№ 522/17940/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 522/17940/17

провадження № 61-42393св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеський державний аграрний університет,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеського державного аграрного університету про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та індексації заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що вона працювала в Одеському державному аграрному університеті з 01 вересня 2004 року. 01 вересня 2007 року була переведена на посаду асистента кафедри нормальної та паталогічної анатомії Одеського державного аграрного університету на підставі контракту № 28 від 01 вересня 2007 року. Контракт був укладений на 3 роки, та неодноразово переукладався. Проте наказом від 28 серпня 2017 року її звільнено у зв`язку із закінченням дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2017 року.

Позивач вказувала, що оскільки вона була прийнята на роботу відповідачем у 2007 році, та з нею декілька разів переукладено трудовий договір (остання посада асистент кафедри акушерства та хірургії Одеського державного аграрного університету), і це відбулося під час дії Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 05 серпня 1993 року № 293, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 1993 року за № 104, тому вважає, що між нею та відповідачем виникли безстрокові трудові відносини, а тому відповідач не мав права звільняти її з посади за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Крім того вважала, що контракт укладався терміном на 3 роки та неодноразово продовжувався (автоматично відповідно до пункту 6.2. контракту), тому після його переукладення у 2016 році він мав діяти 3 роки, тобто до 2019 року.

Оскільки у 2017 році відповідач індексацію заробітної плати не провів, тому вважає за необхідне стягнути на її користь суму індексації заробітної плати, та відповідно до положення абзацу 2 статті 117 КЗпП України в незалежності від вирішення питання про поновлення на роботі стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на вказане та остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила поновити її на посаді асистента кафедри акушерства та хірургії Одеського державного аграрного університету з 31 серпня 2017 року; стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та неповного розрахунку, а також стягнути несплачену індексацію заробітної плати у розмірі 186,93 грн, посилаючись на незаконність звільнення 31 серпня 2017 року відповідно до частини 2 статті 36 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачку правомірно було звільнено з посади асистента кафедри акушерства і хірургії, у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, тому вимоги щодо поновлення її на посаді асистента кафедри акушерства та хірургії Одеського державного аграрного університету з 31 серпня 2017 року і стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають. При звільненні ОСОБА_1 на підставі наказу № 68-ВК від 28 серпня 2017 року, з нею було проведено повний розрахунок із заробітної плати та інших виплат, що передбачені законодавством України. Сума індексації в серпні 2017 року була нарахована та виплачена із розрахунку відпрацьованого часу за цей місяць.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким поновити її на посаді асистента кафедри хірургії, акушерства та хвороб дрібних тварин Одеського державного аграрного університету, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона була прийнята відповідачем на роботу у 2004 році та з нею декілька разів переукладено трудовий договір. Це відбулося під час дії Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 05 серпня 1993 року № 293, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 1993 року за № 104, а тому між нею та відповідачем виникли безстрокові трудові відносини і він не мав права звільняти її з посади за пунктом 2 статті 36 КЗпП України. Також відповідно до пункту 6.2 контракту повідомлення про її звільнення з займаної посади мало відбутися за 2 місяці до її звільнення, що не було виконано відповідачем. Крім того, конкурс на заміщення вакантної посади науково-педагогічного працівника оголошується не пізніше ніж через 2 місяці після набуття нею статусу вакантної, а в порядку обрання за конкурсом, не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії трудового договору (контракту) з науково-педагогічним працівником, проте в даному випадку конкурс був оголошений після її звільнення та у зв`язку із переведенням на цю посаду іншої особи, що перебувала у декретній відпустці.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У січні 2019 року до касаційного суду надійшов відзив Одеського державного аграрного університету на касаційну скаргу, у якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що судами вірно встановлені обставини правомірності переукладення контракту на нові терміни та дотримання відповідачем пункту 6.2 умов контракту №28 від 01 вересня 2007 року, а також проведення звільнення ОСОБА_1 31 серпня 2017 року у відповідності до норм діючого трудового законодавства України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 522/17940/17 з Приморського районного суду м. Одеси.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 вересня 2007 року між Одеським державним аграрним університетом та ОСОБА_1 укладено контракт № 28 з науково-педагогічним працівником Одеського державного аграрного університету про призначення на посаду асистента кафедри нормальної та паталогічної анатомії Одеського державного аграрного університету.

Відповідно до пункту 6.2 контракту визначено, що він припиняє дію за закінченням строку. При цьому керівник закладу освіти та працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може переходити в договір на невизначений строк відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), коли жодна із сторін не поставила питання про його припинення та статті 39-1 КЗпП України. Якщо в цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.

Відповідно до пункту 6.10 контракту визначено, що він набуває чинності з часу його підписання сторонами та діє до 31 серпня 2010 року.

Наказом № 66-ВК від 03 вересня 2007 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2007 року переведена на посаду асистента кафедри нормальної та паталогічної анатомії Одеського державного аграрного університету за контрактом, про що свідчить копія трудової книжки.

22 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ректора Одеського державного аграрного університету, в якій просила продовжити термін роботи на посаді асистента кафедри нормальної і паталогічної анатомії та патофізіології з 01 вересня 2010 року за контрактом на 2010-2011 навчальний рік до 31 серпня 2011 року.

Відповідно до витягу з наказу № 72-ВК від 01 вересня 2010 року з 01 вересня 2010 року продовжено термін дії контракту з ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри нормальної і паталогічної анатомії та патофізіології по 31 серпня 2011 року.

29 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ректора Одеського державного аграрного університету, в якій просила продовжити термін дії контракту на посаді асистента кафедри нормальної і паталогічної анатомії та патофізіології з 01 вересня 2011 року до 31 серпня 2012 року.

Відповідно до витягу з наказу № 74-ВК від 01 вересня 2011 року з 01 вересня 2011 року продовжено термін дії контракту з ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри нормальної і паталогічної анатомії та патофізіології по 31 серпня 2012 року.

31 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до В.о. ректора Одеського державного аграрного університету, в якій просила продовжити термін дії контракту на посаді асистента кафедри нормальної і паталогічної анатомії та патофізіології з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року.

Відповідно до витягу з наказу № 67-ВК від 01 вересня 2012 року з 01 вересня 2012 року продовжено термін дії контракту з ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри нормальної і паталогічної анатомії та патофізіології по 31 серпня 2013 року.

30 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до ректора Одеського державного аграрного університету, в якій просила перевести її з 02 вересня 2013 року на кафедру акушерства і хірургії та продовжити термін дії контракту на посаду асистента кафедри акушерства і хірургії з 01 вересня 2013 року по 30 серпня 2014 року.

Відповідно до витягу з наказу № 73-ВК від 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 асистента кафедри нормальної і паталогічної анатомії та патофізіології з 01 вересня 2013 року переведено на посаду асистента кафедри акушерства і хірургії з продовженням контракту по 31 серпня 2014 року.

Наказом № 60-ВК від 15 липня 2014 року ОСОБА_1 асистенту кафедри акушерства і хірургії оголошено догану за порушення пункту 2.20; пунктів 6.3.1. - 6.3.5. «Положення про кредитно-модульну систему організації і контролю навчального процесу в ОДАУ».

01 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ректора Одеського державного аграрного університету, в якій просила продовжити термін дії контракту на посаді асистента кафедри акушерства і хірургії з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року.

Відповідно до витягу з наказу № 72-ВК від 01 вересня 2014 року продовжено термін дії контракту з ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри акушерства і хірургії по 31 серпня 2015 року.

Наказом № 89-ВК від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 асистенту кафедри акушерства і хірургії за порушення Правил внутрішнього розпорядку ОДАУ оголошено догану.

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ректора Одеського державного аграрного університету, в якій просила продовжити термін дії контракту на посаді асистента кафедри акушерства і хірургії з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

Відповідно до витягу з наказу № 72-ВК від 01 вересня 2015 року продовжено термін дії контракту з ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри акушерства і хірургії по 31 серпня 2016 року.

Наказом № 57-ВК від 13 липня 2016 року ОСОБА_1 асистенту кафедри акушерства і хірургії за неналежне виконання посадових обов`язків статті 147 КЗпП України оголошено догану.

29 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ректора Одеського державного аграрного університету, в якій просила продовжити термін дії контракту на посаді асистента кафедри акушерства і хірургії з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 рік.

Відповідно до витягу з наказу № 78-ВК від 26 серпня 2016 року продовжено термін дії контракту з ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри акушерства і хірургії по 31 серпня 2017 року.

28 липня 2017 року при розподілі педагогічного навантаження, за рішенням кафедри акушерства і хірургії, з ОСОБА_1 не рекомендовано продовження контракту на новий термін (протокол № 10 від 28 липня 2017 року) та визнано дії асистента ОСОБА_1 негідним статусу науково-педагогічного працівника вищої школи за наслідками розгляду доповідної записки декана факультету та заяви студентки.

Відповідно до наказу № 68-ВК від 28 серпня 2017 року, ОСОБА_1 31 серпня 2017 року звільнено з посади асистента кафедри акушерства і хірургії у зв`язку із закінченням дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України та проведено повний розрахунок по 31 липня 2017 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору (частина третя статті 54 Закону України «Про освіту»).

Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Згідно з пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» (далі - постанова № 170) контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця (пункт 10 постанови № 170).

Згідно зі статтею 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Проте зайняття посади на визначений термін за строковими трудовими договорами на підставі конкурсного відбору не може вважатися трудовим договором, що укладений на невизначений строк відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України або статті 39-1 КЗпП України, коли жодна із сторін не поставила питання про його припинення.

Пунктом 2 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Останній день роботи за контрактом є днем закінчення його терміну, тобто у даному випадку 31 серпня 2017 року.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачку правомірно звільнено з посади асистента кафедри акушерства і хірургії, у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, так як ОСОБА_1 заяву про продовження терміну дії контракту не подавала.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що контракт укладався терміном на 3 роки та неодноразово продовжувався, а тому мав діяти 3 роки, тобто до 2019 року, спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2016 року остання просила продовжити термін дії контракту на посаді асистента кафедри акушерства і хірургії з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.

Безпідставними є посилання касаційної скарги на пункт 6.6 Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 05 серпня 1993 року № 293, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 1993 року за № 104, оскільки останній втратив чинність до настання трудових відносин ОСОБА_1 з відповідачем, а саме 15 липня 2003 року на підставі наказу Міністерства освіти і науки № 744 від 24 грудня 2002 року.

Аргументи касаційної скарги про те, що укладений з нею контракт в силу приписів частини першої статті 39-1 КЗпП України є продовженим на невизначений час та набув статусу безстрокового трудового договору, не заслуговують на увагу, оскільки з позивачем було укладено трудовий договір на визначений контрактом строк та припинення трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відповідає закону. Продовження строку дії контракту не дає підстав вважати, що він набуває статусу безстрокового трудового договору.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов