ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа №521/13119/18
адміністративне провадження №К/9901/1973/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни (відповідач-1), відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (відповідач-2), Головного територіального управління юстиції в Одеській області (відповідач-3) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Потапчук В.О, Семенюк Г.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області Мельниченко А.В. від 19.07.2019 про накладення штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
2. В обґрунтування позову зазначав, що в процесі примусового виконання рішення було встановлено факт відсутності земельної ділянки, стосовно якої мали вчинятися виконавчі дії, а тому постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15.08.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка, стосовно якої мають бути вчинені виконавчі дії, не існує, крім того позивачем не надано доказів, що він за три роки після винесення рішення суду звертався до Тарутинського районного суду Одеської області із заявою про роз`яснення рішення суду у зв`язку з тим, що його неможливо виконати за відсутності земельної ділянки, яка вказана у рішенні суду. За наведених обставин суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачу рішення суду зрозуміле, і підстав для його невиконання немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15.08.2018 скасовано. Прийнято у справі постанову з направленням матеріалів справи на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що дана справа предметно підсудна окружному адміністративному суду, натомість помилково була розглянута місцевим загальним судом як адміністративним. На переконання апеляційного суду, спір у справі виник з приводу рішення органу державної виконавчої служби, а тому повинен розглядатись за правилами статті 287 КАС України, яка передбачає право учасників виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
9. В касаційній скарзі позивач вказує, що ним було подано позовну заяву за місцезнаходженням відповідачів в порядку п. 1 ч. 2 ст. 20 КАС України. Вважає, що справа предметно підсудна місцевому загальному суду.
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 посилається на ч. 1 ст. 287 КАС України та ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та стверджує, що спори про оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат та штрафів відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
11. Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області також подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-3 вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. На переконання відповідача-3, спірні правовідносини не відносяться до тих, що врегульовані ст. 20 КАС України, а тому підсудні окружному адміністративному суду.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 для розгляду справи №521/13119/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2021 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
15. У Тарутинському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області перебували на виконанні виконавчі провадження №53107808 та №53056794 з примусового виконання виконавчих листів №514/1547/15-ц, виданого Тарутинським районним судом Одеської області про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перешкоджати ТОВ «Делени» у користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 35,91 га, що розташована за межами населених пунктів на території Бородинської селищної ради Тарутинського району Одеської області та знаходиться у користуванні ТОВ «Делени» на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.08.2004, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Тарутинським відділом Одеської регіональної філії центру ДЗК за №18 від 30.08.2004.
16. 25 жовтня 2017 року в.о. заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеської області з питань державної виконавчої служби Погребнюк О.І. була винесена постанова про передачу виконавчих проваджень до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
17. 01 листопада 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коржовою Ю.Е. була винесена постанова про прийняття виконавчого провадження №53107808.
18. 19 липня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В., при примусовому виконанні виконавчого листа №514/1547/15-ц, виданого 01.12.2016 Тарутинським районним судом Одеської області, винено постанову про накладення на позивача штрафу на користь держави у розмірі 1 700,00 грн за не виконання вказаного виконавчого листа.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
19.1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Кодекс адміністративного судочинства України
20.1. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
20.2. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
21. Закон України «Про виконавче провадження»
21.1. У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
21.2. Частиною 2 статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
IV. Позиція Верховного Суду
22. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні відносини виникли у зв`язку з винесенням державним виконавцем постанови про накладення штрафу на позивача у виконавчому провадженні №53107808.
25. Позивач, стверджуючи про те, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного, посилається на п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, відповідно до якої місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Однак вказаною нормою спірні правовідносини не регулюються, оскільки позовні вимоги не стосуються притягнення до адміністративної відповідальності державного виконавця, їх зміст зводиться до скасування постанови державного виконавця та визнання його дії протиправними.
26. Порядок оскарження дій або бездіяльності державного виконавця регулюються статтею 287 КАС України. При цьому Верховний Суд зауважує, що крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного ч. 1 ст. 287 КАС України, відповідні спеціальні норми встановлені також Законом України «Про виконавче провадження», згідно з ч. 2 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
27. Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Зазначений правовий висновок був неодноразово викладений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 29.05.2019 у справі №758/8095/15-ц, від 27.03.2019 у справі №639/6868/17, від 15.01.2020 у справі №1.380.2019.001073 та від 19.02.2020 у справі №382/389/17.
28. Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
29. Таким чином, на переконання колегії суддів Верховного Суду, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про направлення матеріалів справи на розгляд до окружного адміністративного суду, оскільки спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 відсутні.
31. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі 521/13119/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко