№ 521/6774/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 521/6774/15-ц

провадження № 61-45525св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

представник третьої особи - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року та ОСОБА_6 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року у складі судді Мазун І. А. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Черевка П. М., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.

Позовна заява мотивована тим, що вона є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі зареєстровані вона, онука - ОСОБА_7 , 1995 року народження, онук - ОСОБА_8 , 2002 року народження, дочка - ОСОБА_9 , 1975 року народження, правнука - ОСОБА_10 , 2014 року народження та онук - ОСОБА_2 , 1990 року народження, який не проживає за вказаною адресою більше шести місяців, комунальні послуги не сплачує, не отримує кореспонденції за вказаною адресою, його особистих речей в квартирі немає і взагалі квартирою не цікавиться. Відповідач добровільно вивіз належне йому майно зі спірної квартири, тобто добровільно змінив місце свого проживання.

Позивач зазначала, що вона повинна нести витрати за комунальні послуги і реєстрація відповідача у зазначеній квартирі порушує її права користувача щодо заключення цивільно-правових угод.

Враховуючи викладенепросила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року до участі у справі залучено у якості третьої особи ОСОБА_3 , який є новим власником спірної квартири.

Улипні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2012 року відповідач у спірній квартирі не проживає, жодних спроб вселитися до квартири не здійснив, з чого можна зробити висновок про те, що він на підставі статей 71 72 ЖК Української РСР втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою квартирою задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року заочне рішення Малиновського районного суду від 02 липня 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідача на законних підставах виникло право користування квартирою, яке не припинилося у зв`язку з неприязними відносинами з позивачем, позивач з 2013 року постійно у спірній квартирі не проживала, відповідач проживав у спірній квартирі, а також у підсобному приміщенні квартири АДРЕСА_3 , яке приєднано до спірної квартири, що не заперечується сторонами, сплачував комунальні послуги, а відтак не втратив інтересу щодо проживання в вищезазначеній квартирі. Позивачем не надано переконливих доказів щодо не проживання відповідача понад два роки у спірній квартирі, її показання суттєво відрізняються від показань допитаних свідків, в тому числі і нею заявлених, спростовуються матеріалами справи, а тому її позовні вимоги задоволенню не підлягають. ОСОБА_3 не проживав у квартирі АДРЕСА_1 , у період, який вказаний позивачкою ОСОБА_1 , не був свідком подій, які вказані в її позовній заяві, а його посилання на матеріали справи, якими встановлено факт відсутності відповідача понад встановлений законодавством строк, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а отже його позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Короткий зміст ухвали та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2018 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 подав до Верховного суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 рокута повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року за касаційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 рокувідкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Задоволено клопотання ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та зупинено дію постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність повноважень представника в суді апеляційної інстанції, оскільки ордер є похідним від договору, а договором передбачено, що угода продовжує свою дію до ухвалення судом остаточного рішення у справі, тобто Верховним Судом.

Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що позивач довела, що відповідач самостійно за власним бажанням змінив місце постійного проживання та оселився в квартирі, що належить ОСОБА_12 ; у грудні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_12 тимчасово проживали у спірній квартирі; суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач не проживала у квартирі з травня 2013 року; висновок судів про відсутність у відповідача іншого житла є помилковим.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_11 є наймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 та на неї відкрито особовий рахунок.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів від 05 січня 1990 року № 10 дозволено користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_4 ) ОСОБА_13 , проживаючому в квартирі АДРЕСА_1 ) як підсобного приміщення без права проживання членів сім`ї на приєднаній площі у квартирі № 13 .

Згідно з довідкою від 02 лютого 2015 року № 55 в квартирі окрім позивача зареєстровані онука - ОСОБА_7 , 1995 року народження, онук - ОСОБА_8 , 2002 року народження, дочка - ОСОБА_9 , 1975 року народження, правнука - ОСОБА_10 , 2014 року народження, та онук - ОСОБА_2 , 1990 року народження (т. 1 а. с. 6).

Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 серпня 2003 року № 958/01-04 та розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 жовтня 2005 року № 1003/01-04 позивача призначено опікуном над неповнолітніми ОСОБА_7 , 1995 року народження, ОСОБА_8 , 2002 року народження, ОСОБА_2 , 1990 року народження (т. 1 а. с. 26-27).

Відповідно до повідомлення Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 18 червня 2015 року № 31/21-во3593 встановлено, що у Інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України «Армор» відсутня інформація щодо звернень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проведення відносно нього розшукових заходів (т. 1 а. с. 38).

Із довідки комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 10 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на диспансерному обліку не перебуває, в поліклініку раніше не звертався, амбулаторна картка в реєстратурі відсутня (т. 1 а. с. 5).

Відповідно до відповіді Малиновського районного відділу Кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби в Одеській області від 09 червня 2015 року № 1685, згідно з журналами обліку засуджених до покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція громадянин ОСОБА_2 не значиться (т. 1 а. с. 37).

Згідно з відповіддю Одеської дирекції українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 червня 2015 року № 12/178-70К вбачається, що за період з 01 червня 2014 року до 10 червня 2015 року рекомендована кореспонденція та періодичні видання (газети, журнали) за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 не значиться (т. 1 а. с. 35)

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 43-44).

03 серпня 2015 року позивач отримала копію вказаного рішення суду, про що свідчить розписка в його отриманні, яка знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а. с. 50).

25 лютого 2016 року до суду звернувся ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року (т. 1 а. с. 78-80).

14 березня 2016 року копію вступної частини ухвали суду отримала ОСОБА_14 , яка представляла інтереси ОСОБА_11 на підставі довіреності від 25 червня 2015 року (т. 1 а. с. 93, 98).

Згідно з розпорядженням органу приватизації від 19 квітня 2016 року № 260268 квартиру АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_14 (т. 2 а. с. 34)

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_14 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 33).

29 квітня 2016 року ОСОБА_14 , яка представляла інтереси ОСОБА_1 в судовому засіданні та яка отримала копію ухвали суду від 14 березня 2016 року про скасування заочного рішення, знаючи, що заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року скасоване, продала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 29 квітня 2016 року, т. 1 а. с. 154-156).

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського Міського управління юстиції 29 серпня 2012 року ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб, 30 жовтня 2015 року Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області позивачу видано паспорт на прізвище « ОСОБА_1 » (т. 1 а. с. 125).

Суд установив, що з травня 2013 року у спірній квартирі позивач постійно не проживала, а інколи туди приїжджала.

Відповідач в судовому засіданні пояснював, що він з 2013 року до 2015 року проживав у квартирі АДРЕСА_1 .

06 лютого 2015 року відповідач переїхав до підсобного приміщення і проживав там до листопада 2015 року, а в подальшому переїхав проживати до помешкання своєї дівчини ОСОБА_12 у квартиру АДРЕСА_6 .

Згідно з розпискою позивача від 06 лютого 2015 року, вона дала обіцянку своєму онуку - ОСОБА_2 сплачувати щомісячно 1 000,00 грн зі своєї пенсії, яка складає 1 063,00 грн та буде сплачувати три місяці.

Позивач зазначала, що вона такої розписки не писала, однак належних доказів зазначеному вона не надала та не надала доказів, що у відповідача є інше житло.

Із висновку Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 06 лютого 2015 року вбачається, що 06 лютого 2015 року до Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області надійшло повідомлення «102» на АДРЕСА_1, телефонувала ОСОБА_11 повідомила про сімейний скандал, бійку. Прибувшим на місце події працівникам міліції ОСОБА_11 пояснила, що вони розібралися самостійно до їх приїзду, претензій ні до кого вона не має, скаржитися не буде (т. 1 а. с. 237-239).

Квартира АДРЕСА_1 з січня 2016 року була виставлена на продаж (т. 1 а. с. 67-69).

Відповідачем надані копії квитанцій, які залучені до матеріалів справи, які свідчать про сплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_3 та за квартиру АДРЕСА_1 за 2014 рік (т. 1 а. с. 63-64).

На даний час відповідач винаймає житло у ОСОБА_12 , що підтверджується договором оренди від 01 квітня 2016 року (т. 2 а. с. 42-45).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо касаційної скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції

Закриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Верховний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції враховуючи таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Апеляційним судом встановлено, що не погодившись з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати та в частині, що стосується позову ОСОБА_3 ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. У додатках до апеляційної скарги відсутні документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 119 - 125).

Відповідно до договору про надання правової допомоги укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11 травня 2016 року № 110516/Од, останній надає правову (юридичну) допомогу довірителю в Малиновському районному суді м. Одеси в ході розгляду цивільної справи № 521/6774/15-ц.

Пунктом 1.2 указаного договору встановлено, що за певних умов, а саме у випадку можливих подальших змін номенклатурного номеру справи, суду (складу суду), будь-кого з осіб (окрім довірителя), що приймають участь в розгляді справи, залучення до участі в розгляді справи інших осіб, а також у разі інших процесуальних змін, цей договір продовжує свою дію до ухвалення судом остаточного рішення у справі (т. 1 а. с 158).

Умов, наведених у пункті 1.2 указаного договору а ні у апеляційній скарзі, а ні у касаційній скарзі не наведено.

Ордер на представництво сторони у суді апеляційної інстанції не додано до апеляційної скарги.

Отже, встановивши, що матеріали справи не містять належних повноважень представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 щодо права представництва інтересів ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність повноважень представника в суді апеляційної інстанції, оскільки ордер є похідним від договору, а договором передбачено, що угода продовжує свою дію до ухвалення судом остаточного рішення у справі не знайшли свого підтвердження.

Щодо касаційної скарги на рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції

Відповідно до статей 71-72 ЖК Української РСР наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема за умови, що вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.

Відповідно до частини другої статті 107 ЖК Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Встановивши, що у відповідача на законних підставах виникло право користування квартирою, яке не припинилося у зв`язку з неприязними відносинами з позивачем, позивач з 2013 року постійно за адресою спірної квартири не проживала, відповідач проживав у спірній квартирі а також у підсобному приміщенні квартири АДРЕСА_3 , яке приєднано до спірної квартири, сплачував комунальні послуги, а відтак не втратив інтересу щодо проживання в вищезазначеній квартирі, а також врахувавши те, що позивач не надала переконливих доказів щодо не проживання відповідача понад двох років у спірній квартирі, її показання суттєво відрізняються від показань допитаних свідків, в тому числі і нею заявлених, спростовуються матеріалами справи, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_6 .

Обґрунтованість відмови у позові 3-ої особи, що заявила самостійні вимоги ОСОБА_3 може бути переглянута за апеляційною скаргою самого ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивач довела, що відповідач самостійно за власним бажанням змінив місце постійного проживання та оселився в квартирі, що належить ОСОБА_12 ; у грудні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_12 тимчасово проживали у спірній квартирі; суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач не проживала у квартирі з травня 2013 року; висновок судів про відсутність у відповідача іншого житла є помилковим, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання (дію) цього судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання (дію) постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко