№ 522/18609/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 522/18609/19

провадження № 61-13950св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ректор Одеської Національної музичної академії ім. А. В. Нежданової Олійник Олександр Леонідович ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової (далі - Одеська національна музична академія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ректор Одеської національної музичної академії Олійник О. Л. , про поновлення на роботі та стягнення компенсації у розмірі середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що на підставі контракту від 02 червня 2017 року, укладеного між нею та Одеською національною музичною академією, вона працювала на посаді декана вокально-хорового факультету Одеської національної музичної академії. Цей контракт було укладено строком до 01 червня 2022 року.

У зв`язку із реорганізацією факультетів, проведеною в Одеській національній музичній академії, посаду декана вокально-хорового факультету було ліквідовано. Внаслідок цього 14 червня 2019 року її було переведено на посаду декана факультету заочної та магістерської підготовки до проходження конкурсу на зайняття вказаної посади.

ОСОБА_1 зазначала, що її звільнено на тій підставі, що вона не пройшла за конкурсним відбором на посаду декана факультету заочної та магістерської підготовки. Також до вересня 2019 року вона мала паралельно ставку доцента кафедри соціального співу та працювала за сумісництвом, з якої була звільнена з підстав прийняття співробітника на постійній підставі.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає своє звільнення з посади декана факультету заочної та магістерської підготовки незаконним, оскільки їй не було запропоновано переведення на іншу вакантну посаду в Одеській національній музичній академії, не було надано попередньої згоди профспілковою організацією на її звільнення, а строк дії контракту, укладеного між нею та Одеською національною музичною академією від 02 червня 2017 року, на час її звільнення продовжував діяти.

Ураховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, на підставі статей 42 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді декана факультету заочної та магістерської підготовки в Одеській національній музичній академії; стягнути з Одеської національної музичної академії на її користь компенсацію у розмірі середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року, з урахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що наказом Одеської національної музичній академії від 14 червня 2019 року № 77 о/с ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посади декана вокально-хорового факультету, яку вона обіймала на підставі строкового трудового контракту, переведено на новостворену посаду декана заочної та магістерської підготовки з 14 червня 2019 року до обрання за конкурсом. Дії адміністрації Одеської національної музичної академії щодо повідомлення про її звільнення 14 червня 2019 року та наказ про переведення її на новостворену посаду вона не оскаржувала.

За результатами проведення конкурсу ОСОБА_1 не пройшла за конкурсом на заміщення посади декана факультету заочної та магістерської підготовки, тому рішенням Вченої ради Одеської національної музичної академії, оформленим протоколом від 16 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 було звільнено за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору) як таку, що не пройшла за конкурсом на заміщення посади декана факультету заочної та магістерської підготовки, про що 17 жовтня 2019 року ректором Одеської національної музичній академії Олійник О. Л. видано наказ за № 140 о/с.

Норми трудового законодавства та спеціальні норми, які регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема обіймання посад науково-педагогічних працівників виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Оскільки відповідно до наказу Одеської національної музичної академії від 14 червня 2019 року № 77 о/с ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади декана вокально-хорового факультету, яку вона обіймала, переведено на новостворену посаду декана заочної та магістерської підготовки з 14 червня 2019 року до обрання за конкурсом, який відбувся за її участі, то за таких обставин строк дії трудового договору з нею закінчився, а отже, Одеська національна музична академія мала право припинити трудовий договір з ОСОБА_1

ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації і попередня згода профспілки на її звільнення не потрібна. Таким чином, Одеською національною музичною академією було дотримано порядок звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статей 42 49-2 КЗпП України до спірних правовідносин.

Також ОСОБА_1 вважає, що реорганізація в Одеській національній музичній академії була здійснена штучно, з метою створення умов для її звільнення, проходження конкурсу суттєво погіршувало її становище за попередніми умовами трудового договору (контракту), який був чинний.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ректор Одеської національної музичної академії Олійник О. Л. зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від Одеської національної музичної академії не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У жовтні 2021 року заявник у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунула.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року і витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/18609/19.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи

02 червня 2017 року між ОСОБА_1 та Одеською національною музичною академією укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду декана вокально-хорового факультету, терміном дії з 02 червня 2017 року до 01 червня 2022 року (а. с. 7-9).

З метою впорядкування структури Одеської національної музичної академії, на підставі рішення Вченої ради Одеської національної музичної академії від 26 грудня 2018 року, наказом Одеської національної музичної академії від 13 червня 2019 року № 105 «Про введення в дію нового штатного розпису Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової на 2019 рік» відбулася реорганізація, в тому числі вокально-хорового факультету та скорочено посаду декана вокально-хорового факультету.

Згідно з пунктом 4.2 наказу Одеської національної музичної академії від 13 червня 2019 року № 105 введено нову посаду декана заочної та магістерської підготовки (а. с. 57).

Наказом Одеської національної музичної академії від 14 червня 2019 року № 77 о/с у зв`язку із скороченням посади декана вокально-хорового факультету, на підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2019 року, її переведено на новостворену посаду декана заочної та магістерської підготовки з 14 червня 2019 року до проходження конкурсу (а. с. 55, 67).

ОСОБА_1 про звільнення її з посади декана вокально-хорового факультету з підстав скорочення вказаної посади, яку вона обіймала за контрактом від 02 червня 2017 року, та з пропозицією адміністрації про переведення її на новостворену посаду декана заочної та магістерської підготовки до проходження конкурсу ознайомлена під особистий підпис 14 червня 2019 року. Дії адміністрації про повідомлення її про звільнення 14 червня 2019 року та наказ про переведення її на новостворену посаду ОСОБА_1 не оскаржувала, про що свідчить лист про ознайомлення від 14 червня 2019 року.

Наказом Одеської національної музичної академії від 02 липня 2019 року № 88 о/с продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору з 03 липня 2019 року до 31 серпня 2019 року з ОСОБА_1 за сумісництвом на посаді доцента кафедри сольного співу.

Наказом Одеської національної музичної академії від 30 серпня 2019 року № 110 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади доцента кафедри сольного співу, яку вона обіймала за сумісництвом, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а. с. 67).

Відповідно до наказу Одеської національної музичної академії від 30 серпня 2019 року № 134 оголошено конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Одеської національної музичної академії - декана факультету заочної та магістерської підготовки (а. с. 61).

Згідно з наказом Одеської національної музичної академії від 03 жовтня 2019 року № 133 о/с ОСОБА_1 допущено до участі у конкурсному відборі на заміщення посад науково-педагогічних працівників Одеської національної музичної академії на посаду декана факультету заочної та магістерської підготовки (а. с. 62).

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання Вченої ради Одеської національної музичної академії від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 не пройшла за конкурсом на посаду декана факультету заочної та магістерської підготовки (а. с. 64).

Наказом Одеської національної музичної академії від 17 жовтня 2019 року № 140 о/с ОСОБА_1 декана факультету заочної та магістерської підготовки звільнено за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) 16 жовтня 2019 року, оскільки не пройшла за конкурсом на посаду декана факультету заочної та магістерської підготовки. Підставою наказу є рішення Вченої ради Одеської національної музичної академії, оформлене протоколом від 16 жовтня 2019 року (а. с. 66).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі є матеріально-правова вимога про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що в укладеному між сторонами трудовому договорі, оформленому наказом Одеської національної музичної академії від 14 червня 2019 року № 77 о/с про скорочення посади декана вокально-хорового факультету та переведення ОСОБА_1 на новостворену посаду декана заочної та магістерської підготовки з 14 червня 2019 року до проходження конкурсу, строк його дії був обумовлений настанням певної події - до проведення конкурсного заміщення посади.

Таким чином, сторони обмежили строк дії трудового договору певною подією - до проведення конкурсного відбору.

При цьому ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис 14 червня 2019 року зі звільненням її з посади декана вокально-хорового факультету з підстав скорочення вказаної посади, яку вона обіймала за контрактом від 02 червня 2017 року, та з пропозицією адміністрації про переведення її на новостворену посаду декана факультету заочної та магістерської підготовки до проходження конкурсу. Дії адміністрації про повідомлення її про звільнення 14 червня 2019 року та наказ про переведення її на новостворену посаду ОСОБА_1 не оскаржувала, що підтверджується листом про ознайомлення від 14 червня 2019 року.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами дев`ятою та одинадцятою статті 55 Закону України «Про вищу освіту» посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Пунктом 7 частини другої статті 36 Закону України «Про вищу освіту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що вчена рада вищого навчального закладу обирає за конкурсом таємним голосуванням на посади деканів, завідувачів (начальників) кафедр, професорів і доцентів, директора бібліотеки, керівників філій.

З наведеного випливає, що заміщення посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів та укладення з ними трудового договору (контракту) можливе лише після проходження працівником конкурсного відбору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір в такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив під час прийняття на роботу за таким трудовим договором. В той же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц (провадження № 61-44171св18), від 19 березня 2020 року у справі № 329/827/18 (провадження № 61-16531св19), від 28 січня 2021 року у справі № 750/13715/19 (провадження № 61-10888св20).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що під час звільнення ОСОБА_1 роботодавець дотримався встановленої законодавством про працю процедури звільнення, врахувавши те, що наказом Одеської національної музичної академії від 14 червня 2019 року у зв`язку зі скороченням посади декана вокально-хорового факультету, яку обіймала ОСОБА_1 , її переведено на новостворену посаду декана факультету заочної та магістерської підготовки з 14 червня 2019 року до обрання за конкурсом, який вона не пройшла. Таким чином, строк дії трудового договору з нею закінчився, а отже Одеська національна музична академія мала право припинити трудовий договір з ОСОБА_1 .

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що їй усупереч вимогам статей 43 49-2 КЗпП України не було запропоновано іншої посади в Одеській національній музичній академії, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі статей 40 41 КЗпП України, а саме за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.

Уклавши трудовий договір, оформлений наказом, ОСОБА_1 була ознайомлена з його змістом, в тому числі щодо строку його дії, а чинне трудове законодавство не покладає на роботодавця обов`язку попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання заявника в касаційній скарзі на те, що її було звільнено з роботи без згоди на це профспілкового комітету, оскільки ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації і попередня згода профспілки на її звільнення не потрібна.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк