Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 522/19790/18
провадження № 61-180св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 червня 2019 року в складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 рокув складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт того, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), 1923 року народження, є однією і тією ж самою особою.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є громадянкою Російської Федерації, протягом тривалого часу проживає на території України та має на меті набути громадянство України в порядку статті 8 Закону України «Про громадянство» як особа, чий дід народився та проживав на території України.
Однак, набути громадянство України за територіальним походженням вона не може, оскільки в книзі реєстрації актових записів про народження за 1923 рік прізвище її діда зазначено « ОСОБА_4 », тоді як у червоноармійській книжці, виданій 12 жовтня 1945 року, та в усіх наступних документах його прізвище зазначено « ОСОБА_4 ».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року, заяву задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), 1923 року народження, є однією і тією ж самою особою.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з доведеності вказаного факту та того, що встановлення цього факту має юридичне значення і необхідно заявнику для підтвердження проживання її родичів на території України з метою набуття громадянства України в порядку статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2021 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області) надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 757/44694/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 654/3462/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, зокрема не врахували, що рішення суду про встановлення факту тотожності особи не впливає на рішення про прийняття особи до громадянства, не звернули уваги на те, що заявник не зверталася до органів міграційної служби з заявою встановленого зразка про набуття громадянства України, у зв`язку з чим безпідставно задовольнили заяву.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 травня 2022 року справа № 522/19790/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 464/6696/20 зазначено, що в разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно до положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Звертаючись з цією заявою до суду, ОСОБА_5 зазначала, що прізвище її діда, що зазначене в документі про народження, не збігається з його прізвищем, що зазначене в червоноармійській книзі та в усіх наступних документах, виданих на його ім`я, у зв`язку з чим просила встановити, що особа, яка зазначена в цих документах, є однією і тією ж самою особою, тобто встановити факт тотожності особи, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.
Таким чином, оскільки заява ОСОБА_5 не підлягає судовому розгляду за законом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Проте суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, внаслідок чого помилково розглянули заяву ОСОБА_5 по суті, чим порушили норми процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Разом з тим, оскільки вимоги ОСОБА_5 не підлягають судовому розгляду, Верховний Суд не зазначає до юрисдикції якого суду віднесено їх вирішення.
Керуючись статтями 255 256 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов