№ 522/1853/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08квітня 2020 року

м. Київ

справа № 522/1853/17

провадження № 61-16916св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (співвідповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

співвідповідач за зустрічним позовом- ОСОБА_3 ,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу IIПрикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 05 серпня 1989 року до 18 серпня 2016 року.

За час шлюбу ними набуто майно, яке підлягає поділу.

Посилаючись на відсутність між сторонами домовленості про порядок поділу майна, позивач ОСОБА_1 , уточнивши у подальшому позовні вимоги, просив суд поділити майно подружжя між ним і ОСОБА_2 та в порядку поділу майна: визнати за ним право власності на садовий будинок загальною площею 53,8 кв.м та на земельну ділянку площею 0,40 га кадастровий номер 5121085400:01:001:1508, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Проведено розподіл майна, що є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок загальною площею 53,8 кв.м, житловою 21,6 кв.м, та земельну ділянку площею 0,040 га, кадастровий номер 5121085400:01:001:1508, розташовані по АДРЕСА_1 в садовому товаристві « Антарктика », садового масиву «Алтестівський», Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Право власності ОСОБА_1 на садовий будинок та земельну ділянку площею 0,040 га, кадастровий номер 5121085400:01:001:1508, розташовані по АДРЕСА_1 в садовому товаристві « Антарктика », садового масиву «Алтестівський», Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області, було зареєстровано у березні 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,040 га, кадастровий номер 5121085400601:001:1508, та садовий будинок, розташовані по АДРЕСА_1 в садовому товаристві « Антарктика », садового масиву «Алтестівський», Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2017 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя призначено до судового розгляду.

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_2 - адвокат Паншин Д. Д. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування у власність нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно.

На обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спільним майном подружжя є лише транспортний засіб. Щодо спірного садового будинку та земельної ділянки, на якій будинок розташований, то такі не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності. ОСОБА_1 незаконно здійснив відчуження належного позивачу ОСОБА_2 нерухомого майна та належного подружжю автомобіля.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача за зустрічним позовом просив: в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 кошти в сумі 129 750,00 грн в рахунок грошової компенсації вартості Ѕ частки спільного майна - транспортного засобу автомобіля марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , що відчужений ОСОБА_1 без її згоди; визнати недійсними укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договори купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені 23 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А. за реєстровими номерами 49 та 50 відповідно; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 5121085400601:001:1508 та садовий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане нерухоме майно; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл подружнього майна відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування у власність нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовів суд виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Паншин Д. Д. подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Паншина Д. Д. задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ транспортного засобу як майна подружжя задоволено частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки у транспортному засобі як спільному майні подружжя задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 129 750,00 грн грошової компенсації вартості Ѕ частки спільного майна - транспортного засобу автомобіля марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , що був об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відчужений ОСОБА_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки та садового будинку як спільного майна подружжя відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння з визнанням права власності на нерухоме майно задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та повернуто у володіння власника ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,040 га, кадастровий номер 5121085400601:001:1508, цільового призначення «для індивідуального садівництва», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 20 лютого 2002 року Холоднобалківською сільською радою, зареєстрованого у Холоднобалківській сільській раді у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 836.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та повернуто у володіння власника ОСОБА_2 садовий будинок в цілому, що складається з одного будинку літ. «А» загальною площею 53,8 кв.м, навісу літ. «Б», літньої кухні літ. «В», цистерни - І, огородження № 1-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 згідно Свідоцтва про право власності на садовий будинок, серія НОМЕР_5, виданого 06 квітня 2009 року виконавчим комітетом Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області на підставі рішення виконавчого комітету Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 26 березня 2009 року № 28.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна земельної ділянки та садового будинку відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 129 750,00 грн грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобіля, апеляційний суд виходив з того, що транспортний засіб придбано на підставі договору купівлі-продажу від 03 лютого 2011 року, тобто право власності на транспортний засіб набуто за час шлюбу і він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Оскільки автомобіль було відчужено ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 , з нього на користь останньої підлягає стягненню компенсація вартості Ѕ частки вказаного транспортного засобу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки та садового будинку як спільного майна подружжя та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, апеляційний суд виходив з того, що спірний садовий будинок було побудовано до укладення шлюбу між сторонами і його набуто у власність безоплатно членом садового товариства ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 26 березня 2009 року № 28. Відповідно, вказаний об`єкт нерухомого майна є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та, як наслідок, поділу як майно подружжя не підлягає.

Також суд зазначив, що спірна земельна ділянка набута у власність ОСОБА_2 у 2002 році також безоплатно в порядку приватизації, а тому є її особистою приватною власністю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна земельної ділянки та садового будинку, апеляційний суд виходив з того, що у цьому разі правильним і достатнім способом захисту порушеного права власності ОСОБА_2 є витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб 05 серпня 1989 року, який рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року в справі № 758/5712/16-ц розірвано.

Автомобіль марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , було придбано 03 лютого 2011 року та зареєстровано на ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки від 19 січня 2018 року № 31/15-12аз Регіонального сервісного центру в Одеській області Міністерства внутрішніх справ України транспортний засіб - автомобіль марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , за реєстраційним номером НОМЕР_2 був зареєстрований 03 лютого 2011 року в територіальному сервісному центрі № 8047 м. Києва на ім`я ОСОБА_1 , 1968 року народження. 22 листопада 2017 року в територіальному сервісному центрі № 8046 м. Києва була здійснена перереєстрація транспортного засобу - автомобіля марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , за реєстраційним номером НОМЕР_2 внаслідок його відчуження ОСОБА_1 .

Згідно Звіту про незалежну оцінку автомобіля марки «Citroen C4 Pikasso», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (рами) НОМЕР_1 , складеного 10 лютого 2017 року оцінювачем - ТОВ «Делфи Групп» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України від 21 листопада 2016 року № 915/16), ринкова вартість автомобіля марки «Citroen C4 Pikasso», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (рами) НОМЕР_1 , складає 259 500,00 грн.

Рішенням Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 12 липня 2001 року № 363 «Про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення садівництва» на підставі статей 17 57 Земельного кодексу України 1990 року передано у приватну власність безкоштовно громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,04 га, розміщену на території сільської ради (Алтестівський масив садівниче товариство Антарктика») для ведення індивідуального садівництва з видачею ОСОБА_2 . Державного акту на право приватної власності на землю.

20 лютого 2002 року Холоднобалківською сільською радою було видано ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку, зареєстрований у Холоднобалківській сільській раді у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 836.

Встановлено, що садовий будинок, який розміщений по АДРЕСА_1 в садовому товаристві садового масиву « АДРЕСА_1 , побудований у 1983 році, тобто до укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області «Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна» від 26 березня 2009 року № 28/2009-ВК на підставі пункту 10 частини «Б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 1.7 тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на садовий будинок з надвірними спорудами, який розміщений по АДРЕСА_1 в садовому товаристві садового масиву «Алтестівський» Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області.

06 квітня 2009 року на підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на садовий будинок, який розміщений по АДРЕСА_2

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2017 року проведено розподіл майна, що є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок загальною площею 53,8 кв.м, житловою 21,6 кв.м, та земельну ділянку площею 0,040 га, кадастровий номер 5121085400:01:001:1508, розташовані по АДРЕСА_3

Право власності ОСОБА_1 на садовий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 5121085400:01:001:1508, розташовані по АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Антарктика», садового масиву «Алтестівський», Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області було зареєстровано у березні 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,040 га, кадастровий номер 5121085400601:001:1508, та садовий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Антарктика», садового масиву «Алтестівський», Холоднобалківської сільської ради, Біляївського району, Одеської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Встановлено, що під час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобіль «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказане рухоме майно було оформлено на ОСОБА_1 .

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 129 750,00 грн грошової компенсації вартості Ѕ частки спільного майна -автомобіля марки «Citroen C4 Pikasso», 2010 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , що був об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , та відчужений останнім, апеляційний суд виходив з того, що транспортний засіб придбано на підставі договору купівлі продажу від 03 лютого 2011 року, тобто право власності на транспортний засіб набуто за час шлюбу.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що вищезазначений транспортний засіб є спільним майном подружжя й підлягає поділу. Оскільки ОСОБА_1 розпорядився автомобілем на власний розсуд проти волі іншого з подружжя та без згоди ОСОБА_2 , то вона має право на грошову компенсацію Ѕ частки вартості спірного транспортного засобу.

При цьому висновки апеляційного суду в цій частині позовних вимог у повній мірі узгоджуються з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постанові від 08 квітня 2015 року у справі № 6-7цс15 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), за якими суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості майна, відчуженого не в інтересах сім`ї.

Разом із тим, слід ураховувати, що доказів відчуження автомобіля в інтересах сім`ї суду не надані.

Також встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року шлюб між сторонами розірвано, спільне господарство подружжя не веде з березня 2016 року.Тобто на час продажу спірного автомобіля шлюбні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були вже припинені.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості Ѕ частки відчуженого ним автомобіля 129 750,00 грн, апеляційний суд вірно виходив із ринкової вартості автомобіля марки «Citroen C4 Pikasso», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (рами) НОМЕР_1 на момент розгляду справи.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,040 га, кадастровий номер 5121085400601:001:1508, належала ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 20 лютого 2002 року Холоднобалківською сільською радою, зареєстрованого у Холоднобалківській сільській раді у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 836.

Вказаний акт було видано на підставі рішення Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 12 липня 2001 року № 363 «Про передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення садівництва», яким відповідно до статей 17 57 Земельного кодексу України 1990 року передано у приватну власність безкоштовно громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,04 га, розміщену на території сільської ради (Алтестівський масив садівниче товариство Антарктика») для ведення індивідуального садівництва.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, апеляційний суд правильно виходив із того, що вказаний об`єкт нерухомого майна був набутий ОСОБА_2 у власність хоча і за час шлюбу, але внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її користуванні, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не підлягає розподілу.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ садового будинку як спільного майна подружжя та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, апеляційний суд вірно виходив з того, що обставини набуття права власності ОСОБА_2 на садовий будинок у період шлюбу не відносять дане нерухоме майно до об`єкту права спільної сумісної власності подружжя, оскільки приватна власність на садовий будинок була оформлена ОСОБА_2 безоплатно на підставі рішення від 26 березня 2009 року № 28/2009-ВК виконавчого комітету Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області «Про видачу свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна».

Встановлено, що спірний садовий будинок побудовано у 1983 році, на той час сторони не перебували в зареєстрованому шлюбу, ОСОБА_1 участі у його будівництві не приймав. Садовий будинок знаходиться в садовому товаристві, членом якого була ОСОБА_2 , доказів членства у вказаному товаристві ОСОБА_1 судам не надано.

Та обставина, що свідоцтво про право власності на садовий будинок ОСОБА_2 отримала 26 березня 2009 року, тобто у період шлюбу, не відносить дане нерухоме майно до об`єкту права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки майно існувало до шлюбу, обліковувалося у садовому товаристві за членом товариства ОСОБА_2 , приватна власність на садовий будинок була оформлена в порядку безоплатної передачі. Доказів того, що садовий будинок з часу його побудови суттєво змінився за рахунок спільної праці та коштів подружжя, судам не надано.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що спірне майно у вигляді земельної ділянки та садового будинку є спільною власністю подружжя і підлягає розподілу, є безпідставними.

Як наслідок, ОСОБА_3 є особою, яка придбала спірні земельну ділянку та садовий будинок за відплатним договором у ОСОБА_1 , як особи, яка не мала права на їх відчуження.

Власник має право вимагати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Передбачений статтею 387 ЦК України віндикаційний позов - це вимога про витребування майна з чужого володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника про витребування і повернення майна, при якому позивач повинен доказати факт існування права власності. Незаконне володіння - це володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом (п.3 ч.1 ст.388 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником спірних садового будинку та земельної ділянки, на якій садовий будинок розташований. Дане нерухоме майно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відтак, ОСОБА_1 не мав суб`єктивного права на його відчуження.

При таких обставинах, оскільки обставини справи вказують на те, що зазначене нерухоме майно у ОСОБА_2 вибуло не з її волі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність у останньої права витребувати майно від ОСОБА_3 в порядку статті 387, пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При вирішенні справи апеляційний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалене апеляційним судом з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія постанови Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 рокубула зупинена ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило