ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 522/13629/22

провадження № 61-16186св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року у складі судді Бескровного Я. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня

2023 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного Управління національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) про скасування наказу та поновлення на роботі.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала прибиральницею службових приміщень автотранспортного відділення управління Національної поліції в Одеській області. 01 квітня 2022 року вона була звільнена на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин.

Позивачка не погодилась із вказаним наказом та зазначила, що відсутність на робочому місці була зумовлена необхідністю евакуації своєї родини (доньки та онуків) до Польщі, а тому вважала таку відсутність пов`язаною з поважними причинами та обумовленою необхідністю збереження життя та здоров`я.

ОСОБА_1 просила визнати причину пропуску строку на звернення до суду поважною та поновити строк, визнати її звільнення з посади прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області незаконним, скасувати наказ від 01 квітня 2022 року № 648 про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновити її на посаді прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року

в задоволенні позов відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведенням поважності причин відсутності позивачки на робочому місці у робочий час з 09 березня 2022 року до 01 квітня 2022 року. Також суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, на звернення до суду з цими позовними вимогами, а тому відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску місячного строку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не відповідає вимогам законодавства висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку звернення, визначеним статтею 233 КЗпП України, оскільки Приморський районний суд

м. Одеси ухвалою від 12 жовтня 2022 року, керуючись нормами статті 234 КЗпП України, визнав причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду поважними, та поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду. Разом

з тим апеляційний суд вказав, що позивачка здійснила прогул, а саме була відсутня на робочому місці з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року,

і перебувала в цей час за межами України. Обставини, на які вона посилається, не є поважними, тому відповідач прийняв законне та правильне рішення про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення (частина перша стаття 149 КЗпП України) саме по собі не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений поданими суду доказами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи відповідач не довів наявності законних підстав для звільнення позивачки за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України в умовах введення воєнного стану

в країні та масової евакуації населення в березні 2022 року, спричиненої військовими діями рф проти України. Критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних причин є наявність об?єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. В цьому випадку ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року з поважних причин, а саме через термінову евакуацію її родини (дочки та онуків) до Польщі через наявність загрози їх життю і здоров?ю, що виникла внаслідок початку військових дій на території України. Тобто причини відсутності позивачки на робочому місці були поважними, направленими на збереження безпеки її сім?ї. Відповідач був обізнаний про евакуацію позивачки. Вказує, що багато часу було витрачено на повернення до України. Під час звільнення відповідач не врахував поважності причини відсутності позивачки на робочому місці та не зажадав письмових пояснень.

Аргументи інших учасників справи

11 грудня 2023 року ГУ НП в Одеській області подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що позивачка пропустила строк звернення до суду

з цим позовом. Вказані заявником причини поважності відсутності на роботі не є виправданими, оскільки в м. Одесі не було бойових дій. Доказів особливих обставин обов?язкової участі позивачки в евакуації онуків, у яких є мати, ОСОБА_1 не надала.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.

22 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 працювала на посаді прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області.

До управління головної інспекції ГУ НП в Одеській області надійшла доповідна записка з АВ ЦЗ ГУ НП в Одеській області, що в період з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року прибиральниця службових приміщень автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП ОСОБА_1 не приступила до виконання посадових обов`язків. В телефонному режимі вона повідомила, що покинула своє місце мешкання та знаходиться на території Республіки Польща. На лікарняному не перебуває, заяви на відпустку не подавала. Запропоновано звільнити вказаного працівника за невихід на роботу без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з доповідною запискою провідного інженера АВ ЦЗ ГУНП в Одеській області Мунтяна С. 17 березня 2022 року виявлено порушення службової дисципліни прибиральницею службових приміщень АВ ЦЗ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 , а саме невихід на роботу. ОСОБА_1 без поважних причин, порушуючи трудове законодавство, не повідомила про своє рішення керівництво АВЦЗ ГУ НП в Одеській області, перестала виходити на роботу

з 09 березня 2022 року та самостійно без будь-якого дозволу перетнула кордон України. На теперішній час ОСОБА_1 перебуває у Польщі у м. Варшава.

У доповідній записці начальника управління головної інспекції ГУ НП в Одеській області полковника поліції Капуляка В. П. від 30 березня 2023 року зазначено, що наказом Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України та ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції України в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад переведено на посилений режим службової діяльності згідно з наказом Міністерства внутрішніх справи від 10 грудня

2015 року № 1560 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів національної поліції України на посилений варіант службової діяльності».

Наказом ГУ НП в Одеській області від 01 квітня 2022 року № 648 о/с

ОСОБА_1 звільнено за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України,

з 01 квітня 2022 року. Підстава - доповідна записка начальника управління головної інспекції ГУ НП в Одеській області полковника поліції Капуляка В. П. від 30 березня 2023 року № 55/423.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання

з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що «прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц)».

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку

з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження

з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі

у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних

є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи

з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі

з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не

є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21) та від

13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22 (провадження № 61-11016св23).

У справі, яка переглядається, встановивши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивачки на роботі з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року включно, а поважність причин відсутності на робочому місці позивачка не довела, тобто здійснила прогули в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову про поновлення її на роботі.

Посилання позивачки на те, що відсутність її на роботі пов`язана з необхідністю евакуації родини до Польщі у зв`язку з військовими діями на території України, що, на думку позивачки, свідчить про поважність причин, є безпідставними, оскільки згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції, чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одесу до переліку таких територій включено не було.

Крім того, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення (частина перша стаття 149 КЗпП України) не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений поданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність позивачки на робочому місці у період з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року без поважних причин.

Аргументи заявниці про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої й апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого

2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня

2023 року у незміненій його частині та постанови Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року

у незміненій його частині та постанову Одеського апеляційного суду від

09 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська