Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 521/3555/17
провадження № 61-13913св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «СК «Універсальна»), просив стягнути з відповідача на його користь 35 000,00 грн і понесені судові витрати.
Позов мотивований тим, що 16 жовтня 2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 і автомобіля марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що відповідна ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Універсальна».
Про ДТП повідомлено страховика, а у грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії за отриманням страхового відшкодування, однак заявнику відмовлено у виплаті з посиланням на несвоєчасне подання заяви про страхову виплату.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування майже через рік та два місяці після ДТП, тому відмова ПАТ «СК «Універсальна» у страховій виплаті є правомірною.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року скасовано та постановлено нове рішення, яким стягнуто з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування 35 000,00 грн і судові витрати в розмірі 2 800,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у позивача право на отримання страхового відшкодування виникло з моменту звернення до страхової компанії, а саме, в жовтні 2015 року. Посилання відповідача на пункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо права на відмову у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків оцінено судом критично, оскільки цей пропуск не залежав від суб`єкта звернення. Виходячи з того, що ще в жовтні 2015 року відповідач отримав повідомлення про ДТП, рішення у визначений законом строк по виплаті страхового відшкодування ним не прийнято, а вина ОСОБА_2 встановлена лише 12 грудня 2016 року, відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 липня 2019 року ПАТ «СК «Універсальна» через представника КвятківськогоО. В. надіслалозасобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного судувід 11 червня 2019 року, просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «СК «Універсальна».
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що дана справа має виняткове значення для відповідача, оскільки стосується реалізації його права на відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначене питання має також фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду суперечить висновкам Верховного Суду щодо застосування вищевказаної норми, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц. Зазначена правова позиція неправомірно не застосована апеляційним судом.
Оскільки позивач порушив строк для подання заяви про страхове відшкодування, відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Висновки апеляційного суду суперечать пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позиції інших учасників
У вересні 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що питання притягнення до адміністративної відповідальності остаточно вирішено в постанові Апеляційного суду Одеської області 12 грудня 2016 року, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивач з об`єктивних причин звернувся з заявою до страховика з пропуском річного строку, а страховик за таких обставин мав вирішити питання про страхову виплату з урахуванням цієї обставини.
Твердження відповідача, що рішення в справі № 520/8675/16-ц про адміністративне правопорушення та постанова Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року в зазначеній справі не пов`язані з прийняттям страховиком рішення щодо страхової виплати, є безпідставним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
16 жовтня 2015 року відбулася ДТП за участю автомобіля марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 і автомобіля марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно з постановою Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 520/8675/16-п про адміністративне правопорушення від 29 червня 2016 року, залишеної без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року, ОСОБА_2 під час ДТП порушила ПДР України, у зв`язку з чим її притягнено до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до поліса від 31 липня 2015 року № АІ/8123188 ОСОБА_3 застрахував відповідальність володільців автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_2 марки «ФОРД», яким керувала ОСОБА_2 .
Відповідач у жовтні 2015 року був повідомлений про зазначену ДТП.
На ім`я голови правління ПАТ «СК «Універсальна» учасники ДТП надали пояснення.
29 жовтня 2015 року ПАТ «СК «Універсальна» направило запит до Управління патрульної служби МВС України м. Одеси щодо розгорнутої довідки про ДТП.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про стягнення страхового відшкодування, порушивши пункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і не врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц, є безпідставними.
Відповідно до статей 3, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час настання ДТП)обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно із статтею 22, 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи в суді першої інстанції, та частини шостої статті 82 ЦПК України в редакції, чинній на час апеляційного та касаційного перегляду, постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Встановивши, що ДТП сталася з вини водія транспортного засобу, відповідальність власника якого була застрахована ПАТ «СК «Універсальна», апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме відповідач повинен відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду в межах ліміту страхового відшкодування.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не дотримано порядок отримання страхового відшкодування, оскільки він не звернувся у встановлений строк до страхової компанії з відповідною заявою, тому страховою компанією не приймалось рішення щодо задоволення чи відмову у виплаті страхового відшкодування по такій заяві, колегія суддів Верховного Суду відхиляє.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зроблено висновок, що у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
Судом апеляційної інстанції встановлено факти звернення в жовтні 2015 року позивача до страховика, надання ним і винною у ДТП особою письмових пояснень за встановленою відповідачем формою, отримання страховиком за його запитом у жовтні 2015 року детальної інформації про ДТП в Управлінні патрульної служби МВС України в м. Одеса, а також надання позивачем постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 520/8675/16-п про адміністративне правопорушення від 29 червня 2016 року, залишеної без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року.
Судами попередніх інстанцій не встановлено неможливості визначення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення страхової виплати та визначення її розміру.
Факт настання страхового випадку відповідачем не спростовано і підтверджується копією постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 520/8675/16-п про адміністративне правопорушення від 29 червня 2016 року, залишеної без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року.Позивач звернувся своєчасно до ПАТ «СК «Універсальна», повідомивши про настання ДТП, розмір завданої позивачу внаслідок ДТП шкоди, підтверджений письмовим доказом і відповідачем не оспорюється.
Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц не спростовують правомірність висновків апеляційного суду, що відповідають постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлені обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов