№ 521/19613/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа №521/19613/17

провадження № 61-14157св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С.Ю., Штелик С.П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - начальник Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Калашніков Руслан Володимирович,

заінтересована особа - головний державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шумейко Олена Павлівна,

заінтересована особа - старший державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Діана Дмитрівна,

заінтересована особа - старший державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович Анастасія Юріївна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року, постановлену під головуванням судді Мазун І.А., та постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Колеснікова Г.Я, Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність начальника Другого Малиновського ВДВС Калашникова Р.В., головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС Шумейко О.П., старшого державного виконавця Другого Малиновського ВДВС Татару Д.Д., старшого державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А.Ю., і з урахуванням уточнень в обґрунтування вимог скарги посилалась на те, що 10 червня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року було скасовано.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було зупинено стягнення за виконавчими листами, виданими 24 березня 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси. В подальшому виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню.

Незважаючи на вказане, вищевказаними посадовими особами вчинялись дії та бездіяльність та виносились постанови в рамках виконавчих проваджень, відкритих на виконання вищевказаних скасованих судових рішень.

З метою захисту порушених права, ОСОБА_1 у серпні 2015 року звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси (справа № 521/12857/15-ц) зі скаргою на дії та бездіяльність вищеперелічених посадових осіб та скасування постанов ( том 1, а.с.1-29; а.с.188-197).

В той же час на розгляді Одеського окружного адміністративного суду знаходився, поданий нею адміністративний позов (адміністративна справа №815/4501/15) до судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Любові Володимирівни, секретаря апарату Малиновського районного суду м. Одеси Скорич Олени Вікторівни, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області та вищеперелічених посадових осіб про визнання рішень, дії та бездіяльність протиправною, скасування постанов, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року (справа № 521 /12857/15-ц) за її заявою скаргу залишено без розгляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року її позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії працівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси Скорич О.В. щодо оформлення та видачі 24 березня 2015 року двох виконавчих листів по справі №521/5878/13-ц; визнано протиправними дії начальника Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Калашникова Руслана Володимировича щодо не направлення/вручення ОСОБА_1 постанови від 17 квітня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про відвід державного виконавця; визнано протиправними дії старшого державного виконавця другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Татару Діани Дмитрівни з проведення та організації примусового виконання рішення суду за виконавчими листами, виданими Малиновським районним судом 24 березня 2015 року по справі № 521/5878/13-ц по ВП № 47073160, ВП № 47072804, В-4/378, В-4/379, ВП № 48133324, ВП №48133151, ВП № 48132952, вчинені та прийняті після 10 червня 2015 року, дати скасування судового рішення у справі №521/5878/13-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ; визнано протиправними дії старшою державного виконавця другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Татару Діани Дмитрівни щодо проведення виконавчих дій по ВП № 47073160 та ВП № 47072804 та організації примусового виконання рішення суду, винесення постанов ВП № 47072804 від 19 червня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, від 02 липня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанов В-4/378 від 02 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47072804, ВП № 47073160, постанов від 16 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору, від 16 червня2015 року про накладення штрафу, постанови від 24 червня 2015 року про накладення штрафу, від 14 липня 2015 року В-4/379 про стягнення витрат, від 14 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47073160, винесення постанов ВП №48133324 від 14 липня 2015 року , ВП №48133151 від 14 липня 2015 року, ВП № 48132952 від 14 липня 2015 року, винесення постанов про закриття виконавчих проваджень ВП №48133324 від 06 серпня 2015 року, ВП №48133151 від 06 серпня 2015 року, ВП № 48132952 від 06 серпня 2015 року; визнано протиправними дії старшого державного виконавця Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Волкунович Анастасії Юріївни щодо винесення постанови 06 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження №48031840, постанови В-10/829 від 06 липня 2015 року, проведення виконавчих дій, дій організації примусового виконання рішення суду; скасовано постанови державних виконавців ВП № 47072804 від 19 червня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, від 02 липня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанов В-4/378. від 02 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47072804 на підставі п. 10 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», ВП № 47073160 постанов від 16 червя 2015 року про стягнення виконавчого збору, постанову від 24 червня 2015 року накладення штрафу, від 14 липня 2015 року В-4/379 про стягнення витрат, від 14 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47073160 на підставі и. 11 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», постанов ВП №48133324 від 14 липня 2015 року, ВП №48133151 від 14 липня 2015 року, ВП № 48132952 від 14 липня 2015 року постанов про закриття виконавчих проваджень ВП №48133324 від 06 серпня 2015 року, ВП №48133151 від 06 серпня 2015 року, ВП № 48132952 від 06 серпня 2015 року; стягнуто із Скорич Олени Володимирівни на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 3000 грн; стягнуто з Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000 грн; стягнуто з першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року скасовано, справу закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, та роз`яснено, що з даними позовними вимогами слід звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за поданою нею касаційною скаргою, копію якої вона отримала 11 липня 2017 року.

Враховуючи те, що виконавчі дії примусового характеру вчинені після скасування рішень, за якими були видані спірні виконавчі листи, зупинення судом виконавчих проваджень, а визнання судом виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, є протиправними та такими, що порушують її права та інтереси, а постанови державного виконавця підлягають скасуванню, тому скаржик остаточно просила суд:

1. Визнати дії начальника Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Калашникова Руслана Володимировича, щодо надання неправомірного доручення головному державному виконавцю Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Шумейко Олені Павлівні, щодо відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами, виданими 24 березня 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси по справі №521/5878/13-ц, які не відповідали вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», надання відповіді її заяви з порушенням терміну, не по суті, які утримували недостовірну інформацію, ненадання прийнятого рішення на заяву про відвід державного виконавця, що є корупційними діями - неправомірними;

2. Визнати дії головного державного виконавця Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Шумейко Олени Павлівни, щодо відкриття виконавчих проваджень ВП № 47073160 та ВП № 47072804 за виконавчими листами, виданими Малиновським районним судом м. Одеси 24 березня 2015 року по справі № 521/5878/13-ц, в порушення вимог чинного законодавства - неправомірними;

3. Визнати всі виконавчі дії, проведення та організації примусового виконання рішення суду, здійснені відповідачем - старшим державним виконавцем другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Татару Діаною Дмитрівною за виконавчими листами, виданими Малиновським районним судом 24 березня 2015 року по справі № 521/5878/13-ц по ВП № 47073160, ВП№ 47072804, В-4/378, В-4/379, ВП №48133324, ВП №48133151, ВП №48132952, здійсненими після скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 червня 2015 року рішень суду першої та апеляційної інстанції - неправомірними;

4. Визнати дії старшого державного виконавця другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Татару Діани Дмитрівни щодо проведення виконавчих дій по ВП № 47073160 та ВП № 47072804 та організації примусового виконання рішення суду (винесення постанов тощо), ненадання відповіді по сутті наданих нею заяв від 14 липня 2015 та від 26 червня 2015 року, винесення постанов ВП №47072804 від 19 червня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, від 02 липня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанов В-4/378 від 02липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47072804, ВП № 47073160, постанов від 16 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору, від 16 червня 2015 року про накладення штрафу, постанову від 24 червня 2015 року про накладення штрафу, від 14 липня 2015 року В-4/379 про стягнення витрат, від 14липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47073160, винесення постанов про відкриття ВП №48133324 від 14 липня 2015 року, ВП № 48133151 від 14липня 2015 року, ВП № 48132952 від 14 липня 2015 року, винесення постанов про закриття виконавчих проваджень ВП №48133324 від 06 серпня 2015 року, ВП №48133151 від 06 серпня 2015 року, ВП № 48132952 від 06серпня 2015 року неправомірними та зобов`язати вказані постанови скасувати;

5. Визнати дії головного державного виконавця Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Татару Діани Дмитрівни щодо відновлення ВП № 47073160 - винесення постанови від 17 березня 2016 року за скасованим рішенням суду, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 червня 2015 року, за виконавчими листами, визнаними ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2015 року такими, що не підлягають виконанню, та винесення постанови від 23 березня 2016 року про закриття ВП №47073160 неправомірними та зобов`язати вказані постанови скасувати;

6. Визнати дії старшого державного виконавця Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Волкунович Анастасії Юріївни щодо винесення постанови 06 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження №48031840, постанови В-10/829 від 06 липня 2015 року, проведення виконавчих дій, дій організації примусового виконання рішення суду, за скасованим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 червня 2015 року рішенням суду - неправомірними, зобов`язати вказані постанови скасувати.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , за участю зацікавлених осіб: Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Калашникова Руслана Володимировича, старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Діани Дмитрівни, Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович Анастасії Юріївни на дії та бездіяльність посадових осіб другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, скасування постанов залишено без розгляду (том1, а.с.245-251).

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником при зверненні зі скаргою до суду пропущено встановлений ч.1 ст.449 ЦПК десятиденний строк для її подання, при цьому клопотання про його поновлення до скарги додано не було і не заявлялося в судовому засіданні.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2019 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2018 року скасовано в частині залишення без розгляду вимог ОСОБА_1 щодо оскарження дій державного виконавця стосовно стягнення виконавчого збору, штрафів та витрат на проведення виконавчих дій та направлено справу в цій частині до суду першої інстанції для вирішення питання стосовно прийняття скарги ОСОБА_1 до провадження (том 2,а.с. 46-49).

В іншій частині ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2018 року залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу в частині залишення без розгляду вимог ОСОБА_1 щодо оскарження дій державного виконавця стосовно стягнення виконавчого збору, штрафів та витрат на проведення виконавчих дій та направлено справу в цій частині до суду першої інстанції для вирішення питання стосовно прийняття скарги ОСОБА_1 до провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скарга в цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким визначити підсудність розгляду скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2019 року .

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано з Малиновського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи №521/19613/17.

Відкриваючи касаційне провадження у даній справі, суд виходив з того, що судове рішення за наслідками розгляду такої скарги в касаційному порядку буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У жовтні 2019 року справа №521/19613/17 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами було порушено підсудність з приводу оскарження посадових осіб державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат, накладення штрафів.

Судом першої інстанції було проігноровано та невирішене клопотання ОСОБА_1 про звернення суду першої інстанції до суду вищої інстанції для визначення підсудності справи ( том 1, а.с.136).

Суди дійшли до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не зверталась до суду з клопотанням стосовно поновлення пропущеного строку для подання скарги, оскільки судам не було надано оцінку заяві державного виконавця Татару Д.Д. про залишення скарги без розгляду та заперечення на вказану заяву ОСОБА_1 .

У вересні 2019 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для визначення підсудності даної справи.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди встановили, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2015 року скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, особи, дії яких оскаржуються: старший державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Д.Д., старший державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А.Ю. - залишено без розгляду, оскільки скаржник ОСОБА_1 надала заяву про залишення її скарги без розгляду.

На розгляді в Одеському окружному адміністративному суді перебувала адміністративна справа № 815/4501/15 за позовом ОСОБА_1 до судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Любові Володимирівни, секретаря апарату Малиновського районного суду м. Одеси Скорич Олени Вікторівни, начальника Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Калашникова Руслана Володимировича, старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шумейко Олени Павлівни, Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції старшого державного виконавця Татару Діани Дмитрівни, Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старшого державного виконавця Волкунович Анастасії Юріївни, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області про визнання рішень, дії та бездіяльність протиправною, стягнення моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року її позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії працівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси Скорич О.В. щодо оформлення та видачі 24 березня 2015 року двох виконавчих листів по справі №521/5878/13-ц; визнано протиправними дії начальника Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Калашникова Руслана Володимировича щодо не направлення/вручення ОСОБА_1 постанови від 17 квітня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про відвід державного виконавця; визнано протиправними дії старшого державного виконавця другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Татару Діани Дмитрівни з проведення та організації примусового виконання рішення суду за виконавчими листами, виданими Малиновським районним судом 24 березня 2015 року по справі № 521/5878/13-ц по ВП № 47073160, ВП № 47072804, В-4/378, В-4/379, ВП № 48133324, ВП №48133151, ВП № 48132952, вчинені та прийняті після 10 червня 2015 року, дати скасування судового рішення у справі №521/5878/13-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ; визнано протиправними дії старшої державного виконавця другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ Татару Діани Дмитрівни щодо проведення виконавчих дій по ВП № 47073160 та ВП № 47072804 та організації примусового виконання рішення суду, винесення постанов ВП № 47072804 від 19 червня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, від 02 липня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанов В-4/378 від 02 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47072804, ВП № 47073160, постанов від 16 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору, від 16 червня 2015 року про накладення штрафу, постанови від 24 червня 2015 року про накладення штрафу, від 14 липня 2015 року В-4/379 про стягнення витрат, від 14 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47073160, винесення постанов ВП №48133324 від 14 липня 2015 року , ВП №48133151 від 14 липня 2015 року, ВП № 48132952 від 14 липня 2015 року, винесення постанов про закриття виконавчих проваджень ВП №48133324 від 06 серпня 2015 року, ВП №48133151 від 06 серпня 2015 року, ВП № 48132952 від 06 серпня 2015 року; визнано протиправними дії старшого державного виконавця Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ Волкунович Анастасії Юріївни щодо винесення постанови 06 липня 2015 року про відкриття виконавчого провадження №48031840, постанови В-10/829 від 06 липня 2015 року, проведення виконавчих дій, дій організації примусового виконання рішення суду; скасовано постанови державних виконавців ВП № 47072804 від 19 червня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, від 02 липня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанов В-4/378. від 02 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47072804 на підставі п. 10 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», ВП № 47073160 постанов від 16 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору, постанову від 24 червня 2015 року накладення штрафу, від 14 липня 2015 року В-4/379 про стягнення витрат, від 14 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47073160 на підставі и. 11 ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», постанов ВП №48133324 від 14 липня 2015 року, ВП №48133151 від 14 липня 2015 року, ВП № 48132952 від 14 липня 2015 року постанов про закриття виконавчих проваджень ВП №48133324 від 06 серпня 2015 року, ВП №48133151 від 06 серпня 2015 року, ВП № 48132952 від 06 серпня 2015 року; стягнуто із Скорич Олени Володимирівни на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 3000 грн; стягнуто з Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2000 грн; стягнуто з першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено ( том 1, а.с. 44-74)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за поданою ОСОБА_1 касаційною скаргою.

Копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 отримала 11 липня 2017 року, про що заявниця зазначала у своїй скарзі та підтвердила у судовому засіданні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Стосовно юрисдикції спору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

До відповідних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 та у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 127/9816-ц.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність начальника Другого Малиновського ВДВС Калашникова Р.В., головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС Шумейко О.П., старшого державного виконавця Другого Малиновського ВДВС Татару Д.Д., старшого державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А.Ю., серед яких є постанови про відкриття виконавчих проваджень, про стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про закінчення виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафів, про закриття виконавчого провадження.

Судами було встановлено, що вказана скарга неодноразово перебувала на розгляді судів різних юрисдикції, зокрема вимоги даної скарги були предметом розгляду суду адміністративної юрисдикції у період з 2016-2017 років, за результатами розгляду якого адміністративне провадження по справі було закрито, а скаржнику було рекомендовано звернутись за захистом порушених прав до суду цивільної юрисдикції.

Заявник ОСОБА_1 , слідуючи рекомендаціям суду адміністративної юрисдикції, звернулась до суду загальної юрисдикції з вказаною скаргою.

Однак, судом першої інстанції вищевказаних висновків щодо юрисдикцію вказаного спору в частині оскарження постанов державних виконавців про стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафів враховано не було, в результаті чого було помилково відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 у вказаній частині.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції при відкриті провадження у справі за вказаною скаргою дійшов помилкового висновку про її підсудність в частині оскарження постанов державних виконавців щодо стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафів загальному суду в порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції з вказаних підстав ухвалу скасував та заначив, що вказані вимоги скарги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки бере до уваги наступне.

Так, скарга в частині оскарження постанов державних виконавців щодо стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафівє публічно-правовим спором і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, у вказаній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що зверталася з даною скаргою до адміністративного суду, проте, за результатами розгляду даної скарги було закрито провадження у справі з підстав непідсудності спору суду адміністративної юрисдикції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з огляду на висновок про наявність юрисдикції адміністративному суду щодо розгляду цього спору та наявність закритого провадження у справі за правилами адміністративного судочинства за аналогічними вимогами заявника поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у п. 1 ст. 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Аналізуючи викладене колегія суддів вважає, що непослідовність національних судів, щодо визначеності підсудності спору, створила ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права на судовий захист, тому з огляду на наведену вище аргументацію доходить висновку, що розгляд даної скарги має завершитися за правилами цивільного судочинства.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, висловленими у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17.

Враховуючи ефективність національного засобу юридичного захисту порушеного права та значну тривалість вирішення спору національним судами, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги відносно того, що судами було порушено підсудність з приводу оскарження посадових осіб державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат, накладення штрафів такими, що заслуговують на увагу, однак вони не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на вищезазначене.

Також, доводи касаційної скарги відносно того, що судом першої інстанції було проігноровано та невирішене клопотання ОСОБА_1 про звернення суду першої інстанції до суду вищої інстанції для визначення підсудності справи не заслуговують на увагу та не мають юридичного обґрунтування, оскільки нормами цивільно процесуального законодавства не передбачено передання справи судом першої інстанції до суду вищої інстанції для визначення юрисдикційної підсудності спору, оскільки вказане питання вирішується судом при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження.

Стосовно пропуску строку на звернення зі скаргою до суду колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно з ч.2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 про наявність порушення її прав діями, бездіяльністю та рішеннями посадових осіб другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ, першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ дізналася ще на початку серпня 2015 року, про що вона зазначала у своїй скарзі, у зв`язку із чим вже зверталася до суду із відповідною скаргою, та яку за її заявою було залишено без розгляду (справа № 521/12857/15-ц).

Вищезазначена обставина не спростовується ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні пояснила суду, що підставою залишення своєї скарги без розгляду, слугувала наявність на розгляді у Одеському окружному адміністративному суді її адміністративного позову (справа № 815/4501/15), вимогами якої були тотожні із вимогами, викладеними у скарзі, яку було подано в серпні 2015 року до Малиновського районного суду м. Одеси (справа № 521/12857/15-ц) та у скарзі, яка розглядається в теперішній час.

Судами було враховано, що у зв`язку з тривалим часом оскарження вказаних дій посадових осіб другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ, першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ та скасування відповідних постанов в судах різної юрисдикції, перебіг строку на оскарження таких дії у ОСОБА_1 в порядку ст. 449 ЦПК України переривався, та перебіг строків почався заново з моменту отримання остаточного судового рішення по адміністративній справі за № 815/4501/15, а саме ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року, якою було залишено в силі ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, тобто 11 липня 2017 року про закриття провадження.

Таким чином, враховуючи 10 денний строк, який визначено ст. 449 ЦПК України ( у редакції діючій до 15 грудня 2017 року), ОСОБА_1 мала право звернутись до суду з відповідною скаргою до 24 липня 2017 року.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із відповідною скаргою до Малиновського районного суду м. Одеси вдруге, 23 листопада 2017 року, тобто з пропуском встановленого ст. 449 ЦПК України строку для її подання.

Судами встановлено, що протягом всього часу розгляду відповідної скарги, ОСОБА_1 не зверталася до суду із клопотанням стосовно поновлення пропущеного строку для подання скарги з зазначенням поважності причин його пропуску .

Посилання ОСОБА_1 на те, що нею було подано заяву про поновлення строку в вигляді заперечення на заяву головного держаного виконавця Татару Д.Д. щодо залишення без розгляду скарги не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту заперечень , на які посилається ОСОБА_1 , що як на її думку є заявою про поновлення строку на подання вказаної скарги, не вбачається, а ОСОБА_1 не навела будь-яких причин пропуску строку з зазначенням підстав їх поважності, тому відповідно до ст. 127 ЦПК України вказане заперечення не відповідає ні формі ні змісту заяви про поновлення процесуального строку,

Отже, ОСОБА_1 звернулася із відповідною скаргою до Малиновського районного суду м. Одеси з пропуском встановленого ст. 449 ЦПК України строку для її подання, тому суди дійшли правильних висновків про залишення скарги без розгляду.

Таким чином, доводи касаційної скарги відносно того, що суди дійшли до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не зверталась до суду з клопотанням стосовно поновлення пропущеного строку для подання скарги, не заслуговують на увагу та зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог ст. 400 ЦПК України не входить до компетенції суд касаційної інстанції.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для визначення підсудності даної справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 та у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 127/9816-ц висловила висновок щодо юрисдикції спору у подібних даній справі правовідносинах, які були враховані Верховним Судом при розгляді даної касаційної скарги.

Тому підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу в частині залишення без розгляду вимог ОСОБА_1 щодо оскарження дій державного виконавця стосовно стягнення виконавчого збору, штрафів та витрат на проведення виконавчих дій та направлено справу в цій частині до суду першої інстанції для вирішення питання стосовно прийняття скарги ОСОБА_1 до провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скарга в цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції хоча і відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 та у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 127/9816-ц , однак з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17 вказаний висновок суду апеляційної інстанції не сприяє ефективному захисту порушених прав та створює ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права на судовий захист, а тому постанова Одеського апеляційного суду від 03 червня 2019 року підлягає скасуванню .

Також підлягає скасуванню ухвала суду Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року, з огляду на те, що судом не було надано оцінки та не висловлено висновку стосовно вимог скарги ОСОБА_1 в частині оскарження рішень, дій та бездіяльності й головного державного виконавця Малиновського ВДВС Шумейко О.П., на що звертав увагу і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що судами достатньо та повно встановлено обставини справи, необхідні для ухвалення нового судового рішення по справі, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове судове рішення про залишення скарги без розгляду через пропуск строку відведеного статтею 449 ЦПК України для звернення з такою скаргою до суду.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії чи бездіяльність начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Калашникова Руслана Володимировича, старшого державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Татару Діани Дмитрівни, головного державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шумейко Олена Павлівна, старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович Анастасії Юріївни та скасування постанов - залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик