Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 522/16378/16-ц

провадження № 61-29179св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради», Товариство з обмеженою відповідальністю «Терракс ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінветс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2017 року в складі судді Бойчука А. Ю. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Сегери С. М., Кононенко Н. А., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» (далі - КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс ЛТД» (далі - ТОВ «Терракс ЛТД»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінветс» (далі - ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінветс») про визнання незаконним та скасування запису про реєстрацію права власності та визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 квітня 2005 року між ним та ТОВ «Терракс ЛТД» було укладено договір комісії № 86 на будівництво об`єкта нерухомості. За умовами вказаного договору ТОВ «Терракс ЛТД» зобов`язалося за плату та за рахунок, у тому числі ОСОБА_1 , здійснити від свого імені всі фактичні та юридичні дії (правочини), необхідні для будівництва об`єкта нерухомості - сімейно-оздоровчого комплексу цілорічної дії, розташованого у прибережній зоні в АДРЕСА_1 (далі - комплекс) з метою передання у власність ОСОБА_1 частини зазначеного об`єкту - апартаментів № 102 , загальною площею 109,8 кв. м, розташованих на першому поверсі зазначеного сімейно-оздоровчого комплексу.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним договором комісії виконав у повному обсязі, сплативши ТОВ «Терракс ЛТД» 293 447,44 грн.

04 листопада 2011 року КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» зареєструвало право власності на об`єкт незавершеного будівництва сімейно-оздоровчого комплексу за ТОВ «Терракс ЛТД».

Оскільки ТОВ «Терракс ЛТД» під час реєстрації права на об`єкт незавершеного будівництва не повідомив державному реєстратору про наявність майнових прав ОСОБА_1 як сторони правочину договору комісії та приховав від позивача обставину щодо реєстрації за собою права на об`єкт незавершеного будівництва, позивач вважав ці підстави достатніми для визнання незаконним та скасування запису про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Терракс ЛТД».

Уклавши з ТОВ «Терракс ЛТД» договір комісії та виконавши свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів у строки і розмірі, зазначені у договорі, ОСОБА_1 вважає, що придбав майнові права на об`єкт нерухомості, став співвласником нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва.

Підставами для визнання недійсним договору іпотеки об`єкта незавершеного будівництва, укладеного між ТОВ «Терракс ЛТД» та ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінветс» 17 липня 2014 року, позивач вважає передачу в іпотеку нерухомого майна, у якому у нього є майнові права та співвласником якого він є, без його згоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що майнові права ОСОБА_1 на апартаменти, що є предметом договору комісії, не вважаються речовими правами, а також не вважаються правом власності, оскільки об`єкта (апартаментів) юридично не існує, а тому порушень прав позивача на час його реєстрації не допущено.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, суди виходили з того, що до іпотекодержателя, яким є ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінветс», перейшли всі права та обов`язки забудовника ТОВ «Терракс ЛТД», у тому числі і щодо надання у власність позивачу ОСОБА_1 апартаментів після завершення будівництва. У разі звернення стягнення на іпотечне майно, до нового власника збудованої споруди або об`єкта незавершеного будівництва переходять права і обов`язки забудовника щодо третіх осіб - покупців, а тому права позивача укладеним договором іпотеки також не порушуються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги від 14 вересня 2017 року, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що суди не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, частину другу статті 5 та частину третю статті 6 Закону України «Про іпотеку».

ТОВ «Терракс ЛТД» під час укладання оспорюваного договору іпотеки не мало можливості документально підтвердити право на набуте ним у власність спірне нерухоме майно у майбутньому.

Суди не надали правової оцінки тій обставині, що іпотекодавець не повідомив іпотекодержателя про наявність майнових прав позивача на предмет іпотеки, що виключає передачу в іпотеку цього об`єкта одноособово ТОВ «Терракс ЛТД» за відсутності згоди позивача.

Після заміни одного із суддів колегії, апеляційний суд не розпочав розгляд справи спочатку, чим порушив норми процесуального права.

При вирішенні справи суди не врахували висновки Верховного Суду України у подібних правовідносинах щодо застосування норм матеріального права.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року на адресу суду від ТОВ «Терракс ЛТД» надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 . У заперечені відповідачем зазначено, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України23 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У листопаді 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла заява представника заявника про відмову від касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди встановили, що рішенням Одеської міської ради № 5848-Vвід 14 квітня 2010 року ТОВ «Терракс ЛТД» передано у довгострокову оренду строком на 25 років, у тому числі на 5 років для завершення будівництва, земельну ділянку площею 3,14 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для завершення будівництва сімейно-оздоровчого комплексу із земель, які раніше були надані ВАТ «Чорноморський регіональний центр туризму». Рішенням Одеської міської ради від 08 квітня 2011 року № 620-V були внесені зміни в рішення № 5848-Vвід 14 квітня 2010 року в частині уточнення адреси земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво сімейно-оздоровчого комплексу, а саме: АДРЕСА_1» змінено на « АДРЕСА_1».

11 квітня 2005 року між ТОВ «Терракс ЛТД» (комісіонером) та ОСОБА_1 було укладено договір комісії № 86, відповідно до якого комісіонер зобов`язувався за плату, в тому числі за рахунок комітента ОСОБА_1 , здійснити усі фактичні та юридичні дії, необхідні для будівництва об`єкта нерухомості сімейно - оздоровчого комплексу цілорічної дії. Зазначений договір було укладено з метою передачі у власність комітенту частини вказаного об`єкта нерухомості, а саме апартаментів за будівельним № 102 загальною площею 109,8 кв. м, розташованих на 1 поверсі 20-ти поверхової секції сімейно - оздоровчого комплексу, за що комітент сплачує комісіонеру комісійну плату, що складає 0,5 % від загальної ціни договору.

ТОВ «Терракс ЛТД» є замовником будівництва сімейно-оздоровчого комплексу за вказаною адресою та виступає комісіонером за укладеним договором комісії.

17 липня 2014 року вказаний об`єкт незавершеного будівництва - сімейно-оздоровчий комплекс передано в іпотеку ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінветс».

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Зазначена норма не містить жодних обмежень щодо сфери застосування договорів комісії.

Згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» «майнові права» можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття З вказаного Закону). Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Для правильного вирішення цієї справи має значення факт створення об`єкта нерухомості та введення його в експлуатацію, оскільки лише після цього позивач отримає речові права на виготовлену (створену) річ у вигляді апартаментів, у зв`язку з чим твердження позивача про те, що він є співвласником нерухомого майна, є помилковим.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що майнове право, що є предметом договору комісії, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права. У зв`язку із чим, у позивача виникає майнове (зобов`язальне) право вимагати від ТОВ «Терракс ЛТД» надання (передачі) йому речі після її створення, і це право відповідачами не оспорюється та не порушується.

Реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за забудовником ТОВ «Терракс ЛТД» не виключає у майбутньому, після завершення будівництва та введення до експлуатації об`єкта будівництва, набуття права власності позивачем на його окрему складову об`єкта будівництва - апартаментів.

При цьому реєстраційні дії КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» вчинено відповідно до вимог чинного законодавства України та на підставі належних документів.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги щодо незаконності реєстрації прав власності на об`єкт незавершеного будівництва є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів касаційної скарги про визнання недійсним договору іпотеки, колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суди встановили, що 17 липня 2014 року між ТОВ «Терракс ЛТД» та ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінветс» було укладено договір іпотеки об`єкта незавершеного будівництва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г. О.

Згідно зі статтею 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Суди встановили, що предметом іпотеки в цій справі є не майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а безпосередньо зареєстрований відповідно до встановленого на той час порядку об`єкт незавершеного будівництва в цілому.

Враховуючи, що в іпотеку було передано не майнові права, а безпосередньо об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який було зареєстровано за ТОВ «Терракс ЛТД», згода позивача ОСОБА_1 на передачу в іпотеку незавершеного будівництвом сімейно-оздоровчого комплексу в цьому випадку не вимагається.

Позивач ототожнюючи майнові права на об`єкт нерухомості (апартаментів) та право власності на об`єкт незавершеного будівництва, помилково вважає, що при укладенні іпотечного договору об`єкта незавершеного будівництва було порушено його права.

Твердження позивача про ігнорування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року в справі № 6-168цс12, від 12 червня 2013 року в справі № 6-45цс13, від 18 березня 2015 року в справі № 6-250цс14, від 25 травня 2016 року в справі № 6-503цс16, є помилковими, оскільки такі висновки стосуються інших за своєю суттю правовідносин.

Доводи касаційної скарги щодо невиконання апеляційним судом вимог статті 159 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) про розгляд справи спочатку у разі заміни одного із суддів під час судового розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки такі порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому відповідно до вимог частини третьої статті 309 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року, що діяла на час розгляду справи) не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель