ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 521/2450/17

адміністративне провадження № К/9901/43111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси (суддя Целух А. П.) від 12 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Потапчук В. О., судді: Шеметенко Л. П., Семенюк Г. В.) від 27 червня 2017 року у справі № 521/2450/17 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Одеська митниця ДФС), у якому просив визнати протиправними та скасувати постанову від 25 січня 2017 року № 0951/50000/16 про визнання позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України) у вигляді штрафу 689 706,18 грн та закрити провадження у справі.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час складання оскаржуваної постанови митний орган діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством, оскільки при тимчасовому ввезені на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації ОСОБА_1 навмисно надав паспорт громадянина Болгарії з метою ухилення від сплати митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що він є нерезидентом України і має паспорт громадянина Республіки Болгарії, а тому він звільнений від сплати митних платежів за тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування на територію України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 серпня 2020 року цю справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

01 серпня 2016 року о 12:22 год. в пункт пропуску «Рені- Джюрджюлешти (авто)» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор» прибув легковий автомобіль марки «MERCEDES E 220», д/н НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, який прямував з Болгарії (м. Софія) до України (м. Миколаїв) під керуванням ОСОБА_1 , який надав для митного оформлення паспорт громадянина Болгарії НОМЕР_2 , виданий 25 травня 2015 року органом МВР Софія.

Під час заповнення митної декларації позивач заявив автомобіль марки «MERCEDES E 220», д/н НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія у митний режим тимчасове ввезення до 1 року та вказав, що він є громадянином Болгарії та нерезидентом.

При здійсненні спільного прикордонного-митного контролю даного автомобіля було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 є громадянином України, має закордонний паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданий 26 березня 2014 року, орган, що видав - 4802, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі службовою запискою м/п «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС від 08 вересня 2016 року № 3388/15-70-68 у разі ввезення зазначеного транспортного засобу «MERCEDEC Е 220», д/н НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, на митну територію України громадянином-резидентом підлягають сплаті митні платежі у розмірі 229 902,06 грн.

01 серпня 2016 року посадовою особою Одеської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 0951/50000/16, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. При цьому, позивач відмовився від надання пояснень, підписання та отримання копії протоколу.

Після складання згаданого протоколу Одеською митницею ДФС оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500071400/2016/00008 та автомобіль марки «MERCEDEC Е 220», д/н НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , повернуто на суміжну територію Республіки Молдова

25 січня 2017 року в. о. начальника Одеської митниці ДФС Іваненко Г. М. було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення порушення становить 689 706,18грн.

Вважаючи вказану постанову про адміністративне правопорушення протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Статтею 485 МК України передбачено адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 надавши для митного оформлення паспорт громадянина Болгарії № 383335637, діяв умисно з метою ухилення від сплати митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» встановлено, що громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

За приписами Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п. 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22 листопада 1999 року № 201 передбачено, що документом, який підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом, який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Так, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з інформацією, наявною в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби ПІК «Диспетчер ЗМК» та «Пасажирський пункт пропуску», 01 серпня 2016 року о 17:16 год. громадянин України ОСОБА_1 повторно заїхав на митну територію України на автомобілі марки «MERCEDEC Е 220», д/н НОМЕР_1 , країна реєстрації Болгарія, в режимі «транзит» в якості резидента України. При цьому, під час митного оформлення позивач надав паспорт громадянина України для виїзду закордон № НОМЕР_3 , виданий 26 березня 2014 року, орган, що видав - 4802.

Також, відповідно до баз даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, вказаний автомобіль, країна реєстрації Болгарія, 04 серпня 2016 року було вивезено з митної території України через митний пост «Роздільна» Одеської митниці ДФС громадянином ОСОБА_1 , тобто в межах передбаченого ст. 95 МК України строку для транзитного переміщення автомобіля.

Отже, вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 визнає себе громадянином України та дотримується законодавства України, зокрема норм МК України, встановлених для громадян-резидентів.

Крім того, відповідно довідки Адресно-довідкового бюро Головного Управління ДМС України в Миколаївській області від 05 вересня 2016 року, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 27 лютого 2015 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 . Документувався паспортом громадянина України НОМЕР_4 , від 26 жовтня 2009 року, виданий Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник стверджує, що він з сім`єю постійно проживає у м. Софія, Республіці Болгарії, оскільки працює у Компанії АД «Ді енд Джи групп», а тому є нерезидентом України.

Водночас, ані під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій, ані у касаційний скарзі будь-яких належних доказів (документів на підтвердження трудових відносин з компанією, місця проживання у м. Софія) на підтвердження вказаного позивачем надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що під час складання спірної постанови, відповідач діяв у межах, своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Ураховуючи зазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк