Постанова

Іменем України

17 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 522/15140/19

провадження № 61-17889св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20 травня 2019 року № 305-к його звільнено з посади першого заступника начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, а саме у зв`язку із застосуванням сили по відношенню до ОСОБА_3 при виконанні службових обов`язків.

Вважав, що вказаний наказ від 20 травня 2019 року № 305-к є незаконним, прийнятим за відсутності в його діях грубого порушення трудових обов`язків, на підставі підроблених доказів, без проведення належного службового розслідування з метою встановлення обставин.

Звільняючи його із зазначеної посади, голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, послався на вимогу Профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби, що не передбачено частиною першою статті 41, статтею 43 КЗпП України.

У зв`язку з наведеним просив скасувати наказ про його звільнення із поновленням його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом.

Визнано протиправним та скасовано наказ від 20 травня 2019 року № 305-К, виданий головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті в перший робочий день.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з 23 травня 2019 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 травня 2019 року до 20 січня 2020 року включно, без утримання податків й інших обов`язкових платежів у розмірі 212 157,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з 23 травня 2019 року та в частині стягнення з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць (червнень 2019 року) в розмірі 23 1440,40 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що:

- надані відповідачем документи не містять беззаперечних доказів допущення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудового законодавства, оскільки ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_3 про застосування до нього з боку ОСОБА_1 фізичної сили, які ОСОБА_1 заперечив. Лист Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27 травня 2019 року № 36/1-8140 не містить даних щодо встановлення факту застосування з боку ОСОБА_1 до ОСОБА_3 фізичної сили із посиланням на докази;

- у протоколі позачергового засідання профспілкового комітету профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 02 травня 2019 року вказано, що при розгляді заяви ОСОБА_3 встановлено, що членам профкому відомо про багато випадків порушення норм етичної поведінки та приниження професійної та людської гідності, висловлення погроз дисциплінарними стягненнями, у тому числі звільнення, безпідставних позбавлень премії першим заступником начальника Одеської регіональної служби Гривою М. Я. відносно підлеглих працівників служби. Зазначені висновки профспілкового комітету профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті є упередженими по відношенню до позивача, оскільки такі висновки не містять конкретних прізвищ працівників служби, конкретних дат, обставин цих подій та наслідків неправомірної поведінки позивача;

- наказ про звільнення позивача винесений виключно на підставі заяви ОСОБА_3 , обставини і факти, які зазначені в ній, не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим у діях позивача відсутній проступок, який можна кваліфікувати як одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Відповідач не надав пояснення стосовно того, чи є конфлікт між позивачем та ОСОБА_3 одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, так як при вивченні посадової інструкції ОСОБА_1 та норм чинного законодавства не вбачається рівнозначність одноразового грубого порушення трудової дисципліни з порушенням трудової дисципліни;

- тому звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті задоволено частково, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 січня 2020 року скасовано.

Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- наявними в матеріалах справи службовою запискою ОСОБА_3 від 24 квітня 2019 року, його заявою від 24 квітня 2019 року до Профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби та заявою до Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області реєстраційний номер 8140 від 24 квітня 2019 року, доповідною запискою начальника Одеської регіональної служби від 25 квітня 2019 року, свідченнями опитаних судом свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується, що ОСОБА_1 , який займав посаду першого заступника начальника державного органу Одеської регіональної служби, 24 квітня 2019 року о 08 год 50 хв. у приміщенні Одеської регіональної служби, в робочий час ударив в обличчя підлеглого ОСОБА_3 , який є посадовою особою Одеської регіональної служби;

- апеляційний суд зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду за відсутності поважних причин, а тому суд першої інстанції необгрунтовано поновив такий строк;

- узагальнюючи висновки, суд апеляційної інстанції вказав, що підставою для відмови у задоволенні позову є саме недоведеність позовних вимог, оскільки позивач вчинив одноразове грубе порушення та не надав доказів на підтвердження того, що ним не вчинено такого порушення, відповідач же дотримався усіх вимог трудового законодавства при звільненні позивача і надав відповідні докази на підтвердження своїх заперечень.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник ОСОБА_1 зазначає, що:

- законність звільнення та обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається лише на роботодавця;

- наказ про звільнення позивача не містить чітко сформульованого конкретного одноразового грубого порушення трудових обов`язків і мотивів, у чому саме воно полягає та обставин, що свідчать про винну поведінку працівника, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання наказу про звільнення незаконним;

- позивач стверджує, що будь-якої фізичної сили до підлеглого не застосовував. Докази, на підставі яких суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, є такими, що не встановлюють вини і винних дій позивача. Апеляційний суд залишив поза увагою і не надав оцінки іншим доказам, які спростовують законність звільнення та вказують на упереджене ставлення керівництва і профспілки до позивача, неприязне відношення ОСОБА_3 до позивача, як до керівника, в тому числі з приводу позбавлення останнього премії. Водночас злагоджені дії ОСОБА_3 , керівництва і профспілки були направлені на звільнення позивача будь-яким способом з метою звільнення добросовісного і вимогливого керівника, який їм заважав;

- з наказу про звільнення позивача і матеріалів справи не вбачається встановлення Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів обґрунтованих і беззаперечних обставин, які б свідчили про встановлення вини позивача і допущення ним проступку, який можна кваліфікувати як одноразове грубе порушення трудових обов`язків, за яке наступає відповідальність у вигляді звільнення;

- апеляційний суд помилково врахував показання свідка ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_3 ні при зверненні до поліції, ні до профспілки не заявляв про свідка і очевидця події застосування до нього фізичної сили;

- констатуючи, що позивач порушив свої трудові обов`язки, апеляційний суд послався на посадову інструкцію, від підпису якої він відмовився з підстав надання копії інструкції, але суд зробив висновок про те, що позивач із нею ознайомився, не посилаючись на будь-які докази. У свою чергу, про обізнаність позивача зі своїми трудовими обов`язками може свідчити тільки його особистий підпис під особовою інструкцією;

- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою і не надав належної оцінки тому, що нібито застосування фізичної сили з боку позивача до ОСОБА_3 сталося у неробочий час з 08 год 50 хв. до 08 год 55 хв. Робочий день начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті починається з 09 год 00 хв., що в тому числі було підтверджено свідками.

Короткий зміст відзивів

У лютому 2021 року до Верховного Суду від Держпродспоживслужби надійшов відзив, у якому її представник просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказує, що 23 квітня 2019 року позивач відмовився від ознайомлення з посадовою інструкцією першого заступника начальника Одеської регіональної служби, що затверджена головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. У зв`язку з відмовою позивача від ознайомлення з посадовою інструкцією 23 квітня 2019 заступником начальника служби Яковлевим О. В. завідувачем сектору кадрової роботи апарату управління служби ОСОБА_3 та головним фахівцем-аудитором Одеської регіональної служби Касьяненко А. П. був складений відповідний акт. Коли позивачу стало відомо, що був складений відповідний акт, він зайшов до кабінету сектору кадрової роботи служби та почав нецензурно висловлюватись до завідувача сектору кадрової роботи ОСОБА_3 , погрожуючи фізичною розправою, після чого позивач застосував до ОСОБА_3 фізичну силу, а саме вдарив його рукою в обличчя, чим грубо порушив Загальні правила етичної поведінки та допустив одноразове грубе порушення як перший заступник керівника. звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

У лютому 2021 року до Верховного Суду від Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач вчинив одноразове грубе порушення трудової дисципліни, за що законно був звільнений.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема в ній зазначено про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та вказано, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 681/695/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 205/6984/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 753/437/16-ц, від 09 квітня 2020 року у справі № 398/3547/16, від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 401/1391/17-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 553/1875/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 27 січня 2007 року № 10-к ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (т. 1, а. с. 17).

23 квітня 2019 року у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з посадовою інструкцією першого заступника начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті заступником начальника служби ОСОБА_5 , завідувачем сектору кадрової роботи апарату управління служби ОСОБА_3 та головним фахівцем-аудитором Одеської регіональної служби Касьяненко А. П. був складений відповідний акт (т. 1, а. с. 72, 73).

24 квітня 2019 року завідувач сектору кадрової роботи апарату управління Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ОСОБА_3 звернувся до начальника Одеської регіональної служби, Профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби та Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з відповідними заявами, посилаючись на те, що 24 квітня 2019 року о 08:50 год він перебував на своєму робочому місці (кабінет сектору кадрової роботи в приміщенні служби), коли до нього в кабінет зайшов перший заступник начальника Служби ОСОБА_1 і почав нецензурно висловлюватись на його адресу, принижувати його як людину та працівника Служби, що нижчий за посадою, виказувати йому погрози фізичною розправою, після чого застосував до нього фізичну силу, а саме - вдарив рукою в обличчя. Підставою для вищенаведеної поведінки ОСОБА_1 та вчинення ним відносно нього насильницьких дій вважає складання ним за участі інших працівників Служби 23 квітня 2019 року акту про відмову від ознайомлення з посадовою інструкцією першого заступника начальника Служби. На нецензурні висловлювання, погрози та приниження він відповідав з дотриманням правил етичної поведінки, але після застосування до нього ОСОБА_1 фізичної сили та з метою припинення подібних дій з його боку та самозахисту був змушений примусити його покинути приміщення сектору кадрової роботи (т. 1, а. с. 74-75, 77, 78, 79-80).

25 квітня 2019 року з приводу зазначених обставин до голови Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернувся начальник Одеської регіональної служби з доповідною запискою за №195 (т. 1, а. с. 164-165).

02 травня 2019 року відбулося позачергове засідання Профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби з приводу розгляду заяви завідувача сектору кадрової роботи апарату управління служби Столяренка І. А. від 24 квітня 2019 року, на якому було прийнято рішення про звернення до голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з вимогою розірвати трудовий договір з першим заступником начальника Одеської регіональної служби Гривою М. Я., оскільки в ході розгляду заяви ОСОБА_3 від 24 квітня 2019 року викладені в ній факти знайшли своє підтвердження, встановлено, що членам профкому відомо про багато випадків порушення норм етичної поведінки та приниження професійної та людської гідності, висловлювання погроз дисциплінарними стягненнями, у тому числі звільненням, безпідставних позбавлень премії позивачем відносно підлеглих працівників служби. 02 травня 2019 року відповідна вимога була направлена Профспілкою первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби Голові Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (т. 1, а. с. 171-173, т. 2,

а. с. 3-5).

10 травня 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист за №24.3-6/2954-19 від голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому зазначалося, що до Держпродспоживслужби надійшла доповідна записка ОСОБА_6 начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті від 25 квітня 2019 року № 195 щодо застосування ним фізичної сили відносно ОСОБА_3 , завідувача сектору кадрової роботи при виконанні службових обов`язків та щодо його відмови від ознайомлення та підписання посадової інструкції. ОСОБА_1 було запропоновано терміново до 14 травня 2019 року в паперовому вигляді та на

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 надати пояснення щодо обставин (причин) скоєння проступку (т. 1, а. с. 35).

13 травня 2019 року за допомогою поштового зв`язку ОСОБА_1 повідомив голову Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, що з квітня 2019 року начальник Одеської регіональної служби Сологуб І. Г. намагається штучно створити конфліктну ситуацію між ним - його першим заступником та посадовими особами сектору кадрової роботи апарату управління Одеської регіональної служби. На його думку, метою цього конфлікту є дестабілізація нормальної щоденної роботи управління Одеської регіональної служби шляхом використання окремих членів колективу в якості інструмента його приниження, як службовця та людини, розпалювання конфліктів між ними, дискредитації його професійних якостей перед іншими підлеглими. Одночасно ОСОБА_1 поінформував про те, що перебуває на лікарняному і повідомить про вихід на роботу після закінчення лікування (т. 1, а. с. 38).

23 травня 2019 року ОСОБА_1 на адресу голови Держпродспоживслужби ОСОБА_7 була направлена службова записка з поясненнями (т. 1, а. с. 40-41).

27 травня 2019 року листом за №36/1-8140 Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, повідомлено ОСОБА_3 , що викладені у його заяві обставини не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення, з громадянином ОСОБА_1 проведена робота профілактичного характеру про недопустимість порушення чинного законодавства (т. 1, а. с. 84).

Наказом Держпродспоживслужби від 20 травня 2019 № 305-к позивача ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті за одноразове грубе порушення трудових обов`язків згідно із пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України (т. 1, а. с. 147-148).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 203/1079/20

(провадження № 61-6706св21) зазначено, що «важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Частинами першою, третьою статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством».

Апеляційний суд установив, що згідно із підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія цього закону поширюється на працівників Одеської регіональної служби.

За статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Відповідно до Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджених Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 27 червня 2018 року, посадові особи під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), запобігати виникненню конфліктів.

Згідно з пунктом 15 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Одеської Регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затверджених 04 грудня 2013 року (далі - Правила) та є додатком до колективного договору Одеської регіональної служби від 04 грудня 2013 року, з якими ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис, працівники Одеської регіональної служби зобов`язані крім іншого, не допускати порушення прав і свобод людини і громадянина.

Працівники служби мають право на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці, соціальний і правовий захист відповідно до їх статусу, захист законних прав та інтересів у вищестоящих державних органах (пункт 17 Правил).

Відповідно до пункту 1.4. посадової інструкції першого заступника начальника Одеської Регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (далі - посадова інструкція) ОСОБА_1 від 01 жовтня 2010 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис 11 жовтня 2010 року, перший заступник начальника служби у своїй роботі керується, крім іншого Конституцією України, законами України.

Перший заступник начальника служби несе персональну відповідальність за виконання внутрішнього трудового розпорядку (пункт 4 посадової інструкції ОСОБА_1 від 01 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що ОСОБА_1 звертався до адміністративного суду до відповідачів з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу від 20 травня 2019 року № 305-К про його звільнення, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 420/3650/19). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року, яка набрала законну силу, закрито провадження у справі № 420/3650/19. Зазначена ухвала мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

У справі, що переглядається, апеляційний суд установив, що службовою запискою ОСОБА_3 від 24 квітня 2019 року, заявою від 24 квітня 2019 року до Профспілки первинної профспілкової організації Одеської регіональної служби, заявою до Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області реєстраційний від 24 квітня 2019 року, доповідною запискою начальника Одеської регіональної служби від 25 квітня 2019 року, свідченнями опитаних судом свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджено факт, що ОСОБА_1 , який займав посаду першого заступника начальника державного органу Одеської регіональної служби, 24 квітня 2019 року у приміщенні Одеської регіональної служби в робочий час ударив в обличчя підлеглого ОСОБА_3 , який є посадовою особою Одеської регіональної служби.

Таким чином, установивши, що з боку позивача мало місце одноразове грубе порушення трудових обов`язків, яке полягало у недотриманні загальновизнаних етичних норм поведінки і проявилося у застосуванні фізичної сили до підлеглого,

суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про законність звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Аргумент касаційної скарги про помилкове врахування судом апеляційної інстанції показань свідка ОСОБА_4 зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що інцидент між позивачем і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стався в позаробочий час, а тому не може кваліфікуватись як дисциплінарний проступок, є неприйнятними, оскільки описаний вище факт мав місце на робочому місці і під час виконання названими особами трудових обов'язків.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно вказав, що позивач був фактично ознайомлений із посадовою інструкцією від 01 квітня 2019 року, на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду не впливають і висновків суду не спростовують, оскільки обов`язок позивача дотримуватись правил етичної поведінки визначений в інших зазначених вище нормативних і локальних правових актах.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 203/1079/20 (провадження № 61-6706св21)колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар