Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 521/15457/19-ц

провадження № 61-12596св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Одесаобленерго»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Берег Жилсервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 січня 2020 року у складі судді Мурзенка М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Одесаобленерго» (далі - АТ «Одесаобленерго»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Берег Жилсервіс» (далі - ТОВ «Берег Жилсервіс»), про визнання договору укладеним.

Позовну заяву мотивовано тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 , яка обладнана електропостачанням, має прилад обліку постачання електричної енергії.

ОСОБА_1 зазначав, що звертався до відповідача із заявою про укладення індивідуального (прямого) договору, проте йому, на його думку, неправомірно було відмовлено в укладенні договору з посиланням на те, що розгляд питання щодо укладення прямих договорів про користування електричною енергією між мешканцями зазначеного будинку можливо лише після укладання договору згідно пункту 5.4 Правил користування електричною енергією з балансоутримувачем будинку. Після чого балансоутримувач повинен звернутись до Південного РЕМ з письмовою заявою про переведення мешканців багатоквартирного будинку на прямі розрахунки з наступним укладенням прямих договорів про користування електричною енергією, з наданням проекту на внутрішньо-будинкові мережі погодженого з ПАТ «Одесаобленерго».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати укладеним між ним та АТ «Одесаобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, передбачений нормативним актом обов`язкової дії - Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу від 14 березня 2018 року № 312 (додаток № 3 Правил), про надання послуг електропостачання для побутових потреб до зазначеної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у відповідача відомостей, необхідних для складання паспорту точки розподілу електричної енергії, що є передумовою укладення спірного договору з ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 січня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки у відповідача відсутні відомості, необхідні для складання паспорту точки розподілу електричної енергії, що є передумовою укладення спірного договору з ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 577/3125/15-ц (провадження № 61-19625св18), не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ОСОБА_1 вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача необхідних для укладення договору відомостей та умов не відповідають обставинам і матеріалам справи, оскільки спірний житловий будинок, у якому розташована його квартира виступає об`єктом електропостачання відповідно до укладених між відповідачем та третьою особою договорів з 2010 року, у тому числі, і на умовах нового договору приєднання, які діють і нині, і що всі ці договори з додатками містять всю необхідну інформацію щодо об`єкту електроспоживання спірного багатоквартирного житлового будинку, зокрема пунктом 5.3 цього договору визначена величина дозволеної (договірної) потужності багатоквартирного житлового будинку, а відомості про це також містяться в таблицях - додатках до договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 521/15457/19-ц із Малиновського районного суду м. Одеси.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 листопада 2018 року (а. с. 173).

03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звертався до АТ «Одесаобленерго» із заявою про укладення договору на користування електричною енергією, що підтверджується копією зазначеної заяви.

Листом АТ «Одесаобленерго» від 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в укладенні договору з посиланням на можливість його укладення після укладення відповідного договору між енергопостачальною організацією та балансоутримувачем будинку (а. с. 20, 21).

11 січня 2019 року ОСОБА_1 на адресу АТ «Одесаобленерго» направлено заяву-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, заяву на укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, бланк паспорту точки розподілу електричної енергії із зазначенням адреси споживання, копії документів, що підтверджують право власності на квартиру, паспортів та довідок про присвоєння РНОКПП власників, документів про право на пільги, що підтверджується копією супровідного листа та опису вкладення (а. с. 22, 23, 56-58).

Листом АТ «Одесаобенерго» від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в укладенні відповідного договору у зв`язку із відсутністю можливості визначити його істотні умови, зокрема: щодо величини дозволеної потужності через ненадання балансоутримувачем будинку проектної документації (а. с. 24).

Разом із цим у зазначеному листі було зазначено, що договір про розподіл та постачання електричної енергії за регульованим тарифом мешканці багатоквартирного будинку можуть укласти у разі виконання таких умов:

особа, яка має намір набути статус побутового споживача та управитель багатоквартирного будинку не мають боргів за електричну енергію перед управителем багатоквартирного будинку та постачальником електричної енергії відповідно;

технічний стан розрахункового засобу обліку, яким обладнана електроустановка особи, яка має намір набути статус побутового споживача, відповідає вимогам нормативно-технічних документів;

мешканцем багатоквартирного будинку, який має намір набути статус побутового споживача, створені технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, управителя багатоквартирного будинку, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

11 січня 2019 року ОСОБА_1 надав АТ «Одесаобленерго» заяву-приєднання, додаток 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, заяву на укладання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, паспорт точки розподілу електричної енергії, який склав сам, зазначивши тільки вид об`єкту - квартиру, в якій мешкав (а. с. 56-58).

22 вересня 2010 року між АТ «Одесаобленерго» та ТОВ «Берег Жилсервіс» укладено договір на постачання електричної енергії та 29 грудня 2018 року укладено заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними паспорту точки розподілу за об`єктом споживача за адресою: АДРЕСА_2 , а 01 квітня 2019 року додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (а. с. 59-70).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спірні правовідносини станом на час подання ОСОБА_1 (11 січня 2019 року) заяви приєднання до мереж АТ «Одесаобленерго» електроустановок за адресою: АДРЕСА_3 , врегульовані вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), Кодексу системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 та Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311.

Разом із цим, свою чинність втратили Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, та Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

Проте, згідно роз`яснення НКРЕКП на термін перехідного періоду (до грудня 2018 року) є за можливим використання вимог цих документів у межах умов існуючих діючих договорів про постачання/користування електроенергії.

Відповідно, врегулювання договірних відносин сторін здійснюється відповідно до ПРРЕЕ.

Згідно пункту 3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до пункту 3.2.5. ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з таким споживачем.

Згідно із пунктом 2.1.6. ПРРЕЕ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт.

Постачання електричної енергії споживачу (фізичній особі) здійснюється за наявності укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах обраної комерційної пропозиції (пункти 3.1.6.-3.1.7. ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 2.1.7 ПРРЕЕ визначено перелік документів які споживач має надати для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. одним з таких документів зокрема є документ, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення).

Згідно із пунктом 2.4.2. ПРРЕЕ у договорі про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії зазначаються величини дозволеної (договірної) та приєднаної потужності, які визначаються виходячи з проектних рішень та потужності наявних у споживача струмоприймачів. Потужність об`єкта споживача повинна обмежуватись на рівні потужності, передбаченої проектом указаного об`єкта споживача та/або технічними характеристиками зовнішніх електричних мереж указаного об`єкта споживача.

Пунктом 2.3.3. ПРРЕЕ передбачено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності.

Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком передбачених ПРРЕЕ.

Розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку, ПРРЕЕ та проектних рішень.

Пунктом 2.1.12. ПРРЕЕ передбачено, що невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

Згідно із пунктом 1.1.2. ПРРЕЕ паспорт точки розподілу (передачі) - акт (документ), складений оператором системи, у якому зазначаються технічні параметри точки підключення споживача - потужність, дозволена до використання, приєднана потужність, межі балансової належності, однолінійна схема, формула донарахування втрат електричної енергії відповідно до Кодексу комерційного обліку, тип засобу/системи комерційного обліку, ЕІС-коди та інша технічна інформація, необхідна для електрозабезпечення об`єкта споживача за точками розподілу (передачі) електричної енергії.

Пунктом 1.2.4. ПРРЕЕ передбачено, що точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи.

Згідно із пунктом 2.2.1. ПРРЕЕ межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і оператором системи (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

Межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності, яка визначається правом власності споживача та оператора системи (основного споживача) на окремі елементи електричної мережі, або встановлюється за згодою сторін.

Якщо межа експлуатаційної відповідальності не збігається з межею балансової належності, у тому числі у випадку відсутності власника окремих елементів електричної мережі, сторони укладають договір про обслуговування ділянки між цими межами, в якому визначають взаємні обов`язки та відповідальність сторін з цього питання.

Точка розподілу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності.

Відповідно до пункту 2.3.2. ПРРЕЕ для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Згідно пункту 2.3.3. ПРРЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог 5.1.2. ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний, зокрема: укладати договори з усіма споживачами, об`єкти яких розташовані (приєднані до електричних мереж та підключені) на території діяльності оператора системи, а також з усіма електропостачальниками, які мають намір постачати електричну енергію на території оператора системи, за формою та у порядку, передбаченими цими Правилами; Кодексу комерційного обліку, цих Правил та проектних рішень.

Згідно із пунктом 2.1.4. ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633 634 641 642 ЦК України на основі типового договору, що є додатком № 3 до цих Правил.

Оператор системи розподілу зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Якщо за об`єктом оформлено паспорт точки (паспорти точок) розподілу, оператор системи розподілу не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформляти в установленому цими Правилами порядку додатки до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в яких узгоджуються організаційні та технічні особливості розподілу електричної енергії.

На письмову вимогу власника об`єкта оператор системи розподілу зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати підписаний уповноваженою особою оператора системи розподілу паспорт точки розподілу за кожною такою точкою за об`єктом споживача та/або паперову форму договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Договір укладається на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу електричної енергії (додаток № 2 до Договору).

На письмову вимогу власника об`єкта оператор системи розподілу зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати підписаний уповноваженою особою оператора системи розподілу паспорт точки розподілу за кожною такою точкою за об`єктом споживача, відповідно до положень пункту 2.1.4 ПРРЕЕ.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що діючим законодавством визначені обов`язкові реквізити, що мають бути зазначені в паспорті точки розподілу, крім того зазначено, що вказаний акт складає оператор системи, а не споживач.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що для укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу необхідно отримати від оператора системи, зокрема: паспорт точки (точок) розподілу та акт про розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін, які є невід`ємною частиною договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів, які визначені ПРРЕЕ та ураховуючи те, що позивач не виконав необхідні технічні вимоги, що мають передувати укладенню договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 577/3125/15-ц (провадження № 61-19625св18), на яку заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином досліджено докази є безпідставними, оскільки не встановлено процесуальних порушень дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судами попередніх інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.

Слід зауважити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович