, а не підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки апеляційну скаргу подано в установлений процесуальним законом строк.
З огляду на наведене, скаржник переконує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, що спричинило порушення його права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 08 січня 2025 року призначено справу до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
У цій справі суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки вважав, що апеляційну скаргу подано за межами строків, визначених у статті 295 КАС України, за відсутності підстав, які б свідчили, що пропуск строку був пов`язаний з поважними причинами.
Положення статті 295 КАС України передбачають, що апеляційна скарга на рішення суду, яке було ухвалено за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження, обчислюється з дня складення повного судового рішення. Водночас, якщо повне рішення суду не було вручено учаснику справи у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З частини п`ятої, шостої статті 251 КАС України випливає, учасникам справи (їхнім представникам), які мають електронний кабінет, судові рішення надсилаються (вручаються) в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Наведене кореспондує вимогами статті 18 КАС України, відповідно до якої у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку (частина перша, шоста статті 18 КАС України).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. (частина сьома статті 18 КАС України).
Як убачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалене 12 червня 2024 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копію рішення суду першої інстанції від 12 червня 2024 року відповідачем отримано 12 червня 2024 року о 17:36.
З урахуванням викладеного, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року вважається врученим відповідачеві 13 червня 2024 року, у зв`язку з чим строк на апеляційне оскарження вказаного рішення закінчувався 13 липня 2024 року.
З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся вдруге 04 вересня 2024 року.
Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 12 червня 2024 року з пропуском установленого строку на апеляційне оскарження.
У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Переконуючи у поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, відповідач зазначав, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 12 червня 2024 року подав 11 липня 2024 року, тобто з дотриманням встановленого законом строку. Однак цю скаргу було повернуто судом апеляційної інстанції з підстав ненадання документа про сплату судового збору. Також відповідач стверджував, що ухвалу суду апеляційної інстанції від 22 липня 2024 року про залишення без руху апеляційної скарги від 11 липня 2024 року він не отримував, оскільки вона не відобразилася в його кабінеті в системі «Електронний суд», у зв`язку з чим був позбавлений можливості усунути недоліки поданої скарги. Крім того, він зауважував, що сплатив судовий збір ще 11 липня 2024 року, проте через технічну помилку платіжна інструкція не була прикріплена до апеляційної скарги, посилався на значне навантаження.
У контексті зазначених доводів Суд зазначає, що недотримання вимог КАС України при поданні апеляційної скарги, що мало наслідком її повернення, не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції в цій справі.
Правову позицію стосовно зазначеного питання викладено також у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №200/16530/21 та від 10 грудня 2024 року у справі №560/2929/24, де зазначено, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
Посилання відповідача на невідображення в електронному кабінеті в системі «Електронний суд» ухвали суду апеляційної інстанції від 22 липня 2024 року про залишення без руху первинної апеляційної скарги з підстав несплати судового збору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі посилання жодними доказами (як-то відомостями від ДП «Інформаційні судові системи», як адміністратора ЄСІТС, скріншотами тощо) не підтверджено. З цього приводу суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що наявність письмових пояснень без доданих ґрунтовних доказів про поважність пропуску строку не вважається належним обґрунтуванням пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження.
Аргументи відповідача про сплату ним судового збору ще 11 липня 2024 року та технічну помилку, яка нібито уможливила долучення платіжного документа до первинної апеляційної скарги, також не заслуговують на увагу.
Згідно з матеріалами справи, платіжна інструкція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення першої інстанції від 12 червня 2024 року датована 11 липня 2024 року, така сформована посадовою особою відповідача 11 липня 2024 року о 16:30:54. Проте, підписання вказаного платіжного документа уповноваженою особою відповідача та фактичне проведення платежу через Державну казначейську службу України відбулося лише 12 липня 2024 року. Це свідчить про те, що на момент подання апеляційної скарги від 11 липня 2024 року відповідач фізично не міг долучити зазначений платіжний документ, оскільки він ще не мав статусу належного документа, що підтверджує сплату судового збору.
Наведеним спростовуються твердження відповідача про технічну помилку як причину ненадання платіжного документа про сплату судового збору під час подання первинної апеляційної скарги.
У контексті викладеного Суд уважає також за необхідне вказати на те, що скаржник, отримавши копію ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги в електронний кабінет 13 серпня 2024 року, звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно лише 04 вересня 2024 року, тобто майже через місяць з повернення попередньо поданої апеляційної скарги.
Тривалий проміжок часу між цими подіями об`єктивно не свідчить про подання повторної апеляційної скарги без зайвих зволікань. Особливо це набуває значення з огляду на ту обставину, що судовий збір, несплата якого стала підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги, скаржник, як він наголошував, сплатив ще в липні 2024 року.
Аргументи відповідача щодо ускладнення організації його роботи через велике навантаження, мотивовано визнані судом апеляційної інстанції безпідставними. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що організаційні складнощі в роботі суб`єкта владних повноважень не можуть слугувати поважними причинами пропуску ним процесуального строку, зокрема, на звернення з апеляційною скаргою на судове рішення (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 22 грудня 2022 року у справі №380/19423/21).
Суд уважає за необхідне наголосити, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частиною другою статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, Суд зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в суді апеляційної інстанції і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено.
Таким чином, ураховуючи, що в цій справі скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №520/8433/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов