Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 522/21761/18

провадження № 61-6255св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

державний виконавець Суворовського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Буюклі Олег Олексійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписану адвокатом Бабінчук Іриною Володимирівною, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року у складі судді: Домусчі Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав скаргу на бездіяльність державного виконавця, Суворовського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Буюклі О. О., стягувач - ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що 19 серпня 2019 року постановою державного виконавця відкрито провадження № 59829037 з виконання виконавчого листа № 522/21761/18, виданого 31 липня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів. 21 серпня 2019 року державний виконавець виніс повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників у зв`язку із тим, що станом на 21 серпня 2019 року наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 12 грудня 2018 року по 19 серпня 2019 року у розмірі - 15 298,50 грн. Дізнавшись про таке повідомлення, 02 вересня 2019 року боржник сплатив зазначену суму, про що 04 вересня 2019 року повідомив виконавця. 04 вересня 2019 року державний виконавець вручив представнику боржника новий розрахунок заборгованості від 01 вересня 2019 року, відповідно до якого розмір заборгованості склав 18 823,50 грн. 05 вересня 2019 року боржник доплатив 3 525,00 грн, та того ж дня оригінали квитанції подав до канцелярії відділу.

02 жовтня 2019 року виконавець склав новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого розмір заборгованості складає - 21 598,13 грн. Підставою для складення такого розрахунку стала отримана державним виконавцем виписка по рахунку ОСОБА_2 № 090000-2019/0924, надана АТ «Південний» за період з 12 грудня 2018 року по 04 вересня 2019 року. Відповідно до вказаної виписки виконавець установив, що ОСОБА_2 двічі за наведений період вніс готівку на свій поточний рахунок, а саме 26 липня 2019 року 3 200 дол. США, та 12 серпня 2019 року 900 дол. США, а тому державний виконавець прийшов до висновку, що вказані суми є доходом ОСОБА_2 за липень та серпень 2019 року, і врахував ці суми під час визначення розміру аліментів, що підлягають сплаті. При цьому державний виконавець не встановив джерело походження вказаних грошових коштів та не переконався чи є ці кошти заробітком боржника.

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_2 подав державному виконавцю заяву про здійснення перерахунку розміру заборгованості, в якій зазначив, що вказані гроші є позиченими коштами, а тому не можуть вважатися заробітком (доходом) ОСОБА_2 . А саме, 25 липня 2019 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі - 5 000,00 доларів США, які йому необхідні були для виїзду за межі України. Наступного дня, 26 липня 2019 року, ОСОБА_2 поклав частину позиченої суми у розмірі - 3 200,00 доларів США на свій рахунок в АТ «Південний». Іншу частину він узяв з собою у готівці. Потім, 12 серпня 2019 року ОСОБА_2 поклав частину позичених коштів на свій рахунок в АТ «Південний». У зв`язку із наведеною інформацією представник ОСОБА_2 просив здійснити перерахунок розміру заборгованості, про що його письмово повідомити. Станом на 10 жовтня 2019 року жодних повідомлень з боку державного виконавця не надходило, відтак скаржник вважає, що виконавець проігнорував його прохання та неправильно порахував заборгованість по аліментах. Вказане порушує права ОСОБА_2 , ставить його у скрутне матеріальне становище.

ОСОБА_2 просив:

визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Буюклі О. О. щодо складення ним 02 жовтня 2019 року розрахунку заборгованості по аліментах по ВП № 59829037;

скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 02 жовтня 2019 року у виконавчому провадженню № 59829037, складений державним виконавцем Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Буюклі О. О.;

зобов`язати державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Буюклі О. О. здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_2 по аліментах у межах виконавчого провадження №59829037 без урахування позичених ОСОБА_2 25 липня 2019 року грошових коштів, які частково були внесені ним на свій рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Південний» 26 липня 2019 року та 12 серпня 2019 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 30 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 .

Судові рішення мотивовані тим, що на виконання вимог статті 195 СК України державний виконавець встановив наявність коштів, які боржник особисто вніс на свій рахунок При цьому суд першої інстанції також врахував пояснення представника скаржника щодо витрачення цих коштів на відпочинок за кордоном та зазначив, що боржник спроможний сплачувати аліменти у розмірі, визначеному розрахунком державного виконавця. Тому розрахунок заборгованості є законним, обґрунтованим та таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що внесені ОСОБА_2 на поточний рахунок грошові кошти не є доходом боржника та не можуть враховуватись при визначенні розміру заробітку (доходу) боржника зазначивши, що письмовий доказ, на який посилається сторона заявника в обґрунтування вимог своїх скарг, а саме копія розписки про отримання боржником грошових коштів у розмірі 5 000 дол. США у борг від третьої особи (а. с. 22) не є достатнім, належним та достовірним доказом, у розумінні статей 77 79 80 ЦПК України, який підтверджує помилковість віднесення грошових коштів, внесених ОСОБА_2 готівкою на його поточний рахунок 26 липня 2019 року у розмірі 3 200 дол. США та 12 серпня 2019 року у розмірі 900 дол. США, до категорії доходу, що належить особі, яка сплачує аліменти.

Аргументи учасників справи

27 березня 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, підписану адвокатом Бабінчук І. В., у якій просив скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_2 .

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 14.1.54. статті 14 ПК України доходом із джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. З наведених положень податкового законодавства вбачається, що позичені ОСОБА_2 гроші не є заробітком (доходом) боржника, оскільки їх потрібно повернути кредитору.

Вказує, що ОСОБА_2 одразу надав свої пояснення з приводу походження виявлених коштів: він їх позичив для виїзду за кордон з особистих причин. На підтвердження своїх слів - надав копію розписки. Крім того, з виписки по рахунку з банку вбачається, що після внесення готівки на рахунок - ОСОБА_2 виїхав за кордон, а потім повернувся. ОСОБА_2 надав докази походження коштів, які він 26 липня 2019 року та 12 серпня 2019 року вніс на свій рахунок, - а саме надав докази того, що це є позичені гроші. Суди першої та апеляційної інстанції також проігнорували той факт, що боржник ОСОБА_2 не працював на час виникнення заборгованості, а саме у липні та серпні 2019 року.

У травні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Відзив мотивований тим, що дії державного виконавця відповідають закону.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 24 квітня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: (неправильне застосування судом норм матеріального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 19 серпня 2019 року постановою державного виконавця відкрито провадження № 59829037 з виконання виконавчого листа № 522/21761/18, виданого 31 липня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів.

Виконавчий лист № 522/21761/18 виданий на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2019 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 12 грудня 2018 і до закінчення нею навчання.

21 серпня 2019 року державний виконавець Суворовського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Буюклі О. О. склав повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників у зв`язку із тим, що станом на 21 серпня 2019 року наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 12 грудня 2018 року по 19 серпня 2019 року у розмірі 15 298,50 грн.

Згідно квитанції № 30 від 02 вересня 2019 року боржник сплатив 15 298,50 грн.

Відповідно заяви від 04 вересня 2019 року представник боржника повідомив державного виконавця про сплату заборгованості згідно повідомлення від 21 серпня 2019 року.

01 вересня 2019 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по аліментах №В-3 по ВП № 59829037, відповідно якого заборгованість станом на 01 вересня 2019 року складає 18 823,50 грн. Зазначений розрахунок від 01 вересня 2019 року було надано представнику боржника 04 вересня 2019 року, що не заперечується сторонами. У зв`язку з чим боржник додатково сплатив 3 525,00 грн, про що свідчить квитанція № 20 від 05 вересня 2019 року.

05 вересня 2019 року представник ОСОБА_2 повідомив про повну оплату заборгованості, та просив скасувати безпідставно винесенні постанови від 04 вересня 2019 року, про що свідчить відповідна заява до державного виконавця.

Відповідно листа АБ «Південий» вих. № 233-001-36220БТ-2019 від 17 вересня 2019 року, на ім`я ОСОБА_2 виявлено відкриті поточні рахунки, також надано інформацію, щодо руху грошових коштів, які знаходились на поточних рахунках ОСОБА_2 за період з 12 грудня 2018 року по 04 вересня 2019 року, згідно якої ОСОБА_2 вніс готівку на свій поточний рахунок 26 липня 2019 року у розмірі 3 200 дол. США та 12 серпня 2019 року у розмірі 900 дол. США. Представник боржника посилався на ті обставини, що зазначені кошти отримані в борг за розпискою від 25 липня 2019 року, відповідно якої ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 5000 дол. США.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах № В-3 від 02 жовтня 2019 року за виконавчим провадженням № 59829037 боржником надані квитанції про сплату та отримана банківська виписка по рахунку, у зв`язку з чим станом на 01 жовтня 2019 року заборгованість становить 21 598,13 грн.

Апеляційним судом копію розписки про отримання заявником грошових коштів у розмірі 5 000,00 дол. США у борг від третьої особи визнано недостатнім, неналежним та недостовірним доказом у розумінні статей 77 79 80 ЦПК України, яким неможливо підтвердити помилковість віднесення грошових коштів, внесених ОСОБА_2 готівкою на його поточний рахунок 26 липня 2019 року у розмірі 3 200,00 дол. США та 12 серпня 2019 року у розмірі 900 дол. США, до категорії доходу, що належить особі, яка сплачує аліменти.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця»

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) зроблено висновок, що «загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів. Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів. Виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 572/2303/19 (провадження № 61-407св20) вказано, що «відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що матеріалами виконавчого провадження підтверджена наявність певного боргу по аліментам з боку заявника, а останній не був позбавлений подати такі докази на спростування наявного у виконавчому провадженні розрахунку, проте належними та допустимими доказами не спростував, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги».

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що оспорюваний розрахунок заборгованості є законним та обґрунтованим, таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що внесені на рахунок кошти не є доходом, по суті є запереченням установленого судами факту виникнення заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів у період з 12 грудня 2018 року по 19 серпня 2019 року та запереченням того, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не підтвердив, що внесені ним грошові кошти в іноземній валюті на його рахунок в банку АТ «Південний не є доходом, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписану адвокатом Бабінчук Іриною Володимирівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук