Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 522/14680/17

провадження № 61-5812св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство інфраструктури України,

треті особи: державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - професійна спілка «Солідарність»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Міністерства інфраструктури України та державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи: державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства інфраструктури України про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі.

Позов мотивований тим, що наказом Міністерства інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 83-О позивача звільнено з посади директора державного підприємства«Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ») відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з достроковим розірванням укладеного з ним контракту (пункт 1 наказу). Наказом Міністерства інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 84-О покладено виконання обов`язків директора ДП «МТП «Чорноморськ» з 05 серпня 2017 року на ОСОБА_2 , заступника директора ДП «МТП «Чорноморськ» (пункт 1 наказу).

Позивач не погоджувався зі своїм звільненням, вважав його незаконним, а накази Міністерства інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 83-О та від 04 серпня 2017 року № 84-О протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки з моменту укладення з Міністерством інфраструктури України контракту позивач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання та діяв чітко в межах наданих йому контрактом повноважень щодо управління підприємством, в оскаржуваному наказі № 83-О взагалі не зазначено конкретний пункт контракту - умову, яку порушив позивач, як керівник, Одеська обласна державна адміністрація не надала погодження на звільнення позивача з посади директора ДП «МТП «Чорноморськ».

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 серпня 2017 року, просив: визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04 серпня 2017 року № 83-О, визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України «Про виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 04 серпня 2017 року № 84-О, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства інфраструктури України «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 84-О» від 04 серпня 2017 року № 85-О, поновити позивача на посаді директора ДП «МТП «Чорноморськ», допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді директора ДП «МТП «Чорноморськ».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ДП «МТП «Чорноморськ» та ОСОБА_2 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04 серпня 2017 року № 83-О.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України «Про виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 04 серпня 2017 року № 84-О, з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства інфраструктури України «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 84-О» від 04 серпня 2017 року № 85-О.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «МТП «Чорноморськ».

Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь держави судовий збір в розмірі 1 920,00 грн.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП «МТП «Чорноморськ».

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджені факти неефективного використання, незбереження з боку позивача як керівника ДП «МТП «Чорноморськ» державного майна. Одеським окружним адміністративним судом встановлені обставини неправомірності дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Платинум Банк» Іраклієнка Юрія Петровича щодо невиконання платіжного доручення ДП «МТП «Чорноморськ» від 12 січня 2017 року (що спростовує позицію відповідача про існування факту неефективного використання та збереження державного майна). Судом першої інстанції були відхилені доводи відповідача Міністерства інфраструктури України стосовно того, що серед інших підстав для звільнення було враховано погіршення економічних показників діяльності підприємства та невиконання фінансових планів підприємства з огляду на те, що вказані обставини не були зазначені у якості підстави для розірвання контракту та передбачені іншим пунктом контракту, посилання на який при винесенні оскаржуваного наказу здійснено не було, у зв`язку із чим суд зазначив, що вказані обставини не входять в предмет доказування. 31 березня 2017 року Міністерство інфраструктури України звернулось до Одеської обласної державної адміністрації з листом за № 1442/10/14-17 щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «МТП «Чорноморськ». З пояснень представника відповідача Міністерства інфраструктури України було встановлено, що вказаний лист було отримано Одеською обласною державною адміністрацією 06 квітня 2017 року. У відповідь 11 квітня 2017 року Одеська обласна державна адміністрація листом за № 2078/02-35/01/2093 повідомила, що з метою об`єктивного розгляду пропозицій щодо звільнення ОСОБА_1 за вказаною статтею просить додатково надати матеріали та обґрунтування щодо неефективного використання державного майна та невиконання керівником зазначених умов контракту. Після надання відповідних матеріалів обласна державна адміністрація повернеться до розгляду порушеного питання. Суд першої інстанції зауважив, що лист Одеської обласної державної адміністрації від 11 квітня 2017 року за № 2078/02-35/01/2093 є мотивованою відмовою та свідчить про відсутність погодження Одеської обласної державної адміністрації на звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «МТП «Чорноморськ». Матеріалами справи жодним чином не підтверджується, а відповідачем не надано доказів, які б підтвердили наявність належної процедури звільнення та видання наказу про звільнення позивача із займаної посади директора ДП «МТП «Чорноморськ».

У серпні 2017 року ДП «МТП «Чорноморськ» подало апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року.

У вересні 2017 року Міністерство інфраструктури України подало апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року прийнято від ОСОБА_1 відмову від позову до Міністерства інфраструктури України, треті особи: ДП «МТП «Чорноморськ», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, треті особи: ДП «МТП «Чорноморськ», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі закрито.

У липні 2020 року ОСОБА_3 , дружина позивача, подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року закрито.

У січні 2021 року професійна спілка «Солідарність» (далі - ПС «Солідарність») подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року, в якій просила рішення суду першої інстанції змінити шляхом включення до мотивувальної частини рішення посилань на норми Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в контексті необхідності отримання обов`язкової згоди ПС «Солідарність» та інших професійних спілок ДП «МТП «Чорноморськ» на звільнення ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПС «Солідарність» задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року скасовано.

Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ» залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, яке відбулось 01 квітня 2021 року, з пояснень ОСОБА_1 та представника ДП «МТП «Чорноморськ» було з`ясовано, що при розгляді справи Апеляційним судом Одеської області 20 жовтня 2017 року була розглянута лише заява ОСОБА_1 про відмову від позову, яка була подана його представником за довіреністю Воробйовим А. В., а подана раніше заява про залишення позову без розгляду взагалі не розглядалася та по ній не було винесено жодного процесуального рішення. Апеляційні скарги ДП «МТП «Чорноморськ» та Міністерства інфраструктури України також не розглядалися судом по суті, так як судом апеляційної інстанції була прийнята та задоволена заява про відмову від позову та провадження по справі було закрито. Таким чином, в умовах відсутності позивача в судовому засіданні, його реальне волевиявлення не було встановлено, а процесуальні наслідки поданої раніше заяви про залишення позову без розгляду судом не визначались.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ДП «МТП «Чорноморськ», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року залишити без змін і закрити провадження за апеляційною скаргою ПС «Солідарність» у вказаній справі.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, Міністерство інфраструктури України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року залишити без змін і закрити апеляційне провадження у вказаній справі.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ДП «МТП «Чорноморськ», витребувано її із Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України.

31 травня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 03 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 31 серпня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

В касаційній скарзі ДП «МТП «Чорноморськ» посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладеному в ухвалі Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 905/2065/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 814/218/14 та від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не встановив, які саме права, свободи, інтереси та обов`язки ПС «Солідарність»порушено під час розгляду індивідуального трудового спору.

В касаційній скарзі Міністерство інфраструктури України посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України,зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц, в ухвалах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 757/21408/17-ц, від 19 листопада 2018 року у справі № 753/23587/16-ц, від 14 січня 2019 року у справі № 1805/4363/2012 та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своєї компетенції, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції від 20 жовтня 2017 року, порушив вимоги статей 34 256 352 374 388 409 ЦПК України. ПС «Солідарність» пропустила строк на апеляційне оскарження, оскільки звернулася з апеляційною скаргою більше ніж через 3 роки 4 місяці після прийняття рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання Міністерство інфраструктури України про закриття провадження та не закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПС «Солідарність». Суд апеляційної інстанції не встановив обставини, які б вказували на наявність у ПС «Солідарність» правового зв`язку зі стороною спору.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ»у якому зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим. Просив закрити касаційне провадження.

У червні 2021 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу Міністерства інфраструктури Україниу якому зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

У червні 2021 року ПС «Солідарність» надіслала надіслав відзив на касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України у якому зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим. Просила закрити касаційне провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що наказом Міністерства інфраструктури України «Про призначення ОСОБА_1 » від 25 грудня 2015 року № 244-О позивача призначено з 25 грудня 2015 року директором ДП «Іллічівський морський торговельний порт» на умовах контракту строком з 25 грудня 2015 року до 24 грудня 2018 року включно, як такого, що є переможцем конкурсного відбору (т. 1 а. с. 14).

Наказом Міністерства інфраструктури України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04 серпня 2017 року № 83-О звільнено ОСОБА_1 з посади директора ДП «МТП «Чорноморськ» відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з достроковим розірванням укладеного з ним контракту із посиланням на підпункт «й» пункту 30 контракту (т. 1 а. с. 9).

Наказом Міністерства інфраструктури України «Про виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 04 серпня 2017 року № 84-О покладено виконання обов`язків директора ДП «МТП «Чорноморськ» з 05 серпня 2017 року на ОСОБА_2 , заступника директора ДП «МТП «Чорноморськ» (т. 1 а. с. 11).

Наказом Міністерства інфраструктури України «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 84-О» від 04 серпня 2017 року № 85-О внесено зміни до наказу Міністерства інфраструктури України «Про виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 04 серпня 2017 року № 84-О - у пункті 1 наказу Міністерства інфраструктури України від 04 серпня 2017 року № 84-О «Про виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» слово «економіки» замінено словом «розвитку».

Зі змісту оскаржуваного наказу від 04 серпня 2017 року № 83-О вбачається, що підставами для звільнення позивача є: пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України, підпункт «й» пункту 30 контракту, службова записка начальника Управління економічного розвитку від 19 грудня 2016 року № 995/11/18-16 та від 16 січня 2017 року № 28/11/18-17, лист Міністерства інфраструктури України від 31 березня 2017 року № 1442/10/14-17 та лист Одеської обласної державної адміністрації від 11 квітня 2017 року № 2078/02-35/01-2093.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

За рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справ та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень (пункт 8 частини першої цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Положеннями частини першої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З матеріалів справи відомо, що ПС «Солідарність» 06 січня 2021 року подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року, в якій просила залучити ПС «Солідарність» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2017 року змінити шляхом включення до мотивувальної частини рішення посилань на норми Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в контексті необхідності отримання обов`язкової згоди ПС «Солідарність» та інших професійних спілок ДП «МТП «Чорноморськ» на звільнення ОСОБА_1 .

З вказаного вбачається, що ПС «Солідарність» не була учасником справи у суді першої інстанції.

Особа має право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права на оскарження судового рішення є факт вирішення судовим актом питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків цієї особи.

Питання про те чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав свобод інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що: «у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, постанова Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17).

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

У оскаржуваній постанові апеляційний суд зазначив, що оскільки спір в справі безпосередньо стосується трудових прав та інтересів працівника, профспілкова організація мала право на подання апеляційної скарги до суду з метою перевірки рішення суду першої інстанції про поновлення працівника на посаді.

Разом з тим, апеляційний суд не обґрунтував, яким чином впливає на права або інтереси професійної спілки рішення суду першої інстанції, яким поновлено працівника на роботі. При цьому жодних обов`язків на професійну спілку рішенням суду першої інстанції не покладено.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для перегляду рішення суду першої інстанції по суті та скасування ухвали Апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року про прийняття відмови позивача від позову і закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для направлення справи на новий розгляд.

За таких обставин касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржена постанова апеляційного суду скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства інфраструктури України та державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук