ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №522/22225/21
провадження № К/990/20744/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Осіпова Ю.В., суддів: Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,
І. Обставини справи
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за порушення частини другої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
2. Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 01 лютого 2022 року відмовив у задоволенні позову.
3. Не погоджуючись з наведеним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2022 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове, яким зазначений адміністративний позов задовольнив.
4.1. Скасував постанову військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № с/5635 від 09 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень за порушення частини другої статті 210 КУпАП.
4.2. Закрив справу про дане адміністративне правопорушення.
5. 06 квітня 2022 року П`ятий апеляційний адміністративний суд прийняв додаткову постанову, якою стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі - 1148,50 гривень.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Відповідач, вважаючи додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року прийнятою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити ОСОБА_1 у стягненні на його користь з ІНФОРМАЦІЯ_2 судових витрат у розмірі 1148,00 гривень.
7. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано зазначену обставину, що призвело до стягнення коштів з суб`єкта владних повноважень, який не має рахунків, не має бюджетних асигнувань, а також не є юридичною особою, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3.
8. Верховний Суд ухвалою від 29 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є додаткова постанова апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
9. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 серпня 2022 року про відкриття касаційного провадження у цій справі, Приморський районний суд міста Одеси надіслав матеріали справи у формі електронного документу.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
10. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
12. Відповідно до частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
13. За приписами частини першої статті 139 КАС України суд при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
14. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із такого.
15. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
16. Частинами першою, другою статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
17. Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір», відповідно до частини першої статті 3 якого судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на судові рішення.
18. Як убачається з матеріалів справи, предметом цього спору є постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 210 КУпАП.
19. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
20. Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення пункту 1 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
21. З вказаних положень висновується, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
22. Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення, а саме: постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, в тому числі поліції, підлягає оскарженню, зокрема, в порядку, передбаченому КАС України з урахуванням особливостей, передбачених статтею 286 КАС України, яка і визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, в якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2 - 5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. У справі, що розглядається, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року скасовано рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 лютого 2022 року та ухвалено нове, яким зазначений адміністративний позов задоволено.
При цьому, скасовуючи постанову військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № с/5635 від 09 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень за порушення частини другої статті 210 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про судові витрати.
25. Враховуючи приписи статей 139 та 252 КАС України, П`ятий апеляційний адміністративний суд прийняв додаткову постанову від 06 квітня 2022 року, якою стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 1148,50 гривень.
26. У доводах касаційної скарги автор наголошує, що не є розпорядником коштів, адже має статус відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3.
27. Так, відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
28. Аналіз наведеної правової норми свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.
29. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
30. При цьому визначення суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України та означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
31. Отже, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
32. За такого правового врегулювання Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм процесуального права.
33. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Судові витрати
34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі № 522/22225/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко