Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 522/8802/17

провадження № 61-6835св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

заявник - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),

заінтересовані особи:

боржник - ОСОБА_1 ,

стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У лютому 2021 року Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 ; стягувач - ОСОБА_2 .

Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні уПершому Приморському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист № 522/8802/17-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси 28 лютого 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 107 021,00 грн. Боржник ухиляється від виконання зобов`язання, на виклики державного виконавця не з`являється.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) залишено без задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року у справі за поданням Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , повернуто до Приморського районного суду м. Одеси для виконання вимог пункту 15.11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Повернуто ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року у сумі 454,00 грн.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не відноситься до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а тому відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (пункт 15.11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 квітня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року справу № 522/8802/17 призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що апеляційний суд порушив право на апеляційний перегляд справи. Пунктом 31 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, в тому числі і ухвали про відмову у задоволенні відповідного подання щодо боржника у виконавчому провадженні.

Оскаржувана ухвала апелційного суду також суперечить правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2020 року у справі №488/926/16-ц; від 21 жовтня 2020 року в справі № 295/6031/18, від 03 березня 2021 року в справі 522/16061/18.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від інших учасників справи до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано у главах 1, 2 розділу V ЦПК України, якими врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Згідно з пунктом 31 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Пунктом 5 частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема, виконання судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Обгрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) посилався на ухилення нею за виконавчими провадженнями від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 сформував правовий висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для оскарження ухвал, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору. У зв`язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження таких ухвал підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Тлумачення пункту 31 частини першої статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

ЄСПЛ вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, з поданням про ухвалення якого звернувся Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) до суду, є те, що воно ухвалюється на стадії виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо.

У зв`язку з цим ухвала суду як про задоволення, так і про відмову у задоволенні подання державного чи приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2020 року у справі №488/926/16-ц; від 21 жовтня 2020 року в справі № 295/6031/18; від 03 березня 2021 року в справі 522/16061/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що розглядається, стягувач ОСОБА_2 відповідно до статті 353 ЦПК України скористався своїм правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 04 березня 2021 року про відмову у задоволенні подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, зазначеного не врахував та помилково вважав, що ухвала суду про відмову у задоволенні подання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частини третя та четверта статті 406 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги ОСОБА_2 обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук