Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 522/12153/19
провадження № 61-9847 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - громадська організація «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (далі - ГО «ВМСОТРЛ», громадська організація), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_2 від 11 липня 2019 року № 11 про зупинення дії наказу від 23 квітня 2019 року № 9 про її допуск до роботи на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ»;
- зобов`язати ГО «ВМСОТРЛ» допустити її до роботи на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ»;
- стягнути з ГО «ВМСОТРЛ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 липня 2019 року по день ухвалення судового рішення;
- стягнути з ГО «ВМСОТРЛ» на її користь 40 000,00 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працює на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ» із січня 2011 року.
У квітні 2014 року її було вперше незаконно звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі наказу від 15 квітня 2014 року
№ 24. Звільнення було оскаржено нею в судовому порядку й судовим рішенням апеляційного суду її поновлено на посаді (справа № 522/6832/14-ц).
У зв`язку з її поновленням на посаді було звільнено ОСОБА_3
на підставі наказу від 24 лютого 2015 року № 9, який обіймав посаду після
її звільнення (пункт 6 частини першої статті 40 КЗпП України). Судовими рішеннями у справі № 501/899/15-ц указаний наказ скасовано,
ОСОБА_4 поновлено на посаді.
Вказувала, що у зв`язку з поновленням ОСОБА_3 на посаді її знову було звільнено наказом від 24 березня 2015 року № 15 на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу). Вважала цей наказ незаконним
й оскаржила його в судовому порядку.
У серпні 2017 року на посаду, яку вона обіймала, призначено ОСОБА_5 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року
у справі № 522/10139/17 за її позовом до ГО «ВМСОТРЛ», третя особа -
ОСОБА_5 , про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення
на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
її позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора
ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_6 від 24 березня 2015 року № 15 про
її звільнення з посади начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ»,
її поновлено на вказаній посаді, допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення її на посаді.
Указане судове рішення виконано 23 квітня 2019 року. Із цього часу вона працювала на займаній посаді, отримувала заробітну плату.
11 липня 2019 року їй зателефонував директор громадської організації ОСОБА_2 і повідомив про те, що на її посаду повертається
ОСОБА_5 , який обіймав цю посаду під час її попереднього звільнення.
12 липня 2019 року її не було допущено до роботи, про що складено відповідний акт. У відповідь на такі дії роботодавця вона залишила робоче місце й поїхала до поліції для написання відповідної заяви, після чого зустрілася з директором громадської організації, який видав їй наказ
від 11 липня 2019 року № 11 про зупинення дії наказу від 23 квітня 2019 року № 9 про її допуск до роботи на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ». Їй повідомили про те, що вона не повинна виходити
на роботу до вирішення вищевказаної судової справи в апеляційному порядку, а ухвалою Одеського апеляційного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 18 квітня 2019 року.
Вважала вказаний наказ директора ГО «ВМСОТРЛ» від 11 липня
2019 року № 11 незаконним, оскільки зупинення виконання дії судового рішення про поновлення на роботі не є підставою для проведення повороту його виконання. Наказом порушено її право на працю, він суперечить положенням статті 41 Конституції України та нормам КЗпП України.
Оскільки оскаржуваним наказом її фактично відсторонено від роботи,
то на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України.
Крім того, такими діями громадської організації їй завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, авторитету в колективі, що вимагає від неї додаткових зусиль
в організації свого життя, яку нею оцінено у 40 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року
у складі судді Свяченої Ю. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року у справі № 522/10139/17 визнано незаконним та скасовано наказ директора ГО «ВМСОТРЛ» від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення ОСОБА_1
із посади начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ». Позивача поновлено на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ»,
допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді. На виконання цього судового рішення директором громадської організації видано наказ № 9, яким допущено ОСОБА_1
до роботи на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ».
Разом із цим, ОСОБА_5 - третя особа у справі № 522/10139/17, оскаржив указане судове рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі
№ 522/10139/17 поновлено ОСОБА_5 строк на звернення до суду
з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року, відкрито апеляційне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду та зупинено дію рішення суду першої інстанції.
На виконання вищевказаної ухвали апеляційного суду директор
ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_2 видав наказ від 11 липня 2019 року
№ 11 про зупинення дії наказу від 23 квітня 2019 року № 9, яким було допущено ОСОБА_1 до роботи на посаду начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ», на підставі ухвали Одеського апеляційного суду
від 25 червня 2019 року до розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення суду першої інстанції
(справа № 522/10139/17).
Тобто адміністрацією ГО «ВМСОТРЛ» лише зупинено дію зазначеного наказу
від 23 квітня 2019 року № 9, а питання щодо відсторонення ОСОБА_1
у розумінні статті 46 КЗпП України не вирішувалося.
При цьому вказано, що Одеський апеляційний суд не мав процесуальної можливості (стаття 444 ЦПК України) на стадії відкриття апеляційного провадження застосовувати поворот виконання рішення суду.
Оскільки суд першої інстанції не встановив винних дій адміністрації громадської організації у зупиненні дії наказу від 23 квітня 2019 року № 9,
то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
про стягнення моральної шкоди та невиплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
У січні 2021 року ОСОБА_1 оскаржила вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року заяву
ОСОБА_1 про відкликання апеляційної скарги в частині оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року
про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди задоволено. Апеляційну скаргу в частині оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року
про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди повернуто заявнику.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що оскаржуваним наказом позивача не відсторонено
від роботи (стаття 46 КЗпП України). Адміністрацією ГО «ВМСОТРЛ»
на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року (справа № 522/10139/17) призупинено дію наказу від 23 квітня 2019 року
№ 9, яким було допущено ОСОБА_1 до роботи на посаду начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ», до розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року у справі № 522/10139/17
за позовом ОСОБА_1 до громадської організації, третя особа - ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, Одеський апеляційний суд не мав процесуальної можливості відповідно до статті 444 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження застосовувати поворот виконання рішення суду.
Апеляційний суд, із урахуванням відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначив також про те, що постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 522/10139/17 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року скасовано й відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 ,з урахуванням її уточненої редакції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, ОСОБА_1 посилається на таке:
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції розглянув справу
за її відсутності та її представника, належним чином не повідомлених
про дату, час і місце судового засідання (пункти 3, 4 частини другої
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків, зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявником надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що адміністрація громадської організації оскаржуваним наказом фактично відсторонила її від роботи, підстави для чого визначено статтею 46 КЗпП України. Разом із цим, такі підстави у спірних правовідносинах відсутні. Саме це питання й повинні були з`ясувати суди, вирішуючи спір.
При цьому суди безпідставно послалися на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі № 522/10139/17, якою, у тому числі, зупинено дію рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки в указаній ухвалі не вирішувалося питання про її відсторонення. Поворот виконання судового рішення у вищенаведеній справі не допускався. Тому її було відсторонено від роботи незаконно.
Крім того, вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Посилається також на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року
у справі № 522/10139/17 за позовом ОСОБА_1 до ГО «ВМСОТРЛ», третя особа - ОСОБА_5 , про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_6 від 24 березня 2015 року
№ 15 про звільнення ОСОБА_1 із посади начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ». ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ», допущено негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ» (а. с. 26-30).
На виконання вищевказаного рішення суду 23 квітня 2019 року директором ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_2 видано наказ № 9, яким допущено
ОСОБА_1 до роботи на посаді начальника причалу № 114 «Бугово»
ГО «ВМСОТРЛ» (а. с. 9).
ОСОБА_5 , третя особа у зазначеній вище справі, оскаржив в апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня
2019 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року поновлено ОСОБА_5 строк на звернення до суду з апеляційною скаргою
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року, відкрито апеляційне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 18 квітня 2019 року (а. с. 32-33).
На виконання вищевказаної ухвали апеляційного суду 11 липня 2019 року директором ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_2 видано наказ № 11
про зупинення дії наказу від 23 квітня 2019 року № 9, яким було допущено ОСОБА_1 до роботи на посаду начальника причалу № 114 «Бугово»
ГО «ВМСОТРЛ», на підставі ухвали Одеського апеляційного суду
від 25 червня 2019 року до розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Приморського родинного суду
м. Одеси у справі № 522/10139/17 (а. с. 10).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках, зокрема: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу (пункти 3, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України
до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль
за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 вважала незаконним наказ дректора ГО «ВМСОТРЛ від 11 липня 2019 року № 11
про зупинення дії наказу від 23 квітня 2019 року № 9 про її допуск до роботи на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ» на підставі
ухвали Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі
№ 522/10139/17, вказуючи, що цим наказом її фактично відсторонено
від роботи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених
цим Кодексом (частина третя статті 81 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність
або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом установлено, що адміністрацією ГО «ВМСОТРЛ» на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі № 522/10139/17 за позовом ОСОБА_1 до громадської організації, третя особа - ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, якою, у тому числі, зупинено дію рішення суду першої інстанції у цій справі, було зупинено дію наказу від 23 квітня 2019 року № 9, яким було допущено ОСОБА_1 до роботи на посаду начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «ВМСОТРЛ», фактично до розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року у справі № 522/10139/17.
Тобто адміністрацією ГО «ВМСОТРЛ» не видавався наказ про відсторонення позивача від роботи.
Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників
від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі
в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу
і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем
не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак,
при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.
Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ
про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
Разом із тим, згідно зі статтею 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках,
які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 211/6466/19 (провадження № 61-16239св20),
у якій судами вирішувався спір про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а роботодавцем видавався наказ про відсторонення працівника від роботи.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , урахувавши положення
статті 46 КЗпП України, встановив, що питання про відсторонення позивача адміністрацією громадської організації не вирішувалося.
Крім того, позивач посилається на положення статті 444 ЦПК України (поворот виконання рішення, постанови).
Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної
чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Частинами п`ятою та шостою статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності обов`язкових умов: отримання позивачем від відповідача
в порядку виконання рішення майна чи грошових коштів; виконане рішення скасоване вищестоящим судом повністю або змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (постанова Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі
№ 753/21211/20, провадження № 61-20342св21).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини
НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8
частини третьої статті 129 Конституції України поворот виконання
рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає
у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Таким чином, правильними є висновки про те, що апеляційний суд не має процесуальної можливості відповідно до статті 444 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження застосувати поворот виконання рішення суду.
Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до власного тлумачення ОСОБА_1 норм права та до незгоди із висновками про відмову
у задоволенні її позову, вони спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються Верховним Судом.
Колегія суддів не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спору. Зроблені апеляційним судом висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України),
а посилання касаційної скарги на відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є безпідставними.
При цьому апеляційний суд вірно зазначив про оскарження ОСОБА_5
в апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 18 квітня 2019 року у справі № 522/10139/17 за позовом ОСОБА_1
до громадської організації, третя особа - ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ
до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено
до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року
у справі № 522/10139/17 скасовано рішення суду першої інстанції у цій справі та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа: ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, належним чином
не повідомлених про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються матеріалами справи й зводяться
до власного тлумачення заявником норм процесуального права.
При цьому апеляційне провадження у справі відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а. с. 203-204), її представник брав участь у розгляді справи апеляційним судом (а. с. 218-218а, 219-219а, 219б), подавав процесуальні клопотання (а. с. 225, 240), у тому числі, про розгляд справи без його участі (а. с. 228а, 231а), останнє з яких подано до суду 23 серпня 2022 року (а. с. 241, 242).
Таким чином, висновки апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -
без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують,
на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416
ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення,
а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат касаційним судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець