№ 521/1641/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 521/1641/14-ц

провадження № 61-14191св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я.,

Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., від 04 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулося до суду із позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50 000 доларів США із сплатою 13,5% річних на строк до 05 липня 2014 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 липня 2007 року ОСОБА_1 за договором іпотеки передала належну їй на праві власності квартиру

АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») відступило ПАТ «Дельта банк» право вимоги за вказаними кредитним та забезпечувальним договорами.

Позивач вказував, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом

на 27 листопада 2013 року утворилася заборгованість у розмірі

564 850,85 грн, в рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді

Михайлюка О. А. від 29 жовтня 2018 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 липня 2007 року у розмірі 564 850,85 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом набуття ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки. Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, допустила заборгованість по кредиту, а тому є всі підставі для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за останнім права власності на предмет іпотеки не може бути вирішено у судовому порядку, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Вектор Плюс» просить залучити його до участі у справі як правонаступника ПАТ «Дельта Банк» та просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що нормами чинного законодавства не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього на підставі рішення суду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50 000 доларів США із сплатою 13,5% річних на строк до 05 липня 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором,

05 липня 2007 року ОСОБА_1 за договором іпотеки передала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданого ПАТ «Дельта Банк» розрахунку, позичальник взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 27 листопада 2013 року його заборгованість перед банком становила 564 850,85 грн, яка складається із: 337 583,55 грн - заборгованість за тілом кредиту; 227 267,29 грн - заборгованість за відсотками.

Позиція Верховного Суду

Щодо вирішення клопотання ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про правонаступництво

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Вектор Плюс» ставить питання про заміну сторони у вказаній справі - ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника -

ТОВ «ФК «Вектор Плюс», до якої приєднав копії договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, зокрема, укладеними

05 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Дельта Банк» щодо боржника ОСОБА_1 відповідно до договорів кредиту та іпотеки від 05 липня 2007 року за

№ 11178687000, його необхідно залучити до участі у справі.

Щодо розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, набутого у позасудовому порядку.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328 335 392 ЦК України у контексті статей

36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Зазначений правовий висновок щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 2.7 іпотечного договору від 05 липня 2007 року сторони обумовили такі способи задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; за виконавчим написом нотаріуса; за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому пунктом 5. 1. договору передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель самостійно визначає один із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Установивши, що сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Вектор Плюс», оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Доводи касаційної скарги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним право власності на це майно за рішенням суду спростовуються аналізом наведених вище норм матеріального права.

Посилання в касаційній скарзі, як на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на правові позиції, викладені Верховним Судом України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-504цс16, від 27 квітня 2017 року у справі № 6-679цс17, є помилковими, оскільки у своїх висновках Верховний Суд України вказав, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

У всіх наведених вище постановах Верховний Суд України указав на неправильне застосування судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки у цих справах суди задовольнили позовні вимоги про визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Вказано, що Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, у своїх висновках Верховний Суд України не зазначав про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності на підставі рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 55 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовольнити.

Залучити товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до участі у справі № 521/1641/14-ц як правонаступника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

В. В. Яремко