Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 522/10258/18
провадження № 61-17624св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 30 вересня 2019 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В., третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю та приведення квартири в попередній стан.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло належить 221/1000 частин квартири загального заселення (комунальної квартири)
АДРЕСА_1 . Окрім неї співвласниками квартири є ще декілька сімей, в тому числі - ОСОБА_2 , якій належить 123/1000 квартири та ОСОБА_3 . Будинок, в якому розташована квартира, є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення. ОСОБА_2 самовільно, без отримання необхідної дозвільної документації знесла частину капітальної стіни між кімнатою та коридором загального користування; встановила стіну з піноблоків та дверний блок, чим перекрила прохід по загальному коридору до загальної кухні, встановивши в проході двері; перекрила аварійний та пожарний вихід, що був в кухні загального користування; розібрала підлогу в коридорі загального користування на площі 5 кв. м; побудувала антресоль над коридором загального користування, чим зменшила його габарити. На неодноразові приписи з боку відповідних інспекцій та контролюючих органів не реагує та продовжує будівництво.
Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно їй стало відомо, що вказане самовільне будівництво 18 жовтня
2017 року зареєстровано державним реєстратором Іскровим О. В. як новий об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 59,1 кв. м та житловою площею 20,5 кв. м.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні власністю (загальними приміщеннями квартири), зобов`язати ОСОБА_2 привести загальні приміщення в попередній стан, який був до 2016 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року були залишені без розгляду вимоги позивача до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про визнання протиправним та скасування рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 у попередній стан відповідно до технічного паспорту, виданого 25 березня 2010 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «ОМБТІ та РОН»), а саме:
демонтувати дверний блок та відремонтувати підлогу в загальному коридорі (відображеному в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 25 березня
2010 року під № 21 );
відновити стінки між коридором та житловим приміщенням ОСОБА_2 (відображеним в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 25 березня
2010 року під №№ 21 та 23 відповідно) у межах та розмірах, встановлених технічним паспортом; відкрити прохід до загальної кухні (відображеної в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під № 27) та доступ до аварійного виходу, розташованого в ній;
відновити висоту стелі в коридорі загального користування (відображеному в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 25 березня 2010 року під № 21) шляхом демонтування другого поверху.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , у користуванні власністю, а саме: загальними приміщеннями квартири АДРЕСА_1 : загальною кухнею площею 21,1 кв. м (відображеної в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 25 березня
2010 року під № 27), загальними коридорами площею 3,2 кв. м, 13,8 кв. м,
6 кв. м та 28 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок самочинної реконструкції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як співвласник квартири, позбавлена можливості вільно користуватися та розпоряджатися: загальним коридором під № 21 площею 28 кв. м, у якому ОСОБА_2 встановила стіну з пінобетонних блоків та дверний блок, знесла стіну між своєю кімнатою під
АДРЕСА_2 та вказаним коридором під АДРЕСА_3 , збільшивши за рахунок загального коридору свою кімнату жилою площею 19 кв. м до двох`ярусної, площею
20,5 кв. м та за рахунок висоти загального коридору № 21, збільшила свою загальну площу до 59,1 кв. м, встановивши там антресоль; загальною кухнею під № 27 площею 21,1 кв. м, яка розташована за вказаним коридором та перебуває у спільній власності сторін; аварійним виходом, який розташований у загальній кухні під № 27.
Тому суд вважав, що вказані вимоги ОСОБА_1 підлягають захисту на підставі статті 391 ЦК України. Враховуючи те, що реконструкція квартири проведена ОСОБА_2 самовільно, без дозвільних документів, у будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, позов про приведення приміщення у попередній стан підлягає задоволенню, відповідно до технічного паспорту на квартиру, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 25 березня 2010 року.
Наявними у справі доказами доведено існування наведених вище самовільних робіт по реконструкції 123/1000 частин квартири саме
ОСОБА_2 , погіршення внаслідок її незаконних дій житлово-побутових умов позивача ОСОБА_1 та перешкоджання їй у користуванні спільною власністю наведеними вище місцями загального користування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСОБА_2 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 в попередній стан, відповідно до технічного паспорту, виданого 25 березня 2010 року КП «ОМБТІ та РОН» та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю відповідають встановленим у справі обставинам, підтверджуються належним чином дослідженими доказами і засновані на законодавстві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не було досліджено інвентаризаційну справу на будинок АДРЕСА_4 і на підставі недопустимого доказу встановив, що вихід з коридору загального користування є аварійним виходом. Крім того, судами не надано належної оцінки доказам сторони відповідача, зокрема копії висновку експерта
від 20 вересня 2018 року № 64/18, у якому вказано про необхідність проведення ремонтно-відновлювальних робіт після пожежі.
Також ОСОБА_2 вказує, що ремонтні роботи, здійснені нею в квартирі та коридорах загального користування, були необхідними для недопущення обвалу стін у квартирі. Так, була укріплена стіна, яка постраждала внаслідок пожежі, та встановлені металеві балки, що унеможливлює приведення загальних приміщень квартири АДРЕСА_1 у попередній стан, оскільки наслідком цього стане руйнування стін квартири.
Зазначає, що 12 червня 2020 року представник заявника - адвокат
Гаврилюк Ю. І. через електронну пошту апеляційного суду подала заяву про відкладення розгляду цієї справи, призначеного на 12 червня 2020 року, у зв`язку із дією на території України карантину. Проте суд апеляційної інстанції відхилив зазначене клопотання, що, як вважає заявник, є порушенням її права на доступ до правосуддя та її конституційних прав на захист.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року задоволено частково.
Зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 30 вересня 2019 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 в попередній стан відповідно до технічного паспорту, виданого 25 березня 2010 року КП «ОМБТІ та РОН».
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні власністю та приведення квартири в попередній стан призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та членам її сім`ї на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 серпня 1995 року належить 221/1000 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1 . Частка ОСОБА_1 складається з 2-х жилих кімнат 18,5 кв. м та 20,2 кв. м, окремої кухні площею 7,3 кв. м, загальної кухні 21,1 кв. м, окремої вбиральні площею 2,4 кв. м, окремої ванної кімнати площею 4,2 кв. м, окремого коридору площею
7,5 кв. м, загальних коридорів площею 3,2 кв. м, 13,8 кв. м, 6,0 кв. м, 28 кв. м.
ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування
від 30 червня 2016 року належить 123/1000 квартири АДРЕСА_1 . Частка ОСОБА_2 складається з житлової кімнати розміром 19 кв. м та відповідної частки у місцях загального користування: загальної кухні площею 21,1 кв. м; загальної вбиральні площею 1,8 кв. м; загальних коридорів площею 3,2 кв. м, 13,8 кв. м, 6,0 кв. м, 2,4 кв. м, 28 кв. м, вбудованих шаф площею по 0,4 кв. м та підсобного приміщення площею
3,5 кв. м.
У спільному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебуває загальна кухня площею 21,1 кв. м; загальні коридори площею
3,2 кв. м, 13,8 кв. м, 6,0 кв. м та 28 кв. м.
Будинок АДРЕСА_4 прийнятий під охорону держави на підставі рішення Одеського обласного виконавчого комітету від 27 грудня 1991 року за № 580, наказу Міністерства культури і туризму України
від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08 як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер № 120-ОД. Відповідно до «Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів м. Одеси», затвердженим наказом Міністерства культури та туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08, будівля за вказаною адресою, розташована в межах Центрального історичного ареалу, на території комплексної охоронної зони.
ОСОБА_2 самовільно, без отримання дозвільної документації приєднала частину коридору (відображений в технічному паспорті від 25 березня
2010 року під цифрою 21) до свого житлового приміщення (відображено під цифрою 23), знесла частину капітальної стіни між кімнатою та коридором загального користування, встановила стіну з піноблоків та дверний блок (підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства
від 04 травня 2017 року, актом обстеження від 25 травня 2017 року, актом перевірки від 07 вересня 2017 року; перекрила аварійний вихід, що був розташований в коридорі загального користування (підтверджується актом обстеження від 04 квітня 2017 року; розібрала підлогу в коридорі загального користування на площі 5 кв. м (що підтверджується актом обстеження
від 15 травня 2017 року); перекрила прохід до загальної кухні, що відображена в технічному паспорті під номером АДРЕСА_5 , встановивши в проході двері. Таким чином, замість одного загального коридору площею 28 кв. м, право власності на який мають і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у квартирі виникло два коридори: 20,5 кв. м та 7,5 кв. м, і доступ до коридору 7,5 кв. м та до кухні 21,1 кв. м фактично неможливий.
Згідно з приписом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 04 травня 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на момент перевірки з виїздом встановлено, що ОСОБА_2 виконуються будівельні роботи з реконструкції 123/1000 частин квартири, а саме виконані будівельні роботи з демонтажу некапітальних огороджуючих конструкцій приміщення житлової кімнати під № 23; влаштування нових огороджуючих конструкцій з піноблоків приміщення житлової кімнати під № НОМЕР_1 ; демонтажу основи підлоги та стелі приміщення житлової кімнати під № 23; заведення металевих швелерів в капітальні стіни будинку з подальшим залиттям бетоном для влаштування нової основи підлоги приміщення житлової кімнати під № 23; влаштування стіни з піноблоків та дверного блоку в коридорі загального користування, чим приєднано частину площі квартири загального користування по приміщення АДРЕСА_2 ; монтажу антресолі в приміщенні під АДРЕСА_2 , тим самим збільшено загальну площу приміщення.
За даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація щодо реєстрації та видачі дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою:
АДРЕСА_6 , встановлено, що ОСОБА_2 самочинно виконує будівельні роботи з реконструкції 123/1000 частин квартири за адресою: АДРЕСА_6 , чим порушує частину першу статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абзац 4 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня
2011 року № 466 та зобов`язано ОСОБА_2 привести самочинне реконструйований об`єкт відповідно до договору дарування від 30 червня 2016 року № 434 в термін до 04 червня 2017 року.
Постановою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18 травня 2017 року № 227/17 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною дев`ятою статті 96 КУпАП України та накладено штраф.
Постановою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 20 липня 2017 року № 310/17 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 188-42 КУпАП України та накладено штраф.
Приписом Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини
№ 01-15/52 встановлено порушення статей 6, 23, 24, 27, 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме переобладнання та пристосування пам`ятки та її частин, будівництво в охоронній зоні пам`ятки здійснюється без наявності у виконавця робіт дозволів органів охорони культурної спадщини, виданих в установленому законом порядку з попереднім проведенням необхідних науково-дослідних робіт.
Приписом Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини
від 13 вересня 2017 року № 05-02/415 встановлено проведення
ремонтно-будівельних робіт за адресою:
АДРЕСА_6 без дозвільної та проектної документації та без укладання охоронного договору на користування частини пам`ятки культурної спадщини з органом охорони.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 вересня 2017 року № 400 «Про приведення самовільно реконструйованої частини комунальної квартири АДРЕСА_1 в первинний стан» зобов`язано ОСОБА_2 до 15 вересня 2017 року привести самовільно реконструйовану частину комунальної квартири у первинний стан.
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статей 16 391 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом приведення самочинної будівлі у попередній стан у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Статтею 152 ЖК Української РСР встановлено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Ухвалюючи рішення у справі та частково задовольняючи вимоги
ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 в попередній стан, відповідно до технічного паспорту, виданого 25 березня 2010 року
КП «ОМБТІ та РОН» та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що наявними у справі доказами доведено здійснення зазначених вище самочинних робіт з реконструкції 123/1000 частини квартири саме
ОСОБА_2 , а також значне погіршення внаслідок її незаконних дій житлово-побутових умов ОСОБА_1 , яка є співвласником квартири, та перешкоджання останній у користуванні належній їй власністю.
Також суди вірно вважали встановленим те, що будинок
АДРЕСА_4 є пам`яткою архітектури місцевого значення та перебуває під охороною держави.
Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі № 522/22250/17-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, позови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та
ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме: демонтувати дверний блок та відремонтувати підлогу в загальному коридорі (відображеному в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 05 листопада 2009 року під номером 21); відновити стіни між коридором та житловим приміщенням ОСОБА_2 (відображеним в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 05 листопада 2009 року під номерами 21 та 23 відповідно) у межах та розмірах, встановлених технічним паспортом; відкрити прохід до загальної кухні (відображеної в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН»
від 05 листопада 2009 року під номером 27) та доступ до аварійного виходу, розташованого в ній.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю, а саме: загальними приміщеннями квартири АДРЕСА_1 : загальною кухнею площею 21,1 кв. м; загальним коридором площею 28,0 кв. м.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) квартири
АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , проведену державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В., номер запису про право власності - 22879083, дата державної реєстрації - 13 жовтня 2017 року, час - 15:21:19. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на те, що в квартирі була пожежа і вона отримала дозвіл на проведення реконструкції, зокрема, на підставі листа керівника ЖКС «Порто-Франківський» від 19 грудня 2016 року, який не заперечував проти ремонту балки перекриття в її квартирі, є необґрунтованими, оскільки вказаний лист не є належним дозволом у розумінні Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності» «Про архітектурну діяльність» та «Про місцеве самоврядування в Україні».
Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції було порушено право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя є необґрунтованими.
Як встановлено судом апеляційної інстанції від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гаврилюк Ю. І. надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з введенням на території України карантину через COVID-19. Суд розглянув зазначене клопотання та вважав за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України (частина четверта статті 212 ЦПК України).
ОСОБА_2 не скористалася таким правом та не звернулася до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про проведення відеоконференції, а також не обґрунтувала неможливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у зв`язку з розглядом справи за відсутності заявника, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи. Доводи касаційної скарги в цій частині не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 привести загальні приміщення квартири АДРЕСА_1 в попередній стан відповідно до технічного паспорту, виданого 25 березня 2010 року КП «ОМБТІ та РОН» до закінчення касаційного розгляду.
Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання рішення суду першої інстанції підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 402 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 30 вересня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович