ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 521/11401/21
провадження № К/990/22495/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року (у складі судді Огренич І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача -Турецької І. О., суддів: Танасогло Т. М. Шеметенко Л. П.) у справі №521/11401/21,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. 29 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач), інвалід 2 групи по зору з дитинства, звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив (з урахуванням уточнень):
- визнати незаконними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити виконавче провадження по двом виконавчим листам №2-248/10 від 05 липня 2010 року на підставі постанови Верховного Суду від 25 листопада 2020 року по справі №522/18188/17, провадження №61-9156св19, рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №520/14487/19, ухвали Київського районного суду м. Одеси у справі №520/10954/16-ц;
- скасувати арешт та обтяження з усього майна, у тому числі грошей, які знаходяться на заарештованих банківських рахунках, а також зняти арешт з:
квартири АДРЕСА_1 ;
земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123781400:02:001.0126, накладений відповідно до виконавчих проваджень №48185088 та №48186012 у зв`язку з виконанням виконавчих листів №2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року;
- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути усе вилучене майно, у тому числі: грошові кошти (пенсія та соціальні державні виплати), за період з 14 липня 2015 року, тобто з дати відкриття виконавчого провадження до дати прийняття рішення суду по суті.
2. Заявляючи наведені вимоги ОСОБА_1 керувався Законом України «Про виконавче провадження», Цивільно-процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про захист прав споживачів, та Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2021 року у відкритті провадження відмовлено, на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Роз`яснено позивачу право звернення за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства - скарга на дії виконавця, іншої посадової особи органу ДВС в порядку Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» або позовом до Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
4. Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції вказав, оскільки позивач був відповідачем у цивільній справі та є боржником у незавершеному виконавчому провадженні з примусового виконання рішення у цивільній справі, то справа за позовом останнього підлягає розгляду в порядку ЦПК України.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2021 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії по закриттю виконавчих проваджень та скасування заборон направлено на розгляд за встановленою законом підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
6. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2021 року відкрито провадження у справі.
7. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2021 року провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії по закриттю виконавчих проваджень та скасування заборон було закрито.
8. Своє рішення суд мотивував тим, що позовна заява ОСОБА_1 подана в порядку КАС України, справі присвоєний номер адміністративної справи, процесуальні дії, попереднім складом суду, вчинені в порядку КАС України. Водночас, на думку суду першої інстанції, враховуючи, що предметом спору в цій справі є визнання протиправними дій державного виконавця та оскарження рішень, які прийняті ним щодо виконання судового рішення у цивільній справі, на підставі якого видавалися виконавчі листи, відсутні підстави розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства.
9. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2021 року скасовано, а справу направлено до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
10. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, встановивши, що в позовній заяві ОСОБА_1 міститься покликання як на норми цивільного процесу так і на норми адміністративного процесу, повинен був надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору; самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
11. Окрім того, як вважав суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції повинен був урахувати, що ОСОБА_1 є практично незрячим, він не міг перевірити якість наданої йому правової допомоги з боку центру безоплатної допомоги. На переконання суду апеляційної інстанції, присвоєння справі ОСОБА_1 унікального номеру, що пов`язує її зі справою адміністративної юрисдикції, не може позбавити позивача на судовий захист; слід врахувати наслідки звернення ОСОБА_1 з новим позовом в порядку цивільного судочинства, а саме: пропуск строку звернення до суду; з моменту первинного звернення до суду ОСОБА_1 до суду пройшло більше ніж 8 місяців.
12. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2022 року дану справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.
13. 27 квітня 2022 року ОСОБА_1 надав до суду уточнений позов із посиланням на норми Цивільно-процесуального кодексу України.
14. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2022 уточнений позов ОСОБА_1 повернуто позивачу.
15. Підставою для прийняття такого процесуального рішення, суд першої інстанції зазначав приписи статті 47 КАС України, де наголошено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
16. Разом із тим, на думку суду першої інстанції, дана норма не встановлює права позивача, в уточненому позові змінювати юрисдикцію за якої належить розглядати справу; за таких умов, якщо справа розглядалася за правилами адміністративної юрисдикції, продовження її розгляду в порядку цивільного судочинства не є можливим.
17. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року залишено без змін.
18. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і додатково вказав, що скасовуючи попередню ухвалу суду про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з тим, що справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, колегія суддів переслідувала мету, забезпечити ОСОБА_1 доступ до правосуддя, а позов, який був повернутий позивачу, поданий, останнім, до Київського районного суду м. Одеси за правилами цивільної юрисдикції, за ним відкрито провадження і справа призначена до розгляду.
19. Суд апеляційної інстанції зазначав, що оскільки в уточненому позові, позивач змінив вид судочинства, за яким слід розглядати справу, у суду першої інстанції були відсутні підстави для його прийняття.
20. Окрім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії по закриттю виконавчих проваджень та скасування заборон.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
21. Не погоджуючись із судовими рішеннями, якими позивачу повернуто уточнений позов, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скарго, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального та міжнародного права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №521/11401/21, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
22. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, якщо суд дійшов висновку, що його позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, то не було перешкод розглядати його за правилами цивільного судочинства, тим паче, що Київський районний суд м. Одеси є цивільним судом і він міг скорегувати позов відповідно до вимог ЦПК України.
23. Скаржник зазначає, що розгляд позовів одночасно за правилами адміністративного та цивільного судочинства не заборонено, та якщо суд вважав, що є тотожні позови, тоді повинен був призупинити розгляд одної зі справ, до вирішення іншої по суті.
24. Окрім того позивач вказує, що Перший Одеський місцевий центр вторинної безоплатної допомоги Міністерства Юстиції України не встиг своєчасно надати йому адвоката або будь-яку кваліфіковану правову допомогу, проте суд проводив засідання за відсутності державного захисника.
25. Касатор також зазначає, що суд апеляційної інстанції призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження без згоди позивача та його адвоката; в оскаржуваних судових рішеннях не вказано жодного факту, документу чи доказу, який би досліджував суд, у тому числі матеріалів виконавчого провадження.
26. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
27. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 22 серпня 2022 року.
28. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
29. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №521/11401/21.
30. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
33. Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
34. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
35. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
36. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
37. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
38. Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
39. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
40. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
41. ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
42. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
43. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
44. Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
45. Виконавче провадження є особливою процедурою виконання виконавчих документів, у тому числі судових рішень, що врегульована як процесуальними кодексами (ЦПК КАС ГПК), так і Законом України «Про виконавче провадження».
46. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
47. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
48. Згідно із частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
49. Згідно із частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
50. Суд апеляційної інстанції вірно наголосив, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності. Зосередження контролю за виконанням рішення суду в одному судовому органі має на меті спрощення процедур контролю та забезпечення доступу до правосуддя.
51. Верховний Суд звертає увагу, що предметом оскарженням за цією касаційною скаргою є правомірність повернення позивачу уточненого позову згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року.
52. Відтак в силу вимог частини 1 статті 341 КАС України, судом касаційної інстанції буде надаватись оцінка доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, тобто тим доводам, які стосуються оскаржуваних судових рішень.
53. Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
54. Матеріалами справи підтверджується, що після скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі та прийняття справи до провадження, позивачем було подано до суду уточнений позов, в якому із посиланням на статті 1, 4, 6, 13, 14 Конвенці про захист прав людини й основоположних свобод та статті 7, 8, 12, 13, 17, 18, 21, 22, 24, 28 Загальної декларації прав людини, керуючись статтями 22, 23, 25, ч. 6 ст. 26, ст. 31, ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 58 59 179 383-388 ЦПК України, ч 1 ст. 16 ЦК України, статтями 23 1167 ЦПК України, статтями 17, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ОСОБА_1 просив:
???- Визнати дії Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) незаконними;
- ???Визнати два виконавчих листа № 2-248/10 від 05.07.2010 такими, що не підлягають виконанню та стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) безпідставно одержані кошти за двома виконавчими листами № 2-248/10 від 05.07.2010;
???- Зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити виконавче провадження по двом виконавчим листам № 2-248/10 від 05.07.2010 на підставі постанови Верховного суду від 25.11.2020 по справі № 522/18188/17 (провадження № 61-9156в19), рішення Київського районного суду м. Одеси справа № 520/14487/19 та ухвали Київського районного суду м. Одеси по справі 520/10954/16-Ц.
???- Скасувати арешт та обтяження з усього майна, у тому числі грошей, які знаходяться на його заарештованих банківських рахунках, а також арешт його квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер: 5123781400:02:001:0126, накладеного відповідно до виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10 відданих 06.10.2010;
???- Зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути усе вилучене у нього майно, у т.ч. грошові кошти (пенсія та соціальні державні виплати), за період з 14.07.2015 як дати відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 по виконанню виконавчих листів № 2-248/10 відданих 06.10.2010 до дати прийняття рішення суду по суті.
55. Виходячи із доводів касаційної скарги та матеріалів цієї справи, позивачем не спростовується того факту, що уточнивши позовні вимоги, він фактично змінив юрисдикцію (вид судочинства), за правилами якої намагався вирішити спір.
56. В контексті встановлених обставин цієї справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що одночасний розгляд позовів як за правилами адміністративного, так і цивільного судочинства суперечитиме не тільки задекларованим процесуальними законами засадам судочинства, але і принципу верховенства права та його складових - правової визначеності та законності.
57. Таким чином, в суду першої інстанції не було правових підстав для прийняття вказаного уточненого позову за правилами адміністративного судочинства. А тому, висновки судів попередніх інстанції про повернення позивачу уточненого позову є законними і обґрунтованими.
58. Окрім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позов, який був повернутий позивачу, поданий, останнім, до Київського районного суду м. Одеси за правилами цивільної юрисдикції, за ним відкрито провадження і справа призначена до розгляду.
59. Верховний Суд також погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що, скасовуючи попередню ухвалу суду про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з тим, що справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, колегія суддів апеляційного суду переслідувала мету - забезпечити ОСОБА_1 доступ до правосуддя.
60. Вказане виключає, на переконання колегії суддів, порушення пункту 1 статті 6 чи статті 13 Конвенції, на що неодноразово посилається позивач у матеріалах цієї справи.
61. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
63. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм матеріального чи процесуального права, ухвалюючи оскаржувані судові рішення.
65. А відтак, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.
66. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень не спростовують.
67. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №521/11401/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду