Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 522/6228/19

провадження № 61-10596св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

третя особа - Одеська місцева прокуратура № 2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Малиновської окружної прокуратури міста Одеси та Державної казначейської служби Українина рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Одеська місцева прокуратура №2, про стягнення компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання досудового слідства та суду,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Одеська місцева прокуратура № 2, про стягнення компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29 жовтня 2008 року заступником прокурора Малиновського району м. Одеси Крикуновим В. В. порушено кримінальну справу за фактом перевищення влади та службових повноважень, скоєного посадовими особами Малиновської районної адміністрації м. Одеси за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України.

27 жовтня 2009 року старшим слідчим прокуратури Малиновського району м. Одеси Булгаковою Т. В. порушено кримінальну справу відносно керуючого справами Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 365 КК України - перевищення службових повноважень, яке спричинило істотну шкоду громадським інтересам та частиною другою статті 366 КК України - службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки.

09 листопада 2009 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 365 та частиною другою статті 366 КК України.

Справа щодо обвинувачення ОСОБА_1 розглядалась Малиновським районним судом м. Одеси з 2011 року до 2015 року.

Після внесення змін до Кримінального кодексу України на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України в частині імплементації в національне законодавство положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21 лютого 2014 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в частині обвинувачення за частиною першою статті 365 КК України закрито судом у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 повернено прокурору Малиновського району м. Одеси для організації та проведення додаткового розслідування. Залишено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Підставами для повернення справи прокурору для організації та проведення досудового розслідування у вересні 2015 року стали, зокрема, ті самі недоліки у формулюванні обвинувачення, на які сторона захисту звертала увагу ще у листопаді 2009 року.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другою статті 366 КК України на додаткове розслідування залишено без змін.

З листа Одеської місцевої прокуратури № 2 від 07 березня 2019 року № 16-89/2647вих19 на ім`я адвоката КазарновськогоО. Л. стало відомо, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 Урсаловим С. В. 27 грудня 2016 року у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.

Зазначену постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Урсалова С. В. від 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 направлено не було, про існування зазначеної постанови ОСОБА_1 дізнався лише після отримання адвокатом листа прокуратури від 07 березня 2019 року.

Таким чином судовий розгляд справи щодо позивача тривав протягом семи років одного місяця та дев`ятнадцяти днів, у зв`язку з чим, за строк перебування під слідством та судом він отримав право на відшкодування шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, у зв`язку з нанесенням йому психологічної травми та моральних страждань.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України на його користь компенсацію моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду в розмірі 1 500 000 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 514 807 грн, що була завдана внаслідок незаконних дій органів дізнання та досудового слідства.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у позивача наявне право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 подав до суду апеляційну скаргу у якій просив оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 задоволено частково.

Резолютивну частину рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року змінено та викладено у наступній редакції:

«Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію на відшкодування моральної шкоди 514 807 гривень, що була завдана внаслідок незаконних дій органів дізнання та досудового слідства».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова обґрунтована тим, що загальний строк перебування позивача під слідством і судом складає 109 місяців, тобто, з урахуванням вимог статті 13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», позивач має безумовне право вимоги на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, у розмірі 514 807 грн (109 місяців під слідством і судом * 4 723 грн - мінімальна заробітна плата в Україні на січень 2020 року).

Також апеляційний суд дійшов висновку, що резолютивна частина судового рішення підлягає зміні в частині зазначення про стягнення коштів не з Державної казначейської служби України, а з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки є помилковим зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення відомостей про суб`єкта його виконання, вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У червні 2021 року Малиновська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій, з урахуванням уточнень, просить касаційну скаргу задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року змінити в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування касаційної скарги Малиновська окружна прокуратура міста Одеси вказувала, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Судами неправильно визначено розмір відшкодування шкоди у зв`язку з неправильним встановленням строків перебування ОСОБА_1 під слідством і судом.

Малиновська окружна прокуратура міста Одеси вважає, що суди дійшли помилкового висновку про перебування позивача під слідством і судом до 07 березня 2019 року, тобто до дня повідомлення на ім'я адвоката позивача Казарновського О. Л. про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , та, відповідно, наявності права на відшкодування моральної шкоди у розмірі 514 807 грн за період до 07 березня 2019 року, оскільки постановою Одеської місцевої прокуратури № 2 від 27 грудня 2016 року закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 і саме до цього дня рахується строк перебування під слідством та судом.

Також вважає, що судами не застосовано висновки Верховного Суду викладені у постановах від 07 серпня 2019 року у справі № 615/1947/15-ц (провадження № 61-11598св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17 (провадження № 61-7534св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 20/14448/18 (провадження № 61-13986св20).

У червні 2021 рокуДержавна казначейська служба України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій, з урахуванням уточнень, просить касаційну скаргу задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Державна казначейська служба України у касаційній скарзі зазначає те, що граничною датою щодо визначення строку для відшкодування моральної шкоди позивачу є саме дата закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 - 27 грудня 2016 року. Тобто, позивач знаходився під слідством та судом не 109 місяців, а 86 місяців.

Крім того, Державна казначейська служба України вказує про необхідність застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для розрахунку завданої позивачу моральної шкоди.

Також суди не врахували та не надали оцінки тим обставинам, що позивачем не було доведено, а судами не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями органів прокуратури та моральними стражданнями, на які посилався позивач, оскільки останній не надав жодних доказів того, що ці моральні страждання виникли внаслідок дій відповідача.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційну скаргу Малиновської окружної прокуратури міста Одеси залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Малиновської окружної прокуратури міста Одеси та витребувано цивільну справу з Приморського районного суду м. Одеси. Зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи.

29 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюДержавної казначейської служби України. Відмовлено у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

05 листопада 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 жовтня 2008 року заступником прокурора Малиновського району м. Одеси Крикуновим В. В. порушено кримінальну справу за фактом перевищення влади та службових повноважень, скоєного посадовими особами Малиновської районної адміністрації м. Одеси за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України.

27 жовтня 2009 року старшим слідчим прокуратури Малиновського району м. Одеси Булгаковою Т. В. порушено кримінальну справу щодо керуючого справами Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 365 КК України - перевищення службових повноважень, яке спричинило істотну шкоду громадським інтересам та частиною другою статті 366 КК України - службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки.

09 листопада 2009 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 365 КК України та частиною другою статті 366 КК України.

Постановою старшого слідчого прокуратури Малиновського району м. Одеси від 11 листопада 2009 року відмовлено у клопотанні адвоката Казарновського А. Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про конкретизацію пред`явленого обвинувачення.

Справа щодо ОСОБА_1 розглядалась Малиновським районним судом м. Одеси в період з 2011 року до 2015 року.

Після внесення змін до Кримінального кодексу України на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України в частині імплементації в національне законодавство положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21 лютого 2014 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за частиною першою статті 365 КК України було закрито судом у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 повернено прокурору Малиновського району м. Одеси для організації та проведення додаткового розслідування. Залишено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року залишено без змін ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другою статті 366 КК України на додаткове розслідування.

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Урсалова С. В. від 27 грудня 2016 року закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках відсутності у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

В оцінці застосування судами як розрахункової величини розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік, у розмірі 4 723 грн, Верховний Суд врахував, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з січня 2017 року.

Проте сума відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні.

На правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ не поширюється.

Таке тлумачення указаних норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 16 січня 2019 року у справі № 334/3231/16-ц (провадження № 61-2273св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 591/6167/14-ц (провадження № 61-18564св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 213/1972/16-ц (провадження № 61-24662св18).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували правило частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначили розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 4 723 грн, встановленого законом на момент розгляду справи.

За таких обставин, доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про необхідність застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для розрахунку завданої позивачу моральної шкоди є необґрунтованими.

Однак слід зазначити, що суди задовольняючи позовні вимоги та стягуючи моральну шкоду завдану позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності дійшли помилкового висновку про перебування позивача під слідством та судом до 12 березня 2019 року, тобто до дня отримання адвокатом позивача копії постанови про закриття кримінального провадження.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважали, що його початком є 09 листопада 2009 року. Проте вважали, що останнім днем перебування ОСОБА_1 під слідством і судом є 12 березня 2019 року - дата отримання копії постанови про закриття кримінального провадження.

Проте суди не врахували, що останнім днем перебування під слідством і судом є день винесення постанови Одеської місцевої прокуратури № 2 про закриття кримінального провадження від 27 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, позивач перебував під слідством і судом у період: з моменту пред'явлення обвинувачення - 09 листопада 2009 року до дня закриття кримінального провадження - 27 грудня 2016 року.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли помилкових висновків, що оскільки ОСОБА_1 не повідомляли про прийняте у кримінальному провадженні рішення, отже весь період з дати, зазначеної на постанові про закриття кримінального провадження (27 грудня 2016 року) та до дати отримання копії постанови про закриття кримінального провадження (12 березня 2019 року) слід враховувати під час оцінки тривалості провадження.

Схожих за змістом висновків щодо кінцевої дати перебування особи під слідством і судом дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17 (провадження № 61-7534св18), від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18 (провадження № 61-1394св19).

Доводи позивача про те, що останнім днем строку перебування ОСОБА_1 під слідством і судом потрібно рахувати день, коли його адвокатом отримано копію постанови про закриття кримінального провадження є безпідставними, оскільки закон пов'язує закінчення вказаного строку з днем прийняття відповідного рішення (постанови слідчого, постанови, ухвали чи вироку суду), а не з часом ознайомлення з ним особи (підозрюваного, обвинуваченого).

Таким чином, період перебування позивача під слідством і судом складає не 109 місяців (з 09 листопада 2009 року до 12 березня 2019 року), як помилково зазначено судами попередніх інстанцій, а правильно вважати період з 09 листопада 2009 року до 27 грудня 2016 року, тобто 86 місяців.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційних скарг у цій частині, зокрема, щодо неправильності визначення судами періоду перебування ОСОБА_1 під слідством і судом.

У даному випадку строк перебування під слідством та судом становить 86 місяців, тому розмір відшкодування має бути визначений у розмірі 406 178 грн (86 місяців * 4 723 грн).

За викладених обставин, оскаржені судові рішення щодо визначення строку перебування під слідством і судом підлягають зміні в частині наведених мотивів.

Посилання Державної казначейської служби України у касаційній скарзі на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

З огляду на викладене Верховний Суд, підсумовуючи висновки, дійшов переконання, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права щодо визначення періоду перебування позивача під слідством та судом, що має наслідком неправильне визначення розміру відшкодування моральної шкоди, що відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваних судових рішень у цій частині.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи, тому згідно із положеннями статті 436 ЦПК України їх виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 409 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Малиновської окружної прокуратури міста Одеси та Державної казначейської служби Українизадовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року змінити.

Мотивувальні частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року викласти в редакції цієї постанови.

Викласти резолютивну частину постанови Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 406 178 (чотириста шість тисяч сто сімдесят вісім) гривень 00 копійоккомпенсації на відшкодування моральної шкоди».

Поновити виконання Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року з урахуванням змін, внесених за результатами касаційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. А. Стрільчук