Постанова

Іменем України

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 522/5195/15-ц

провадження № 61-5490св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради,

третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, у якому, з урахуванням уточнень, просили витребувати у Одеської міської ради належне ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, зобов`язати Одеську міську раду передати належне ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, витребувати у Одеської міської ради належне ОСОБА_3 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв.м, зобов`язати Одеську міську раду передати належне ОСОБА_3 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв.м, визнати незаконним та частково скасувати свідоцтво серія САВ № НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року про право власності нежилих приміщень першого та другого поверху видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, які розташовані в АДРЕСА_1 та виключити з свідоцтва площу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, та квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв.м.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано у Одеської міської ради належне ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м.

Зобов`язано Одеську міську раду передати належне ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м.

Витребувано у Одеської міської ради належне ОСОБА_3 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв.м.

Зобов`язано Одеську міську раду передати належне ОСОБА_3 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв.м.

Визнано незаконним та частково скасовано свідоцтво серія САВ № НОМЕР_1

від 22 березня 2007 року про право власності нежилих приміщень першого та другого поверху видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, які розташовані в АДРЕСА_1 та виключено з свідоцтва площу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м, та квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв.м.

Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4 141,20 грн.

У травні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року у зв?язку з нововиявленими обставинами, з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання заяви).

Як на нововиявлену обставину заявник послався на рішення апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, яким заочне рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року, яке було покладено в основу рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року, скасовано, а у позові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартири відмовлено.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25 січня 2018 року у складі судді Домусчі Л. В., у задоволенні заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий суд виходив із того, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради пропустив строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 січня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції.

Направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд виходив із того, що заява про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами подана в межах строку, встановленого ЦПК України.

Під час повторного розгляду заяви, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року у складі суддів Домусчі Л. В., у задоволенні заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий суд виходив із того, що рішенняПриморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року виконано, а факт набрання законної сили рішенням апеляційного суду Одеської області

від 26 квітня 2017 року про скасування заочного рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року за своєю правовою природою є не нововиявленою, а новою обставиною, яка може бути підставою для пред`явлення нової позовної вимоги або інших вимог. На підтвердження своїх висновків суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду в постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц та від 21 лютого

2018 року у справі № 363/2936/15-ц.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року скасовано, заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд виходив із того, що заяву було розглянуто суддею, який вже розглядав цю заяву; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду в силу імперативної норми пункту 3 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання заяви) та імперативної норми пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви) не є новою обставиною, а є нововиявленою обставиною; висновок суду першої інстанції про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року з тих підстав, що воно виконано органами виконавчої служби 06 червня 2016 року є надуманим, оскільки судом не наведено норму права, яка дозволила йому дійти такого висновку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 березня 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Лісовська М. М. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого

2020 року, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року залишити в силі, у задоволенні заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано те, що позивачі по справі користуються і розпоряджаються спірними приміщеннями які є житловими, понад три роки на підставі договорів купівлі-продажу, які є чинними. На час розгляду даної справи у суді першої інстанції, рішення Приморського районного суду від 25 серпня 2009 року не оскаржувалося, хоча заявник і знав про його існування, більше того, рішення Приморського районного суду міста Одеси

від 16 лютого 2016 року теж не оскаржувалося та було виконано.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред?явлення нової позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення. Таким чином, обставина, на яку посилається заявник, зокрема на факт набрання законної сили рішення апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року про скасування заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня

2009 року у справі № 2-1028/09, виникла після ухвалення судового рішення і за своєю правовою природою не є нововиявленою обставиною, а є новою обставиною, і не дає підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові

від 17 квітня 2018 року у справі № 1510/2-1411/11. Також аналогічні правові позиції стосовно того, що обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухвалені судового рішення, є новими обставинами, а також факт неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами містяться у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц,

від 21 лютого 2018 року у справі № 363/2936/15-ц та від 21 лютого 2018 року у справі № 454/3003/14-ц. Рішення Приморського районного суду міста Одеси

від 16 лютого 2016 року сторонами в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось, набрало законної сили та виконане. Обставина на яку посилається заявник у своїй заяві у розумінні статті 423 ЦПК України не є нововиявленою обставино, а є новою обставиною для звернення з новим позовом. Представник заявника у судовому засіданні апеляційного суду 07 лютого 2020 року діяли без належних повноважень (відсутня довіреність).

Доводи інших учасників справи

22 травня 2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 25 березня 2020 року касаційну скаргу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.

25 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 25 травня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За таких обставин, застосуванню підлягає ЦПК України у редакції Закону

№ 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Верховний Суд зазначає, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. (рішення у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року).

Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша стаття 423 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, яке переглядається.

Установивши, що судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України, апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення з передачею справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. При цьому апеляційний суд правильно вказав, що ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року підлягає безумовному скасуванню, оскільки суддя Домусчі Л. В., яка ухвалювала вказане судове рішення, вже приймала участь у розгляді цієї заяви та постановляла ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 січня 2018 року, яка була скасована постановою апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2018 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, питання щодо розподілу судових витрат за подання касаційної скарги, відповідно до правил статті 141 ЦПК України не вирішується.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська