Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 521/10750/19

провадження № 61-23211св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року у складі судді Граніна В. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати доньку його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, членом його сім`ї, на яку як на члена сім`ї поширюються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що у 2015 році йому встановлено статус учасника бойових дій. Він та члени його сім`ї мають пільги, передбачені пунктами 4-6 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У 2019 році він звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради для встановлення пільг на плату за житло та комунальні послуги донці його дружини ОСОБА_3 як члену його сім`ї. Однак листом від 20 травня 2019 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської радивідмовив йому в наданні таких пільг, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не є членом його сім`ї і, відповідно, пільги на неї не поширюються. Оскільки в доньки його дружини є батько, то ОСОБА_1 не має права на отримання пільг на неї.Такі пільги він буде мати у разі проведення процедури удочеріння.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Малиновський районний суд міста Одеси ухвалою від 01 липня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право на отримання пільг з оплати за житло та комунальні послуги, який повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства шляхом подання адміністративного позову в установленому законом порядку, а не в окремому провадженні.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2019 року виключив з мотивувальної частини ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року посилання суду на те, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, шляхом подання адміністративного позову в установленому законом порядку. В решті ухвалу суду залишив без змін.

Своє судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дії заінтересованої особи можна оскаржити тільки в порядку адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, не оскаржував дій Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як суб`єкта владних повноважень, а тому звернення до суду з адміністративним позовом є незаконним і передчасним. Лише у разі оскарження дій або бездіяльності Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, позивач буде зобов`язаний звернутись до суду з адміністративним позовом.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судами того, що він просив безпосередньо визнати належність фізичної особи до кола осіб-членів сім`ї, яким надаються певні пільги, а не оскаржував дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. Через колізію в нормативно-правових актах виникла необхідність встановити факт, що має юридичне значення, встановлення якого не пов`язувалося з вирішенням спору, а було необхідним для подальшого подання заяви на отримання пільг.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 лютого 2020 року справа № 521/10750/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається, що ОСОБА_1 необхідно встановити цей факт для отримання права на пільги з оплати за житло та комунальні послуги. Заявник звертався з цього приводу до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, і йому було відмовлено у призначенні пільг. Тобто із заяви випливає, що між заявником і заінтересованою особою дійсно є спір про право на отримання ОСОБА_1 відповідних пільг.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повною мірою з огляду на таке.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи, визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, і він не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою цієї ж статті ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) дійшла висновку, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив визнати доньку його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, членом його сім`ї, на яку як на члена сім`ї поширюються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовував, для відновлення яких саме його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів необхідно встановити, що на ОСОБА_2 поширюються зазначені пільги.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник прагне встановити у суді факт наявності у ОСОБА_2 як у члена його сім`ї пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (частини перша-друга статті 47 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Необхідно ураховувати, що у кожному конкретному випадку залежно від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору про право.

Оскільки заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подана ОСОБА_1 для підтвердження наявності у ОСОБА_2 пільг, тобто спрямована на виникнення, зміну або припинення суб`єктивних прав саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , суд повинен був встановити, чи наявні у ОСОБА_1 підстави на представництво ОСОБА_2, в інтересах якої подано заяву у цій справі.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що зі змісту заяви вбачається наявність спору про право між ОСОБА_1 та Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно встановити наявність (відсутність) повноважень у ОСОБА_1 на представництво ОСОБА_2, і, в залежності від цього, вирішити питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун