Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 522/5654/17
провадження № 61-9662св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Позовна заява мотивована тим, що вона з дня свого народження зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Також, крім неї, у квартирі зареєстровані її баба ОСОБА_3 , як наймач, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 - син наймача. У жовтні 2014 року ОСОБА_2 добровільно залишив житло та не проживає в ньому до теперішнього часу без поважних причин, що підтверджується актом від 19 березня 2017 року виробничої дільниці № 1 Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський».
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року у складі судді Шенцевої О. П. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
19 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року задоволено.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року скасовано, справу призначено на новий розгляд у загальному порядку.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року у складі судді Шенцевої О. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не менше шести місяців не користувався спірною квартирою. Крім того, матеріали справи містять докази, що відповідач неодноразово намагався потрапити до спірної квартири, оскільки між сторонами існує конфлікт щодо користування спірним житлом.
Постановою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що з жовтня 2014 року до теперішнього часу ОСОБА_2 добровільно не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , будь-яких перешкод у проживанні у цій квартирі йому ніхто не чинить, поважних причин його відсутності в спірній квартирі не встановлено, тому наявні підстави для зняття його з реєстраційного обліку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що у спірній квартирі він не проживає через конфлікт з позивачем, а також не дослідив наявність чи відсутність недобросовісності у діях позивача, яка продала спірну квартиру, будучи належним чином повідомленою про оскарження ОСОБА_2 заочного рішення у цій справі.
Крім того, іншого житла ОСОБА_2 не має, інтерес до спірної квартири він не втратив, однак йому чиняться перешкоди у користуванні цією квартирою. Вважає, що він має поважні підстави для збереження за ним права користування цією квартирою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 465/7157/16-ц (провадження № 61-17591св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 369/8403/18 (провадження № 61-17917св19), а також розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 належним чином не повідомленого про час та місце розгляду справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крайнюков М. М., зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року залишено без руху.
У серпні 2020 року заявник у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунув.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року і витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/5654/17.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до довідки про склад сім`ї та реєстрації № 00866, виданої 16 березня 2017 року виробничою дільницею Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», у квартирі АДРЕСА_1 з 05 травня 1982 року зареєстровані ОСОБА_3 , наймач, ОСОБА_2 , син наймача, а з 19 липня 1996 року ОСОБА_1 , онука наймача.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси.
Згідно з актами виробничої дільниці Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» від 19 березня 2017 року, від 04 січня 2018 року, 01 лютого 2018 року, 13 серпня 2018 року встановлено, що з жовтня 2014 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження органу приватизації Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 30 березня 2018 року № 250876, квартиру АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_1 одноособово, на підставі чого 30 березня 2018 року видано свідоцтво про право власності на житло.
Згідно з договором купівлі-продажу від 11 травня 2018 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно зі статтею 64 Житловий кодекс Української РСР (далі - ЖК Української РСР) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження органу приватизації Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 30 березня 2018 року № 250876 квартиру АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_1 одноособово, на підставі чого 30 березня 2018 року видано свідоцтво про право власності на житло.
Згідно з договором купівлі-продажу від 11 травня 2018 року, до ухвалення рішення судом першої інстанції (17 квітня 2019 року), ОСОБА_1 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з цим належної правової оцінки цій обставині суди першої та апеляційної інстанцій не надали. Незважаючи на те, що на час розгляду справи у суді першої інстанції в загальному порядку встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 вже був ОСОБА_4 , проте до участі у справі він залучений не був, і суд розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 по суті.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов ОСОБА_1 , зазначене не врахував і виходив з того, що підлягають захисту саме права і законні інтереси ОСОБА_1 як наймача квартири АДРЕСА_1 і що її позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Норми ЦПК України не передбачають можливості заміни позивача чи залучення як співпозивача.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, можуть звертатися наймач, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, а також власники жилого будинку (квартири).
На стороні позивача можуть виступати власник житлового приміщення, наймач, члени його сім`ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню (статті 73-75 ЖКУкраїнської РСР). Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього (піднаймачі, тимчасові мешканці), не мають права на пред`явлення такого позову.
Позивачем може бути також наймодавець (житлово-експлуатаційна організація тощо).
Оскільки ОСОБА_1 на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції не була ні наймачем, ні членом сім`ї наймача, який проживає разом з ним, ні власником квартири АДРЕСА_1 , то вона є неналежним позивачем у цій справі і з цих підстав їй необхідно відмовити у задоволенні позову.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Відповідно до частини першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з цим із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн.
Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року скасувати, і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 1 280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк