Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 522/13922/18

провадження № 61-12488св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Компанія «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року у складі судді - Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів:Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до Компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd», Представництво фірми «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» провідшкодування шкоди, завданою смертю.

Просила суд відшкодувати шкоду, завданої смертю годувальника ОСОБА_2 , за п`ять років у розмірі 132 000,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 07 серпня 2020 року складає 3 581 160,00 грн з Компанії «Eastern Pacific Shipping Pte. Ltd» на її користь.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 23 січня 2017 року між

ОСОБА_2 , який був чоловіком позивачки, та Компанією «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» укладено договір найму моряка, відповідно до якого ОСОБА_2 працював на посаді боцмана на т\х YELLOW RAY.

Під час роботи на т\х YELLOW RAY ОСОБА_2 отримав важкі травми. Незважаючи на це, його не направлено до лікарні, а списано та репатрійовано до м. Новоросійськ російської федерації.

20 липня 2017 року ОСОБА_2 прибув до м. Новоросійськ та був госпіталізований до МБУ міської лікарні № 1 м. Новоросійська в нейрохірургічне відділення. З 20 липня по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проходив лікування у вказаній лікарні. ІНФОРМАЦІЯ_1 , через тридцять хвилин після виписки з лікарні, ОСОБА_3 помер. Відповідно до свідоцтва про смерть причиною смерті стали: легенева емболія, флебіт і тромбофлебіт стегнової вени, перелом основи черепа закритий.

Позивачка вважала, що смерть її чоловіка ОСОБА_2 пов`язана з роботою на т/х YELLOW RAY, а вона була на утриманні у ОСОБА_2 та у зв`язку із цим має право на отримання відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника протягом п`яти років після його смерті. Заробітна плата її чоловіка складала 2 200,00 дол. на місяць, у зв`язку із чим їй належить отримання компенсації з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2.

07 серпня 2019 року та 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявами про збільшення позовних вимог, які обґрунтовані тим, що в договорі найму моряка є посилання на колективний договір Міжнародної федерації працівників транспорту (ITF) - EPS TCC. Відповідно до п. 25. 1 Колективної угоди, якщо моряк помер через будь-яку причину під час служби в Компанії, включаючи смерть від природних причин і смерть, яка сталася під час подорожі до чи з корабля, або в результаті морської чи іншої подібної небезпеки, Компанія зобов`язана виплатити суми, зазначені в додатку 4 призначеному бенефіціару та кожній дитині на утриманні до максимум 4 (чотирьох) у віці до 18 років. Відповідно до Додатка 4, сума компенсації за втрату життя на 2017 рік дорівнює 102 308 доларів США. Відповідно до тієї ж статі, для цілей цієї статі моряк розглядається як «такий, що перебуває на службі в Компанії» на такий час, як дозволяють положення пунктів 21 і 22 та і за умови, що смерть безпосередньо пов`язана з хворобою або травмою, яка викликала припинення служби моряка відповідно до п. 18.1 (b). В свою чергу, відповідно до п. 22.3, якщо непрацездатність стала наслідком нещасного випадку, базова ставка повинна виплачуватися до тих пір, поки травмований моряк не буде вилікуваний, або поки не буде винесено медичний висновок про його постійну непрацездатність, відповідно до п. 24.2.

Тому відповідно до Колективного договору, у випадку травми моряка, його трудові правовідносини з Компанією з усіма відповідними правами та обов`язками залишаються діючими до моменту вилікування моряка. Враховуючи той факт, що, відповідно до Виписки з історії хвороби № 11217 СВ ОСОБА_2 було призначене амбулаторне долікування, він помер до моменту вилікування від тяжких травм, отриманих на судні, Компанія "Eastern Pacific Shipping Pte Ltd" зобов`язана виплатити суми призначені бенефіціару, вказаному ним.

Відповідно до Договору найму моряка ОСОБА_2 визначив, що у разі його смерті під час перебування на згаданому судні, компенсація яка сплачується, за наявністю, має бути сплачена дружині - ОСОБА_1 .

Тому виходячи із обставин смерті ОСОБА_2 позивачка має право на отримання компенсації за смерть свого чоловіка у розмірі 102308 доларів США додатково до її права відшкодування шкоди, завданої смертю відповідно до закону.

Крім того, згідно довідки про виплату заробітної плати за липень 2017 року із суми заробітної плати чоловіка позивачки ОСОБА_2 було загалом відраховано 1754,30 доларів США, яке здійснено на підставі списання моряка у зв`язку із отриманням травм на судні внаслідок вживання моряком алкогольних напоїв та порушення дисципліни. Позивач вважає, що висновок відповідача про вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв на борту судна зроблений на підставі висновку капітана судна. В свою чергу, в документах, доданих до відзиву, зокрема в п. 13 Звіту від березня 2018 зазначається, що тест на алкоголь не було проведено на судні (при тому що капітаном підтверджено наявність необхідного обладнання - алкотестерів - на борту): «боцман був непритомний, … імовірно, у цьому випадку він не зміг би дихнути, щоб провести цей тест». Не було проведено цей тест і після того, як ОСОБА_2 опритомнів. Більше того, в п. 9 звіті Капітан зазначає, що він навіть «не перевірив чи є в боцмана запах алкоголю», а висновок про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння зроблено на підставі суб`єктивної думки капітана та припущень окремих членів екіпажу судна. З урахуванням цього позивач вважає, що факт вживання алкоголю ОСОБА_2 та факт порушення ним дисципліни на судні є недоведеним, а тому відрахування коштів із суми заробітної плати ОСОБА_2 є безпідставним та незаконним.

Також позивачка обґрунтовувала свою заяву про збільшення позовних вимог посиланням на статті 1200 1202 ЦК України.

З урахуванням збільшених позовних вимог до компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь:

відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника за період з 04.08.2017 року по 11.10.2019 року у розмірі 57 713,33 доларів США;

відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника за три роки у розмірі 79 200 доларів США;

відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, у розмірі 2200 доларів США щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2022 року;

компенсацію за смерть її чоловіка у розмірі 102 308,00 доларів США;

незаконних відрахування коштів із суми заробітної плати її чоловіка у розмірі 1754,30 доларів США.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Постанови Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу компанії "Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd" залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2018 року про відкриття провадження у справі - залишено без змін.

Зазначеною постановою суду визначено, що відповідач по справі має зареєстроване представництво за адресою: м. Одеса, вул. Польський узвіз, 11 , а тому Приморський районний суд м. Одеси по першій інстанції правильно прийняв до свого розгляду даний позов з іноземним елементом відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd», Представництво фірми «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» про відшкодування шкоди, завданою смертю, задоволено частково.

Стягнуто з Компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» на користь ОСОБА_1 компенсацію за смерть її чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 102 308,00 дол США, що за курсом НБУ на 05 листопада 2020 року складає 2 916 801,08 грн.

Стягнуто з Компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» накористь ОСОБА_1 незаконні відрахування коштів із суми заробітної плати її чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 1 754,00 дол. США, 30 центів, що за курсом НБУ на 05 листопада 2020 складає 50 015,09 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у капітана судна YELLOW RAY ОСОБА_5 була наявна можливість перевірити боцмана на стан сп`яніння відразу, однак через невідомі для суду обставини це капітаном судна не було здійснено. Тому суд дійшов висновку, що посилання капітана судна на стан сп`яніння боцмана є голослівним та не підтверджено належними доказами. У пункті 21 заяви капітана зазначається, що боцман згадав, що в нього болять ребра та спина в тих місцях, де були синці. У п. п. 27-28 капітаном зазначається, що боцман впав зі сходів та капітан припустив, що подряпини на драбині були результатом падіння. У пункті 30 заяви капітана ним прямо вказується, що він знав, що боцман впав, але єдиною травмою, яку побачив капітан були синці на спині та лівій руці. У пункті 34 капітаном вказується, що одразу після того як боцмана висадили із судна, ним було помічено, що кілька синців з`явилися на правій стороні грудей, під пахвами та трохи з правої сторони грудей. Капітан зазначає, що він вважав, що це виникло в результаті падіння зі сходинок.

Тому доводи представника відповідача про відсутність факту падіння ОСОБА_2 та перебування його у стані сп`яніння, суперечать наданим суду доказам, які наявні у матеріалах справи та були надані особисто представником відповідача.

Суд також не погодився з твердженнями відповідача, що ОСОБА_2 був звільнений на підставі порушення положень договору найму моряка тазазначив, що договір найму моряка складається з загальної частини на 5 аркушах та додатку 1 до договору найму моряка. Під час огляду судом встановлено, що відсутні будь-які підписи сторін на загальній частині Договору найму моряка та підписаний лише додаток до Договору на 1 аркуші. Тому суд не взяв до уваги положення договору найму моряка, які не були підписані компанією «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» та ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять документації/інформації, яка б свідчила про те, що моряку було зроблено офіційне письмове попередження, або про те, що капітаном був зроблений запис в офіційному судновому журналі (а. с. 212, т. 2) або в послужній книжці моряка/трудовій книжці моряка робітника із зазначенням причини звільнення. Тому повідомлення про звільнення не було доведено до відома робітника (моряка). Тобто, на переконання суду факт падіння та отримання ушкоджень ОСОБА_2 трапився під час виконання ним службових обов`язків, з приводу чого капітаном судна не було складено акт про нещасний випадок.

При цьому, згідно розділу 25 (п.25.1) Колективної угоди: якщо моряк помирає з будь-якої причини під час найму у Компанії, включаючи смерть від природніх причин та смерть, що виникла під час подорожі на судно чи з судна, чи під час морської чи іншої небезпеки, компанія виплачуватиме суми, передбачені у додатку 4 визначеному бенефіціару та кожній дитині, що була на утриманні, до 4 (чотирьох) дітей, що не досягли 18 років.Суд погоджується з твердженням позивача, що до списання ОСОБА_2 судновласник мав направити його до лікаря у найближчому порту, оскільки моряк отримав тяжкі травми під час роботи на судні. Більш того, відповідно до статті 21.2 Колективної угоди моряк мав право бути госпіталізованим за рахунок судновласника. В свою чергу, характер травм свідчить про те, що ОСОБА_2 потребував не просто огляду лікаря, а саме термінової госпіталізації та лікування, але Роботодавець цього не зробив та списав ОСОБА_2 в край тяжкому стані здоров`я.

Норми про особливості працевлаштування моряків уніфіковано у декількох конвенціях. Зокрема, обов`язок судновласника забезпечити виплату компенсації в результаті смерті моряка, передбачений п. п. b) d) ч.1 ст. А.4.2. Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві. Вказана конвенція Україною підписана 23 лютого 2006 року, однак до цього часу не ратифікована. Можливість застосування судами України норм, які містяться в конвенції, яка підписана, але не ратифікована, зазначено у Рішенні ЄСПЛ від

14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» (скарга № 36703/04). Вказані норми застосовуються відповідно до звичайного міжнародного права, навіть якщо відповідна держава і не ратифікувала Конвенції ООН, за умови, що вона не виступила проти неї (див. рішення ЄСПЛ по справам «Чудак» (Cudak), пункти 66-67; «Сабех Эль-Лейл» (Sabeh El Leil), пункт 54, та «Валлісхаузер проти Австрії» (Wallishauser v. Austria), пункт 60).

Отже, положення Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві застосовуються відповідно до звичайного міжнародного права як кодифікований звід звичайних норм міжнародного права і суд повинен приймати даний факт до уваги при розгляді питання про те, чи було дотримано права на доступ до суду за змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року по справі

№ 796/165/18.

Тому контрактом та колективною угодою, яка укладена на основі вказаної Конвенції, визначені і врегульовані взаємовідносини між моряком і судновласником та з огляду на те, що смерть моряка сталася під час дії договору найму, відповідач зобов`язаний здійснити виплату компенсації по смерті у розмірі 102 308 доларів США, яка передбачена умовами колективної угоди, так як його звільнення відбулось з грубим порушенням норм зазначеного законодавства.

Щодо стягнення відрахованих коштів із суми заробітної плати, то в матеріалах справи міститься розрахунок по заробітній платі в доларах США, який виданий Вентнор Навігейшн Інк. від липня 2017 року боцману ОСОБА_2 про те, що йому відраховано з заробітної плати 1754,30 доларів США (а. с. 82, т. 2). Звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням умов колективної угоди, було безпідставним, а тому ОСОБА_1 має право на отримання утриманої заробітної плати у розмірі 1754,30 доларів США відповідно до статті 1227 ЦК України як член сім`ї спадкодавця.

Щодо позовних вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої смертю годувальника, то такі вимоги виникли із делікту - заподіяння шкоди, тому зазначені правовідносини не є трудовими, не регулюються положеннями Договору найму моряка та законодавством прапора судна. Наданими доказами не підтверджується та не встановлюється вина відповідача (його службових, посадових осіб) за смерть моряка, що є необхідним елементом складу цивільного правопорушення для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду. Тому відсутні підстави для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я на підставі статей 1166 1195 1197 1202 ЦК України, на які посилається позивач, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення відповідача.(стаття 1166 ЦК України).

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника фірми «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» - Сукачова Є. С. - задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року змінено в мотивувальній частині, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи міститься договір найму моряка, укладений 23 січня 2017 року між ОСОБА_2 та компанією WEST EAST LATVIAN LINK LTD, яка діє від імені працедавця та у якості представника власника судна Компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» складений на 6 сторінках, які в цілому складають єдиний договір. Вказаний договір підписаний обома сторонами, на сторінці 6 договору, який має назву додаток 1, є невід`ємним від договору та містить анкетні дані моряка (т. 1, а. с. 68-70).

Тому, висновок суду першої інстанції щодо не підписання договору найму моряка не відповідає фактичним обставинам справи.

Фактично, пунктом 9 договору найму сторони визначили порядок виявлення алкогольного сп`яніння моряка - проведення тестів на виявлення/відсутності алкогольного сп`яніння, факт встановлення чого тягне за собою настання відповідних наслідків - звільнення без попередження та без виплати замість попередження і списання з судна. Разом з тим за обставинами цієї справи, докази того, що капітаном був встановлений факт алкогольного сп`яніння моряка в матеріалах справи відсутні, а тому правова підстава для звільнення моряка відповідно до пункту 20 договору найму була відсутня.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо того, що матеріали справи не містять документації/інформації, яка б свідчила про те, що моряку було зроблено офіційне письмове попередження, або про те, що капітаном був зроблений запис в офіційному судновому журналі (т. 2, а. с. 212) або в послужній книжці моряка/трудовій книжці моряка робітника із зазначенням причини звільнення. Тому ОСОБА_1 має право на отримання утриманої заробітної плати у розмірі 1 754,30 дол. США відповідно до статті 1227 ЦК України як член сім`ї спадкодавця.

Договором найму порядок надання допомоги та списання моряка з судна у разі хвороби чи нещасного випадку не передбачений. Разом з тим, вказані положення регулюються положеннями колективної угоди. Оскільки роботодавець взяв на себе зобов`язання виплатити компенсацію бенефіціару на підставі пункту 25.1. колективної угоди, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

При цьому апеляційний суд зауважив, що підстав для звільнення моряка без попередження відповідно до пункту 20 договору найму не було встановлено, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння на момент виконання ним своїх трудових обов`язків.

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я на підставі статей 1166 1195 1197 1202 ЦК України, на які посилався позивач, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення відповідача.

Доводи представника відповідача щодо застосування права іншої держави відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідач у справі - Компанія «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» має зареєстроване представництво в м. Одесі за адресою: Польський узвіз 11.

Відомості щодо врегулювання сторонами договору найму питання обрання права відповідної держави в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не подавались.

За таких обставин до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягає застосуванню право України.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування судами України норм, які містяться в Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві, яку Україною не ратифіковано, але Україна не заперечувала проти неї, та напроти, у 2006 році Конвенція була підписана Україною.

Щодо інших доводів апеляційних скарг апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року Компанія «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, просила скасувати судові рішення в частинізадоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог про стягнення компенсації за смерть чоловіка у розмірі 102 308,00 дол. США та стягнення незаконних відрахувань коштів із суми заробітної плати її чоловіка у розмірі 1754,30 дол. США.

Стягнути із ОСОБА_1 суму судового збору за подачу касаційної скарги у сумі 19 210,00 грн та суму судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 15 765,00 грн.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно проігнорували доводи та аргументи відповідача, щодо необхідності застосування законодавства Республіки Ліберія, тобто держави прапора судна, як це передбачено статтею 52 Закону України «Про міжнародне приватне право». Натомість, суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права України, керуючись виключно положеннями статтями 7 та 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», тобто без урахування колізійних норм щодо трудових відносин.

Суди застосували положення Конвенції Міжнародної організації праці 2006 року про працю в морському судноплавстві (далі - Конвенція 2006 року). Однак посилання на зазначений міжнародно-правовий акт є неправильним, оскільки він не ратифікований Україною, а посилання судів на правові висновки у судових рішеннях Європейського суду з прав людини у справах: «Олєйніков проти Росії», «Чудак» (Cudak), «Сабех Эль-Лейл» (Sabeh El Leil) жодним чином не кореспондуються із обставинами справи, яка переглядається, оскільки не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається.

Суди попередніх інстанції необґрунтовано відхилили клопотання відповідача про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду справ із іноземним елементом, окрім встановлення підсудності справи, підлягає також встановленню застосовне право. Вибір законодавства для регламентації трудових відносин на транспорті, наприклад, на морському, зумовлює типова колізійна прив`язка - закон прапора; на річковому, повітряному - місця реєстрації судна; на автомобільному - особистий закон перевізника.

Зважаючи на обставини цієї справи, моряк, ОСОБА_2 , був працевлаштованим на роботу на судні YELLOW RAY № 9276250, тип судна танкер, прапор Ліберія, порт приписки Монровія. На час працевлаштування ОСОБА_2 судно було зареєстроване під прапором Республіки Ліберія.

Статтею 91 Конвенції ООН з морського права 1982 року, яка ратифікована Республікою Ліберія 25 вересня 2008 року та Україною - 03 червня 1999 року, передбачено, що кожна держава визначає умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на її території і права плавати під її прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Між державою і судном має існувати реальний зв`язок. Кожна держава видає відповідні документи суднам, яким вона надає право плавати під її прапором. Іншими словами, національність судна - це правовий зв`язок між судном та державою, законодавство якої на нього розповсюджується. Тобто, на судно YELLOW RAY № 9276250, поширювалась юрисдикція держави прапора - Республіки Ліберія.

Крім того, відповідно до пункту 26 договору найму моряка від 23 січня 2017 року, на підставі якого був працевлаштований ОСОБА_2 , зазначено, що: «договір повинен регулюватися та інтерпретуватися відповідно до законодавства держави прапора суден, на борту якого найнятий Моряк».

Оскільки суд зобов`язаний застосовувати норми іноземного права, то встановлення ним іноземного права здійснюється ex officio, суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: 1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; 2) використання експертних висновків; 3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; 4) офіційний запит через Міністерство юстиції; 5) отримання довідок через систему правової допомоги; 6) обмін правовою інформацією; 7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; 8) встановлення іноземного права сторонами тощо.

Однак, у ході розгляду цієї справи суд першої інстанції не здійснив жодної спроби встановлення чинних норм законодавства Республіки Ліберія для правильного вирішення справи. У свою чергу, суд апеляційної інстанції проігнорував доводи відповідача, а також безпідставно та необґрунтовано навів висновки виключно відносно того чи можливим є розгляд даної справи в українському суді чи ні. Суди попередніх інстанції взагалі не застосували норми законодавства, які містяться у розділі VIII «Колізійні норми щодо трудових відносин» Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до пункту 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Якщо зміст норм права іншої держави, незважаючи на вжиті з цією метою заходи, в розумні строки не з`ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України.

Таким чином, право України може застосовуватись виключно у тому випадку, якщо у ході розгляду справи, судом було здійснено відповідні заходи для встановлення норм іноземного законодавства, але у розумний строк такі норми не з`ясовано. Натомість, під час розгляду справи суд першої інстанції не здійснив жодної спроби для встановлення норм права Республіки Ліберія.

У цій справі суди належним чином не дослідили надані сторонами докази та не встановили дійсні фактичні обставини у справі, а тому дійшли до неправильного висновку про задоволення позовних вимог позивача у частині виплати компенсації за смерть моряка та у частині виплати відрахування коштів із суми заробітної плати.

Апеляційний суд звернув увагу на те що договір найму моряка від 23 січня

2017 року складений на 6 аркушах, які в цілому складають єдиний договір, а також прийняв доводи відповідача відносно того, що даний договір був підписаний обома сторонами.

У матеріалах справи знаходиться звіт капітана судна від березня 2018 року та копія заяви про обставини справи від 11 липня 2017 року, разом із засвідченим перекладом на українську мову. У зазначених документах повною мірою, детально зазначається про інцидент, учасником якого був ОСОБА_2 , а саме про його неправомірні дії через пияцтво та порушення політики компанії під час перебування і виконання трудових обов`язків на судні. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 був у стані алкогольного сп`яніння та у зв`язку із цим фізичної можливості проведення тесту на вживання алкоголю не було, капітан судна зафіксував ці обставини у заяві про обставини справи від 11 липня 2017 року.

Крім капітана судна YELLOW RAY № 9276250, заяву про обставини справи від

11 липня 2017 року було підписано Старшим механіком Нікуліта та електромеханіком Лампареро.

У практиці міжнародного судноплавства загальновідомим є порядок складання капітаном судна, або його помічниками заяв про обставини справи з метою фіксації певних діянь на борту судна. Як правило такі документи підписуються капітаном судна, його помічниками та у відповідних випадках іншими членами екіпажу, а також скріплюються печаткою судна. Таким чином, звіт капітана судна YELLOW RAY № 9276250 від березня 2018 року та заява про обставини справи від 11 липня 2017 року є беззаперечними доказами того, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Однак, суд апеляційної інстанції помилково ототожнює положення, що містяться у пункті 9 договору найму моряка від 23 січня 2017 року та порядок виявлення алкогольного сп`яніння. Тобто, у цьому випадку має місце підміна понять, що призводить до хибного висновку щодо необхідності проведення тестів на вживання алкоголю. Відповідно до пункту 9 договору найму моряка від 23 січня 2017 року зазначено, що: «у компанії жорстко дотримуються політики щодо зловживання алкоголем та наркотичними речовинами. Невиконання вимог політики вважається серйозним злочином і підставами для припинення дії трудового договору. На період дії договору Моряк згоден та не проти будь-яких тестів, необхідних для виявлення відсутності алкоголю та наркотичних речовин. Якщо Моряка звинуватять у зловживанні наркотиків, і вимагають цього місцеві органи влади, його договір може бути припинено та він не отримує допомоги від керівництва у будь-якому відношенні до фінансової або юридичної допомоги». У наведеному пункті договору найму моряка, жодним чином на судновласника не покладається обов`язок проводити той чи інший тест на вживання алкоголю у кожному окремому випадку. Даний пункт договору лише надає право судновласнику провести тест на вживання алкоголю моряком, якщо це є необхідним, та підтверджує те, що сам моряк надає свою згоду на проведення такого тесту. Іншими словами, якщо провести тест фізично неможливо (як і було у випадку із ОСОБА_2 ) або факт алкогольного сп`яніння є очевидним та зафіксованим документально, необхідність проведення тесту на вживання алкоголю відпадає.

Враховуючи, що відповідно до звіту капітана судна YELLOW RAY № 9276250 від березня 2018 та заяви про обставини справи від 11 липня 2017 року було встановлено факт порушення боцманом ОСОБА_2 трудової дисципліни, а саме: факт алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , останній був звільненим на підставі пункту 20 договору найму моряка від 23 січня

2017 року.

Відповідно до пп. «а» пункту 20 договору про найм моряка: «якщо Моряк вчинить будь-які з наступних правопорушень, Роботодавець чи капітан Судна має право припинення його працевлаштування без попередження та без виплати замість попередження і списати його з Судна, та Роботодавець звільняється від всіх своїх зобов`язань за цим договором з дати такого припинення: неправомірні дії через пияцтво та/або порушення порядку; ... порушення інструкцій Роботодавця чи власника; ... невиконання обов`язків, халатність чи некомпетентність або будь-які інші дії, які не відповідають правилам та нормам Роботодавця чи власника, або які суперечать правилам/законам країни, де Судно зареєстровано чи де Судно перебуває». Застереження щодо звільнення cудновласника від відповідальності також знаходить своє відображення у пункті 14 договору про найм моряка від 23 січня 2017 року, а саме: «ні в якому разі Роботодавець не буде відповідальним за виплати через хворобу, медичні витрати, витрати на госпіталізацію чи компенсацію за будь-яку хворобу чи травму, ідентифіковані або відомі, які навмисне приховуються Моряком до початку працевлаштування Моряка за цим Договором. Незважаючи ні на які положення в цьому документі чи в іншому місці про зворотне, не несе ніякої відповідальності щодо (і) самостійно нанесеної травми, хвороби, нещасних випадків або смерті, які включають, але не обмежують такі, що виникли унаслідок порушення дисципліни, зловживання наркотиків та/або алкоголю або самогубства та (іі) захворювань переданих статевим шляхом».

Враховуючи, що ОСОБА_2 підписав відповідний трудовий контракт, він був в повній мірі обізнаний про умови можливого звільнення із судна та відповідними наслідками у разі порушення ним умов щодо невживання алкогольних напоїв протягом трудового контракту. Тому судновласник цілком правомірно звільнив боцмана ОСОБА_2 та списав його із судна у першому зручному порту.

Зважаючи на те, що положення пунктів 14, 20 договору про найм моряка від

23 січня 2017 року, звільняють судновласника від всіх своїх зобов`язань за цим договором, а тому судновласник не повинен здійснювати будь-які виплати або компенсації за смерть ОСОБА_2 .

Щодо застосування положень Колективної угоди між Міжнародною федерацією працівників транспорту (далі - МФПТ) та компанією «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd», слід зазначити, що положення даної угоди є загальними у відношення найму будь-якого моряка на будь-яке судно визначене у додатку до Колективної угоди. Однак, відповідно до пункту 1.3. Компанія (тобто Судновласник) зобов`язана укладати із кожним моряком індивідуальний контакт. Таким чином, положення, які зазначаються в індивідуальній угоді моряка конкретизують трудові відносини між моряком та судновласником, а положення колективної угоди є загальними, а тому у першу чергу підлягають застосуванню положення саме індивідуальної трудової угоди моряка.

Щодо належного повідомлення про звільнення моряка, слід зазначити, що ОСОБА_2 був належним чином повідомленим про списання із судна у письмовому вигляді, що між іншим підтверджується довідкою про остаточний розрахунок заробітної плати за липень 2017 року, яка підписана моряком.

Суди попередніх інстанцій помилково ототожнюють порядок звільнення працівників за українським законодавством та порядок звільнення моряків, які працевлаштовані на суднах під іноземним прапором, а також вказують на відсутність будь-яких записів у судновому журналі або у послужній книжці моряка. Однак, проведення такої аналогії не можливе у цьому випадку, у зв`язку із тим, що у стандартній практиці судноплавства, у послужній книжці моряка вносяться записи виключно щодо судна, назви компанії судновласника, дати приєднання на судно та дати списання із судна. Проте, будь-яких відомостей щодо причин списання у послужній книжці моряка не зазначається.

Суд апеляційної інстанції зробив невірний висновок, що дія положення колективної угоди про виплату компенсації (пункт 25.1) розповсюджується на випадок смерті моряка поки застосовуються положення пункту 21.3, а саме коли моряк повинен бути госпіталізований внаслідок травми на судні та знаходитися під медичним доглядом після репатріації. Однак, Договір був розірваний на підставі пункту 18.2, а компенсація передбачена пунктом 25.1 може бути виплачена лише у разі звільнення за пунктом 18.1 (b).?

Виплата компенсації в порядку колективної угоди (пункт 25) не може бути задоволена судом, оскільки: моряк не помер на судні, що підтверджується довідкою про смерть; моряк не був працівником компанії на момент смерті, так як із 11 липня 2017 року його трудова угода є розірваною за ініціативою роботодавця; причиною смерті моряка не була морська, або інша подібна небезпека, що підтверджується довідкою про смерть, фактично - неналежна медична допомога та нез`ясоване медичне лікування; в матеріалах судової справи відсутні документи, що свідчать про причинно-наслідковий зв`язок між морською або іншою небезпекою та смертю моряка.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, чи підлягають позовні вимоги щодо відрахувань із заробітної плати задоволенню, чи ні, безпідставно застосував статтю 1227 ЦК України, хоча норми українського матеріального права не повинні застосовуватись до даних правовідносин, та проігнорували той факт, що ОСОБА_2 надав свою згоду на те, що кошти у сумі 1 754,30 дол. США відраховуються із його заробітної плати. Відповідно до довідки про заробітну плату за липень 2017 року боцман ОСОБА_2 поставив свій підпис на даному документі, що свідчить про його добровільну згоду на здійснення відрахувань із його заробітної плати у сумі 1 754,30 доларів США.

Суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів, а самекопії історії хвороби ОСОБА_2 із Міської лікарні № 1 міста Новоросійська, що розташовано на території російської Федерації. Суди не надали ніякої правової оцінки тому факту, що за ініціативою позивача було розпочато розслідування щодо неправомірності дій співробітника Міської лікарні № 1 м. Новоросійська, громадянина російської федерації, лікаря ОСОБА_10 , який безпосередньо здійснював лікування моряка

ОСОБА_2 .

Як вбачається із тексту договору найму моряка від 23 січня 2017 року, стороною договору є компанія Ventnor Navigation ink. Підписантом договору найму моряка, відповідно до позначення на печатці є компанія West East Latvian Link LTD. Дана компанія діє, як в інтересах Ventnor Navigation ink, яка має статус Роботодавця, так і в інтересах Eastern Pacific Shipping LTD, яка має статус cудновласника. Відповідно до тлумачення статусу судновласника в українському законодавстві, він не передбачає, що саме судновласник є наймачем та роботодавцем для екіпажу, який працює на судні під керуванням такого судновласника.

Відповідно до загального тексту та характеру договору найму моряка, даним договором виділено дві позиції: судновласник та роботодавець. Таким чином, у відносинах, що регулюються даним договором найму моряка судновласник та роботодавець є окремими особами. Натомість, під час розгляду справи, суд першої інстанції не надав ніякої правової оцінки щодо взаємозв`язку між вказаними іноземними юридичними особами та моряком. Більше того, судом першої інстанції не було враховано того факту, що кожна із вказаних іноземних юридичних осіб несе відповідальність у тій чи іншій мірі перед моряками, з якими такі компанії укладають трудові угоди.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог. Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження

№ 14-61цс18).

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Клопотання «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року задоволено.

Зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від

06 листопада 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі № 522/13922/18 до закінчення касаційного провадження.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня

2021 року у справі № 501/1350/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за смерть чоловіка у розмірі 102 308,00 дол. США та стягнення незаконних відрахувань коштів із суми заробітної плати її чоловіка у розмірі 1754,30 дол США, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб

20 серпня 1999 року, про що відділом ЗАГС міста Новоросійська Краснодарського краю російської федерації видано свідоцтво про шлюб серії

НОМЕР_1 від 20 серпня 1999 року.

23 січня 2017 року ОСОБА_2 уклав договір найму моряка з компанією WEST EAST LATVIAN LINK LTD, яка діє від імені працедавця та у якості представника власника судна компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» терміном на 7 місяців, відповідно до якого був найнятий на судно YELLOW RAY під прапором Ліберії, на посаду боцмана (а. с.9-11, 68-76, т.1).

Відповідно до п. 11 Договору у разі нещасного випадку або захворювання впродовж періоду працевлаштування моряка за цим договором, усі медичні витрати, включаючи госпіталізацію, буде нести роботодавець чи власник судна до такого часу, доки моряк не буде придатним до відновлення роботи згідно з медичним висновком або доки затверджений роботодавцем лікар не визначить, що моряк досяг максимального медичного лікування чи поліпшення. У будь-якому випадку відповідальність роботодавця відповідно до цього пункту 11 не перевищуватиме 16 тижнів у випадку хвороби чи 6 місяців у випадку травми.

Відповідно до п. 12 якщо моряк не в змозі працювати в результаті захворювання впродовж періоду працевлаштування моряка за цим договором, він буде мати право на оплачувану відпустку по хворобі за базовою ставкою заробітної плати до тих пір, поки його не визнають придбаним для відновлення роботи згідно з медичним висновком. Право на отримання виплати по хворобі обов`язково підлягає одержанню регулярних медичних звітів від затвердженого роботодавцем лікаря. Якщо моряк не в змозі працювати в результаті травми, яка виникла під час його роботи за цим договором, він буде мати право на оплачувану відпустку через хворобу за базовою ставкою заробітної плати до тих пір, поки його не визнають придатним для відновлення роботи згідно з медичним висновком або доки затверджений роботодавцем лікар не визначить, що моряк досяг максимального медичного лікування чи поліпшення. У будь-якому випадку відповідальність роботодавця відповідно до цього пункту не перевищуватиме 6 місяців.

Відповідно до п. 16 договору не зважаючи ні на які положення в цьому документів чи в іншому місці про зворотне, роботодавець має право припинити працевлаштування моряка за цим договором у будь-який час, надавши моряку за 30 днів попереднє повідомлення про це.

Пункт 20 договору передбачає, що якщо моряк вчинить будь-які з наступних правопорушень? роботодавець чи капітан судна має право на припинення його працевлаштування без попередження та без виплати замість попередження і списати його з судні, та роботодавець звільняється від всіх своїх зобов`язань за цим договором з дати такого припинення: неправомірні дії через пияцтво та/або порушення порядку; зухвалість до капітану чи старшого командного складу на борту судна; пошкодження судна; тримання чи перебування у стані наркотичного сп`яніння та інші.

Відповідно до витягу із медичного журналу судна YELLOW RAY наявний письмовий запис від 13 липня 2017 року про падіння боцмана

ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 8 заяви капітана судна YELLOW RAY ОСОБА_5 від березня 2018 року, 11 липня 2017 року між 17:30 та 18:00 капітану подзвонив працівник щодо насосів, і розповів, що боцмана знайшли внизу на внутрішніх сходах на палубі, він був непритомний та у роті у нього була кров. Також капітан зазначає, що ним було зроблено припущення , що боцман був п`яний. При цьому на судні були в наявності одноразові алкотестери, однак капітаном не було перевірено стан боцмана через втрату ним свідомості. Пізніше між 03:00 та 04:00 12 липня 2017 року боцман прокинувся та він був обстежений капітаном.

У пункті 21 заяви капітана зазначається, що боцман згадав, що в нього болять ребра та спина в тих місцях, де були синці. У п. п. 27-28 капітаном зазначається, що боцман впав зі сходів та капітан припустив, що подряпини на драбині були результатом падіння. У пункті 30 заяви капітана, ним вказується, що він знав, що боцман впав, але єдиною травмою, яку побачив капітан були синці на спині та лівій руці. У пункті 34 капітаном вказується, що одразу після того як боцмана висадили із судна, ним було помічено, що кілька синців з`явилися на правій стороні грудей, під пахвами та трохи з правої сторони грудей. Капітан зазначає, що він вважав, що це виникло в результаті падіння зі сходинок, коли його права рука була на перилах.

Перебування моряка у тяжкому стані також підтверджується у електронній переписці капітана з судновласником (а. с. 166, т. 2), відповідно до якої капітан зазначає, що на його думку, боцман не може висадитися з судна, оскільки він знаходиться в поганій формі, як раніше зазначалося, він не може встати зі свого ліжка без допомоги двох осіб.

25 листопада 2014 року між Міжнародною федерацією працівників транспорту («МФПТ») та компанією «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» укладено спеціальну угоду, яка діє з 25 листопада 2014 року до 24 листопада 2017 року. Відповідно до статті 1 спеціальної угоди компанія зобов`язується імплементувати у договір найму моряка положення колективної угоди «Стандартний ЗВЕ 2014» (EPC TCC).

Згідно з розділом 18 (п. 18.2) компанія має право припинити найм моряка: б) якщо визнано, що моряк серйозно порушував виконання своїх трудових обов`язків у відповідності зі статтею 20.

Відповідно до розділу 20 (п.20.1) компанія може припинити найм моряка у зв`язку з грубим порушенням моряком покладених на нього обов`язків, яке веде до появи законного права на звільнення, враховуючи те, що компанія, де це можливо, перед звільненням письмово інформує моряка вказуючи на грубе порушення, яке стало причиною його звільнення.

Згідно розділу 25 (п.25.1) Колективної угоди: якщо моряк помирає з будь-якої причини під час найму у Компанії, включаючи смерть від природніх причин та смерть, що виникла під час подорожі на судно чи з судна, чи під час морської чи іншої небезпеки, компанія виплачуватиме суми, передбачені у додатку 4 визначеному бенефіціару та кожній дитині, що була на утриманні, до 4 (чотирьох) дітей, що не досягли 18 років.

Для цілей цього пункту моряка буде вважатися «найнятим у компанії» на строк поки застосовуються положення статей 21 та 22, у тому випадку, якщо смерть повністю викликана хворобою або травмою, що викликали припинення найму моряка у відповідності зі статтею 18.1 (б).

Згідно з додатком 4, сума компенсації за втрату життя безпосередньому найближчому родичу становить 102 308 доларів США за 2017 рік.

Відповідно до додатку № 1 до договору найму ОСОБА_2 визначив бенефіціаром свою жінку - ОСОБА_1 .

Відповідності до розділу 18 (п. 18.1) колективної угоди, найм припиняється при списанні із-за хвороби або травми, після медичного огляду відповідно до вимог статті 21.

Відповідно до розділу 21 (п. 21.3) колективної угоди моряк репатрійований та нездоровий у результаті хвороби чи травми матиме право на догляд (включаючи госпіталізацію) за кошти компанії: б) у випадку травми на стільки, на скільки медичний догляд потребується, чи до моменту коли зроблений медичний висновок до пункту 24.2 що стосується постійної втрати працездатності.

Позиція Верховного Суду

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 ЦПК України норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема у формі, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього закону, інших законів, міжнародних договорів України.Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами (частини перша, друга статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

При застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України (стаття 8 Закону України «Про міжнародне приватне право).

Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права (стаття 6 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (провадження № 1257гс21) вказано, що:

«у статті 5 Закону № 2709-IV розкрито суть автономії волі (lex voluntatis) як принципу міжнародного приватного права. Так, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (частина перша статті 5 цього Закону). Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 5 Закону № 2709-IV). Аналіз положень частини першої статті 32, статті 33 Закону № 2709-IV дозволяє дійти висновку, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину. Отже, у правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором сторонами права іноземної держави, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, як зміст правочину, так і його тлумачення визначаються іноземним правом, що сторони обрали за принципом автономії волі. У справі, що розглядається, між боржником-поручителем та Банком-кредитором склались приватноправові відносини за договором поруки, у яких наявний іноземний елемент (стороною договору є іноземна юридична особа). Пунктом 6.05 договору поруки сторони визначили право Англії таким, що підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі цього правочину. Визначаючи обсяг застосування права іноземної держави до правовідносин з іноземним елементом, законодавець у частині першій статті 6 Закону № 2709-IV передбачив, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Статтею 8 Закону № 2709-IV перебачено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави. Так, за приписами частини першої цієї статті вбачається обов`язок суду при застосуванні права іноземної держави встановити зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (частина друга статті 8 Закону № 2709-IV). Зважаючи на обов`язок суду застосовувати норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом змісту норм іноземного права здійснюється ex officio (за офіційним принципом). Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо. Такі правові висновки викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/1350/17 та від 16 вересня 2020 року у справі № 642/3886/18 за результатом розгляду справ з іноземним елементом, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступає при розгляді спірних кредиторських вимог нерезидента у цій справі. Положеннями частини третьої статті 8 Закону

№ 2709-IV сторонам надано повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Однак законодавцем не визначено негативних наслідків для сторін, якщо ними не буде надано таких документів. Отже, встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio, тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень. Диспозиція частини четвертої статті 8 Закону № 2709-IV є відсильною та для цілісного розуміння її змісту має одночасно застосовуватися з частинами першою та другою цієї статті. Неможливість встановлення судом, який вжив передбачені частинами першою, другою статті 8 цього Закону способи здобуття інформації, змісту норм права іноземної держави може бути підставою для застосування судом права України для забезпечення розгляду такої справи в розумні строки. Відтак ненадання учасником справи на вимогу суду витребуваних документів на підтвердження змісту норм права іноземної держави, на які він посилався у своїх доводах, не може бути самостійною підставою для настання передбаченого частиною четвертою статті 8 Закону № 2709-IV негативного наслідку у вигляді застосування до правовідносин з іноземним елементом відповідних норм права України, що регулюють спірні правовідносини, якщо судом не вживалися заходи, передбачені частинами першою та другою статті 8 Закону № 2709-IV».

Схожі висновки викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судув постанові від 19 травня 2021 року у справі № 501/1350/17 (провадження № 61-23196св19), на які є посилання в касаційній скарзі, і від яких Велика Палата Верховного Суду при розгляді зазначеної справи не відступила.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (стаття 52 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/1350/17 також зазначено, що:

«вибір законодавства для регламентації трудових відносин на транспорті, наприклад, на морському, зумовлює типова колізійна прив`язка - закон прапора; на річковому, повітряному - місця реєстрації судна; на автомобільному - особистий закон перевізника. Статтею 91 Конвенції Організації Об`єднаних Нації з морського права 1982 року, яка ратифікована Союзом Коморських островів 21 червня 1994 року та Україною - 03 червня 1999 року, передбачено, що кожна держава визначає умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на її території і права плавати під її прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Між державою і судном має існувати реальний зв`язок. Кожна держава видає відповідні документи суднам, яким вона надає право плавати під її прапором.

Оскільки суд зобов`язаний застосовувати норми іноземного права, то встановлення ним іноземного права здійснюється ex officio, суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: 1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; 2) використання експертних висновків; 3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; 4) офіційний запит через Міністерство юстиції; 5) отримання довідок через систему правової допомоги; 6) обмін правовою інформацією; 7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; 8) встановлення іноземного права сторонами тощо. Аналіз змісту консульських функцій відповідно до статті 5 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року свідчить, що консульські установи можуть надавати інформацію про іноземне право судам держави перебування. Тому якщо суду необхідно з`ясувати дані про право певної країни, він може звернутися до консульської установи іноземної держави, консульський округ якої охоплює територію юрисдикції суду. У тому випадку, якщо консульська установа відповідної держави на території країни відсутня, суд може звернутися до дипломатичного представництва. Окрім того, суди України можуть звертатися до української дипломатичної чи консульської установи закордоном або до Міністерства закордонних справ з метою з`ясування змісту іноземного права. Зміст права може встановлюватися не тільки судом, але й сторонами, які зацікавлені в застосуванні даного права. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Якщо зміст норм права іншої держави, незважаючи на вжиті з цією метою заходи, в розумні строки не з`ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

підстави позову пов`язані з подіями щодо травмування чоловіка позивача під час роботи на морському судніYELLOW RAY № 9276250, яке має прапор держави Ліберія і зареєстроване у порту Монровія, та його смерті на території російської федерації після виписки з нейрохірургічного відділення міської лікарні № 1 м. Новоросійська;

суди встановили, що відповідно до пункту 26 договору найму моряка від 23 січня 2017 року, на підставі якого був працевлаштований ОСОБА_2 , зазначено, що: «договір повинен регулюватися та інтерпретуватися відповідно до законодавства держави прапора суден, на борту якого найнятий Моряк»; згідно з договором найму моряка від 23 січня 2017 року, стороною договору є компанія Ventnor Navigation ink. Договір найму моряка, відповідно до позначення на печатці підписаний компанією West East Latvian Link LTD, яка діє, як в інтересах Ventnor Navigation ink, що має статус роботодавця, так і в інтересах Eastern Pacific Shipping LTD, яка має статус cудновласника;

суди не врахували, що у статті 5 вказаного Закону розкрито суть автономії волі (lex voluntatis) як принципу міжнародного приватного права, згідно з яким у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин; у правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором сторонами права іноземної держави, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, як зміст правочину, так і його тлумачення визначаються іноземним правом, що сторони обрали за принципом автономії волі;

суди не надали належної правової оцінки аргументам відповідача щодо вибору права, що підлягає застосуванню до спірних приватноправових відносин з іноземним елементом, не визначили права іноземної держави, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин згідно з колізійними нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», та не встановили змісту норм відповідного права;

суди не виконали обов`язок щодо застосування норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом та не врахували, що суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України лише тоді, коли зміст норм права іншої держави, незважаючи на вжиті з цією метою заходи, в розумні строки не з`ясовано;

суди помилково послались на застосування Конвенції 2006 року як частини національного законодавства України. Разом з тим підписані договір найму моряка від 23 січня 2017 року та колективний договір Міжнародної федерації працівників транспорту EPC TCC містять посилання на їх укладення на основі вказаної Конвенції, яка також ратифікована Республікою Ліберія, тому може бути застосована до спірних правовідносин як право іноземної держави.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок щодо застосування норм цивільного законодавства України у спірних правовідносинах, відповідно і щодо незаконності звільнення ОСОБА_2 , а також оцінки характеру взаємозв`язку між моряком і іноземними компаніями Ventnor Navigation ink, West East Latvian Link LTD та Eastern Pacific Shipping LTD відповідно до договору найму моряка від 23 січня 2017 року.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Оскільки встановлено підстави для скасування судових рішень в оскарженій частині, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (провадження № 1257гс21), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частиніухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, передати справу у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв?язку з цим підлягає поновленню виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі

№ 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400 402 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії «Eastern Рacific Shipping Pte. Ltd» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за смерть чоловіка у розмірі 102 308,00 дол. США та стягнення незаконних відрахувань коштів із суми заробітної плати її чоловіка у розмірі 1754,30 дол. США скасувати.

Передати справу № 522/13922/18 в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук