Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/18467/16-ц

провадження № 61-233св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що в 2011 році між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 в усній формі був укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки «HUMMER», модель Н3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого він отримав у власність вищевказаний автомобіль, сплативши ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35 000,00 доларів США, що по курсу 24,81 грн за 01 долар США стоном на 28 липня 2016 року складає 868 350,00 грн. На підтвердження договору купівлі-продажу автомобіля та отримання грошей ОСОБА_2 написала розписку та передала ОСОБА_1 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В березні 2013 року ОСОБА_1 передав у користування ОСОБА_3 зазначений автомобіль, яким до грудня 2015 року ОСОБА_4 безкоштовно користувався. В грудні 2015 року за вимогою

ОСОБА_1 ОСОБА_3 повернув йому автомобіль разом з ключами від автомобіля та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. В лютому

2016 року працівники поліції вилучили у ОСОБА_1 зазначений автомобіль як такий, що перебуває під арештом згідно з заявою ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволодів його майном, а саме шляхом обману та зловживання довірою і підробивши документи зняв з обліку для реалізації спірний автомобіль і переоформив його на себе, чим причинив ОСОБА_1 шкоду у великих розмірах.

ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого на ім?я ОСОБА_3 на автомобіль марки «HUMMER», модель Н3, тип універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , чорного кольору, 2006 року випуску;

- визнати право власності ОСОБА_1 на автомобіль марки «HUMMER», модель Н3, тип універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , чорного кольору, 2006 року випуску.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_3 на автомобіль марки «HUMMER», модель Н3, тип універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , чорного кольору, 2006 року випуску.

Визнано право власності ОСОБА_1 на автомобіль марки «HUMMER», модель Н3, тип універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , чорного кольору, 2006 року випуску.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним та скасовуючи свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та визнання право власності за ОСОБА_1 на спірний автомобіль, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволодів майном ОСОБА_1 , а саме шляхом обману та зловживання довірою, при цьому посилався на статі 204 392 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами не було укладено належним чином посвідченого договору купівлі-продажу автомобіля, позивачем право власності на спірний транспортний засіб за наданою розпискою не набуто, а тому позивач не є власником спірного майна, у зв?язку із чим його позов із застосуванням статті 392 ЦК України, не може бути задоволено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області

від 13 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що обов?язковість письмової форми договору купівлі-продажу автомобіля ЦК України не визначена, а тому висновок апеляційного суду про відсутність між сторонами договірних відносин є неправильним. Апеляційним судом не взято до уваги аргументи заявника щодо заволодіння відповідачем спірним автомобілем шахрайським шляхом.

Доводи інших учасників справи

27 червня 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.

У березні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

У 2011 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в усній формі був укладений договір купівлі-продажу автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки «HUMMER», модель Н3, тип універсал-В номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , чорного кольору, 2006 року випуску. Згідно цього договору ОСОБА_1 отримав вищевказаний автомобіль, сплативши ОСОБА_2 суму в розмірі 35 000,00 доларів США, що по курсу 24,81 грн за 01 долар США станом на 28 липня 2016 року складає 868 350,00 грн.

На підтвердження договору купівлі-продажу автомобіля «HUMMER» та отримання грошей ОСОБА_2 написала розписку та передала ОСОБА_1 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Після укладання договору купівлі-продажу автомобіля «HUMMER» в усній формі, ОСОБА_1 перегнав автомобіль до місця свого проживання і вважав його своєю власністю, встановив сигналізацію, робив ремонт автомобіля за власний рахунок.

В березні 2013 року ОСОБА_1 передав у користування ОСОБА_3 автомобіль «HUMMER», яким ОСОБА_4 безкоштовно користувався до грудня 2015 року.

В період користування автомобілем ОСОБА_4 , ремонт спірного автомобіля робив ОСОБА_1 .

У грудні 2015 року за вимогою позивача, ОСОБА_3 повернув автомобіль «HUMMER» - ОСОБА_1 разом з ключами від автомобіля та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Проте, в лютому 2016 року працівники поліції вилучили у ОСОБА_1 зазначений автомобіль «HUMMER» як такий, що перебуває під арештом згідно з заявою ОСОБА_3

ОСОБА_1 16 лютого 2016 року звернувся з заявою до прокуратури Одеської області про заволодіння ОСОБА_3 шахрайським шляхом належним йому автомобілем на підставі частини третьої статті 190 КК України. Ця заява

18 лютого 2016 року була внесена до ЄРДР, що підтверджує витяг з кримінального провадження № 42016160000000092.

Згідно висновку № 2098/01 судово-почеркознавчої експертизи від 31 травня 2016 року, «Підписи від імені ОСОБА_2 у наданій на експертизу заяві (про зняття з обліку для реалізації автомобілю «HUMMER», реєстраційний номер НОМЕР_1 ) № НОМЕР_5 від 26 червня 2013 року, розміщені на лицьовій стороні документу в графах «Зміст заяви перевірив(ла) ОСОБА_2 », «Здав» та «Отримав», виконані не самою ОСОБА_2 а іншою особою (особами). Досліджувані підписи виконані з наслідуванням підпису (підписами) ОСОБА_2 шляхом попереднього тренування з відпрацюванням стереотипу підпису

ОСОБА_2 ».

Позивачем письмова форма договору купівлі-продажу спірного автомобіля не дотримана, право власності на автомобіль не реєстровано.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами не було укладено належним чином посвідченого договору купівлі-продажу автомобіля, позивачем право власності на спірний транспортний засіб за наданою розпискою не набуто, а тому позивач не є власником спірного майна, у зв?язку із чим його позов із застосуванням статті 392 ЦК України, не може бути задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність).

Згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком № 1200 Оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держпродспоживслужбі бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України викладеним в постанові від 16 грудня 2016 року в справі № 6-688цс15.

Таким чином, вказаними вище нормативно-правовими актами визначені певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання договорів купівлі-продажу транспортних засобів, зокрема власник, який бажає продати автомобіль, повинен зняти автомобіль з реєстрації для продажу, а новий власник в передбачені законом строки зареєструвати за собою даний автомобіль, надавши документи, підтверджуючі придбання автомобіля, чіткий перелік яких визначено цими нормативно-правовими актами.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, що позивач, який вважає себе власником вказаного транспортного засобу, жодних заходів для його реєстрації за собою не вживав. При цьому видана розписка не охоплюється переліком документів, які подає особа для реєстрації транспортного засобу і не є доказом купівлі-продажу автомобіля.

За таких обставин, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив відсутність між сторонами правовідносин купівлі-продажу, а тому і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не враховано, що відносини купівлі-продажу регулюються ЦК України в якому відсутня вказівка на необхідність реєстрації договору купівлі-продажу рухомого майна є безпідставними, оскільки договори купівлі-продажу транспортних засобів здійснюються з дотриманням спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку № 1200 та Порядку № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04,

від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Одеської області

від 13 грудня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун