Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 522/5184/17

провадження № 61-9384св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання договорів такими, що припинили свою дію внаслідок їх розірвання.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 07 серпня 2013 року між Дочірнім підприємством «Дирекція Верстатобуд» (далі - ДП «Дирекція Верстатобуд») та A 2 Z Development Limited укладено інвестиційний договір, відповідно до умов якого, предметом інвестиційного договору є співпраця сторін з інвестування житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями та паркінгами за адресою: АДРЕСА_1 , у частині фінансування будівництва 324,00 кв. м.

24 жовтня 2013 року між A 2 Z Development Limited та ОСОБА_9 укладено додаткову угоду про відступлення до інвестиційного договору від 07 серпня 2013 року, відповідно до умов якої, A 2 Z Development Limited передає, а ОСОБА_9 приймає на себе права та обов`язки інвестора та стає стороною за інвестиційним договором від 07 серпня 2013 року.

Згідно з актом прийому-передачі № 1 ДП «Дирекція Верстатобуд» передало, а ОСОБА_9 прийняла у власність нежитлове офісне приміщення № 1, загальною площею 324 кв.м, яке розташоване в житловому будинку АДРЕСА_2 та 03 лютого 2014 року отримала свідоцтво про право власності на вказане приміщення. 14 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримано свідоцтво про право власності на вказане приміщення загальною площею 457, 4 кв.м після проведення його реконструкції.

Позивач у позові зазначала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності ОСОБА_1 на спірне приміщення не визнають, оспорюють його та вважають себе власниками приміщень на підставі договорів, які вже припинили свою дію.

З урахуванням наведеного позивач просила визнати договір № 5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення від 25 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ДП «Дирекція Верстатобуд», таким, що припинив свою дію у зв`язку з його розірванням; договір №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 25 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ДП «Дирекція Верстатобуд», таким, що припинив свою дію у зв`язку з його розірванням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір № 5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення від 25 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ДП «Дирекція Верстатобуд», таким, що припинив свою дію.

Визнано договір № 5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 25 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ДП «Дирекція Верстатобуд», таким, що припинив свою дію.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із порушенням умов договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , несплатою різниці у сумі 190 601,25 грн, непред`явленням доказів оплати повної вартості пакету облігацій до 29 січня 2007 року, договір №5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ДП «Дирекція Верстатобуд», розірвано відповідно до пункту 4.2. цього договору, договір №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ДП «Дирекція Верстатобуд», розірвано відповідно до пункту 5.2. договору, а отже зобов`язання сторін за зазначеними договорами відповідно до частини другої статті 653 ЦК України припинено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 про припинення дії договору №5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення від 25 грудня 2006 року та договору №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 25 грудня 2006 року, укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ДП «Дирекція Верстатобуд», в зв`язку з їх розірванням.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, неповно з`ясував та встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення цієї справи, не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять, а позивачем не надані докази отримання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 листа ДП «Дирекція Верстатобуд» від 14 березня 2011 року щодо пропозиції виконати умови договору №5/2/1 Оф та договору №5/2/1 Оф Р - 07 червня 2013 року. Також відсутні докази отримання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 листа ДП «Дирекція Верстатобуд» про розірвання укладених між ними 25 грудня 2006 року договорів резервування офісного приміщення та купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення.

Також апеляційний суд наголосив на тому, що позивачем за позовом про визнання такими, що припинили свою дію, договору №5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення від 25 грудня 2006 року та договору №5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 25 грудня 2006 року, укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ДП «Дирекція Верстатобуд», є ОСОБА_1 , яка не є стороною оспорюваних нею договорів.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим) якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачів судом першої інстанції про дату, час, місце розгляду судом справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2019 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд поверхнево проаналізував матеріали справи, та не встановив дійсний характер спірних правовідносин, безпідставно позбавивши позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав, вказавши що позивач не є стороною оспорюваних договорів, та не довів факту порушення його прав цим правочином.

Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін, надавши відповідачеві можливість для залучення додаткових доказів до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи, та не надавши при цьому позивачеві достатній час на ознайомлення з такими доказами, подачу контрдоказів та клопотань. Частина доказів, поданих відповідачем була новоствореними доказами, та не приєднувались до матеріалів інших судових спорів, що існують між сторонами. На думку заявника, докази, подані відповідачем до апеляційного суду суперечать один одному, обставинам справи, та є взаємовиключними. Також заявник наголошує на тому, що частина цих доказів є підробленими.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_10 засобом поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просила касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 25 грудня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з ДП «Дирекція Верстатобуд» договір № 5/2/1 Оф Р резервування офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 303,45 кв.м.

Відповідно до пункту 2.2. договору резервування офісного приміщення резервування вказаного у договорі приміщення здійснюється за умови укладання замовником з виконавцем договору купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення та їх оплати у розмірі не менше ніж 15% від загальної вартості пакету облігацій.

Згідно з пунктом 2.3 договору резервування офісного приміщення резервування офісного приміщення здійснюється з метою придбання його замовником у майбутньому у власність в процесі погашення цільових облігацій, емітованих виконавцем.

25 грудня 2006 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ДП «Дирекція Верстатобуд» укладено договір № 5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 5/2/1 Оф купівлі-продажу загальна вартість повного пакету облігацій складає 2 814 498, 70 грн та згідно з пунктом 2.2. цього договору покупець набуває права, що випливають з облігацій, з моменту отримання сертифікату цінних паперів.

Пунктом 2.3. Договору № 5/2/1 Оф купівлі-продажу цінних паперів сертифікат цінних паперів видається покупцям з моменту оплати повного пакету облігацій, зазначеного у пункті 2.1. цього договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору № 5/2/1 Оф покупці повинні були сплатити повну вартість пакету цінних паперів у строк до 29 січня 2007 року.

Відповідно до пункту 3.1.3. договору резервування, якщо після завершення будівництва за даними БТІ загальна площа офісного приміщення буде визнана більшою від запланованої, замовник зобов`язується відшкодувати у 5-ти денний термін на користь Виконавця різницю за ціною, яка встановлена останнім на момент розрахунків.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 26 листопада 2010 року № 1256 присвоєно поштову адресу будинку по АДРЕСА_2 , який є новозбудованим згідно з сертифікатом відповідності від 15 жовтня 2010 року № 15001187.

Після завершення будівництва, відповідно до обмірів, проведених КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», площа офісного приміщення АДРЕСА_3 збільшилася з 303,45 кв. м. до 324 кв. м.

В матеріалах справи міститься лист ДП «Дирекція Верстатобуд» від 14 березня 2011 року на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з пропозицією виконати умови договору № 5/2/1 Оф та договору № 5/2/1 Оф Р, а саме: сплатити грошові кошти у сумі 190 601,25 грн у зв`язку із тим, що площа офісного приміщення є більшою від запланованої на 20,55 кв. м., а також пред`явити докази оплати повної вартості пакету облігацій та провести акт звірки.

Також судами встановлено, що в матеріалах справи наявні не засвідченні належним чином копії квитанцій від 15 березня 2011 року № 145 та № 144 про відправлення на ім`я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 поштової кореспонденції, з яких неможливо визначити, які саме листи і ким направлено.

07 серпня 2013 року між ДП «Дирекція Верстатобуд» та A 2 Z Development Limited укладено інвестиційний договір, предметом якого є співпраця сторін по інвестуванню житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями та паркінгами за адресою: АДРЕСА_1 , в частині фінансування будівництва 324,00 кв. м.

24 жовтня 2013 року між A 2 Z Development Limited та ОСОБА_9 укладено додаткову угоду про відступлення за інвестиційним договором від 07 серпня 2013 року, яку узгоджено з ДП «Дирекція Верстатобуд».

Відповідно до акта прийому-передачі нежитлового офісного приміщення № 1 ДП «Дирекція Верстатобуд», на виконання інвестиційного договору від 07 серпня 2013 року, передав, а ОСОБА_9 прийняла у власність нежитлове офісне приміщення № 1, загальною площею 324 кв.м., яке розташоване в житловому будинку АДРЕСА_2 .

03 лютого 2014 року ОСОБА_13 отримала свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення № 1, загальною площею 324 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , номер 17276320, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області.

За договором дарування від 25 лютого 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_13 подарувала 1/2 частини нежитлового приміщення № 1 загальною площею 324 кв.м, яке розташоване в житловому будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , в інтересах якого діяли його батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 серпня 2015 року нежитлове офісне приміщення АДРЕСА_3 загальною площею 457,4 кв.м належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 кожному по 1/2 частині.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, визначився правильно з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що матеріали справи не містять, а позивачем ОСОБА_1 не надані докази отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листів ДП «Дирекція Верстатобуд» щодо пропозиції виконати умови договору № 5/2/1 Оф та Договору № 5/2/1 Оф Р від 14 березня 2011 року та від 07 червня 2013 року.

Також відсутні докази отримання відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 листа ДП «Дирекція Верстатобуд» про розірвання укладених між ними 25 грудня 2006 року договорів резервування офісного приміщення та купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд наголосив, що при відсутності відомостей про виконання емітентом умов договору, а саме пункту 5.2. договору купівлі-продажу цінних паперів, відсутні підстави для розірвання договору ним в односторонньому порядку.

Необґрунтованими є доводи заявника, наведені у касаційній скарзі, про безпідставне позбавлення її апеляційним судом права на звернення до суду за захистом своїх прав через те, що вона не є стороною оспорюваних договорів, та не довела факту порушення її прав цими правочинами.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не позбавив позивача права на звернення за захистом порушеного права, а серед іншого, зауважив, що представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_15 не навела правових підстав порушення прав позивача оспорюваним правочином зважаючи на те, що ОСОБА_1 набула право власності на спірне майно у 2013 році та не є стороною оспорюваних договорів при розгляді позовних вимог про визнання договорів такими, що припинили свою дію внаслідок їх розірвання.

Законодавством надана можливість особі вступати у відповідні правовідносини та їх припиняти. Відповідно до положень статті 214 ЦК України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Судами встановлено, що позивач набула право власності на спірні нежитлові приміщення після того, як були укладені оспорювані договори, натомість відомостей про припинення відповідачами правовідносин, пов`язаних з цими приміщеннями матеріали справи не містять. Позивач, придбаваючи у власність нежитлові приміщення приймала певні ризики, пов`язані з його придбанням.

У касаційній скарзі заявник звертає увагу на те, що апеляційний суд безпідставно залучив до матеріалів справи нові докази, які не були подані до суду першої інстанції та які, на думку заявника, є підробленими.

За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд, беручи до уваги нові докази, керувався положеннями статті 367 ЦПК України, враховуючи, що відповідачі не були присутніми під час розгляду справи у суді першої інстанції. Жодних клопотань про призначення відповідної експертизи на спростування поданих відповідачами нових доказів від позивача не надходило.

Аргументи заявника у касаційній скарзі про те, що їй та її представникові не було надано достатньо часу для ознайомлення з новими доказами та необхідності їх спростування, не знайшли свого підтвердження. Нові письмові докази, на які посилається заявник (а.с. 64-67, том 2) було відповідно до відмітки апеляційного суду подано відповідачами 06 лютого 2019 року, натомість наступне судове засідання відбулось 14 березня 2019 року. Водночас суд касаційної інстанції позбавлений права на дослідження та переоцінку нових доказів.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав, викладених у рішенні.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив із засад диспозитивності цивільного судочинства, змагальності сторін, з урахуванням встановлених обставин справи, вимог закону та наданих сторонами доказів, а також того, що судом не встановлено виняткових обставин, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов