ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №520/9544/18
адміністративне провадження №К/9901/13694/19, К/9901/14338/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О. та судді Коваленко Н.В., розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми Оксани Вікторівни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лях О.П., Бегунца А.О., Яковенка М.М. від 10 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. У листопаді 2018 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі також - позивач, АТ "УкрСиббанк") звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми Оксани Вікторівни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило:
- визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте від імені державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми О.В., індексний номер 25665557 від 28 жовтня 2015 року, на підставі якого здійснено перенесення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 11801160; відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року; назва реєстру: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4656484 від 19 березня 2007 року, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ;
- поновити запис про іпотеку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей з Державного реєстру іпотек про реєстрацію до 01 січня 2013 року: реєстраційний номер іпотеки 4656484 від 19 березня 2007 року, реєстратор: Кременчуцький міський нотаріальний округ, у порядку, встановленому пунктом 52 Порядку про ведення Державного реєстру речових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову АТ "УкрСиббанк".
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року - скасовано, провадження у справі №520/9544/18 закрито.
4. Ухвалами Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та касаційною скаргою АТ "УкрСиббанк" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом АТ "УкрСиббанк" до Державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми О.В., треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
5. В обґрунтування касаційних скарг скаржники зазначають, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є незаконність рішення відповідача за наслідками здійснення розпорядчих функцій, в позові жодним чином не ставиться питання законності набуття третьою особою прав на нерухоме майно, тому цей спір не є похідним від спору про право і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
6. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року справу передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, оскільки скаржники оскаржують рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
7. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 грудня 2019 року справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
8. Крім того, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 23 грудня 2019 року зазначено, що правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 823/2042/16.
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 березня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11129780000.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 11129780000 - між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 19 березня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрований в реєстрі за номером № 3617.
Предметом договору іпотеки є чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 19 березня 2007 року за реєстраційним номером 4656484.
28 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хомою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25665557 на підставі якого здійснено перенесення запису про іпотеку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , з Державного реєстру іпотек до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В результаті такого перенесення реєстраційний номер іпотеки з «4656484» замінено на « 11801160».
Підставою виникнення іпотеки зазначено «договір іпотеки, заява банку, серія та номер: 44, виданий 20 жовтня 2015 року, видавник АКІБ «УкрСиббанк», замість «договір іпотеки, ВЕЕ 987117-987120, від 19 березня 2007 року, ПН Ганночка О. В. ».
В описі предмета іпотеки зазначено «все майно», замість «чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 ».
Підставою для перенесення записів про іпотеку зазначено «заява банку, серія та номер: 44, виданий 20 жовтня 2015 року, видавник АКІБ «УкрСиббанк».
Крім того, в матеріалах справи наявні відомості про те, що в жовтні 2015 року відбулося несанкціоноване втручання до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під іменем приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Хоми О.В. із застосуванням логіну та паролю (які зламали), в результаті чого були перенесені та вилучені записи про іпотеку та заборону відчуження щодо декількох об`єктів нерухомого майна на території різних областей України.
На підставі звернення приватного нотаріуса із відповідною заявою було відкрито кримінальне провадження № 12015220490005312 за частиною 1 статті 362 Кримінального кодексу України.
Посилаючись на те, що наявність зазначеного вище запису про перенесення відомостей про іпотеку фактично позбавляє АТ «УкрСиббанк» можливості реалізувати свої права як іпотекодержателя, позивач звернувся до суду.
10. Позивач вимоги мотивував тим, що іпотекодержателем не надавались будь-які повідомлення або заяви, які б надавали відповідачу підстави для внесення змін щодо записів про іпотеку, в тому числі щодо перенесення записів про іпотеку до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно. Дотепер забезпечене іпотекою зобов`язання не виконане, заборгованість за кредитом не погашена.
11. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положенням статей 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що АТ «УкрСиббанк» не подавалась відповідна заява про перенесення запису про іпотеку зазначеної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відповідачем особисто не приймалось рішення № 25665557 від 28 жовтня 2015 року. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження наявності вироку суду в кримінальному провадженні №12015220490005312, ухвали про закриття вказаного кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу і, які б давали підстави дійти висновку про безпідставність та незаконність внесення відповідачем оскаржуваного запису про перенесення відомостей з Державного реєстру іпотек суду також не надано.
При цьому суд першої інстанції вказав, що поновлення запису про іпотеку, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, може бути вчинено особисто державним реєстратором в рамках покладених на нього обов`язків, визначених чинним законодавством у разі виявлення факту несанкціонованого втручання до Державного реєстру від його імені (із застосуванням логіну та паролю).
11. Закриваючи провадження у справі № 520/9544/18, Другий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що спір в межах даної справи не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки є в ньому наявний спір між сторонами щодо певних майнових прав на нерухоме майно.
12. АТ "УкрСиббанк" у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанцій, оскільки таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду апеляційної скарги по суті.
13. ОСОБА_2 у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі.
14. В обґрунтування касаційних скарг скаржники також зазначають, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є незаконність рішення відповідача за наслідками здійснення розпорядчих функцій, в позові жодним чином не ставиться питання законності набуття третьою особою прав на нерухоме майно, а тому цей спір не є похідним від спору про право і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
15. Від інших учасників справи заперечень або відзиву на касаційні скарги до суду не надходило.
16. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі не є публічно-правовим.
18. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
19. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
20. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
21. КАС України у частині 1 статті 2 визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
23. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).
24. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
25. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких конкретна справа має розглядатися за правилами певного виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, а також предмет спору, визначений відповідно до характеру цих відносин. Крім того, окремим критерієм розмежування судової юрисдикції є пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому повинна розглядатися визначена категорія справ.
26. Публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
27. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
28. Як встановлено судом апеляційної інстанції, в даному випадку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вищевказаної квартири, загальною площею 140,3 кв. м, житловою площею 100,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово різними державними реєстраторами вносилися відомості як щодо реєстрації обтяження такого майна, так і щодо припинення такого обтяження.
29. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку матеріали справи свідчать про наявність спору між сторонами щодо певних майнових прав на вказане нерухоме майно.
30. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про поновлення запису про іпотеку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей з Державного реєстру іпотек про реєстрацію до 01 січня 2013 року: реєстраційний номер іпотеки 4656484 від 19 березня 2007 року, реєстратор: Кременчуцький міський нотаріальний округ, має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості відповідача не змінює цивільно-правового характеру спору (аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
31. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом речового права, колегія суддів вважає, що цей спір згідно з предметним і суб`єктним критеріями має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
32. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі №804/1001/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 823/2042/16.
33. Згідно з частинами 1 та 3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
35. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
36. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому касаційні скарги не підлягає задоволенню.
37. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Н.В. Коваленко