Постанова

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 522/10988/21

провадження № 61-9226св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Державної казначейської служби України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в якому просив стягнути з Державної Казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим що згідно з вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року та постановою Верхового Суду від 21 квітня 2021 року, він визнаний невинуватим у пред`явленому обвинувачені у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України, та виправданий у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави й фактично під слідством та судом він перебував із 29 березня 2016 року до 21 квітня 2021 року, зокрема під вартою - з 29 березня 2016 року до 01 квітня 2016 року.

Внаслідок незаконного кримінального переслідування і обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що, у свою чергу, призвело до порушення нормального та звичного способу життя, порушення і розриву його соціальних зв`язків, пригніченого стану, почуття приниженості, відчаю і душевних хвилювань, погіршення загального стану здоров`я, значної шкоди честі, гідності та діловій репутації, вважає, що має право на відшкодування шкоди в порядку статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Розмір моральної шкоди оцінює в 1 000 000 грн, яку просив стягнути на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2021 року у складі судді Павлик І. А. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, оскільки стягнення коштів повинно відбуватися не з Державної казначейської служби України, а з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 000,00 грнна відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що за змістом позовної заяви позивач визначив відповідача - державу Україна, однак помилково зазначив відповідачем Державну казначейську службу України.

Враховуючи тривалий час перебування позивача під слідством та порушення його звичного укладу життя, обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, нервові стреси, відчуття тривоги, обмеження вільного пересування, приниження честі, гідності та ділової репутації, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в порядку статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Розмір відшкодування моральної шкоди визначений апеляційним судом відповідно до статей 23 1176 ЦК України, з урахуванням ступеня глибини та характеру душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його житті, з врахуванням принципів розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 вересня 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14 та постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року в справі № 646/243/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Суд апеляційної інстанції, стягуючи з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди, фактично вийшов за межі позовних вимог, що порушує принцип диспозитивності, передбачений статтею 13 ЦПК України.

Апеляційний суд на звернув увагу на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, та неправильно визначив розмір моральної шкоди.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 рокупоновлено Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 19 травня 2022 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Приморського районного суду міста Одеси цивільну справу № 522/10988/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.

Обставини справи

Апеляційний суд установив, що за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України, та виправдано його у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 перебував під слідством з 29 березня 2016 року до 03 серпня 2020 року, тобто 52 місяці та 5 днів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статті 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, спричинену незаконним перебуванням під слідством, у розмірі 1 000 000 грн.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 19 травня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14 та постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року в справі № 646/243/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди є мінімальним розміром, який за встановлених фактичних обставин справи відповідає правилам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув у зв`язку з ухваленням вироку Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано через недоведеність у його діях складу кримінального правопорушення.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд апеляційної інстанції врахував обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування його протягом тривалого часу - з 29 березня 2016 року до 03 серпня 2020 року, що загалом становить 52 місяці та 5 днів, під слідством та судом, й, виходячи із засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн, яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, та конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зазначила, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Тобто законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильно визначеної апеляційним судом суми відшкодування шкоди за час перебування позивача під слідством.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, то вимоги касаційної скарги щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Не заслуговують на увагу посилання прокуратури на неврахування апеляційним судом висновків Верхового Суду, викладених у постановах, зазначених у касаційних скаргах, оскільки оскаржуване судове рішення не суперечать викладеним у вказаних постановах висновкам й, відповідно, не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що позивач не залучив до участі у справі державу Україна в якості відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаним обставинам апеляційний суд надав належну оцінку, звернувши увагу на правові висновки Великої Палати Верховного суду у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц та від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17.

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514 цс19 (пункт 63)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи також не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун