№ 520/9355/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 520/9355/17-ц

провадження № 61-3282 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада;

відповідач - ОСОБА_1 ;

треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ;

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2020 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів

Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Громіка Р. Д.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2017 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 , треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2017 року до Одеської міської ради надійшов лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради

від 20 квітня 2017 року №359/01-12, у якому повідомлено про смерть ОСОБА_5 , зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради

від 23 травня 2016 року за №362 вищезазначену квартиру передано установі комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» для надання її співробітникам, які мають право

на покращення житлових умов та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради

від 31 травня 2016 року № 373, затвердженого рішенням загальних зборів трудового колективу (протокол від 24 травня 2016 року № 8), спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету (протокол від 24 травня 2016 року

№ 9), 01 червня 2016 року ОСОБА_3 видано корінець ордера № НОМЕР_1 на зазначену квартиру.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо,

що право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2016 року. У подальшому право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 ,

на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Проте, з листа комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 29 червня 2016 року № 2861-08/113 вбачається,

що станом на 31 грудня 2012 року право власності на зазначену квартиру

не зареєстровано.

Позивач зазначав, що спірна квартира вибула з комунальної власності поза волею власника, оскільки Одеською міською радою не приймалося рішень щодо її відчуження.

Ураховуючи викладене, Одеська міська рада просила суд витребувати

у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року

у задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов Одеської міської ради про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради спірної квартири

є необґрунтованими, оскільки не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту підробки технічного паспорта та свідоцтва про право власності на житло від 12 червня 1998 року № 9-3553, а також не надано висновків проведених експертиз у рамках кримінального провадження. Зазначено, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 12 червня 1998 року № 9-3553

не оскаржувалось та недійсним у судовому порядку не визнавалось.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, особа, яка

не брала участі у справі, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судовим рішенням права ОСОБА_3 порушені не були, оскільки ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру від третіх осіб. Судом першої інстанції забезпечено справедливий розподіл ризиків неналежного здійснення державою, органів місцевого самоврядування своїх функцій та перенесено негативні наслідки не на людину (добросовісного набувача - відповідача

у справі), а на орган місцевого самоврядування, який повинен забезпечити заявника вільним житлом з дотриманням встановленої процедури. Таким чином, незалучення судом першої інстанції до участі у справі не може бути безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки його апеляційну скаргу прийнято до розгляду, тобто його право

у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 30 червня 2020 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито

та витребувано її з суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві

Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В.,

Луспеник Д. Д. (провадження № 61-3282 св 20), у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року справу за позовом

Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про витребування майна

із чужого незаконного володіння призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 мотивована тим, що судами невірно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для справи. 01 червня 2016 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради ОСОБА_3 було видано корінець ордеру на право зайняття квартири

АДРЕСА_1 , у якій він проживав. Проте, його не було залучено до участі

у справі, у зв`язку з чим був позбавлений можливості захисту своїх прав

та інтересів у судовому порядку, у тому числі належного дослідження доказів, що суди не зробили.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні. Вказує,

що ОСОБА_3 не довів належними та допустимими доказами про те,

що рішення суду першої інстанції порушує його права та інтереси.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

12 червня 1998 року управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження від 12 червня 1998 року за № 112385 видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру

АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 . На зворотній сторінці свідоцтва міститься штамп про здійснену державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 (т. 1, а. с.97).

12 травня 2016 року комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» повідомило Київську районну адміністрацію Одеської міської ради про смерть ОСОБА_5 , зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , а також зазначено, що вказана квартира

не приватизована та знаходиться у комунальній власності (т. 1, а. с. 12).

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради

від 23 травня 2016 року № 362 квартиру АДРЕСА_1 передано установі комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» для подальшого її надання співробітникам, які мають право на покращення житлових умов та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

На підставі клопотання керівництва установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» від 25 травня 2016 року №231, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2016 року № 373 затверджено рішення загальних зборів трудового колективу (протокол від 24 травня 2016 року за № 8), спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету (протокол від 24 травня 2016 року № 9) про надання житла ОСОБА_3 та видачу йому ордера

на жиле приміщення, розташованого по АДРЕСА_1

(т. 1, а. с. 17).

19 травня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Сімаченко С. Л., зареєстрований у реєстрі за № 214 (т. 1, а. с.127).

24 травня 2016 року право власності на зазначену квартиру набуто

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 травня 2016 року, укладеного з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А. С. (т. 1, а. с.170-171).

01 червня 2016 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради видано Бондаренку С. М. ордер № НОМЕР_1 на зазначену квартиру

(т. 1, а. с. 18-19).

Судом також встановлено, що у провадженні Одеської місцевої прокуратури

№ 1 знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного 21 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015160010000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 366 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами свідоцтва управління житлово-комунального господарства на право власності та технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1

від 12 червня 1998 року на ім`я ОСОБА_6 , що у подальшому посприяло реєстрації шахрайським шляхом права власності на квартиру та потягло за собою вибуття із власності територіальної громади вказаної квартири, чим спричинено шкоду в особливо великих розмірах.

У матеріалах справи відсутній вирок суду щодо факту підробки свідоцтва управління житлово-комунального господарства на право власності

та технічного паспорта на спірну квартиру.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, а доводи касаційної скарги по суті стосуються саме переоцінки доказів.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

У статті 58 ЖК Української РСР зазначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 травня 2016 року, укладеного

з ОСОБА_2 , який у судовому порядку недійсним не визнано.

У матеріалах справи відсутній вирок суду про встановлення факту підробки свідоцтва управління житлово-комунального господарства на право власності та технічного паспорта на квартиру

АДРЕСА_1 від 12 червня 1998 року на ім`я ОСОБА_6 .

Посилання у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_3 не було залучено до участі у справі в суді першої інстанції є безпідставними та не впливають

на його права та обов`язки. Суд апеляційної інстанції забезпечив повний

та всебічний розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 та на підставі досліджених доказів, наданих учасниками справи, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається,

не стосується його прав та інтересів.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Одеської міської ради про долучення до матеріалів справи та дослідження додаткових доказів, а саме довідки щодо наявності

чи відсутності свідоцтва про право власності спірної квартири від 12 червня 1998 року № 112335 є безпідставними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною другою статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк

з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ

не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта статті 83 ЦПК України).

Як убачається із протоколу судового засідання, яке відбулось 20 лютого

2020 року, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання Одеської міської ради про долучення до матеріалів справи доказів у зв`язку

із пропуском строку подачі такого клопотання.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

Крім того, Одеська міська рада рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржувала.

Зазначене означає, що згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

У цій справі захищено права власника, добросовісного набувача майна, цивільно-правовий договір недійсним не визнано. Тому ОСОБА_8

має можливість захищати свої права з особою, яка видала йому ордер

на квартиру, що є власністю інших осіб.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував.

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2019 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець