Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 522/6052/18-ц

провадження № 61-14412св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 973,21 грн.

У листопаді 2018 року відповідачем було подано до суду заяву про залишення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду у зв`язку з тим, що сторонами погоджено третейське застереження.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судове рішення обґрунтовано тим, що у пункті 6. 2 договору від 16 вересня 2008 року № 2008/13-1-08/450-1 про надання невідновлювальної кредитної лінії, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , сторонами погоджено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В. М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Мороз О. А. або Білоконем Ю. М. у порядку черговості. Оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором від 16 вересня 2008 року № 2008/13-1-08/450-1, тобто - це спір щодо виконання договору, отже розгляд даного спору має здійснюватись Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу першої інстанції про залишення без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», що виключає можливість розгляду даної справи третейським судом.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що АТ «Укрсоцбанк» було безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження, оскільки судом першої інстанції в судовому засіданні було оголошено одразу повний текст судового рішення, який в цей же день направлений позивачу, який надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, час отримання копії судового рішення не має значення. Крім того, договір відновлювальної кредитної лінії, укладений між сторонами, не є споживчим кредитом і на нього не поширюються норми Законів «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

Позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» направив до Верховного суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року без змін.

Відзив мотивований тим, що будь-які спори між банком та «касатором» за кредитним договором є спорами щодо захисту прав споживача банківських послуг. Третейська угода за пунктом 6.2 кредитного договору не може бути виконана, бо спори за цим договором не відносяться до компетенції третейських судів. З тексту касаційної скарги стало відомо, що ОСОБА_1 подав зустрічний позов у вказаній справі. З системного тлумачення положень статей 174 193 194 ЦПК України виходить, що зустрічний позов є заявою по суті спору, а тому, заперечення відповідача проти вирішення спору в суді можуть бути подані не пізніше подання ним зустрічного позову. Таким чином, прийнявши до розгляду заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції порушив вимоги пункту 6 частини першої статті 257 ЦПК України, що додатково підтверджує незаконність ухвали від 02 листопада 2018 року про залишення позову без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Приморського районного суду міста Одеса.

У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 522/6052/18 надійшли до Верховного Суду та 04 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року справу № 522/6052/18 призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Зазначені положення дають підстави для висновку, що обов`язковою умовою для залишення позову без розгляду є встановлення судом наступних обставин - третейська угода не є недійсною; угода не втратила чинність; третейська угода може бути виконана.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей Закону України «Про споживче кредитування» споживачем є фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейський суди» встановлено, що спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про третейський суди» зазначено, що третейські суди не розглядають справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) (п.14 ч.1).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб`єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають із споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України, зокрема у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-187цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-2712цс15, з яким у подальшому погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18).

Отже, апеляційний суд, встановивши, що третейська угода за п. 6.2 Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №2008/13-1-08/450-1 від 16 вересня 2008 року не може бути виконана, оскільки предметом Договору є надання ОСОБА_1 споживчого кредиту, дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.

Аргумент касаційної скарги про безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 02 листопада 2018року колегія суддів відхиляє з таких мотивів.

Звертаючись до суду 29 листопада 2018 року з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги, АТ «Укрсоцбанк» посилались на те, що копію оскарженої ухвали суду першої інстанції отримали лише 16 листопада 2018 року.

Європейський суд з прав людини зауважує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

В ухвалі про відкриття апеляційного провадженнявід 26 грудня 2018 року апеляційний суд Одеської області вказав, що матеріали справи не містять доказів отримання апелянтом повного тексту оскаржуваного судового рішення у встановлені законом строки, тобто строк на апеляційне оскарження судового рішення був пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Керуючись статтями 400 401 406 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук