Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 522/15037/15-ц

провадження № 61-2180 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2019 року у складі судді Бондара В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що 04 жовтня 2016 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист у справі № 522/15037/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та неї на користь публічного акціонерного товариства «Порто-Франко» (далі - ПАТ «Порто-Франко») заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2011 року у розмірі 259 763 грн 59 коп. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року було змінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - з ПАТ «Порто-франко» на правонаступника - ОСОБА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. від 26 липня 2018 року було відкрито виконавче провадження про стягнення вказаної заборгованості з ОСОБА_3 . Постановою приватного виконавця від 26 липня 2018 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. від 11 жовтня 2018 року здійснено опис майна боржника та накладено арешт на нього, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно зі звітом про вартість майна товарної біржи «Профі-Т» вартість вищевказаної квартири становить 455 993 грн, звіт отриманий приватним виконавцем 20 грудня 2018 року.

14 лютого 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, що належить на праві приватної власності боржнику - ОСОБА_3 . Крім того, 14 лютого 2019 року приватний виконавець направив на адресу державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») заявку на реалізацію арештованого майна боржника шляхом проведення електронних торгів. З`ясувавши, що коштів на рахунках боржника недостатньо, приватний виконавець почав процедуру звернення стягнення на єдине належне боржнику майно - квартиру АДРЕСА_1 .

14 березня 2019 року вона отримала лист ДП «Сетам» про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, а саме вищевказаної квартири, яка належить її чоловіку - ОСОБА_3 .

У порушення положень статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» вона не була повідомлена про оцінку вартості майна, у спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватний виконавець не отримав дозволу органу опіки та піклування на виселення малолітньої дитини, у них відсутнє інше житло. На спірну квартиру накладено арешт судовим рішенням у межах розгляду кримінального провадження № 22014000000000515 за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України, працівниками ПАТ «Порто-Франко».

Таким чином, вищевказані порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про незаконність проведених електронних торгів з реалізації майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 . Вона на підставі нотаріально посвідченої довіреності представляє інтереси ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним звіт про оцінку майна - квартири АДРЕСА_1 ; визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. щодо призначення електронних торгів на 20 березня 2019 року та дотримання порядку реалізації арештованого майна боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого Приморським районними судом м. Одеси від 04 жовтня 2016 року у справі № 522/15037/15-ц; зобов`язати приватного виконавця усунути вказані порушення; визнати недійсним призначення електронних торгів на 20 березня 2019 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2019 року провадження у справі у частині вимог щодо визнання недійсним звіту про оцінку майна - квартири АДРЕСА_1 , закрито.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. залишено без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської областіє законними та обґрунтованими, підстав для визнання їх неправомірними не встановлено, з дня винесення приватним виконавцем постанови про арешт майна боржника минуло більше 10 днів, пропозиції щодо вартості майна до нього від сторін виконавчого провадження не надходило, тому було призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості спірної квартири.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання дій приватного виконавця неправомірними. ОСОБА_1 надала приватному виконавцю заяву про зміну місця проживання, а саме на будинок АДРЕСА_2 . Таким чином, місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її матері - ОСОБА_1 , унаслідок чого безпідставним є посилання заявника на незаконність виселення малолітньої дитини зі спірної квартири, оскільки вона проживає за іншою адресою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/15037/15-ц з Приморського районного суду м. Одеси.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що приватним виконавцем незаконно накладено арешт на спірну квартиру, не з`ясовано питання щодо наявності іншого житла для малолітньої дитини, яка зареєстрована у спірній квартирі. Відсутній дозвіл органу опіки і піклування на реалізацію житла, в якому зареєстрована малолітня дитина. Оцінка арештованої приватним виконавцем квартири проведена з порушенням положень статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено про оцінку, чим позбавлено останню права на її оскарження. Крім того, на спірну квартиру накладено арешт судовим рішенням у межах розгляду кримінального провадження № 22014000000000515 за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України, вчинених працівниками ПАТ «Порто-Франко».

Крім того, існує мораторій на звернення стягнення на майно, яким забезпечено кредит в іноземній валюті, що є єдиним житлом боржника.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 жовтня 2016 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист у справі № 522/15037/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Порто-Франко» заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2011 року у розмірі 259 763 грн 59 коп.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року було змінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - з ПАТ «Порто-франко» на правонаступника - ОСОБА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. від 26 липня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 56863748 про стягнення вказаної заборгованості з ОСОБА_3 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. від 26 липня 2018 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. здійснено запити до банківських установ з метою отримання інформації про залишки коштів на рахунках та інформації щодо договорів ОСОБА_3 про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком та накладення арешту на кошти боржника.

На рахунок боржника - ОСОБА_3 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України», було накладено арешт у розмірі 293 000 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. від 08 жовтня 2018 року накладено арешт на грошові кошти усіх видів на всіх рахунках боржника ОСОБА_3 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. від 11 жовтня 2018 року здійснено опис майна боржника та накладено арешт на його майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 .

11 жовтня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. направляв сторонам виконавчого провадження, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 лист, відповідно до якого було повідомлено про накладений арешт на квартиру та роз`яснено про можливість досягти згоди щодо вартості майна.

16 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені з метою отримання письмового висновку з питань оцінки ринкової вартості арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі звітом про вартість майна товарної біржи «Профі-Т» вартість вищевказаної квартири становить 455 993 грн, звіт отриманий приватним виконавцем 20 грудня 2018 року.

14 лютого 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, що належить на праві приватної власності боржнику - ОСОБА_3

14 лютого 2019 року приватний виконавець направив ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

ОСОБА_1 оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської областіу виконавчому провадженні № 56863748, відкритому щодо ОСОБА_3, про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором.

У статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у разі оскарження дій приватного, державного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177 апп 18), від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470 апп 18) та від 05 червня 2019 року у справі № 676/5081/16-ц (провадження № 14-547 цс 18).

Суди фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, у порушення вищевказаних положень закону не з`ясували, чи є ОСОБА_1 стороною виконавчого провадження, в якому оскаржує дії приватного виконавця, оскільки постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. від 26 липня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 56863748 про стягнення вказаної заборгованості лише з ОСОБА_3 , при тому, що рішенням суду кредитну заборгованість стягнуто і з ОСОБА_1 . Від встановлення цих обставин залежить вирішення питання щодо юрисдикції, на що також посилався ОСОБА_2 у заяві про залишення скарги без розгляду (а.с. 294-297, т. 2).

Крім того, суди у порушення положень частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» не перевірили доводів заявника про те, що на квартиру АДРЕСА_1 , яку приватним виконавцем 14 лютого 2019 року виставлено на реалізацію на електронних торгах, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року у справі № 761/2817/15 накладено арешт. Про вищевказані обставини ОСОБА_1 вказувала, як у скарзі на дії приватного виконавця (а.с. 2-9, т. 1), так і в апеляційній скарзі (а.с. 32-37, т. 2), проте судами жодної правової оцінки цим обставинам не надано.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справина новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк