Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 521/16667/15-ц

провадження № 61-1208св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Поповою Оленою Анатоліївною,

на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2018 року

у складі судді Плавича І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від

25 березня 2022 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 лютого 2008 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір (без номера), за яким позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 погодилася з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) і Тарифами банку становлять договір між нею і банком, про що свідчить її підпис у заяві. Позичальник не виконувала взятих на себе зобов`язань, унаслідок чого станом на 31 серпня 2015 року в неї утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 828,20 дол. США, з яких згідно з судовим наказом Малиновського районного суду міста Одеси від 22 квітня 2010 року з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнено 2 743,17 дол. США.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 301,08 дол. США.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року з урахуванням відсотків та штрафних санкцій в загальному розмірі 4 301,08 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено

й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення

з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання нею взятих зобов`язань.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанцій із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року в цій справі з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що на час ухвалення рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року існувало заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2013 року у справі № 521/2708/13-ц, яким з неї було стягнено на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 483,16 дол. США. Вказане заочне рішення суду набрало законної сили, було постановлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Їй не було відомо про розгляд судом справи

№ 521/2708/13-ц, оскільки вона не брала участі в її розгляді та не отримувала копії зазначеного заочного рішення, а дізналася про його існування лише

16 березня 2018 року. Повне задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї коштів за одним кредитним договором у двох різних справах призвело до подвійної відповідальності позичальника.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року ОСОБА_1 посилалася на існування заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2013 року у справі № 521/2708/13-ц, однак вказане заочне рішення було скасоване ухвалою цього суду від 27 квітня 2018 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року в цій справі, оскільки обставини, на які вона посилалася, відпали. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від

27 квітня 2018 року скасовано заочне рішення цього суду від 13 листопада

2013 року у справі № 521/2708/13-ц, внаслідок чого є лише одне рішення суду, яке підлягає виконанню.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попова О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року, оскільки не звернули уваги на те, що

в цій справі ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у жовтні 2015 року, і на час ухвалення рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року існувало заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2013 року у справі № 521/2708/13-ц з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому в цій справі суд першої інстанції повинен був залишити позов банку без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 207 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час пред`явлення позову та ухвалення рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року (далі - ЦПК України 2004 року), або закрити провадження у справі на підставі пункту

2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від

08 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року, задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнено з ОСОБА_1

на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від

25 лютого 2008 року з урахуванням відсотків та штрафних санкцій в загальному розмірі 4 301,08 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду у квітні 2018 року із заявою про перегляд вищевказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 послалася на те, що заочним рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2013 року у справі № 521/2708/13-ц з неї стягнено на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 483,16 дол. США. Вказане заочне рішення суду набрало законної сили, постановлено

з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Їй не було відомо про розгляд судом справи № 521/2708/13-ц, оскільки вона не брала участі в її розгляді та не отримувала копії зазначеного заочного рішення, а дізналася про його існування лише 16 березня 2018 року. Повне задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї коштів за одним кредитним договором у двох різних справах призвело до подвійної відповідальності позичальника.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2018 року

у справі № 521/2708/13-ц задоволено заяву ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення цього суду від 13 листопада 2013 року та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/77058857) ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2018 року провадження у справі № 521/2708/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що існує рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року, яке набрало законної сили та яким уже стягнено з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором (без номера) від 25 лютого 2008 року, тобто суд вирішив аналогічний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом наведеної правової норми необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що

в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені

в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти

нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2013 року у справі № 521/2708/13-ц було скасоване ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2018 року, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відмову

ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року за пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки обставини, на які посилалася ОСОБА_1 , перестали існувати.

Доводи касаційної скарги про те, що в цій справі суд першої інстанції повинен був залишити позов банку без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті

207 ЦПК України 2004 року або закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у жовтні 2015 року та на час ухвалення рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року існувало заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від

13 листопада 2013 року у справі № 521/2708/13-ц з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Подібна за змістом норма міститься й у пункті 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, у яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в

постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі

№ 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається

в іншому суді.

Подібна за змістом норма міститься й у пункті 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

У справі, що переглядається, саме по собі заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2013 року у справі № 521/2708/13-ц не вплинуло на юридичну оцінку обставин, здійснену Малиновським районним судом міста Одеси в рішенні від 08 червня 2017 року, яке заявник просила переглянути за нововиявленими обставинами, оскільки ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 27 квітня 2018 року справа № 521/2708/13-ц була призначена до розгляду в загальному порядку, а ухвалою цього суду від

10 жовтня 2018 року провадження у вказаній справі закрито на підставі пункту

3 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що існує рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року, яке набрало законної сили та яким вже було стягнено з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року, тобто суд вирішив аналогічний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет

і з тих самих підстав.

Враховуючи наведене, оскільки ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2018 року було закрито провадження у справі № 521/2708/13-ц, то доводи касаційної скарги про необхідність залишення позову банку без розгляду або закриття провадження ще й у цій справі

є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення

у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так

і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , підписану адвокатом Поповою Оленою Анатоліївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 15 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар