Постанова

Іменем України

03 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 521/8872/22

провадження № 61-12812св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,відповідач - Одеська міська рада, особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черноморець Тарас Володимирович, на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить частка квартири у праві спільної сумісної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказувала, що вона є єдиним спадкоємцем померлого, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає.

Також позивач зазначала, що після її звернення до нотаріуса їй було повідомлено про пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.

Позивач стверджувала, що у встановлений законом шестимісячний строк вона не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із тим, що їй не було відомо про наявність спадкового майна.

Також вказувала, що про наявність спадкового майна, а саме частки квартири у праві спільної сумісної власності за адресою: АДРЕСА_1 , їй стало відомо лише в березні 2022 року, після смерті ОСОБА_4 , яка була дружиною її батька з 10 листопада 1994 року та по день його смерті.

Позивач зазначала, що лише після смерті ОСОБА_4 , вона знайшла договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04 серпня 1999 року.

Після подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Пачевої І. І., позивачу було повідомлено про необхідність виділу 1/2 частки із спільної сумісної власності, оскільки квартира була придбана у шлюбі з ОСОБА_3 та їй надано письмові роз`яснення щодо необхідності звернення до суду з заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2022 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідно до положень частини першої статті 1223 ЦК України, позивач ОСОБА_1 стала спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 .

Також місцевий суд зазначив, що позивач протягом передбаченого законом строку не подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька у нотаріальну контору, а інші спадкоємці відсутні.

Враховуючи те, що про наявність спадкового майна, а саме частки квартири у праві спільної сумісної власності за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу стало відомо лише в березні 2022 року, після смерті ОСОБА_4 , яка була дружиною її батька, місцевий суд зазначив про доведеність позивачем вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому позов підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 1223 ЦК України, оскільки заповіт не був підставою для спадкування позивачем у цій справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 в позові не вказала обставини, які є суттєвими для розгляду справи, та які можуть бути перевірені за ініціативою суду, зокрема, чи мало місце фактичне прийняття спадщини іншими спадкоємцями, чи є спадкоємці, які в силу закону автоматично приймають спадщину і таке прийняття не пов`язується з подачею заяви до нотаріальної контори, не зазначено інших учасників, як можливих спадкоємців, про існування яких було відомо позивачу.

Також в постанові апеляційного суду зазначено, що відповідно до матеріалів справи суд першої інстанції не витребовував та не ознайомлювався зі спадковою справою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черноморець Т. В., просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, у яких зазначено, що питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися судом, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Також заявник вказує, що апеляційний суд повинен був закрити провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішення місцевого суду жодним чином не порушує права та інтереси ОСОБА_2 , оскільки питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки судом не вирішувалось.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 (повторне свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1 , від 11 лютого 2022 року).

Відповідно до вказаного свідоцтва про народження батько народженої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_6 (а. с. 6).

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_2 , від 26 квітня 1977 року було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 7).

Відповідно до довідки Другого відділу реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, зареєстрований 14 лютого 1981 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , актовий запис № 126, розірваний 26 жовтня 1983 року, актовий запис № 595 (а.с. 9).

31 грудня 1988 року укладено шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 . Прізвище дружини, після укладення шлюбу « ОСОБА_10 » (а. с. 8).

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

10 листопада 1994 року уклали шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_4 (а. с. 11).

Згідно з договором купівлі-продажу № 25512 від 04 серпня 1999 року, укладеного на Одеській товарній біржі, ОСОБА_4 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14 - 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції (а. с. 5).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась.

04 листопада 2021 року ОСОБА_4 зареєструвала у приватного нотаріуса Рогатіна В. О. заповіт, відповідно до якого все її майно, як рухоме так і не рухоме, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належатиме останній на день своєї смерті, і на що вона законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.55).

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_6 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 12).

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. у своїй відповіді № 49/01-16 від 29 березня 2022 року ОСОБА_1 було роз`яснено про необхідність звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки остання не зверталась у встановлений законодавством шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а. с. 10).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261?1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

Як встановлено судами, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також встановлено, що 10 листопада 1994 року уклали шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 04 серпня 1999 року придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, зазначена квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який 04 листопада 2021 року зареєструвала у приватного нотаріуса Рогатіна В. О., відповідно до якого все її майно, як рухоме так і не рухоме, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належатиме останній на день своєї смерті, і на що вона законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 померла.

На обґрунтування поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 посилалася на те, що їй не було відомо про наявність спадкового майна, та про яке їй стало відомо лише в березні 2022 року, після смерті ОСОБА_4 , яка була дружиною її батька з 10 листопада 1994 року та по день його смерті.

Позивач вказує, що з ОСОБА_4 підтримували взаємини, допомагала їй по господарству, наглядала, проте лише після її смерті довідалася про наявність в неї квартири АДРЕСА_2 , яку остання придбала 04 серпня 1999 року, відповідно до договору купівлі-продажу № 25512.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 в своєму позові не зазначила чи мало місце фактичне прийняття спадщини іншими спадкоємцями, чи є спадкоємці, які в силу закону автоматично приймають спадщину і таке прийняття не пов`язане зі зверненням до нотаріальної контори, враховуючи ту обставину, що з 10 листопада 1994 року та по день смерті ОСОБА_3 його дружиною була ОСОБА_4 , про що позивачу було відомо.

Отже, як вбачається з матеріалів справ, на момент смерті ОСОБА_4 квартира, придбана нею згідно з договором купівлі-продажу від 04 серпня 1999 року, належала останній повністю, оскільки протягом 6 місяців з дня смерті її чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці не заявили своє право на 1/2 частки вказаної квартири.

Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що спір, який розглядається, стосується права власності ОСОБА_1 на 1/2 частки оспорюваної квартири та зачіпає права ОСОБА_2 на спірну квартиру в цілому, оскільки ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , все її майно, як рухоме так і не рухоме, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належатиме останній на день своєї смерті, і на що вона законом матиме право, в зв`язку з чим апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18); від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19); від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження № 61?38046св18).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не встановив коло усіх спадкоємців померлого та не залучив їх до розгляду позову у першій інстанції, у той час як позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права спадкоємця за заповітом - ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25 жовтня 2022 року у справі № 521/9282/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, колегія суддів зазначає наступне.

В зазначених постановах містяться висновки щодо визначення кола осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Як вбачається з матеріалів справи, спір, що розглядається, стосується права власності ОСОБА_1 на 1/2 частки оспорюваної квартири та зачіпає права ОСОБА_2 на спірну квартиру в цілому, оскільки ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 їй все своє майно, про що було зазначено останньою в її апеляційній скарзі, та повідомлено про наявність в провадженні суду справи за її позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2 .

Отже, обґрунтування, наведене заявником в касаційній скарзі, не свідчить про помилковість застосування апеляційним судом норм матеріального права, оскільки викладені в оскаржуваному судовому рішенні в цій справі висновки суду не суперечать правовим висновкам, сформульованим у вищенаведених постановах Верховного Суду.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених заявником постановах Верховного Суду України та постановах Верховного Суду. Касаційна скарга не містить посилань на постанови Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права, та які не врахував апеляційний суд у цій справі.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням відсутності повноважень у суду касаційної інстанції встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення не суперечить наведеним у касаційній скарзі правовим висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

На думку судової колегії рішення суду, що переглядається, є достатньо мотивованим.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Черноморець Тарас Володимирович, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк