Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 521/15561/15-ц

провадження № 61-7454св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Мазун І. А., від 15 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., від 12 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ майна в натурі, визнання права власності, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на підставі договору дарування від 02 вересня 2009 року є власником 9/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 152,1 кв. м, який позначений на технічному паспорті під літ. «Б1», та огорожі №№ 5, 6, 7. Відповідачі є власниками інших 41/50 частин цього будинку. Проте між ним та відповідачами не досягнуто згоди щодо поділу домоволодіння та земельної ділянки.

З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 , просив суд:

- виділити в натурі належні йому 9/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме виділити в натурі частину жилого будинку першого поверху літ. «Б», прибудову літ. «б»: 2-5 - площу житлових кімнат 12,3 кв. м, 2-6 - кухні 10,3 кв. м, 2-6а - санвузлу площею 2,3 кв. м,

2-9 - коридор площею 1,9 кв. м, загальною площею 26,8 кв. м, огорожі №№ 5, 6, 7, розташованих на земельній ділянці площею 158 кв. м;

- визнати за ним право власності на виділене в натурі ізольоване житлове приміщення;

- виділити співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в натурі 41/50 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за варіантом, вказаним експертом у висновку № 5389/17-1431 від 27 червня 2017 року, з подальшим визнанням права сумісної власності;

- встановити порядок користування земельною ділянкою площею

158 кв. м за другим варіантом, запропонованим експертом у висновку

№ 5389/17-1431 від 27 червня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до наданих технічних паспортів на домоволодіння АДРЕСА_1 житлового будинку під літ. «Б», частину якого позивач просить виділити в натурі, немає. Крім того судом констатовано, що в технічному паспорті житлового будинку АДРЕСА_1 від 23 червня 2016 року допущено ряд помилок при зазначенні товщини перегородок та номеру житлового будинку.

Суд відхилив висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5389/17-1431 від 27 червня 2017 року стосовно визначення можливих варіантів виділу в натурі 9/50 частин зазначеного будинку, оскільки в ньому наявні відомості про інший об`єкт нерухомості та їх власників,

в запропонованих варіантах виділу часток співвласників зазначені житлові будинки під літ. «А», «Б», прибудови під літ. «А1», «б», яких немає в технічних паспортах, а посилання експерта щодо необхідності на першій стадії виконати розділ домоволодіння і земельної ділянки згідно діючих нормативно-технічних норм і правил, узгодити переобладнання з компетентними органами для можливості автономної експлуатації часток домоволодіння (якщо такі необхідно виконати), не відповідає дійсності з огляду на те, що між сторонами вже склався певний порядок користування спірним будинком.

Також судом встановлено, що побутові стоки відходять від частини будинку, яку займає позивач, до самочинно обладнаної вигрібної ями, яка є частиною домоволодіння, а отже судовий експерт повинен був звернутися до суду з відповідним повідомленням та клопотанням щодо роз`яснення подальшого проведення експертизи, однак цього зроблено не було.

Щодо позовних вимог про виділ співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в натурі 41/50 частин житлового будинку під АДРЕСА_1 суд зазначив, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги відповідачами у справі не заявлялися, а позивач не вправі заявляти ці вимоги стосовно частини домоволодіння, яка йому не належить.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/15561/15-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У липні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та порушення судами норм процесуального права, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вказує, що через тривалі судові спори між сторонами склалися вкрай неприязні відносини, тому виділ його частки можливий лише в судовому порядку.

Вважає, що обраний ним варіант порядку користування земельною ділянкою відповідає фактично встановленому порядку, який склався між сторонами починаючи з моменту набуття ним права власності на 9/50 частин житлового будинку.

Інформація про подання відзиву на касаційну скаргу

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 на касаційну скаргу, до якого всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України не додані докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів ОСОБА_1 , а тому він не може бути врахований судом при касаційному розгляді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2008 року у справі № 2-7579/08 з домоволодіння АДРЕСА_1 виділено в натурі частину житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності та визнано за ними в рівних частках право власності на житловий будинок загальною площею 152,1 кв. м, житловою площею 80,3 кв. м, підсобною площею 71,8 кв. м, що складається із:

1-й поверх: 2-1 коридор - 9,6 кв. м; 2-1а жила кімната - 10,5 кв. м; 2-2 кухня -

9,5 кв. м; 2-3 санвузол - 6,5 кв. м; 2-4 котельна - 1,3 кв. м; 2-5 жила кімната - 12,3 кв. м; 2-6 кухня - 10,3 кв. м; 2-6а санвузол - 2,3 кв. м; 2-7 коридор -

3,9 кв. м; 2-8 веранда - 5,6 кв. м; 2-9 коридор - 3,4 кв. м; всього по 1 поверху: загальна площа - 75,2 кв. м, житлова площа - 22,8 кв. м, підсобна площа -

52,4 кв. м;

2-й поверх: 2-10 коридор - 2,5 кв. м; 2-11 жила кімната - 20,7 кв. м;

2-12 веранда - 14,4 кв. м; 2-13 жила кімната - 11,0 кв. м; 2-14 коридор -

0,9 кв. м; 2-15 туалет - 1,1 кв. м; 2-16 жила кімната - 11,3 кв. м; 2-17 житлова кімната - 14,5 кв. м; 2-18 коридор - 0,5 кв. м; всього по 2 поверху: загальна площа - 76,9 кв. м, житлова площа - 57,5 кв. м, підсобна площа - 19,4 кв. м,

розташованого на земельній ділянці площею 158 кв. м за фактичним користуванням, та присвоєно окрему поштову адресу:

АДРЕСА_1 .

Згідно договору дарування від 02 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білик В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1890, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подарували,

а ОСОБА_1 прийняв в дар 9/50 частин будинку

АДРЕСА_1 загальною площею 152,1 кв. м, житловою площею 80,3 кв. м, огорожі №№ 5,6,7, розташованих на земельній ділянці площею 158 кв. м.

Відповідно до технічного паспорту на домоволодіння

АДРЕСА_1 від 23 травня 2013 року вказаний будинок зазначений під літ. «Б1» та має загальну площу 152,1 кв. м, житлову - 80,3 кв. м, підсобну - 71,8 кв. м, складається з двох поверхів: загальна площа по першому поверху складає

75,3 кв. м, житлова - 22,8 кв. м, підсобна - 52,3 кв. м; по другому поверху: загальна площа складає 76,8 кв. м, житлова - 57,5 кв. м, підсобна - 19,3 кв. м.

Відповідно до технічного паспорту на домоволодіння

АДРЕСА_1 від 23 червня 2016 року спірний житловий будинок зазначений під літ. «Б1» та має загальну площу 151,7 кв. м, житлову - 80,3 кв. м, підсобну -

71,4 кв. м, складається з двох поверхів: загальна площа по першому поверху складає 75,3 кв. м, житлова - 22,8 кв. м, підсобна 52,5 кв. м; по другому поверху: загальна площа складає 76,4 кв. м, житлова - 57,5 кв. м, підсобна - 18,9 кв. м.

Згідно висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз

№ 5389/17-1431 від 27 червня 2017 року, складеного на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2016 року для виділу 9/50 частин домоволодіння, належної ОСОБА_1 , у самостійний об`єкт нерухомості, необхідно на першій стадії виконати розділ домоволодіння і земельної ділянки згідно діючих нормативно-технічних норм і правил, узгодити переобладнання з компетентними органами для можливості автономної експлуатації часток домоволодіння (якщо такі необхідно виконати), що виділяються. На розгляд суду запропоновано один варіант поділу домоволодіння АДРЕСА_1 , що відображає фактичний порядок користування домоволодінням, який склався між співвласниками на теперішній час.

Згідно запропонованого експертом варіанту поділу домоволодіння АДРЕСА_1 співвласнику ОСОБА_1 з ідеальною

часткою 9/50 пропонується виділити частину житлового будинку літ. «Б», прибудову літ. «б»: 1-й поверх: 2-5 - житлова кімната площею 12,3 кв. м,

2-6 - кухня площею 10,3 кв. м, 2-6а - санвузол площею 2,3 кв. м, 2-9 коридор

площею 1,9 кв. м Разом загальна площа складає 26,8 кв. м, житлова - 12,3 кв. м.

Співвласникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з ідеальною часткою 41/50 пропонується виділити: частину житлового будинку літ. «А», прибудову

літ. «А1»: у житловому будинку літ. «Б1» з прибудовою літ. «б2» з підвалом:

1-й поверх: 2-1 - коридор площею 9,6 кв. м, 2-1а - житлова кімната площею

10,5 кв. м, 2-2 - кухня площею 9,5 кв. м, 2-3 - санвузол площею 6,5 кв. м,

2-4 - котельня площею 1,3 кв. м, 2-7 - коридор площею 3,9 кв. м, 2-8 - веранда площею 5,6 кв. м, 2-9а - сходи площею 1,6 кв. м 2-й поверх: 2-10 - коридор площею 2,5 кв. м, 2-11 - житлова кімната площею 20,7 кв. м, 2-12 - веранда площею 7,4 кв. м, 2-13 - житлова кімната площею 11,0 кв. м, 2-15 - санвузол площею 1,9 кв. м, 2-16 - житлова кімната площею 11,3 кв. м, 2-17 - житлова кімната площею 14,5 кв. м, 2-18 - коридор площею 0,5 кв. м, 2-19 - туалет площею 1,4 кв. м, 2-20 - коридор площею 5,2 кв. м Разом загальна площа складає 124,9 кв. м, житлова - 68,0 кв. м.

Також експертом у висновку № 5389/17-1431 від 27 червня 2017 року запропоновано два можливих варіанти користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 .

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення державних будівельних норм, за межами земельної ділянкипо АДРЕСА_1 , облаштував вигріб.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3, 4 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності підстав для виділення в натурі частки ОСОБА_1 із домоволодіння, яке перебуває у спільній частковій власності, а також визначення порядку користування земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні сторін.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

За змістом частини 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Отже за змістом частини першої статті 364 ЦК України виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки. Враховуючи, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому враховується технічна можливість переобладнання будинку в відокремлені частини із самостійним виходом (ізольовані квартири), які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що між сторонами вже склався та існує порядок користування спільним домоволодінням, при цьому у користуванні ОСОБА_1 знаходиться частина першого поверху будинку з окремим входом, житловою кімнатою, кухнею, санвузлом та коридором, а у користуванні відповідачів інші приміщення першого поверху будинку (у тому числі окремі кухня та санвузол), всі приміщення другого поверху та підвал. Також на територію двору (земельної ділянки) за адресою АДРЕСА_1 забезпечено два окремі входи.

Очевидно, що вирішення питання наявності технічної можливості виділу частки ОСОБА_1 в натурі із спільного домоволодіння мало ключове значення у розглядуваній справі та судом першої інстанції була вірно призначена будівельно-технічна експертиза.

Експерт Одеського НДІСЕ Ярован В. М. у своєму висновку № 5389/17-1431

від 27 червня 2017 року вказав про наявність технічної можливості виділу частки ОСОБА_1 із домоволодіння, що перебуває у спільній власності сторін та визначив можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою на який розташовано будинок відповідно до часток сторін у праві власності на будинок.

Згідно статті 110 ЦПК України відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Для роз`яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання (частина друга статті 239 ЦПК України).

Натомість суди попередніх інстанцій відхилили вказаний висновок експерта з формальних міркувань, вказавши на певні недоліки при його оформленні (зокрема - невідповідність у літерації будівель та споруд, помилкові прізвища співвласників, тощо).

При цьому суди не надали оцінки поясненням експерта ОСОБА_4 в судовому засіданні 30 серпня 2018 року, в яких експерт визнав, що висновок у дослідницькій частині містить певні технічні описки, які, однак, не впливають на правильність його заключної частини. Крім того, експерт надав пояснення щодо причин зміни загальної площі житлового будинку у технічному паспорті із 152,1 кв. м, замість 151,7 кв. м вказавши, що це відбулось у зв`язку із округленням площ приміщень під час їх обміру.

У разі, якщо суд вважав, що відповідей експерта ОСОБА_4 в судовому засіданні недостатньо для усунення недоліків висновку № 5389/17-1431

від 27 червня 2017 року, суд міг повернути вказаний висновок експерту на доопрацювання, згідно абзацу четвертого пункту 4.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (в редакції на час складання висновку експерта № 5389/17-1431

від 27 червня 2017 року) який передбачає, що у разі виявлення у висновку експерта технічних помилок та/або недоліків за рішенням органу (особи) який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівника установи висновок повертається експерту на доопрацювання.

Крім того відповідно до частини першої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Таким чином суди мали достатньо процесуальних засобів для того, щоб усунути недоліки висновку експерта № 5389/17-1431 від 27 червня 2017 року та встановити чи наявна технічна можливість виділу частки ОСОБА_1 в натурі зі спільного домоволодіння.

Облаштування ОСОБА_1 вигрібної ями за межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за наявності передбачених законом підстав, може бути предметом реагування відповідних контролюючих органів.

Відомостей про технічну неможливість облаштування ОСОБА_1 іншого способу відведення стоків із частини домоволодіння, яку він просить виділити собі в натурі, матеріали справи не містять.

За таких обставин суди попередніх інстанцій фактично не вирішили спір між сторонами, який триває із 2015 року, не з`ясували обставин справи, що мають істотне значення, належним чином не мотивували відхилення доказів наданих позивачем та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції належним чином не встановлені, а апеляційним судом в ході перегляду рішення місцевого суду допущені недоліки не усунені, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не в повній мірі відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням сторін з урахуванням того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Оскільки справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, підстави для нового розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович