№ 522/23819/15-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 522/23819/15-ц

провадження № 61-6820св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Михайлюченко Світлана Олександрівна,

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_2 - адвоката Гніздовської Ганни Михайлівни на рішення приморського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2016 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,

Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, та просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вказаної квартири.

Позов обґрунтовано тим, що вона є власником зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2015 року, укладеного між нею (покупець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (продавці).

Попередні власники не звільняють її та не знімаються з реєстраційного обліку у ній як за місцем проживання.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом, уточнивши який, просили визнати договір купівлі-продажу від 26 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_6 (діючої від імені ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3) та

ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Михайличенко С. О., зареєстрований в реєстрі за

№ 414 - недійсним та застосувати реституцію як наслідок недійсності правочину.

В обґрунтування вимог посилались на те, що наміру продавати спірну квартиру вони не мали, їх родина протягом тривалого часу знаходилась у дружніх, а в подальшому - родинних відносинах з ОСОБА_6. (вона є хрещеною матір'ю старшої онучки ОСОБА_2).

Зазначили, що в червні 2014 року ОСОБА_6. вмовила позивачів за зустрічним позовом стати інвесторами компанії «Скай Марин», директором якої є ОСОБА_7 - чоловік ОСОБА_6.

Вказана фірма займається відправкою моряків для роботи на закордонних торгових суднах по білетам, які фірма придбаває за готівкові кошти. Компанії цих суден розраховуються доларами, що є дуже вигідним при перерахунку у гривні, для придбання білетів вказана фірма постійно отримує кредити.

ОСОБА_6. та ОСОБА_7 вмовили позивачів за зустрічним позовом виступити поручителями по черговому кредитному зобов'язанню компанії «Скай Марин» шляхом надання у заставу належної позивачам квартири, обіцяючи швидке повернення кредиту та отримання ними фінансового прибутку від діяльності фірми.

Позивачі за зустрічним позовом погодились на цю пропозицію та оформили довіреність на ім'я ОСОБА_6. для зручності отримання кредиту та оформлення кредитних зобов'язань. Підготовкою довіреностей займався ОСОБА_7, який привіз позивачів за зустрічним позовом до нотаріусу, де були заготовлені довіреності, які вони підписали.

В кінці лютого 2015 року ОСОБА_7 попросив у ОСОБА_4 оригінали правовстановлюючих документів на квартиру для надання в банку на засіданні кредитного комітету, однак в подальшому документи не повернув.

З метою отримання даних щодо оформлення іпотеки на спірну квартиру, позивачі за зустрічним позовом звернулися до нотаріусу, та дізналися про продаж вказаної квартири на користь ОСОБА_1 Після цього позивачі за зустрічним позовом звернулися до правоохоронних органів, було відкрите кримінальне провадження.

В уточненій позовній заяві позивачі за зустрічним позовом зазначили, що ОСОБА_2 погодилась надати свою частину спірної квартири (1/3) у заставу в обмін на те, що ОСОБА_6. простить ОСОБА_2 борг.

Також зазначено, що мала місце зловмисна домовленість між ОСОБА_6 та ОСОБА_1; заяви про відмову від переважного права на купівлю часток у праві спільної власності на спірну квартиру позивачі за зустрічним позовом не надавали, наміру продавати квартиру не мали; замовлення грошової оцінки спірної квартири, сплата коштів за відкриття та обслуговування банківського рахунку для зарахування коштів від продажу спірної квартири та сплата банківської комісії за зняття грошових коштів від продажу валюти - відбулось не за рахунок коштів позивачів за первісним позовом, а за рахунок ОСОБА_6.

ОСОБА_1 знаходилась у дуже близьких відносинах з ОСОБА_6. Позивачам не зрозуміло, яким чином був обраний покупець спірної квартири; вони мають сумніви щодо реального перерахування коштів за оскаржуваним договором, вважають, що квартира була продана за заниженою вартістю, кошти вони від ОСОБА_6., як представника за довіреністю - не отримали.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2016 року за клопотанням представника ОСОБА_1 дана справа була об'єднана в одне провадження з цивільною справою № 522/13049/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6., треті особи - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Михайлюченко С. О., ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про визнання правочинів довіреності, договору купівлі-продажу недійсними.

Позивач за цим позовом - ОСОБА_4 - зазначає, що у вересні

2014 року до нього звернулися ОСОБА_7 та ОСОБА_6. та запропонували йому допомогти ТОВ «Скай-Марін» отримати кредит для розвитку діяльності по відправці моряків далекого плавання до місця призначення - шляхом передачі у заставу квартири для отримання цього кредиту.

ОСОБА_4 погодився на цю пропозицію, оскільки йому були потрібні кошти на лікування. У нотаріуса ОСОБА_4 нібито надали вже готовий текст довіреності, та оскільки він погано бачив - йому поклали на довіреність лінійку, та він поставив свій підпис поверх неї, уголос довіреність йому ніхто не зачитував.

В кінці лютого 2015 року ОСОБА_6. звернулася до ОСОБА_4 для отримання в нього правовстановлюючих документів на квартиру.

В подальшому ОСОБА_4 дізнався про продаж його квартири. Наміру продавати квартиру він не мав, нотаріус не звернула увагу на його стан здоров'я, не зачитала йому вголос текст довіреності, не роз'яснила її зміст. Також посилається на інші доводи, що викладені у зустрічному позові по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 грудня

2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6., третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Михайлюченко С. О., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування реституції відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6., треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Михайлюченко С. О., ОСОБА_3 ОСОБА_2, про визнання правочинів довіреності, договору купівлі-продажу недійсними відмовлено.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості з підстав, передбачених частиною першою статті 383, частиною першою статті 391 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовів суд першої інстанції посилався на недоведеність позивачами позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 - Леонової Т. О. та Гніздовської Г. М. залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представників

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 - Леонової Т. О. та Гніздовської Г. М., апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

28 березня 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Гніздовська Г. М., ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернулися через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси

від 05 грудня 2016 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 06 березня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що не всіх учасників справи було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінки всім зібраним у справі доказам.

Судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судово-медичної експертизи.

У спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина.

Судами не правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

з Приморського районного суду міста Одеси.

Зупинено виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2016 року та постанови Одеського апеляційного суду від

06 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3,

ОСОБА_4, представника ОСОБА_2 - адвоката Гніздовської Г. М. здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2019 року призначено розгляд даної справи у приміщені Одеського апеляційного суду на

20 лютого 2019 року на 11 год. 00 хв.

Кореспонденція адресована ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 щодо призначення справи на 20 лютого 2019 року о

10 год. 00 хв. повернута до Одеського апеляцінйого суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (т. 5 а. с. 88, 89, 92-95).

Фіксування судового процесу 20 лютого 2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до правил частини другої статі 247 ЦПК України у звʼязку з неявкою учасників справи (т. 5 а. с. 73).

Згідно довідкового листа (без дати) (т. 5 а. с. 74) про час та місце розгляду справи, призначеної на 12 год. 00 хв. 06 березня 2019 року повідомлені: представник ОСОБА_1 - Михайленко С. О. та представник

ОСОБА_6. - Розенбойм Ю. О.

Разом з цим, представник ОСОБА_6. - Розенбойм Ю. О. 20 лютого

2019 року отримав судові повістки для відправки сторонам (т. 5 а. с. 75).

Згідно наявних в матеріалах справи кур'єрських накладних № 0001568, 0001569, 0001571, 20 лютого 2019 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була направлена кореспонденція, вміст якої зазначено»судова повістка на 06.03.2019 у справі № 22-ц/813/328/2019». Вказана кореспонденція повернулася до суду з відмітками «отказ в получении Бойко А. В.» (т. 5 а. с. 79-87).

Відомостей проте, що саме ОСОБА_3 ОСОБА_2 та

ОСОБА_4 відмовлялися від отримання вказаної кореспонденції матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявна курʼєрська накладна № 0001570, згідно якої Леонова Т. О., яка є представником ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

25 лютого 2019 року отримала судову повістку за адресою: АДРЕСА_2, про розгляд даної справи 06 березня

2019 року (т. 5 а. с. 77).

Проте, як вбачається з доданої до касаційної скарги довідки № 1301

від 05 березня 2019 року виданої комунальним закладом «Міська клінічна лікарня № 1», Леонова Т. О. перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії з 04 лютого 2019 року по час видання довідки.

За таких обставин, слід дійти висновку про відсутність належних та допустимих доказів обізнаності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та

ОСОБА_4 про розгляд справи, який відбувся 06 березня 2019 року.

Враховуючи викладене, із матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції була розглянута 06 березня 2019 року за відсутності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які не були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявники указували на неналежне повідомлення їх про розгляд справи судом апеляційної інстанції, що позбавило їх права на належний судовий захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи.

За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін − одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, неналежне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої

статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення заявників про час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності учасників справи, які належним чином не повідомлені про час і місце судового засідання, і вони обґрунтовують свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки аргументи касаційної скарги знайшли своє підтвердження щодо неналежного повідомлення заявників про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до правил пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обовʼязковою підставою для скасування судового рішення, то інші аргументи, наведені у касаційній скарзі судом касаційної інстанції не перевіряються.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу

ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_2 - адвоката Гніздовської Г. М. слід задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_2 - адвоката Гніздовської Ганни Михайлівни задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко